Екскурсійні об’єкти Калинівського району

 

Історія Калинівського району

З давніх-давен на території нинішнього Калинівського району існували населення. Поблизу багатьох сіл виявлено поселення черняхівської, трипільської, ранньо-слов'янської культур, збереглись рештки стародавніх земельних укріплень.

Часом заснування Калинівки дослідники-краєзнавці вважають 17 століття. Відомо, що у 1635-1645 рр. князь Станіслав Варшицький заснував Варшицю тепер передмістя міста Калинівки. Перша письмова згадка про це поселення датується 1744 роком. В Калинівці тоді налічувалось 44 двори, в яких проживало 143 душі чоловічого та жіночого населення. Стосовно назви Калинівки існує дві версії. Одна з них говорить про те, що у давнину околиці та обійстя були рясно заквітчані кущами калини: інша пов'язує назву міста з ім’ям польського магната Калиновського. [9]

У 18 столітті закріпачена Калинівка була невеликим селом і належала графові Холоневському. У 1836 р. шляхтич, адвокат графа Холоневського Ігнатій Собещанський придбав Калинівку у свою власність. Безземелля і поміщицький гніт були причинами виступів жителів Калинівки та навколишніх сіл проти поневолювачів. Антикріпосницька боротьба проти гнобителів на Поділлі очолювана Устимом Кармелюком точилась і на території нинішнього Калинівського району. Сам Устим Кармелюк бував у Калинівці, місцеве населення переховувало його від переслідувачів.

В 60-х роках 19 століття Калинівський маєток купив німецький підприємець Людвиг Вальков. В 1871 році завершилось будівництво залізниці Київ-Одеса, яка пролягла через Калинівку. За короткий час Калинівка розбудувалась і була віднесена до розряду містечок. У кінці 70-х років 19 століття тут з'являється ряд підприємств, у тому числі цукровий і винокурний заводи.

Зростала торгівля. Чотири рази в рік тут відбувалися ярмарки. Культура в пореформеній Калинівці була дуже низькою. Майже всі її мешканці були неписьменними.

Екскурсійні об’єкти Калинівського району

Музей українського поета класика Степана Руданського. В мальовничому куточку Калинівщини, в селі Хомутинцях знаходиться музей українського поета - класика Степана Васильовича Руданського.

Відкриття музею приурочено 125 річниці від дня народження поета. В 1969 році в селі встановлено пам’ятник поетові. Нині музей є справжнім осередком культури, сюди приїздять люди не лише з району чи області. Шанувальники творчості поета їдуть з усієї України і навіть з-за кордону. Музей продовжує жити своїм життям. Костьол Пресвятої Трійці. В 1774 році на Старому Пикові було збудовано римсько - католицький костьол на честь Пресвятої Трійці. Підземні ходи з’єднували костьол з замчищем: проходили під річкою Сниводою і виходили в Ново - Пиківському лісі.

Каплиця (храм - усипальня) Яна Романського,1888 рік. В Пикові на польському сільському кладовищі поховано відомого цукрозаводчика, одного з піонерів цукрової промисловості на Поділлі Яна Романського, він був адміністратором фабрик Шепетівських і Уладівських. В окрузі, окрім Миколи Пирогова, більше нікого так не поховано. Труна з прахом Яна Романського знаходиться в спеціально збудованій каплиці. Це не лише історична, але й архітектурна пам’ятка.

Комплекс споруд монастиря Бернардинів. Це найцікавіші об’єкти на території району за своїм мистецьким рішенням та призначенням поєднують декілька стильових епох, функцій і являють собою неповторні релікварії архітектури замок ХVІ ст. садиби Холоневських та комплекс монастиря бернардинів ХVІІІ ст. в с. Іванові.

В 1780 році за Соломією Холоневською був збудований замок. Він відноситься до так званої системи палац - замку, і зрозуміло втратив всяке оборонне значення. Замість старого був збудований новий - триповерховий, на величезних трьохярусних підвалах корпус. По кутках споруди стояли чотири бастея, з принципом активного фланкуючого вогню.

Комплекс споруд залізничної станції «Холоневська» в селі Іванів. Торгово - економічне значення містечка зросло з прокладанням у 1900 році вузькоколійнийної залізниці від станції Бердичів до містечка Янів.

Одна із ділянок мала проходити через землі графа Холоневського. Він дозволив будувати залізницю при умові, якщо нова станція буде названа його іменем. Ця умова була виконана, до сьогодні станція в селі Іванів називається Холоневською. Рух на новій ділянці було відкрито 20 липня 1901 року.

«Чопова криниця», місце паломництва віруючих. За народним повір’ям до татарської навали на місці Гущинець було місто чи містечко під назвою Білий Камінь. Збереглася назва урочища «Замчисько». В лісі поблизу нього є криниця, яка вшановується місцевими жителями за цілющу воду. Біля криниці є хрест з надписом: «Чопова криниця, вода в ній помічна». Ходять легенди про те, що іноді з криниці лунають церковні дзвони.

Свято- Іоанно- Богославський чоловічий монастир. В домонгольський період біля села Лемешівка, був заснований монастир. З історії краю, на жаль, невідомо, ким і в якому році він був заснований. Відомо тільки, що саме на території, де був монастир, збудовано панський будинок Спасовичів.

Місце паломництва віруючих «Калинівське чудо». В Калинівці є місце, що багато років служить людям, які чекають дива. За переказами на повороті з Калинівки до села Сальник стояв дерев’яний хрест висотою шість метрів з іконою «Розп’яття з предстоящими», а з іншого боку ікона «Пресвятої Трійці». 7 липня 1923 року п’яний солдат вистрілив в ікону «Розп’яття» і пробив кулею праве плече Спасителя, звідки потекла «кров» (саме так назвали цілющу рідину, яка «кровоточила» з ікони).

Кожен рік люди з багатьох регіонів збираються віддати шану, зцілитися і знайти свій спокій та розраду біля чудодійного хреста. Віра в чудо зігріває і зцілює всіх присутніх.

Отже, це далеко не повний перелік екскурсійних об’єктів Вінницької області куди можна організовувати екскурсії для школярів. Всі вони знаходяться неподалік від обласного центру і мають добре розвинуту інфраструктуру. Також важливо сказати, що дані екскурсійні об’єкти вже діють протягом багатьох років і є цілком безпечними для екскурсантів. Керівникам школи № 23 варто розширити екскурсійні поїздки для учнів цього навчального закладу. Щоб обрати один з екскурсійних об’єктів у школі можна провести опитування, який об’єкт є для них найбільш цікавим. Також варто сприяти співпраці вчителів з менеджерами по туризму, які разом зможуть розробити програму, яка допоможе учням закріпити теоретичний матеріал отриманий на уроках історії. Розширення мандрівок учнів по області допоможе їм краще сформувати уявлення про свій рідний край та його історію в цілому.

 

ÐÎÇÄ²Ë 3. Êóëüòóðíî-âèõîâíà ðîáîòà ïðè íàäàíí³ åêñêóðñ³éíèõ ïîñëóã

 

«Культура» є одним із найскладніших понять, оскільки охоплює величезну кількість явищ. Аналізуючи дане поняття, варто зазначити, що в сучасній науковій літературі міститься значна кількість його визначень. Таке розмаїття тлумачень пояснюється тим, що в кожен історичний період різні наукові дисципліни застосовували даний термін для позначення надто складних понять.

Передувало появі цього поняття в європейських мовах (зокрема і в українській) латинське слово «cultura», яке утворилося від «colere». Останнє було багатозначним і означало: "населяти", "культивувати", "поклонятися", "шанувати" та інші. На рубежі ХVІІІ-ХІХ століть термін “культура” стає багатозначним. Сьогодні поняття "культура" вживається у широкому й вузькому значеннях. Культуру досліджують майже всі науки під різним кутом зору, відповідно кожна з цих наук дає своє тлумачення терміна, що й породило велику кількість визначень (близько 500). Зміст культури вкрай неоднорідний (адже вона містить і матеріальні, й духовні, і художні різновиди людської діяльності; її процеси, продукти, прояви у самій людині, в її «сутнісних силах», за Марксом) [10].