Аналіз рентабельності та шляхи підвищення господарської діяльності підприємства

 

Сума прибутку не завжди об’єктивно і однозначно показує ефективність господарської діяльності, тобто ефективність використання виробничих фондів трудових та фінансових ресурсів. Це можна пояснити наступними причинами:

1) прибуток може зростати за рахунок екстенсивних факторів (збільшення величини основних засобів, чисельності персоналу та ін.);

2) на суму прибутку, вартість матеріальних ресурсів, основних засобів може вплинути інфляція, індексація, зміна цін;

3) сума прибутку залежить від обсягу діяльності підприємства (масштабів підприємства).

Сказане не дозволяє обрати суму прибутку єдиним критерієм оцінки ефективності діяльності підприємства при визначенні його рейтингу, що є важливим для інвесторів, постачальників, банків, тобто ділових партнерів у бізнесі [51, с. 75-76].

Щоб зробити висновок про ефективність роботи підприємства, одержаний прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами. При цьому витрати розглядаються у двох напрямах:

а) як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції;

б) як авансована вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. Вона означає прибутковість, або дохідність, виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб’єктів господарської діяльності, прибутковість різних галузей економіки.

Отже, рентабельність – це рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках, тобто відносний показник [26, с.90].

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності, окупність витрат. Ці показники більш повні, ніж прибуток, характеризують остаточні результати господарювання.

У практиці господарювання економісти використовують кілька показників рентабельності:

- загальна рентабельність;

- рентабельність продукції;

- рентабельність однієї гривні оптової ціни реалізованої продукції.

Останній показник визначається як відношення суми прибутку від реалізації товарної продукції до вартості тієї самої продукції за оптовими цінами підприємства. Здебільшого його використовують для підрахунку резервів зростання прибутку, пов’язаних з мобілізацією у виробництво резервів збільшення обсягу реалізованої продукції.

Загальну рентабельність розраховують віднесенням балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів та середніх залишків матеріальних оборотних засобів.

Рентабельність продукції визначають як відношення валового прибутку до собівартості продукції.

При аналізі рентабельності виявляють відхилення фактичного її рівня від планового (або іншої бази порівняння), визначають причини цих відхилень та проводять кількісну оцінку впливу факторів на виявлені відхилення, визначаючи при цьому шляхи підвищення рівня рентабельності.

Для аналізу загальної рентабельності складають аналітичну таблицю (табл. 3.6).

Як видно з наведених у табл. 3.6 даних, загальна рентабельність виробництва знизилась порівняно з минулим роком на 66,8%. На зміну загальної рентабельності впливають три фактори:

 

Таблиця 3.6

Оцінка зміни рівня загальної рентабельності роботи КП “Західтурбуд” за 2005-2006 роки*

(тис. грн.)

Показники	2005 рік	2006 рік	Відхилення
			Сума, тис. грн.	%
Прибуток від операційної діяльності	-109,2	-631,7	-522,5	+478,5
Середньорічна вартість основних виробничих фондів	34,2	83,2	+49,0	+143,3
Середні залишки матеріальних оборотних засобів	273,2	534,3	+261,1	+95,6
Загальна рентабельність, %	-35,5	-102,3	-	-66,8

* Табл. 3.6 складена на підставі додатків А, Б.

 

а) зміна балансового прибутку;

б) зміна середньорічної вартості основних виробничих фондів;

в) зміна середніх залишків матеріальних оборотних засобів.

Міру їх впливу розраховують способом ланцюгових підстановок. Щоб визначити вплив на відхилення загальної рентабельності зміни балансового прибутку спочатку треба обчислити показник рентабельності при фактичному балансовому прибутку звітного року та минулорічних величин інших двох факторів. У нашому випадку він дорівнюватиме -205,5% (-631,7:(34,2+273,2)·100). Таким чином, внаслідок зменшення балансового прибутку на 522,5 тис. грн. загальна рентабельність знизилась на 170% (-205,5+35,5). Для розрахунку впливу зміни середньорічної вартості основних виробничих фондів визначають розрахований показник загальної рентабельності при фактичному прибутку, фактичній вартості основних виробничих фондів та минулорічних середніх залишках матеріальних оборотних засобах. Він дорівнюватиме -177,3% (-631,7:(83,2+273,2)·100).

Показник впливу на загальну рентабельність зміни вартості основних фондів становить +28,2% (-177,3+205,5). Внаслідок збільшення порівняно з минулим роком середніх залишків матеріальних оборотних засобів загальна рентабельність збільшилась на 75% (-102,3+177,3).

Поряд з показником загальної рентабельності доцільно проаналізувати і рентабельність продукції. При цьому слід врахувати, що рентабельність окремих видів продукції істотно коливається у зв’язку з особливостями її виробництва та реалізації. Для аналізу рентабельності окремих видів продукції використовують дані планових та фактичних калькуляцій собівартості одиниці продукції. За цими даними складають аналітичну таблицю.

На наступному етапі аналізу необхідно всебічно розглянути причини зростання собівартості одиниці певного виду продукції. Ліквідація виявлених причин дасть змогу значно підвищити рентабельність продукції в цілому, оскільки вибір даного виду продукції становить найбільшу питому вагу в загальному випуску продукції.

Під час аналізу доцільно становити причини мало рентабельності або збитковості продукції. Головним чином це низький технічний та організаційно-управлінський рівень виробництва, недоліки в ціноутворенні на окремі види продукції. Необхідно накреслити шляхи усунення впливу цих факторів
[16, с.192-195].

Коефіцієнтний аналіз рентабельність підприємства найчастіше застосовується для виявлення кількісних співвідношень між окремими статтями та групами статей балансу з метою загальної оцінки фінансового стану підприємства. Методика коефіцієнтного аналізу фінансових результатів, яку спрямовано на оцінку ефективності діяльності підприємства, відрізняється лише системою аналітичних показників, що обчислюються як співвідношення окремих показників звіту про фінансові результати між собою, а також у поєднанні з показниками балансу.

Г.В.Митрофанов, Г.О.Кравченко, Н.С.Барабаш та ін. зазначають, що коефіцієнтний аналіз фінансових результатів діяльності підприємства передбачає наступні етапи дослідження [47, с.116-119]:

1. Визначення основних параметрів досліджуваного об'єкта, до яких належать рентабельність фінансово-господарської діяльності та рентабельність активів і капіталу підприємства.

2. Побудова системи коефіцієнтів, які мають забезпечити повну та достовірну характеристику об'єкта аналізу. Формування системи показників коефіцієнтного аналізу ґрунтується на дотриманні принципу суттєвості інформації, яка залучається для обчислення кожного коефіцієнта.

3. Визначення критеріїв оцінки інформації. Критеріями можуть бути оптимальні значення аналогічних коефіцієнтів, що застосовуються у фінансово-господарській практиці, внутрішні нормативи, планові показники тощо.

4. Обчислення звітних і базисних коефіцієнтів. Розрахунок показників рентабельності фінансово-господарської діяльності ґрунтується на визначенні співвідношення між тим чи іншим видом прибутку і доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), або попередньо обраним видом витрат підприємства. Всі первинні показники, які застосовуються у розрахунках, є періодичними, тобто їх величина характеризує об'єкт дослідження за відповідний період. Особливістю розрахунку рентабельності активів або капіталу є те, що одна частина первинних показників належить до періодичних (показники Звіту про фінансові результати), а друга – до моментних (показники балансу). На цей час застосовують два методичних прийоми поєднання періодичних та моментних показників. Перший з них вимагає попереднього обчислення середніх значень моментних показників (залежно від періоду дослідження можуть застосовуватись середньорічні, середньоквартальні, середньомісячні абсолютні показники). Згідно з другим прийомом коефіцієнти визначаються як кратне від ділення періодичного показника на моментний показник, обчислений на кінець аналітичного періоду. У подальших розрахунках нами використано перший прийом перетворення моментних показників як найбільш поширений у вітчизняній практиці фінансового аналізу.

5. Оцінка динаміки відповідних коефіцієнтів протягом досліджуваного періоду.

6. Загальна оцінка ефективності діяльності підприємства на основі системи коефіцієнтів. Оцінка може здійснюватись шляхом логічних узагальнень. Така оцінка буде мати дещо суб’єктивний характер. Щоб уникнути суб'єктивності, можна скористатися інтегральними (узагальнюючими) коефіцієнтами, які дозволяють дати однозначну оцінку ефективності діяльності підприємства у звітному періоді. Для загальної оцінки показників ефективності можна запропонувати інтегральний показник - темп економічного росту, який досить часто застосовується в економічному аналізі.

Для коефіцієнтного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства застосовуються наступні взаємопов'язані групи показників:

- коефіцієнти рентабельності фінансово-господарської діяльності, які характеризують рівень прибутку по відношенню до доходів або витрат підприємства;

- коефіцієнти рентабельності активів та капіталу підприємства, що визначаються як відношення чистого прибутку до середніх залишків відповідних активів або капіталу.

У табл. 3.7 наведено алгоритми обчислення основних видів показників рентабельності підприємства [47, с.118-119].

Показники рентабельності розраховуються за відповідні періоди. Досліджується їх динаміка і факторний вплив відомими способами. Показники рентабельності в процесі аналізу порівнюють:

- у динаміці – для визначення тенденцій їх змін;

- з аналогічними показниками інших підприємств – для визначення рейтингу підприємства серед інших, а також для вибору галузі при інвестиціях;

- середніми або найвищими значеннями галузі діяльності – для оцінки ефективності діяльності досліджуваного підприємства.

 

Таблиця 3.7

Показники рентабельності підприємства

Показник рентабельності	Алгоритм розрахунку	Умовні позначення
1. Коефіцієнти рентабельності фінансово-господарської діяльності підприємства		ФРОД – фінансовий результат від операційної діяльності; Д – дохід (виручка) від реалізації продукції; ФРЗДдо опод. – фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування; П – чистий прибуток; СВ – собівартість реалізованої продукції; В – загальні витрати;  – середньорічна вартість власного капіталу;  – середньорічна вартість активів;  – середньорічна вартість основних засобів;  – середньорічна вартість матеріальних оборотних активів (запасів);  – середньорічна вартість оборотних активів;  – середньорічна вартість довгострокових вкладень.
1.1. Операційна рентабельність (R опер)	R опер =
1.2. Загальна рентабельність (R загал)	R загал =
1.3. Чиста рентабельність (R чиста)	R чиста =
1.4. Рентабельність виробничих витрат (R св)	R св =
1.5. Рентабельність загальних витрат (R в)	R в =
2. Коефіцієнти рентабельності активів і капіталу
2.1. Рентабельність власного капіталу (R К)	R К =
2.2. Рентабельність активів (R А)	R А   =
2.3. Рентабельність виробничого потенціалу (R виробн)	R виробн =
2.4. Рентабельність оборотних активів (R ОА)	R ОА =
2.5. Рентабельність поточної діяльності (R поточн.)	R поточн. =

Показники рентабельності аналізуються з точки зору впливу на них суб’єктивних факторів, що дозволяє виявити внутрішньогосподарські резерви підвищення ефективності діяльності підприємства та розробити заходи щодо їх реалізації.

На основі аналізу виявляються резерви підвищення внутрішнього темпу розвитку підприємства, його власного капіталу, що дозволяє керівництву підприємства обирати та впроваджувати нові прогресивні стратегії розвитку підприємства [51, с.78-79].

У додатку П наведено динаміку коефіцієнтів рентабельності підприємства “Західтурбуд” за 2005 – 2006 роки, використовуючи дані табл. 3.7, Звіту про фінансові результати, балансу (додатків А, Б). Із проведеного аналізу бачимо суттєве зниження рентабельності за обома групами показників за абсолютними значеннями.

У групі коефіцієнтів рентабельності фінансово-господарської діяльності усі показники мають від’ємне значення, що свідчить про збитковість підприємства, і збитки стрімко зросли за досліджуваний період.

Динаміка, виявлена в процесі аналізу, є наслідком випереджаючих темпів приросту витрат порівняно з доходами, що призвело до зростання збитків більше, ніж у 5,8 разів при збільшенні доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за цей же період лише на 26,8%. Обчислені за даними додатку П рівні виробничих та загальних витрат по відношенню до зростаючого доходу зросли відповідно на 14,0% та 12,1%. Слід зазначити, що рівень виробничих витрат був близьким до обороту за досліджувані періоди (85,2% і 99,2% відповідно), а рівень загальних витрат перевищував виручку від реалізації (105,9% і 118,0%), що і призвело до зростання збитків на підприємстві.

Що стосується коефіцієнтів рентабельності активів і капіталу підприємства, то їх динаміка зрозуміла, оскільки незважаючи на дуже високе позитивне значення коефіцієнта рентабельності власного капіталу (868,05% у базовому періоді), не слід забувати, що воно свідчить про зростання збитку і, відтак, зниження коефіцієнта рентабельності на 714,31 пункти в абсолютному значенні і на 82,3% у відносному. Отже, переважаючі темпи зниження чистого прибутку (288,6%) порівняно з темпами росту активів і капіталу призвели до зниження їх рентабельності у звітному періоді.

Для узагальнення даних аналізу рентабельності виробничого підприємства доцільно скористатися інтегральним показником темпу економічного росту (Т_{екон.росту}), який обчислюється як корінь n-го ступеня з добутку темпів росту показників, що узагальнюються:

 

Т_{екон.росту} = ,                                 (3.2)

 

де Т_і – темп росту і -го коефіцієнта;

і – порядковий номер коефіцієнта;

п – кількість коефіцієнтів, відібраних для розрахунку інтегрального показника – темпу економічного росту [47, с.122].

За даними, наведеними у додатку П, темп економічного росту у звітному періоді визначити неможливо. Однак, можна стверджувати про значне загальне зниження рентабельності підприємства за комплексом попередньо визначених коефіцієнтів.

Необхідною умовою одержання прибутку, як бачимо, є певний ступінь розвитку виробництва, що забезпечує перевищення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції над витратами на її виробництво і збут. Головний факторний ланцюжок, який формує прибуток, може мати такий вигляд:

витрати → обсяг виробництва → прибуток

Його складові повинні перебувати під постійною увагою і контролем. Це завдання вирішується на основі організації врахування витрат за системою “директ-костинг”, значення якої зростає у зв’язку з переходом до ринкової економіки і яку ми пропонуємо запровадити на досліджуваному підприємстві.

Першою особливістю системи “директ-костинг” є поділ витрат на постійні і змінні. Змінні витрати прямо залежать від обсягу та асортименту продукції, що випускається. Постійні витрати, навпаки, не залежать від зміни обсягу продукцією. Попри деяку умовність поділу витрат на постійні і змінні цінність такого поділу полягає в спрощення врахування і підвищенні оперативності отриманих даних про прибуток.

Друга особливість системи “директ-костинг” – поєднання виробничого і фінансового обліку.

Третьою особливістю системи є багатостадійність складання звіту. У звіті про прибуток змінні витрати можна поділити на виробничі та невиробничі; у цьому випадку звіт стане триступінчастим.

Четверта особливість системи “директ-костинг” – розробка методики економіко-математичного і графічного подання й аналізу звітів для прогнозування чистих прибутків.

Поділ витрат на постійні і змінні та використання маржинального прибутку із використанням системи “директ-костинг” дозволить правильніше проаналізувати різні варіанти управлінських рішень для вибору оптимального. За словами вчених, впровадження цієї методики в практику українських підприємств матиме велике значення [36, с.254-257].

Забезпечення стабільного приросту прибутку – необхідна умова підвищення господарської діяльності підприємства під час його фінансово-господарської кризи, як на досліджуваному підприємстві “Західтурбуд”. Для цього необхідно постійно шукати резерви для збільшення прибутку. Резерви зростання прибутку – це кількісно виміряні можливості його додаткового одержання. Визначення резервів зростання прибутку базується на науково обґрунтованій методиці їх розрахунку. В.О. Подольська і О.В. Яріш виділяють три основні етапи цієї роботи:

1) аналітичний, де виявляють та кількісно оцінюють резерви;

2) організаційний, де розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних та соціальних заходів, що забезпечують використання виявлених резервів;

3) функціональний, де відбувається реалізація пропозицій та ведеться контроль за їх виконанням [39, с.236-237].

Суму резервів зростання прибутку за рахунок збільшення обсягів виготовлення продукції (П_{∆ Q}) розраховують за формулою:

П_{∆ Q} = · Qі,                                    (3.3)

 

де Пі – сума прибутку базового періоду на одиницю і -го виду продукції (робіт);

Qі – кількість додатково виконаного (реалізованого) обсягу продукції (робіт) у натуральних одиницях виміру.

Важливий напрям зростання прибутку – зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції. З метою виявлення та визначення резервів зростання прибутку за рахунок впливу цього фактора може бути використаний метод порівнянь. При цьому, за базу порівняння приймають: рівень використання окремих видів виробничих ресурсів (плановий, нормативний); досягнутий у передових організаціях; базовий; фактично досягнутий середній рівень у цілому в галузі; фактично досягнутий рівень за кордоном. Сума резерву визначається шляхом порівняння досягнутого фактичного рівня витрат з їх потенційною величиною:

П _{∆ si} = S _фі – S _пі ,                                       (3.4)

 

де П _{∆ si} – резерв зниження собівартості продукції (робіт) за рахунок і -го виду ресурсів;

S _фі, S_пі– відповідно фактичний і потенційний рівні витрат і -го виду виробничих ресурсів.

Узагальнена кількісна оцінка резервів зниження собівартості продукції (робіт) проводиться шляхом визначення суми їх величини в розрізі окремих видів ресурсів:

П _{∆ s} = .                                        (3.5)

 

Резерв зростання прибутку за рахунок зниження витрат живої та уречевленої праці в розрізі окремих її напрямів здійснюється за вищенаведеною методикою. Економія витрат живої праці досягається за рахунок більш економного та раціонального використання коштів на її оплату:

- запровадження заходів науково-технічного прогресу, у результаті яких досягається підвищення продуктивності праці та зниження трудомісткості:

П _∆НТ =  ,                                (3.6)

В_і = .                          (3.7)

 

- скорочення надлишкової чисельності робітників:

П _∆Ч = ,                                    (3.8)

 

де В_оі і В^І_і – витрати на оплату праці одиниці робіт до і після запровадження науково-технічних заходів;

Q _вз – обсяг продукції (робіт) після впровадження заходів до кінці року в натуральних одиницях виміру;

Ч – середньорічна чисельність робітників, що підлягають скороченню;

В^І_о – середня заробітна плата одного робітника за базовий період;

Т – трудомісткість одиниці продукції (робіт);

В_Ч – погодинна тарифна ставка робітника;

В_д – середній відсоток додаткової оплати для певної категорії робітників;

В_с – відсоток відрахувань;

С – сума відрахувань до соціальних та інших фондів.

- усунення та передбачення непродуктивних виплат за понадурочний час, оплату цілоденних та внутрішньо змінних простоїв та ін., визначають за даними аналізу витрат на оплату праці [39; 237-240].

Розрахунок суми резерву економії коштів на оплату праці проводять у таблицях (додатки Р, С).

 

Висновки до розділу 3

 

Сьогодні лише ті виробничі колективи, які мають досконалу систему аналітичних досліджень, можуть уникнути необґрунтованого ризику при прийнятті господарських рішень, швидко адаптуватися до зміни ринкового середовища.

В умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності суб'єкта господарювання є необхідною складовою, яка обумовлює зростання ринкової вартості підприємства. Як основний узагальнюючий показник фінансових результатів діяльності підприємства прибуток є важливим джерелом формування його капіталу, забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності. Отже, отримання прибутку – одна із стратегічних цілей управління та найважливіший об'єкт фінансового аналізу.

Протягом вивчення теоретичного матеріалу з’ясувалось, що, незважаючи на велику кількість наукової і навчальної літератури, методика проведення аналізу фінансових результатів середніх і малих підприємств потребує подальшого, більш досконалого висвітлення.

На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що протягом 2005 – 2006 років досліджуване підприємство було збитковим. Чисті збитки підприємства лише за 2006 рік зросли на 482,3 тис. грн. і становили 649,4 тис. грн.. Основною причиною цього є значне збільшення матеріальних витрат: у 2005р. вони становили 84,42% (2545,1 тис. грн.), а в 2006р. – 82,23% (3606,5 тис. грн.) усіх витрат підприємства. У 2006 році також у підприємства виникли й інші звичайні витрати у розмірі 12,8 тис. грн. або 0,29%. Керівництву підприємства слід з’ясувати причини, з яких вони виникли, і простежити, щоб без потреби такі витрати більше не виникали, оскільки без інших звичайних доходів це призводить до зниження кінцевого фінансового результату підприємства.

Сума прибутку не може бути єдиним критерієм оцінки ефективності діяльності підприємства при визначенні його рейтингу, що є важливим для інвесторів, постачальників, банків, тобто ділових партнерів у бізнесі. Це допомагають зробити показники рентабельності. Вона означає прибутковість, або дохідність, виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб’єктів господарської діяльності, прибутковість різних галузей економіки.

Так, на КП “Західтурбуд” показники загальної рентабельності становлять -35,5% і -102,3% за 2005 і 2006 роки відповідно. На їх зниження вплинули зменшення балансового прибутку на 522,5 тис. грн. (-170%), збільшення середньорічної вартості основних виробничих фондів на 49,0 тис. грн. (+28,2%), збільшення середніх залишків матеріальних оборотних засобів на 261,1 тис. грн. (+75%). Із проведеного нами коефіцієнтного аналізу бачимо суттєве зниження рентабельності за обома групами показників за абсолютними значеннями: коефіцієнти рентабельності фінансово-господарської діяльності і рентабельності активів і капіталу.

ВИСНОВКИ

В умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності суб'єкта господарювання є необхідною складовою, яка обумовлює зростання ринкової вартості підприємства. Як основний узагальнюючий показник фінансових результатів діяльності підприємства прибуток є важливим джерелом формування його капіталу, забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності. Отже, отримання прибутку – одна із стратегічних цілей управління та найважливіший об'єкт фінансового аналізу.

Прибуток є результатом різноспрямованого руху фінансових потоків, що характеризуються доходами і витратами підприємства. Доходи і витрати, як взаємопов'язані чинники утворення прибутку підприємства, мають досліджуватися на всіх етапах їх формування.

Останнім часом з’явилося досить багато серйозних і актуальних публікацій, присвячених фінансовому аналізу. Проте питання аналізу фінансових результатів підприємства досі не систематизовано. Використовуються різні способи розрахунків одних і тих же показників, що ускладнює сприйняття матеріалу. Під час проведення дослідження ми зіштовхнулися і з проблемою не висвітлення у навчальній і науковій літературі питання аналізу фінансових результатів середніх і малих підприємств, які подають звітність за П(С)БО 25 “Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва”.

Аналіз складових фінансових результатів, від яких залежить величина чистого прибутку, полягає у вивченні тенденцій їх змін, причин виникнення та їх економічної оцінки. Це дозволяє при розробці заходів щодо запобігання і усунення нераціональних витрат залучати кваліфікованих працівників для надання обґрунтованих пропозицій у практичній діяльності відповідних структурних підрозділів підприємства. Якщо ж такі працівники відсутні або для оплати їхньої праці необхідні чималі кошти, перед середніми і малими підприємствами постає велика проблема щодо вирішення поставлених завдань.

За результатами досліджень, проведених на основі практичних матеріалів колективного підприємства “Західтурбуд”, під час написання дипломної роботи у відповідності із поставленими завданнями було зроблено наступні висновки:

1) бухгалтерський облік фінансових результатів на підприємстві організовано належним чином. Однак виявлено незначні відхилення від положень Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції щодо його застосування;

2) для документального відображення фінансових результатів в роботі підприємства використовуються застарілі бланки, які не відповідають загальноприйнятим вимогам до економічної інформації, а саме однозначного тлумачення, зрозумілості, доступності;

3) аналіз діяльності підприємства не проводиться;

4) аналітичні функції виконує головний бухгалтер, тому система аналізу організована неналежним чином (прості розрахунки, які показують лише прибутковість чи збитковість звітного місяця);

5) дані такого аналізу відображаються в журналі-ордері № 10 і розшифровках до нього (додатки В, Т, У), але практичного втілення не мають, керівництво не розглядає цих результатів разом з колегіальним органом, а, відтак, і не вживає заходів щодо усунення недоліків у роботі підприємства.

На основі проведеного аналізу діючих систем обліку та аналізу фінансових результатів на колективному підприємстві “Західтурбуд” можна запропонувати наступне:

1) привести наказ про облікову політику у відповідність до чинного законодавства та розробити робочий план рахунків;

2) загалом задовільний стан організації і ведення синтетичного й аналітичного обліку фінансових результатів на досліджуваному підприємстві може бути покращений за рахунок впровадження автоматизації бухгалтерських процедур з допомогою програми “1С:Бухгалтерія”, що дозволить значно посилити управлінську функцію і оперативно приймати рішення, знаючи фінансовий стан підприємства у будь-який момент;

3) в такому випадку ефективність господарської діяльності підприємства могла би бути вищою за рахунок регулярного проведення головним бухгалтером внутрішнього контролю, який дозволяє виявити недоліки в роботі та їх причини, розробити дієві заходи щодо усунення помилок і налагодити високопродуктивний процес діяльності;

4) щомісяця проводити фінансовий аналіз фінансових результатів і фінансового стану діяльності підприємства;

5) розробити план виходу із кризового стану, взявши банківський кредит, новітню технологію в лізинг, підвищивши кваліфікаційний рівень персоналу тощо;

6) розробити графік документообігу та робочі альбоми носіїв інформації як облікової, так і аналітичної інформації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Афанасьєв М.В., Гончаров А.Б. Економіка підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / За редакцією проф. М.В. Афанасьєва. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2003. – 410с. Укр. мов.

2. Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посібник. За ред. Р.Л. Хом’яка. – 2-ге вид., доп. і перероб. – Львів: Національний університет “Львівська політехніка” (Інформаційно-видавничий центр “ІНТЕЛЕКТ+” Інститут післядипломної освіти), “Інтелект-Захід”, 2003. – 820с.

3. Бухгалтерський облік із використанням комп’ютерних технологій:
На прикладі програми “1С:Бухгалтерія 7.7 для України” (Практикум) /
В.І. Крисюк, В.М. Дякон, Т.А. Демченко та ін. – К.: Видавництво Європейського університету, 2006. – 173с.

4. Бухгалтерський облік у галузях економіки: Підручник для студ. вищ. навч. зал. / В.Б. Захожай, М.Ф. Базась, М.М. Матюха, В.М. Базась; За ред. В.Б. Захожая, М.Ф. Базася. – К.: МАУП, 2005. – 968с.: іл.

5. Бухгалтерський облік: основи теорії і практики / Лисюк О.М., Михайлова Т.П., Чаукіс Ю.Д. – Донецьк, 2003. – 443 стор.

6. Бухгалтерський фінансовий облік. Конспект лекцій / За ред. проф.
Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 288с.

7. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студ. вузів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 4-е вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2002. – 688с.

8. Голов С.Ф., Костюченко В.М., Кравченко І.Ю., Ямборко Г.А. Фінансовий облік: підручник. – К.: Лібра, 2005. – 976с.

9. Грачова Р.Є. Енциклопедія бухгалтерського обліку. – К.: Галицькі контракти, 2004. – 832с.

10. Давидова Т. Уроки з 1С:Бухгалтерії 7.7. Урок 20. Фінансові результати діяльності // “Дебет-Кредит”. – 2002, № 44 (http://www.dtkt.com.ua/automation/ avto_buh/ukr/2002/44/44avto2.html#4).

11. Дубій О. 12 уроків з 1С:Бухгалтерії. – Львів: Бак, 2001. – 216с.

12. Економіка підприємства: Структурно-логічний навчальний посібник / За ред. д-ра екон. наук, проф.  С.Ф. Покропивного  – К.: КНЕУ, 2001. – 457с.

13. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1 / Редкол.: … С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 864с.

14. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.2 / Редкол.: … С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 848с.

15. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.3 / Редкол.: … С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін.. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 952с.

16. Економічний аналіз діяльності підприємств / За ред. С.І. Шкарабана, М.І. Сапачова. – Тернопіль: ТАНГ, 1999. – 405с.

17. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / За ред. Р.С. Дяківа. – К.: Міжнародна економічна фундація, 2000. – 704с.

18. Іванієнко В.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібн. – 2-е вид. – Х.: Видавничий Дім “ІНЖЕК”, 2003. – 168с.

19. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99
№ 291 // Все про бухгалтерський облік. – 2002. - № 79 (746). – С.10-57.

20. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 378с.

21. Косміна Р.М. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2003. – 174с.

22. Крайник О.П., Барвінський Є.С. Економіка підприємства: Навчальний посібник / За редакцією О.П. Крайник / – Львів: Національний університет “Львівська політехніка” (Інформаційно-видавничий центр “ІНТЕЛЕКТ+” Інститут післядипломної освіти), “Інтелект-Захід”, 2003. – 208с.

23. Кундря-Висоцька О.П. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2003. – 174с.

24. Кундря-Висоцька О.П. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. – К.: Алерта, 2004. – 303с.

25. Макконнелл Кемпбелл Р., Брю Стенлі Л. Аналітична економія: принципи, проблеми і політика. Частина 2. Мікроекономіка / Пер. з англ. – Львів: “Просвіта”, 1999. – 650с.: іл.

26. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2003. – 278с.: іл.

27. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку / Перекл. з англ. за ред. С.Ф. Голова. – К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 1998. – 736с.

28. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 412с.

29. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 687с. – (Вища освіта XXI століття).

30. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291 // Все про бухгалтерський облік. – 2000. - № 4 (429). – С.21-28.

31. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. № 87 // Все про бухгалтерський облік. – 2003. - № 14 (802). – С.2-4.

32. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. № 87 // Все про бухгалтерський облік. – 2003. - № 14 (802). – С.52-53.