Розділ 1. Історико-правові аспекти становлення громадянського суспільства

Зміст

Вступ

Розділ 1. Історико-правові аспекти становлення громадянського суспільства

Розділ 2. Громадянське суспільство: поняття, ознаки, структура

2.1 Поняття та ознаки громадянського суспільства

2.2 Структура та функції громадянського суспільства

Розділ 3. Сучасний стан та перспективи розвитку громадянського суспільства України

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

 

Актуальність теми. Суспільне життя сучасного Заходу асоціюється з поняттям громадянського суспільства. Останні кардинальні зміни, що відбулися в Україні потребують переосмислення поняття громадянського суспільства, умов та закономірностей його формування і розвитку, структури, особливостей становлення у різних культурно-історичних умовах. Щоправда, громадянське суспільство надто складна і гнучка система, щоб мати універсальну структуру. Метою розвитку такого суспільства є сама людина, а не наслідування стереотипів розвинених країн. Відтак в “ситуації пошуку й реалізації основних засад громадянського суспільства необхідно, враховуючи національну специфіку, розкрити потенціал власної системи управління та ініціювати стратегічний процес, що дасть можливість поєднати зусилля різних рівнів управління і самоуправління” [3, 52]. Тому в концепції громадянського суспільства певної країни має розкриватися ступінь зрілості даного суспільства, його потенційні можливості, здатність до реформаторських перетворень та власна стратегія розвитку. Саме тому звернення до цієї тематики зможе дати ключ на шляху побудови громадянського суспільства в Україні.

Предметом дослідження є принципи побудови та структурні особливості громадянського суспільства в контексті їх використання для аналізу сучасних і майбутніх суспільних процесів в Україні.

Об'єктом дослідження є ідея громадянського суспільства в Україні, як особливої системи соціально-політичних відносин.

Мета і завдання роботи. Основна мета курсової роботи - дослідити поняття громадянського суспільства, простежити динаміку розвитку поглядів на цю категорію, а також сучасне розуміння громадянського суспільства права; обґрунтувати структуру, тобто внутрішню будову громадянського суспільства, що відображає різноманіття і взаємодію його складових, що забезпечує цілісність і динамізм розвитку; виявити і проаналізувати основні етапи розвитку та становлення громадянського суспільства, а також пояснити визначення громадянського суспільства і перспективи його розвитку в Україні.

Визначена мета конкретизована такими завданнями:

1) дослідити існуючі доктринальні поняття громадянського суспільства;

2) виявити ознаки громадянського суспільства, розкрити їх зміст;

2) розглянути основні етапи становлення і розвитку громадянського суспільства;

3) пояснити структуру громадянського суспільства;

4) встановити сучасний стан та перспективи розвитку громадянського суспільства в Україні.

Ступінь наукової розробки теми. Дана тема є недостатньо розробленою.

У різні часи поняття громадянського суспільства та механізми його взаємодії з державою привертали увагу вчених, політиків. Значний внесок у їх дослідження зробили Аристотель, Н. Макіавеллі, Дж. Локк, Г. В.Ф. Гегель, А. де Токвіль та інші дослідники.

Майже до другої половини 70-х років нашого століття розробка проблеми громадянського суспільства не проводилась. Відродження інтересу до цієї проблеми в західній науці припадає на другу половину 70-х і на 80-і роки.

Щодо переліку тих, хто зробив значний внесок у дослідження поняття громадянського суспільства, як загалом так і в Україні, можна віднести таких відомих українських вчених-правознавців та громадсько-політичних діячів як: Степана Базилевича, Теодота Галіпа, Михайла Драгоманова, Станіслава Дністрянського, Олександра Ємеця, Богдана Кістяківського, Леоніда Кравчука, Леоніда Кучми, Миколи Міхновського, Олександра Мороза, Петра Недбайла, Пилипа Орлика, Євгена Петрушевича, Івана Плюща, Юліана Романчука, Зиновія Соколюка, Володимира Яніва, Антоніну Колодій, та багато інших, наукова та практична діяльність яких стала значним внеском у процес зародження та розвитку права в Україні.

Структура роботи. Дана курсова робота складається із титульної сторінки, плану, вступу, основної частини, висновків, та списку використаних джерел та літератури. Вступ складається з таких основних частин: актуальність теми, предмет дослідження, об'єкт дослідження, мета і завдання роботи, ступінь наукової розробки теми, та структура роботи.

План складається з 3 розділів. Другий розділ розділений на підрозділи. У висновках містяться узагальнення результатів від написаної курсової роботи, оцінюється ступінь досягнення мети і виконання завдань роботи; перераховуються і стисло охарактеризовуються дискусійних питань, що підлягають подальшому вивченню; визначається. Список використаних джерел та літератури - це та література, за допомогою якої була написана дана курсова робота.

громадянське суспільство україна

Висновки

 

В ході написання даної роботи досліджено поняття громадянського суспільства; описано сутність функцій громадянського суспільства; наведена та проаналізована його структура; окреслено сучасний стан розвитку громадянського суспільства України та перспективи його розвитку.

Вирішено завдання даної роботи, а саме: встановлено принципи та сутність громадянського суспільства в сучасній державі; виявлено ознаки громадянського суспільства та розкрито їх зміст; пояснена структура громадянського суспільства; досліджено питання про розвиток громадянського суспільства в Україні.

Сьогодні серед вчених-юристів та політологів існують найпротилежніші погляди на громадянське суспільство, як соціальний інститут і демократичне середовище життєдіяльності людини. Одні вчені скептично оцінюють ідеї такого суспільства як конкретної моделі демократичного функціонування суспільства, інші - навпаки, вважають вирішення сучасних проблем людства залежить виключно від розбудови громадянського суспільства, особливо в умовах глобалізації.

У більшості наукових праць зазначається, що сьогодні в Україні громадянське суспільство ще не розвинене, багато його інститутів і елементів або зовсім слабкі, або ж мають асоціальний характер. На думку переважної більшості спеціалістів, у нашій країні тільки розпочинається формування зазначеного суспільства, його інституційних основ.

Сьогодні в Україні здебільшого пропагується ліберально-демократичний варіант розбудови демократичного суспільства в його індивідуалістичній інтерпретації, що ґрунтується на зниженні колективної солідарності на користь автономії індивіда від суспільства, повної свободи інститутів останнього. Будь-які спроби з боку держави обмежити сферу їх діяльності розцінюються як її свавілля та замах на конституційні основи.

Особливо важливою проблемою у розбудові українського громадянського суспільства, яка потребує постійної уваги та негайного вирішення є взаємодія цього суспільства з державою. Розмежування їх повноважень, яке має місце у будь-якому суспільстві не означає їх протистояння, протиборства, хоча часто таке буває, навіть, у демократичних державах. Воно окреслює різні способи організації людського співіснування, заснованого на зіткненні, узгоджені та гармонізації інтересів індивідів.

Україна завжди була країною пограниччя у геополітичному сенсі, розташованою на перехресті двох світів та мала вплив різних культур - Східної та Західної. Тому, розглядаючи особливості розвитку громадянського суспільства в Україні, потрібно враховувати вплив західних та східних культур та особливості власного історичного досвіду. Це означає, що суспільство, яке перебуває у стані трансформації, має формувати власну модель громадянських відносин, громадянського суспільства в цілому, відповідно до власних традицій, цінностей, культурних стереотипів. Такий підхід дає можливість не допустити буквального повторення класичної західної європейської моделі а також збудувати власне громадянське суспільство з урахуванням місцевих традиційних умов, соціокультурних традицій країни дещо інакше, ніж на заході та сході.

У пострадянський період важливим напрямом розвитку України повинно бути поновлення дієздатності інститутів громадянського суспільства з обмеженим втручанням держави у життєдіяльність громадян. Для української держави цей шлях відповідає її власним історичним і соціокультурним традиціям. І у той час, поки формуються первинні інститути громадянського суспільства, існує необхідність втручання держави у сферу життєдіяльності останнього, спрямованої на подолання стихії непередбачуваності у поведінці певних політиків та громадян. У подальшому, по мірі зрілості громадян і інститутів громадянського суспільства вплив держави на становлення такого суспільства повинен бути обмеженим.

Розбудова громадянського суспільства, демократизація всіх сфер суспільного життя - стратегічна мета нашої держави, що набуває особливого значення на шляху просування України у європейський та світовий простір, наближення до європейських стандартів демократії.

 

Зміст

Вступ

Розділ 1. Історико-правові аспекти становлення громадянського суспільства

Розділ 2. Громадянське суспільство: поняття, ознаки, структура

2.1 Поняття та ознаки громадянського суспільства

2.2 Структура та функції громадянського суспільства

Розділ 3. Сучасний стан та перспективи розвитку громадянського суспільства України

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

 

Актуальність теми. Суспільне життя сучасного Заходу асоціюється з поняттям громадянського суспільства. Останні кардинальні зміни, що відбулися в Україні потребують переосмислення поняття громадянського суспільства, умов та закономірностей його формування і розвитку, структури, особливостей становлення у різних культурно-історичних умовах. Щоправда, громадянське суспільство надто складна і гнучка система, щоб мати універсальну структуру. Метою розвитку такого суспільства є сама людина, а не наслідування стереотипів розвинених країн. Відтак в “ситуації пошуку й реалізації основних засад громадянського суспільства необхідно, враховуючи національну специфіку, розкрити потенціал власної системи управління та ініціювати стратегічний процес, що дасть можливість поєднати зусилля різних рівнів управління і самоуправління” [3, 52]. Тому в концепції громадянського суспільства певної країни має розкриватися ступінь зрілості даного суспільства, його потенційні можливості, здатність до реформаторських перетворень та власна стратегія розвитку. Саме тому звернення до цієї тематики зможе дати ключ на шляху побудови громадянського суспільства в Україні.

Предметом дослідження є принципи побудови та структурні особливості громадянського суспільства в контексті їх використання для аналізу сучасних і майбутніх суспільних процесів в Україні.

Об'єктом дослідження є ідея громадянського суспільства в Україні, як особливої системи соціально-політичних відносин.

Мета і завдання роботи. Основна мета курсової роботи - дослідити поняття громадянського суспільства, простежити динаміку розвитку поглядів на цю категорію, а також сучасне розуміння громадянського суспільства права; обґрунтувати структуру, тобто внутрішню будову громадянського суспільства, що відображає різноманіття і взаємодію його складових, що забезпечує цілісність і динамізм розвитку; виявити і проаналізувати основні етапи розвитку та становлення громадянського суспільства, а також пояснити визначення громадянського суспільства і перспективи його розвитку в Україні.

Визначена мета конкретизована такими завданнями:

1) дослідити існуючі доктринальні поняття громадянського суспільства;

2) виявити ознаки громадянського суспільства, розкрити їх зміст;

2) розглянути основні етапи становлення і розвитку громадянського суспільства;

3) пояснити структуру громадянського суспільства;

4) встановити сучасний стан та перспективи розвитку громадянського суспільства в Україні.

Ступінь наукової розробки теми. Дана тема є недостатньо розробленою.

У різні часи поняття громадянського суспільства та механізми його взаємодії з державою привертали увагу вчених, політиків. Значний внесок у їх дослідження зробили Аристотель, Н. Макіавеллі, Дж. Локк, Г. В.Ф. Гегель, А. де Токвіль та інші дослідники.

Майже до другої половини 70-х років нашого століття розробка проблеми громадянського суспільства не проводилась. Відродження інтересу до цієї проблеми в західній науці припадає на другу половину 70-х і на 80-і роки.

Щодо переліку тих, хто зробив значний внесок у дослідження поняття громадянського суспільства, як загалом так і в Україні, можна віднести таких відомих українських вчених-правознавців та громадсько-політичних діячів як: Степана Базилевича, Теодота Галіпа, Михайла Драгоманова, Станіслава Дністрянського, Олександра Ємеця, Богдана Кістяківського, Леоніда Кравчука, Леоніда Кучми, Миколи Міхновського, Олександра Мороза, Петра Недбайла, Пилипа Орлика, Євгена Петрушевича, Івана Плюща, Юліана Романчука, Зиновія Соколюка, Володимира Яніва, Антоніну Колодій, та багато інших, наукова та практична діяльність яких стала значним внеском у процес зародження та розвитку права в Україні.

Структура роботи. Дана курсова робота складається із титульної сторінки, плану, вступу, основної частини, висновків, та списку використаних джерел та літератури. Вступ складається з таких основних частин: актуальність теми, предмет дослідження, об'єкт дослідження, мета і завдання роботи, ступінь наукової розробки теми, та структура роботи.

План складається з 3 розділів. Другий розділ розділений на підрозділи. У висновках містяться узагальнення результатів від написаної курсової роботи, оцінюється ступінь досягнення мети і виконання завдань роботи; перераховуються і стисло охарактеризовуються дискусійних питань, що підлягають подальшому вивченню; визначається. Список використаних джерел та літератури - це та література, за допомогою якої була написана дана курсова робота.

громадянське суспільство україна

Розділ 1. Історико-правові аспекти становлення громадянського суспільства

 

Процес становлення громадянського суспільства складний і суперечливий, аналіз його потребує конкретно-історичного підходу.

Зародження та розвиток громадянського суспільства відбувається протягом тривалого періоду еволюції сучасної цивілізації. Цей процес має багато закономірностей, спільних для багатьох країн. Але кожна держава, розвиваючи громадянське суспільство, вносила щось особливе, характерне саме для неї.

Досить специфічний досвід його побудови мала Україна. Адже феодальний устрій тривалий час носив потворні форми кріпосництва, що обмежувалось з рабством. Це зумовило і характерний розвиток суспільства, наклало певний відбиток на взаємовідносини між верствами населення, на їх психологію.

Протягом всього періоду суспільного розвитку все частіше інтереси колективу домінували над інтересами особи. В таких умовах усвідомлення себе як громадянина, як повноправної особистості не могло відбутися. Вся історія ідеї громадянського суспільства - це історія перетворення самої колективності, організованої за законами спільного життя в розвиток людини, що вийшла із природнього стану необмеженої свободи, в громадянина цього суспільства [20; 75].

Загалом, можна виділити три етапи становлення громадянського суспільства, кожний із яких супроводжувався істотними змінами економічних відносин, суспільного і державного ладу, розвитком свідомості індивіда і суспільства, культури народу і нації, перетворюваннями суспільної ідеології:

I (XVI-XVII ст.): процес визрівання передумов (економічних, політичних, ідеологічних) розвитку буржуазного суспільства, усунення юридичної нерівності, обмеження політичної влади правом;(кінець XVII - кінець XIX ст.): формування громадянського суспільства в найбільш розвинутих буржуазних країнах на засадах загальної юридичної рівності, вільного підприємництва і приватної ініціативи.

Формальна рівність відкриває можливості для прояву індивідуальності: з'являється громадянин як самостійний суб'єкт, що усвідомлює себе індивідуальним членом суспільства. Він конституційно наділений певним комплексом прав, свобод і водночас несе відповідальність перед суспільством. Держава все більше віддаляється від виконання функцій власника. Розвиваються правові механізми, що стримують політичну владу, підкоряють її закону. Відбувається становлення представницької демократії - постійно діючих представницьких загальнонаціональних установ парламентського типу зі суворо позначеними повноваженнями затверджувати податки і приймати закони;

III (рубіж XIX - XX ст.): розвиток постіндустріального суспільства з машинним виробництвом, фабричною організацією праці, загальнонаціональним ринком; відокремлення влади від власності; перехід управління громадськими справами практично до рук вчених-спеціалістів (менеджерів) із збереженням інститутів традиційної демократії та політичного плюралізму; розширення і поглиблення рівноправності людей [27; 59-60].

Вивчення поглядів на громадянське суспільство в політико-правовій думці, проведення порівняльного аналізу основних концептуальних підходів до проблеми громадянського суспільства дає можливість визначити генетичний зв'язок між різними напрямками вчення про громадянське суспільство, узагальнити їх спільні та виділити особливі риси, що стало принципово новим напрямком вивчення проблеми громадянського суспільства. Аналіз структурних елементів громадянського суспільства в умовах розвитку суспільних інститутів дає можливість глибше зрозуміти їх природу на сучасному рівні розвитку [26; 63].

Сьогодні чимало авторів вважають громадянське суспільство ключовим поняттям посткомуністичної трансформації. Процес його становлення - непростий і тривалий. Він може бути успішним тільки більшою або меншою мірою, залежно від країни [1; 5 <http://www.ji.lviv.ua/n21texts/kolodij.htm>]. Серед дослідників перехідних процесів панує переконання, що “демократія проголошена не може стати демократією реальною, доки громадянське суспільство не зміцніє настільки, щоб стати дієвим конкурентом і опонентом старої номенклатури”, що “без вільного та потужного громадянського суспільства ринковий капіталізм неминуче перетвориться на капіталізм мафіозний" [8; <http://www.ji.lviv.ua/n21texts/kolodij.htm>74]. Початок формування громадянського суспільства у країнах Європи і Америки припадає на XVI-XVII ст. Саме поняття "громадянське суспільство" з'явилося в XVII в., зокрема в працях Г. Гроция, Т. Гоббса, Дж. Локка, а потім одержало свій розвиток у XVIII в. у роботах Ж.Ж. Руссо, Ш.Л. Монтеск'є, В. Гумбольта й ін. При цьому вони виходили з теорії договірного походження держави, в основі якої лежала ідея суспільного договору. Відповідно до цієї теорії, законним є той уряд, заснувати який і коритися якому всі громадяни погодилися по своїй волі. Прихильники теорії договірного походження держави ототожнювали громадянське суспільство і державу, якщо останнє засноване на суспільному договорі та виражає інтереси громадян. Але вони розуміли, що в дійсності держава, як правило, придушує громадянське суспільство, що, зокрема, "абсолютна монархія (котру деякі вважають єдиною формою правління у світі) насправді несумісна з цивільним суспільством і, отже, не може бути формою громадянського правління" [16; <http://www.ji.lviv.ua/n21texts/kolodij.htm>118]. Перші спроби модернізації концепції громадянського суспільства були здійснені англо-французькою громадською думкою, а подальші кроки - німецькими філософами. У праці "Замітки з історії громадянського суспільства" (1767 р.) англійського вченого А. Фергюсона громадянське суспільство ще не розглядається як самостійне щодо держави явище. Аналізуючи еволюцію громадянського суспільства від часів класичної Греції і Римської республіки, він розуміє під цим терміном "самопослаблюючі риси", при чому найбільш небезпечною автор вважає "втрату громадянського духу".А. Фергюсон доводив необхідність створення асоціації громадян, яка пронизувала б всі сфери громадянського суспільства. Підкреслюючи суспільну природу людини, він звертає увагу на те, що найчастіше людина буває щасливою і вільною тоді, коли на неї впливає "тваринний дух суспільства".Д. Локк розглядав громадянське суспільство як форму державності, що володіє визначеним соціально-економічним і духовним змістом. У Т. Гоббса громадянське суспільство - це "союз індивідуальностей", у якому його члени набувають високих людських якостей. Ж. Руссо називав громадянським суспільство, в якому громадяни користуються своїми правами безпосередньо, а не через представницькі інститути. У А. Токвіля громадянське суспільство - це позадержавна сфера соціуму. І. Фергюсон ототожнював його з усім суспільством у цілому [9; <http://www.ji.lviv.ua/n21texts/kolodij.htm>152-155]. Новий підхід щодо розуміння громадянського суспільства формується шляхом консолідації поглядів стосовно того, що громадянське суспільство має право захищати себе від держави. Як приклад такого розуміння проблеми була праця Т. Пейна "Права людини" (1791-1792 pp.). Ідеолог американської політичної думки Т. Пейн вважав, що людині від природи притаманне прагнення до громадського життя. Це змушує індивідів будувати свої відносини на принципах солідарності та змагання. Таким чином, громадянське суспільство існує апріорі, доісторично, а легітимна держава - це не більше як делегування їй владних повноважень, визначення її допоміжного характеру щодо суспільства. Чим зріліше громадянське суспільство, тим більше воно саморегулюється і тим менше потребує регуляції з боку держави. Особлива роль у розвитку концепції громадянського суспільства належить Г. Гегелю. Мислитель розглядає його як продукт історичного розвитку, вважає суспільство категорією переважно господарського характеру, яка базується на суспільних потребах, а державу - категорією морально-ідеологічного змісту. Громадянське суспільство, за Гегелем, поєднує у собі ринкову економіку, суспільні класи, корпорації та інститути, а також цивільні права, що регулюють відносини його складових. Це суспільство не спроможне подолати притаманні йому конфлікти, тому воно повинно бути приведене до порядку політичними структурами. Однією з таких структур має бути держава. Тим самим, з одного боку, держава має досить широку сферу повноважень, а, з іншого - вона втручається у діяльність громадянського суспільства з однією метою - ліквідувати несправедливість чи нерівність щодо громадян даного суспільства. Ці умови дають право забезпечити широкі можливості для державного регулювання і домінування держави в суспільному житті. Новий імпульс ідея громадянського суспільства отримала у Т. Гоббса. Як захисник державного абсолютизму він описує природний стан людини як сумарну і побічну психічну ситуацію, а поняття "держава", "суспільство" та "уряд" у нього рівноцінні поняття. Питання взаємодії держави і суспільства, по суті, знімається. Автор звертає увагу не на порівняння чи поєднання держави і суспільства, а на тенденцію до одержавлення суспільства, до жорстокої правової регламентації соціальних процесів. З вище викладеного можна зробити висновок, що поняття "громадянське суспільство", яке з'явилося в XVII в., уже тоді містило в собі такі важливі елементи, як договір, облік і реалізацію інтересів громадян. Більш чітко провів розходження між державою і громадянським суспільством представник німецької освіти XVIII в. В. фон Гумбольт. Він прийшов до думки про те, що сама державна діяльність повинна бути підлегла задоволенню інтересів і потреби людини. Незважаючи на те, що ця думка не одержала в нього розгорнутого обґрунтування, сам факт постановки подібної проблеми є надзвичайно важливим в історії вивчення громадянського суспільства. Гегель почав спробу філософського осмислення розходження між громадянським суспільством і державою. Область дії держави, за Гегелем, - загальні інтереси, а цивільного суспільства - сфера приватних інтересів. Проблема співвідношення громадянського суспільства і держави досить широко розглядалася К. Марксом у роботах, що відносяться до 40-м і більш пізніх років XIX в. Маркс прийшов до чіткого усвідомлення того, що в дослідженні держави необхідно спиратися на аналіз громадянського суспільства. Не держава породжує суспільство, а навпаки, "у дійсності родина і громадянське суспільство складають передумови держави, саме вони є справді діяльними". На думку Маркса, громадянське суспільство, у якому приватній власності належить вирішальна роль, породжує державу, що є результатом історичного розвитку родини і цивільного суспільства, продуктом, їхнього функціонування. Держава являє собою політичне встановлення, форму, що організує громадянське суспільство, суспільство приватних матеріальних інтересів, форму, що зовні обіймаючи його цілком, насправді служить інтересам власників, панівних класів. Держава взагалі не може існувати без таких передумов, як родина і громадянське суспільство. Сфера діяльності громадянського суспільства, по Марксові, - не тільки економіка, але і культура, ідеологія і породжені ними суспільні рухи. Концепція громадянського суспільства, яка почала формуватися на зорі нового часу, розвивалась і міцніла паралельно із розвитком суспільної реальності, яку вона позначала. Відтак, починаючи з 2-ої пол. ХІХ ст. і до 2-ої пол. ХХ ст. про неї майже забули. А коли у 80-х роках ХХ ст. це поняття знову перетворилось на “ключове слово інтелектуальних дискусій” [1; <http://www.ji.lviv.ua/n21texts/kolodij.htm> 2], виявилось, що не всі вкладають у нього однаковий зміст. Так, у 80-ті роки з'явилося нове трактування поняття "громадянське суспільство", пов’язане з іменами таких європейських політичних мислителів, як В. Гавел, Дж. Кин і ін. Ці автори ввели поняття "соціалістичне громадянське суспільство". Наприклад, англійський політолог Дж. Кин пропонує більш широке представлення про цивільне суспільство, що не зводиться тільки до проблеми взаємини між провідними класами в рамках однієї формації. Він виходить на ще більш загальноцивілізаційні проблеми. У їхньому числі проблема демократизації суспільства, співвідношення волі і підпорядкування індивіда суспільству, становлення нового типу волі - контрольованої й упорядкованої на основі політичного розуму [11; <http://www.ji.lviv.ua/n21texts/kolodij.htm>92]. А. Арато, А. Уэйр та їхні однодумці сьогодні виходять з того, що громадянське суспільство - структура надзвичайно складна, фундамент демократичної громадської організації. Дослідженню надбудовних явищ громадянського суспільства приділяв велику увагу А. Грамши. Аналізуючи механізм панування буржуазії в першій половині XX в., він виділив три його складові частини, три "суспільства": економічне (економічна основа панування буржуазії - її володіння засобами виробництва і розподілу), політичне і цивільне. Сукупність тих частин надбудови, що здійснюють функцію примуса і прямого панування (військового, поліцейського, правового), складає "політичне суспільство". Однак у чистому виді, думав Грамши, таке суспільство, що відповідає системі "охорони суспільного порядку і дотримання законів", не існує. Воно переплітається з тією частиною надбудови, що у нього виступає під поняттям "громадянське суспільство". Це сукупність усіх тих важелів і органів у державі, що дозволяє буржуазії здійснювати ідейне і моральне керівництво підлеглими класами, тобто ідеологічна надбудова суспільства. З приведених вище поглядів на громадянське суспільство можна виділити ряд його основних характерних рис. По-перше, розвиток громадянського суспільства зв'язувалося з подоланням твердих рамок станово-феодального ладу, з появою капіталістичних виробничих відносин: По-друге, громадянське суспільство виникає у визначений період суспільного розвитку і зв'язано з історично минущими формами держави, є силою, що постійно знаходиться з державою в суперечливій, діалектичній єдності. По-третє, у рамках громадянського суспільства неминуче зростає значення особистості людини, що перетворюється з підданого в громадянина. По-четверте, більш складної і близький нам за часом є "грамшианське" трактування громадянського суспільства. Правлячий буржуазний клас, на його думку, здійснює свою гегемонію не тільки через механізми влади (політичної й економічний), але і через структури суспільної свідомості, що дозволяють уключити громадянське суспільство як додатковий важіль тиску на індивіда. Буржуазні цінності, по Грамши, просочують не тільки інститути влади, але і виробництво, культуру, побут - усі "пори" громадянського суспільства. Перед нами більш складний варіант класичної схеми співвідношення громадянського суспільства і держави, зв'язана зі зміною реальних границь між ними в першій половині XX в. Таким чином: громадянське суспільство формувалося від XVII аж до першої половини XIX століття. Даний період може бути поділений на 3 основні етапи встановлення громадянського суспільства:

1) XVI-XVII століття - характеризується початком формування умов для розвитку буржуазного суспільства, усунення юридичної нерівності та обмеження політичної влади правом.

) XVII - XIX століття - характеризується формування громадянського суспільства в найбільш розвинутих буржуазних країнах.

) XIX - XXI століття - характеризується розвитком постіндустріального суспільства з фабричною організацією праці та машинним виробництвом, розширенням і поглибленням рівноправності людей.