Розділ 1. Основні методи боротьби зі шкідниками рослин

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Основні методи боротьби зі шкідниками рослин

Розділ 2. Об’єкти та методи досліджень

Колорадський жук, його біологія та розповсюдження

Колорадський жук - небезпечний шкідник

Основні фактори, які впливають на колорадського жука в процесі онтогенезу

Фази індивідуального розвитку колорадського жука

Методика порівняльного аналізу фенотипічної структури колорадського жука

Розділ 3. Результати досліджень

Фенотипічної структури популяції колорадського жука

Токсичності інсектида сумі - альфа

Висновки

Література

 

Вступ

 

Головною проблемою сільськогосподарського виробництва залишається вирощування зерна, картоплі та овочевих культур. Україна є одним з основних виробників картоплі. Картопля є одним з найулюбленіших продуктів харчування людини. Вона широко використовується в тваринництві і є важливою сировиною для харчової промисловості. Тому кожний фактор, який знижує урожай картоплі, приносить великі економічні втрати.

І тому природним є прагнення виробника одержати максимальні кількість і якість урожаю вирощуваної культури при мінімумі витрат. Проте, шкідники і хвороби забирають біля 20% потенційно можливого врожаю. Тому реальна оцінка ситуації в сучасному сільськогосподарському виробництві показує, що використання пестицидів в системах захисту і боротьби із шкідниками, бур’янами і хворобами культур збережеться ще і на майбутній період. Існуючий асортимент хімічних засобів боротьби по своєму складу не повністю відповідає природоохоронним і санітарно-гігієнічним вимогам. В зв’язку з цим використання препаратів вимагає ретельного вивчення біології шкідника і природи інсектицидів.

Метою досліджень було дослідити фенотипічну структуру Ізюмської популяції колорадського жука в Харківській області при врахуванні його 9 морф за типами малюнків центральної частини передньоспинки імаго.

 

Розділ 2. Об'єкти та методи дослідження

 

Методика порівняльного аналізу фенотипічної структури колорадського жука

Для порівняльного аналізу фенотипічної структури Ізюмської популяції колорадського жука (Ізюмський район Харківської області) була використана методика С.Р.Фасулаті [ ], в основу якої покладено визначення 9 основних морф за типами малюнків центральної частини передньоспинки імаго. Для дослідження фенотипічної Ізюмської популяції колорадського жука проводили перший збір імаго, що перезимував, в травні, та другий збір першої генерації в серпні на одних і тих же приватних ділянках картоплі на протязі 2001-2002 рр. Для підтвердження біологічної,в тому числі, генетичної різноякісності популяцій шкідника, одерження статистично достовірних результатів різниці фенотипічної структури популяції при врахуванні його 9 морф вибірки складали 1500 особин (6 повторень по 250 екземплярів).

Розділ 3. Результати дослідження

Висновки

Результати досліджень фенотипічної структури Ізюмської популяції колорадського жука Харківської області дозволили зробити такі висновки:

. Фенотипічна структура популяції шкідника з даного району істотно розрізняється у відсотковому відношенні кількості морф з 3 та 6 типом малюнку центральної частини передньоспинки.

. Дисперсійний аналіз одержаних результатів досліджень співвідношення феноформ колорадського жука (%) показав, що точність наших досліджень 5,7 - 8,8 % при впливі варіантів від 95 до 98 %. Рівень критерію Фішера фактичного значно перевищував його табличне значення.

. В травні 2006 року кількість імаго з 3 та 6 типами малюнку складала відповідно 30,8% та 31,2%, а в серпні - 26,4% та 41,2%.

. В 2007 році ці показники відповідно складали: 30,4% та 24,0% в травні та 36,0% і 38,0% в серпні, що відповідає результатам,

до зростання кількості оприскування картоплі.

. Доля останніх феноморф (1, 2, 4, 5, 7, 8, 9) присутня в дослідних вибірках, їх варіабельність знаходиться в межах норми.

. Морфи 3 та 6 менш чутливі до токсиканту. Їх СК₅₀ склала на третій день обліку 7,5*10^-3 та 8,9* 10^-3 % при СК₅₀ для загальної вибірки 7,70·10^-3.

 

Література

 

1. Быховец С.Л. Мониторинг чувствительности колорадского жука к инсектицидам (состояние резистентности вредителей и возбудителей болезней растений к химическим средствам зищиты) и ее преодолений. //Тез. докл. 7-го совещания. - Рига, 1988. - с.62.

2. Борсук О.П., Когосова Е.Я. Результаты наблюдения за развитием устойчивости колорадского жука к инсектицидам в условиях Украины. //Тез. докл. 2-го совещания по резистентности вредителей к химическим средсвам защиты растений. - Л. 1970. с. 113-120.

3. Зильберминц И.В. Ротация инсектицидов как метод предотвращения резистентности. // Тем. доклад совещания. Рига, 1988, с. 34.

4. Кейсирухский М.Г. и др. Вредоностность колорадского жука и экономическая эффективность химических мероприятий по защите картофеля в Белорусской ССР. /Бюл. ВНИИ Защита растений. - 1970. - №15, с. 3-8.

5. Колорадский картофельный жук. В кн. Сельскохозяйственная энтомология. - Из-во Сельхозлитературы, М. - 1960.

6. Методы борьбы с вредителями растений. В кн. Сельскохозяйственная энтомология. - Из-во Сельхозлитературы, М. - 1960.

7. Перегуда Т.А. Механизм устойчивости членистоногих к пиретроидам. Агрохимия. - 1985, №8, с. 123-132.

8. Сазонова И.Н. и др. Токсичность инсектицидов для колорадского жука и его энтомофагов. //Бюл. ВНИИ Защиты растений. - 1988. №7 - с.69-73.

9. Сохорученко Г.И. и др. Методические рекомендации по преодолению резистентности вредителей сельхозкультур к пестицидам.- М. 1991, 68 с.

10.Членистоногие вредители картофеля. В кн. Сельскохозяйственная энтомология. - Из-во Сельхозлитературы, М. - 1960.

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Основні методи боротьби зі шкідниками рослин

Розділ 2. Об’єкти та методи досліджень

Колорадський жук, його біологія та розповсюдження

Колорадський жук - небезпечний шкідник

Основні фактори, які впливають на колорадського жука в процесі онтогенезу

Фази індивідуального розвитку колорадського жука

Методика порівняльного аналізу фенотипічної структури колорадського жука

Розділ 3. Результати досліджень

Фенотипічної структури популяції колорадського жука

Токсичності інсектида сумі - альфа

Висновки

Література

 

Вступ

 

Головною проблемою сільськогосподарського виробництва залишається вирощування зерна, картоплі та овочевих культур. Україна є одним з основних виробників картоплі. Картопля є одним з найулюбленіших продуктів харчування людини. Вона широко використовується в тваринництві і є важливою сировиною для харчової промисловості. Тому кожний фактор, який знижує урожай картоплі, приносить великі економічні втрати.

І тому природним є прагнення виробника одержати максимальні кількість і якість урожаю вирощуваної культури при мінімумі витрат. Проте, шкідники і хвороби забирають біля 20% потенційно можливого врожаю. Тому реальна оцінка ситуації в сучасному сільськогосподарському виробництві показує, що використання пестицидів в системах захисту і боротьби із шкідниками, бур’янами і хворобами культур збережеться ще і на майбутній період. Існуючий асортимент хімічних засобів боротьби по своєму складу не повністю відповідає природоохоронним і санітарно-гігієнічним вимогам. В зв’язку з цим використання препаратів вимагає ретельного вивчення біології шкідника і природи інсектицидів.

Метою досліджень було дослідити фенотипічну структуру Ізюмської популяції колорадського жука в Харківській області при врахуванні його 9 морф за типами малюнків центральної частини передньоспинки імаго.

 

Розділ 1. Основні методи боротьби зі шкідниками рослин

 

Методи боротьби різноманітні як за технікою застосування, так і за принципом дії. За технікою застосування методи боротьби зі шкідниками сільськогосподарських рослин розділяються на категорії:

) агротехнічні;

) біологічні;

) карантинні;

) хімічні;

) фізичні;

) механічні.

Для більш повного захисту рослин від пошкоджень та ліквідації вогнищ розмноження шкідників необхідно застосовувати не якийсь один метод, а їх комплекс, який складає “систему заходів”. В цьому комплексі в зв’язку з умовами господарства, особливостями рослин, які захищаються від шкідників, характеру біології шкідливих видів змінюється відносне значення того чи іншого методу.

Принципова сутність дії всіх методів, які застосовуються для захисту рослин від шкідників, приводиться до таких чотирьох основних направлень:

. Метою є змінення видового складу ентомофауни. Для виконання цього завдання проводяться заходи, які виключають змогу проникнення нових видів шкідників з інших країн та обмежують їх розповсюдження в межах нашої країни. Ця задача виконується шляхом організації спеціальних карантинних заходів по відношенню до шкідливих комах. З іншого боку, потрібно збагачувати фауну шляхом завозу і акліматизації корисних видів комах, які живлячись шкідливими формами, можуть зменшити їх чисельність.

. Друге принципове направлення має мету змінити умови існування в сторону, несприятливу для шкідливих видів, і навпаки, сприятливу для корисних видів комах. Ця задача практично виконується за допомогою ряду агротехнічних та організаційних прийомів.

Шляхом зміни мікроклімату і харчової бази можна уповільнити розмноження шкідливих видів комах і тим самим зменшити міру пошкодження рослин.

По відношенню до корисних комах приміняють заходи, направлені на покращення їх живлення і в зв’язку з цим збільшення плодовитості та чисельності.

. Мета - утворення стійких сортів рослин і підвищення міри їх стійкості методами агротехніки і направленого виховання.

В цьому відношенні особливо великий вплив чинить система добрив, використовуючи яку, в ряді випадків можна майже повністю виключити пошкодження рослин і втрати урожаю.

. Принципова сутність четвертого напрямку заключається в безпосередньому знищенні шкідників. Ця задача здійснюється головним чином шляхом застосування хімічних методів боротьби. Менше значення мають фізичні і механічні методи боротьби. В ряді випадків безпосереднє знищення шкідників може бути застосовано за допомогою біологічного методу боротьби (шляхом масового розмноження і періодичного випуску паразитів, залучення корисних птахів), а також за допомогою прийомів агротехніки (добрив, обробки ґрунту, очищення і сортування насіння та ін.).

Зараз замість окремих, ізольовано взятих, розрізнених прийомів застосовують комплексні системи заходів, які складають органічне ціле в загальному виробничому плані господарства.

Характерною особливістю систем заходів є проведення всіх прийомів захисту рослин від шкідників, не ізольовано, не розрізнено, а в певній послідовності. Всі заходи об’єднуються в одну загальну систему, обопільно доповнюючи і коректируючи один одного.

Різноманітні ланки системи заходів повинні мати за мету:

) виробляти планову реконструкцію ентомофауни, добившись охорони від ввозу нових шкідливих видів і пригнічення місцевих шкідливих видів;

) утворити і весь час підтримувати умови, несприятливі для розвитку і розмноження шкідливих комах, тобто попередити їх масове розмноження; тут основна роль належить агротехніці, меліорації, біометоду;

) створити такі умови для розвитку рослин, при яких воно було б більш стійким до пошкоджень, ніж зменшується шкідливість комах; це завдання вирішується насамперед за допомогою агротехніки, селекції;

) прагнути до територіального роз’єднання шкідника і рослини, яка є його їжею (районування культур, сівообороти);

) змінити строки розвитку рослин таким чином, щоб та фаза рослин, для якої пошкодження особливо небезпечні, не співпадала з періодом максимальної чисельності і активного харчування шкідників (строки висівання, яровізація, добрива, підбір сортів, терміни і способи збирання та ін.).

) ряд заходів повинні бути направлені на знищення тих шкідників, які вже з’явилися в основній масі (хімічний метод, фізико-механічні методи, біометод, часткова агротехніка).

В кінцевому результаті вірно розроблена і добре проведена система заходів повинна створити і весь час утримувати такі умови, які б самі по собі пригнічували б і гальмували розвиток шкідливих комах, робили б неможливим або обмежуючим їх масове розмноження.