Поняття та ознаки громадянського суспільства

Насамперед потрібно відрізняти поняття "суспільство" і "громадянське суспільство", "держава" і "суспільство".

Держава виділилася з суспільства на певному ступені його зрілості і залежить від розвиненості суспільства. Яке суспільство, така й держава. В міру розвитку суспільства, переходу його від нижчого ступеня до вищого, змінюється і держава. З удосконаленням суспільства держава стає демократичною (у ній здійснюються народовладдя, економічна свобода, свобода особи), а з формуванням громадянського суспільства держава стає правовою. Що таке суспільство?

Енциклопедична література подає трактування суспільства в широкому та вузькому розумінні. Суспільство у широкому розумінні - це відокремлена від природи частина матеріального світу, яка розвивається історично та є формою життєдіяльності суб'єктів. У вузькому значенні - це певний етап людської історії. У теорії філософії та соціології суспільство найчастіше визначається як сукупність людських індивідів, об'єднаних для задоволення "соціальних інститутів" (Аристотель), контролю над своїми діями (Т. Гоббс, Ж. - Ж. Руссо), договір чи певна спрямованість інтересів (буржуазна філософія XVII - початку XIX ст.) [7; <http://www.ji.lviv.ua/n21texts/kolodij.htm> 176-177].

Суспільство - це передусім суб'єкт соціальної дії, який передбачає існування інших елементів соціального життя, з якими він перебуває у взаємодії, зокрема з державою та її інститутами.

У юридичній літературі деякі вчені відносять до громадянського суспільства систему недержавних відносин (А. Кочетков) [14; <http://www.ji.lviv.ua/n21texts/kolodij.htm> 84], інші - всі суспільні зв'язки, які виникають поза сферою політики (А. Одинцова) [20; <http://www.ji.lviv.ua/n21texts/kolodij.htm> 28] та розглядають його як сукупність неполітичних відносин, галузь спонтанного самовиявлення інтересів й волі вільних індивідів та їх асоціацій.

Група авторів першого в Україні "Політологічного словника" вважає, що "громадянське суспільство - це сукупність неполітичних відносин (економічних, національних, духовно-моральних, релігійних тощо), галузь спонтанного самовиявлення інтересів і волі вільних індивідів та їх асоціації". На думку П.М. Рабіновича, "одним з найбільш плідних підходів є інтерпретація поняття громадянського суспільства крізь призму прав людини". Указане поняття "стосується такого суспільства, в якому кожна людина офіційно визнається юридично рівноправною як щодо всіх інших членів суспільства, так і стосовно держави та різноманітних суспільних об’єднань. Водночас поняття громадянського суспільства не пов’язується безпосередньо з юридичним громадянством людини, тобто з певним узаконеним зв’язком між нею та державою. Йдеться про, так би мовити, громадськість у загальносоціальному сенсі: громадськість як можливість бути вільним і рівним з іншими учасниками суспільного життя." [22; <http://www.ji.lviv.ua/n21texts/kolodij.htm> 19]. Поняття "громадянське суспільство" зосереджує увагу на особливостях суспільно-політичного устрою певної держави з точки зору інтересів людей, які розглядаються як пріоритетне джерело соціальної та політичної активності, вважає О. Петришин. Однак людина як індивідуальний суб’єкт не може протистояти державі в особі організованих державно-владних інститутів; для цього індивідуальні інтереси теж мають бути згуртованими, інституційно оформленими й гарантованими. Ефективне функціонування інститутів громадянського суспільства дає змогу поставити людину в центр суспільного й політичного життя, розглядати її гідність, права та свободи як найвищу соціальну цінність. У свою чергу, держава лише за таких умов зможе нести реальну відповідальність перед суспільством і людиною. Для цього суспільство умовно поділяється на дві складові частини, одну з яких називають громадянським суспільством, а іншу - органом управління і здійснення політичної влади, тобто державою в її інституціональному розумінні. При такому диференційованому підході до дослідження соціального устрою громадянське суспільство виступає фундаментом, на якому будується політична система суспільства, функціонують політичні інститути, формується і здійснюється державна влада [21, с.6].Ю. Красін і А. Галкіна під громадянським суспільством розуміють стабільну систему горизонтальних соціальних зв'язків, суспільно-політичних орієнтацій і норм суспільної поведінки, що виросла безпосередньо з відносин власності, але не зводиться до них. В цій системі концентруються і оформляються економічні, професійні, культурні, релігійні та інші повсякденні інтереси соціальних прошарків і груп. Таким чином, на відміну від держави громадянське суспільство не структуроване по вертикалі, не передає імпульсів, що керують зверху до низу, але створює мережу інтересів, які об'єднують всіх громадян у певну спільність, забезпечують стабільність політичної системи. Отже, громадянське суспільство - це історичний тип у розвитку людського суспільства, його конкретна якісна характеристика; це сфера самовиявлення і реалізації потреб та інтересів вільних індивідів через систему відносин (економічних, соціальних, релігійних, національних, духовних, культурних). Водночас не кожне суспільство можна назвати громадянським суспільством, тобто таким що має достатньо розвинуті економічні, культурні, правові та політичні відносини між його членами; є незалежним від держави, але взаємодіючим із нею [23; <http://www.ji.lviv.ua/n21texts/kolodij.htm> 50]. Проблематика громадянського суспільства доволі складна, тому важливе місце у дослідженні даного феномена належить узагальненню тих особливостей, які притаманні громадянському суспільству.

Таким чином, суспільство становить інтерес з точки зору організації та впорядкованості його взаємозв'язків. Осмислення загального поняття громадянського суспільства відбувається шляхом систематизації притаманних йому ознак. По-перше, громадянське суспільство розглядається як сукупність вільних індивідів. Це знаходить вияв у різних аспектах, а саме: економічному, соціальному та політичному.

Суть економічного аспекту полягає у тому, що:

) кожний індивід є власником тих засобів, які необхідні для його нормального існування;

) індивід має право на свободу вибору форм власності;

) на вільний вибір роду занять, професії та користування її результатами.

Соціальний аспект розглядається як: належність індивіда до певної спільності (сім'ї, клану, класу) чи автономна його самостійність з метою забезпечення своїх потреб.

Політичний аспект вимагає свободи індивіда, що виявляється у можливості бути членом партії, брати участь у виборах.

По-друге, громадянське суспільство - це відкрите соціальне утворення, що зумовлюється:

) відсутністю жорсткої регламентації з боку держави щодо забезпечення гласності, свободи слова, критики;

) правом вільного в'їзду та виїзду;

) обміном інформаційними, науковими та освітянськими технологіями з іншими державами.

По-третє, громадянське суспільство - це складна структурована система (плюралістична), для якої характерна повнота, стійкість та відтворюваність.

По-четверте, громадянське суспільство - це система, що має свої механізми розвитку та управління, тобто:

) громадяни, які вступають у різні відносини, реалізують свої потреби та забезпечують цілеспрямований розвиток суспільства без втручання державних структур;

) громадянська ініціатива, громадянський обов'язок дає можливість для розвитку всіх структур громадянського суспільства.

По-п'яте, громадянське суспільство - це правове демократичне суспільство, для якого є характерним:

) визнання та матеріалізація ідей верховенства права, особливістю останнього має бути поділ на публічне і приватне право;

) єдність права та закону;

) правове забезпечення і розмежування діяльності різних гілок влади;

) розвиток та вдосконалення суспільства разом з розвитком і вдосконаленням правової держави [7; <http://www.ji.lviv.ua/n21texts/kolodij.htm> 176].

З усього вищенаведеного можна виокремити наступні суттєві ознаки:

1) Громадянське суспільство, його інститути обумовлені безпосередніми життєвими потребами та інтересами людей.

Індивід, сукупність індивідів, насамперед тих, які належать до "середнього класу", становлять якісну характеристику виникнення, функціонування та розвитку громадянського суспільства. Саме на фундаменті своїх особистих інтересів, їх єдності та спільних проблем, що постають на шляху їх здійснення, індивіди утворюють ті чи інші громадські об'єднання.

2) Громадянське суспільство відображає встановлення елементарного соціального зв'язку між індивідами.

Виникнення найпростіших соціальних взаємин між окремими індивідами є характерною ознакою такої первинної соціальної форми спілкування людей, якою є громадянське суспільство.

3) Громадянське суспільство охоплює відносно виокремлену сукупність суспільних відносини.

До таких відносин належать передусім сімейні, релігійні, економічні, етнічні, політичні та деякі інші.

4) Громадянське суспільство є сукупністю соціальних відносин, де здійснюються основні права людини - на життя, свободу, безпеку, власність.

5) Громадянське суспільство відображається у відповідних громадських інститутах, має власний устрій, зовнішню форму свого існування у вигляді різноманітних за своїм конкретним спрямуванням об'єднань індивідів.

Серед цих інститутів - сім'я, церква, приватні чи колективні підприємства, комерційні організації, об'єднання за інтересами, профспілки, органи громадської самодіяльності та інші.

6) Громадянське суспільство, його окремі інститути формуються і функціонують на засадах самоврядування.

) Відносини громадянського суспільства регулюються правом на засадах унормування свободи та рівності учасників громадського спілкування.

Відносини громадянського суспільства за своїм визначенням мають бути вільними від безпосереднього управлінського втручання з боку владних інститутів держави, а тому й регулюються правом, яке передбачає формально визначені межі свободи поведінки учасників громадянського спілкування, гарантує їм можливість діяти під власну відповідальність і на власний ризик. Тому нормативна структура громадянського суспільства виступає як результат впорядкування на основі правових норм, насамперед як його правовий устрій [28; <http://www.ji.lviv.ua/n21texts/kolodij.htm> 55-59]. У цьому плані сам термін "громадянське суспільство" є не досить вдалим, оскільки передбачає учасником громадянського спілкування громадянина, а поняття "громадянин", як відомо, співвідноситься з державою, оскільки під громадянством розуміють членство в державі, постійний не тільки правовий, але й політичний зв'язок між державою та індивідом. Тому, звісно, громадянин є передусім суб'єктом відносин з державою. Сфера соціального спілкування, яка охоплює саме громадські стосунки та самоврядні інститути, на відміну від політичних відносин, з точки зору суто юридичних критеріїв ближча до суспільства, побудованого на цивільних (цивільно-правових) засадах, через те що стосунки, які воно охоплює, регулюються цивільно-правовим методом, нормами приватного, насамперед цивільного права [11; <http://www.ji.lviv.ua/n21texts/kolodij.htm> 63-69]. Таким чином: громадянське суспільство - історичний тип у розвитку людського суспільства, його конкретна якісна характеристика; це сфера самовиявлення і реалізації потреб та інтересів вільних індивідів через систему відносин (економічних, соціальних, релігійних, національних, духовних, культурних). Основними ознаками громадянського суспільства є: а) приватна власність, вільна праця, підприємництво; б) існування вільних політичних партій, громадських організацій, трудових колективів та інших об'єднань громадян на добровільній основі; в) різноманітність виховання, освіти, науки, культури; г) наявність незалежної системи засобів масової інформації; ґ) вільний розвиток сім'ї як первинної основи співжиття людей;