Фази індивідуального розвитку колорадського жука.

 

Колорадський жук зимує на стадії імаго. Навесні жуки виходять із ґрунту і після 1-2 тижнів весняного відновного періоду починають живитися і паруватися. Початок відкладення яєць жуками, які перезимували, може бути зв’язаний з температурою середовища і фізіологічною готовністю жуків. Звичайно, кладка яєць починається через 3 дні і більше після спарування. Спарування, як і викладка яєць, відбувається більш інтенсивно при ясній, сонячній погоді.

Перезимувавши самки відкладають яйця від весни до осені. В помірно теплих кліматичних умовах, де колорадський жук розвивається в одній генерації в вегетативний сезон, яйцекладка більш інтенсивна в середині літа (Венгерок, 1958).

В кліматичній зоні з двома і більш генераціями за сезон, наприклад, в рівнинному Закарпатті, серед літа, в найбільш жаркі місяці, настає уповільнення і перерва в яйцекладці, яка триває близько місяця. В цей час близько половини жуків, які знаходились на рослинах, зариваються в ґрунт на різні строки від 1 до 10 днів (літній сон) і до 11-30 днів (літня діапауза) (Ушатинська, 1961, 1962; Міндер, Петрова, 1966). Інтенсивне яйцевідкладання відновлюється в кінці липня - на початку серпня.

Яйця відкладаються на нижню поверхню листя. Звичайно яйця відкладаються на молоде листя середнього ярусу. Але при великій щільності заселення жуками полів картоплі яйця можуть також відкладатися і на листя нижнього ярусу, і на верхівкові пагони.

Яйця відкладаються кучками, в вертикальному положенні, приклеюючись клейкими виділеннями додаткової залози самки як до субстрату, так і одне до одного. Яйця дозрівають поступово і відкладаються партіями, майже на протязі всього активного життя самки. За один день самка робить не більш однієї яйцекладки, в якій є 5-22 яєць. Середня кількість яєць в одній яйцекладці - 24-34 штуки (Якимович, 1967; Ковальська, 1969).

Яйця колорадського жука продовгувато-овальної форми. Їх довжина - 1,5 - 1,8 мм, а ширина - 0,7 - 0,8 мм. Колір - від світло-жовтого до темно-оранжевого кольору.

Молоді самки відкладають більш світлі яйця, ніж старі. У личинки, яка вже сформувалася, навіть через оболонку яйця, видно на середньогрудях, задньогрудях і першому сегменті черевця з кожної сторони, по три чорних плямки з хітиновими зубчиками (“личиночні зуби”) з вістрям, направленим назад. З їх допомогою сформована личинка розриває оболонку яйця і виходить назовні.

Відродження личинок із яєць однієї кладки часто буває дружним. Але іноді розтягується на добу і більше. Це пояснюється генетичною гетерогенністю яєць (Бюнель, 1939).

По мірі розвитку личинок різниця в швидкості розвитку окремих осіб все збільшується і серед личинок, відроджених з однієї кладки, через 10 днів зустрічаються особини 2 і 4 віку. У личинок, які вилупились в кишечнику є значна кількість жовтку і тому деякий час їм не потрібна їжа, і вони утримуються всім виводком на яйцекладці. За цей час їх хітинові покриви темніють і твердіють, і личинки стають сірувато-чорними або чорними. На протязі першої доби після того, як личинки вилупилися, вони з’їдають оболонку яєць (Кіттлаус, 1961). Потім личинки піднімаються на верхівку стебла картоплі, де починають живитися молодими листочками картоплі.

На стадії личинки у колорадського жука виділяють 4 личинкових стадії, які розділені линьками. В І і ІІ віці личинки живляться і залишаються на верхівці пагонів картоплі “виводком”. В ІІІ і ІV віці вони розповзаються по рослині та переходять на сусідні рослини.

Як критерій визначення віку личинок використовується ширина головної капсули і розміри тіла. Довжина личинки, яка тільки вилупилася із яйця - 1,5 - 2,4 мм. У І віці розміри головної капсули коливаються між 0,5 - 0,8 мм, у ІІ - 0,7 - 1,1 мм, у ІІІ - 1,2 - 1,6 мм, у ІV - 2,0 - 2,5 мм.

Перед кожною линькою личинки перестають харчуватись, вивільняють кишечник і стають нерухомими на протязі 2 - 3 годин. Сам процес линьки триває 30 - 50 хвилин. Скинувши старий хітиновий покрив, личинка має яскраво-червоні м’які покриви, які через 2 - 3 години стають твердими, темніють і набувають типовий для кожного віку малюнок. Личинки І віку темно-сірі, майже чорні, з чорною головною капсулою і ногами. Личинки ІІ віку більш світлі, бурувато-оранжеві. Крім збільшеної в розмірах головної капсули на бічних частинах тіла у низ з’являється другий ряд плямок. Личинки ІІІ віку по загальному забарвленню тіла схожі на личинки ІІ віку, відрізняючись тільки більш світлим кольором деяких частин голови.

Найбільш тривалим із усіх личинкових віків є ІV вік. Личинки червоні або червоно-оранжеві, за кольором мало відрізняються від личинок ІІІ віку. Наприкінці ІV віку, перед зариванням у ґрунт на олелькування, вони стають майже оранжевими. Після закінчення харчування личинка спускається з рослини на землю і заривається в ґрунт, робить в ньому “колиску”, в якій через кілька днів линяє, перетворюючись в лялечку. Від кінця харчування і до лялькування личинку ІV віку називають предлялечкою.

Лялечка у жука вільна, тобто контури її крил і ніг добре помітні, світло-оранжевого або червонувато-оранжевого кольору. В ґрунті лежить на спині.

Молоді жуки, які тільки-но вилупились спочатку яскраво-оранжевого кольору з м’якими покровами. Через 2-3 години стають коричневими з рожевим відтінком. Ще через кілька годин з’являються світло-коричневі плями і смужки, які поступово темніють і через 36-37 годин стають чорними. Повне затвердіння хітинових покровів відбувається через 4 -7 днів після вилуплення жука.