Структура та функції громадянського суспільства 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Структура та функції громадянського суспільства



Доведено, що громадянське суспільство - це суспільство соціально організованої структури, що складається за межами політичної системи, але частково охоплює її, оскільки вона також формується громадянами. Громадянське суспільство формується відповідними соціальними інститутами, головними серед яких є такі традиційні утворення, як сім’я, об’єднання за інтересами, церква, приватні чи колективні підприємства, профспілки, політичні партії, громадські організації, недержавні засоби масової інформації тощо. Системну якість їх визначає те, що утворюються вони не державою, а самими індивідами, які усвідомлюють власні інтереси й потреби, виявляють готовність і волю до їх реалізації у безпосередній практиці. Функціонування (а особливо, активність) цих інститутів є показником зрілості суспільства загалом [29; <http://www.ji.lviv.ua/n21texts/kolodij.htm> 245]. Першим і головним структурним елементом громадянського суспільства є людина як особистість у всій повноті її громадянських прав і обов’язків - суб’єкт громадянського суспільства. У цьому розумінні людина розглядається в єдності її етнонаціональних, соціальних, духовних, майнових, політичних, соціокультурних характеристик. Українське суспільство нині характеризується як суспільство розколотих цінностей. У той же час Україна не є розколотою країною ні цивілізаційно, ні економічно, ні політично. Більшість проблем утворює ідеологічно-ціннісна розколотість суспільства. Це означає, що в громадянському статусі людина є носієм „розколотих" цінностей, що нерідко суперечать одне одному й розколюють „громадянськість” як таку [27; <http://www.ji.lviv.ua/n21texts/kolodij.htm> 149]. Політичні партії та громадянські об’єднання складають другий структурний блок громадянського суспільства. Сучасні партійні лідери, як правило, є політиками малодосвідченими. Їм не вистачає професіоналізму, знайомства з основами партології, світовим досвідом політичної діяльності, її технологій та методики. Окрім цього, помітним є й такий недолік, як низький рівень загальної культури та освіти. Багато хто з нинішніх партійних діячів погано знає історію, національні традиції, соціальну психологію, слабо орієнтується в сучасних економічних, політичних та соціокультурних процесах. Низький рівень їх політичної культури обумовлює тимчасовість політичного лідерства, швидкоплинність їх політичного буття. Сучасні політичні партії здебільшого мають „інтелігентний” характер; а політичні інтереси переважної більшості українців реалізуються поза партійними структурами. Третій структурний блок громадянського суспільства складають недержавні громадські організації та засоби масової інформації. За даними Центру інновацій та розвитку, в Україні нині зареєстровано понад 30 тисяч всеукраїнських, регіональних та місцевих громадських організацій [6; <http://www.ji.lviv.ua/n21texts/kolodij.htm> 284]. За роки незалежного розвитку вони сформувались як незалежні (неурядові, недержавні) громадські об’єднання з метою відображення й захисту прав і свобод громадян. Особливо помітними серед них є жіночі та молодіжні рухи, благодійні організації. На основі детального аналізу теорії та практики діяльності громадських об’єднань можна зробити висновок про те, що відчутного впливу на політичний процес вони все ще не мають; в українській політиці домінують „тіньові структури" - кулуарні форми узгодження дій елітними і псевдо-елітними групами. Громадяни ж, які входять в об’єднання, несуть із собою здебільшого „старі” цінності політичної культури; нові, європейські норми впроваджуються досить повільно і в обмежених вимірах. Помітною є політична пасивність громадян. Як засвідчують попередні і теперішня виборчі кампанії, більшість громадян орієнтуються не на політичні партії, а тим паче, не на громадські об’єднання, а на харизматичних або хоч би відомих лідерів. На думку А.Ф. Колодій, структурно, громадянське суспільство є підсистемою суспільства як цілого, яка наближається до соціальної (соціетарної) сфери суспільного життя. Як підструктура суспільної системи, громадянське суспільство, у свою чергу, має складну внутрішню структуру, до якої входять компоненти інституційного плану і певний тип культури. Таким чином, інститутами громадянського суспільства є:

Ø добровільні громадські організації і громадські рухи, а також політичні партії на перших стадіях свого формування, поки вони ще не задіяні в механізмах здійснення влади;

Ø незалежні засобами масової інформації, що обслуговують громадські потреби та інтереси, формулюють і оприлюднюють громадську думку; громадська думка як соціальний інститут;

Ø у певному аспекті - вибори та референдуми, коли вони служать засобом формування і виявлення громадської думки та захисту групових інтересів;

Ø залежні від громадськості елементи судової і правоохоронної системи (як-то суди присяжних, народні міліцейські загони тощо);

Ø на Заході є тенденція зараховувати до інститутів громадянського суспільства також розподільчо-регулятивні інститути сучасної держави загального добробуту [12; <http://www.ji.lviv.ua/n21texts/kolodij.htm> 543].

Взаємодія внутрішніх інститутів громадянського суспільства завжди відчутно впливає на суспільне життя. Такий вплив здійснюється одразу в декількох напрямках, котрі, в свою чергу, можна назвати функціями громадянського суспільства. Інакше кажучи, функції є втіленням основних векторів діяльності громадянського суспільства, його впливу на суспільне життя. На думку А.Ф. Колодій найголовнішими з них є наступні. По-перше, громадянське суспільство є засобом самовиразу індивідів, їх самоорганізації та самостійної реалізації ними власних інтересів. Значну частину суспільно важливих питань громадські спілки та об’єднання розв’язують самотужки або на рівні місцевого самоврядування. Тим самим вони полегшують виконання державою її функцій, бо зменшують "тягар проблем", які їй доводиться розв’язувати. По-друге, інституції громадянського суспільства виступають гарантом непорушності особистих прав громадян, дають їм впевненість у своїх силах, служать опорою у їхньому можливому протистоянні з державою, оберігають демократію від зазіхань можливих узурпаторів влади. По-третє, в межах цивільних громад та інституцій громадянського суспільства формується "соціальний капітал" - ті невід’ємні риси особистості та форми взаємодії, які примножують рівень солідарності в суспільстві, роблять людей здатними до кооперації і спільних дій. По-четверте, інституції громадянського суспільства систематизують і впорядковують протести та вимоги людей, мирно врегульовують конфлікти, які в іншому випадку могли б мати руйнівний характер. У такий спосіб вони також створюють сприятливі умови для функціонування демократичної влади. По-п’яте, громадські організації як інституції громадянського суспільства виконують захищають інтереси певної групи в її протиборстві з іншими групами інтересів. Деякі науковці притримуються думки, що громадянське суспільство виконує політичну, морально-виховну, просвітницьку і ряд інших функцій, пов’язаних з політичною соціалізацією особистості [30; <http://www.ji.lviv.ua/n21texts/kolodij.htm>24]. Значну роль у цьому відіграють політичні партії та громадські організації. Загалом, вони виховують готовність та залучають до здійснення державної політики в суспільно значимому річищі, формують політичну культуру громадян. Саме партії, як невід'ємна частина громадянського суспільства, безпосередньо впливають на державну політику та відіграють провідну функцію у формуванні політичної культури громадян. Саме через цю інституцію виражається воля різних верств громадян в органах влади, досягається відповідальність урядових структур перед народом. Головна риса, що відрізняє політичні партії від усіх інших організацій, - це прагнення до заміщення державних посад своїми представниками. Під функціями політичних партій розуміють постійно повторювані ролі, які партії виконують в політичній системі суспільства. Розглядаючи функції політичних партій у системі ліберальної демократії, слід розрізняти головні, явно виражені функції, які випливають з самої суті політичних партій, і приховані (латентні) функції, які виявляють, як партії працюють на користь ліберальної демократії, її створення, ефективного функціонування і розвитку. До прямих функції партій належать такі:

боротьба за позиції у виборчих органах влади. Партії є своєрідними "електоральними машинами", які організовують виборчі кампанії своїх кандидатів, надають їм необхідні для цього ресурси;

участь у політичному управлінні. Головна мета будь-якої партії - політична влада. Через своїх представників у законодавчій та виконавчій владі партії впливають на процес прийняття політичних рішень, беруть участь у виконанні управлінських функцій у державі;

добір політичних лідерів та еліт. Селекція політичних еліт починається всередині партій. Саме партії висувають кандидатів у законодавчі органи влади та обирають лідерів, що змагатимуться за найвищі виконавчі посади;

представництво суспільних інтересів. Політичні партії виявляють, обґрунтовують і формують інтереси різних соціальних груп у вигляді політичних ідеологій, програм, передвиборчих платформ. Партії транслюють окремі інтереси із сфери громадянського суспільства у сферу політичних рішень, де вони стають фактом політичних вимог. Слід зазначити, що репрезентація суспільних інтересів відбувається не лише в ідеологічній формі, а й через вплив на прийняття рішень в органах державної влади на користь певних соціальних груп;

узгодження різних соціальних інтересів. У суспільстві існують різноманітні інтереси. Однією з головних вимог демократії є знаходження мирного узгодження розбіжностей у політичних презентаціях, що їх висувають різноманітні соціальні групи;

залучення громадян до участі у політиці. Завдяки різноманітній діяльності політичних партій (передвиборча агітація, залучення громадян до виборів, пропагандистські кампанії в мас-медіа, масові акції тощо) здійснюється політична соціалізація і політична мобілізація громадян, формування у них якостей і навичок участі у владних відносинах. Партії надають громадянам можливості (ресурси) для політичної участі, створюють політичну інфраструктуру взаємодії між громадянським суспільством і державними органами, між політичними лідерами і пересічними громадянами;

забезпечення конкуренції у боротьбі за політичну владу. У демократичному суспільстві шлях до влади пролягає через вибори. Боротьба різних партій на виборах забезпечує плюралістичний характер політичного процесу в системі ліберальної демократії;

формування громадської думки щодо суспільно важливих питань;

формування і забезпечення легітимності політичної системи. Партії є головним посередником і інструментом взаємодії між громадянським суспільством і державною владою. Політичні партії в умовах демократії каналізують соціальні конфлікти в цивілізоване русло, забезпечують мирний перерозподіл влади між різними політичними системами, тобто її суспільне визнання та виправданню прийнятих у її рамках політичних рішень, кадрових та функціональних змін у структурах влади. Усі інститути громадянського суспільства прагнуть реалізовувати не тільки виховні і просвітницькі функції, але й політичні. Але це не завжди вдається. Комплексно політична, морально-виховна і просвітницька функції громадянського суспільства, насамперед, реалізуються у:

)   зміцненні соціально-політичної стабільності в суспільстві;

2) формуванні політичної культури й політичної свідомості громадян, що конкретно реалізується через:

· стимулювання участі людей у громадському житті, їхньої активності і відповідальності, зацікавленості у демократичних змінах;

· оптимізацію процесів політичної соціалізації молоді та всіх верств населення;

· надання освітнім процесам демократичного і кваліфікованого характеру;

· залучення світового досвіду у галузі громадянської освіти;

· підвищення політичної відповідальності громадських і державних діячів;

· сприяння розвитку критичного мислення, вкорінення демократичних цінностей, становлення активної громадянської позиції особистості.

Отже, структурою громадянського суспільства є підсистема його внутрішніх інститутів, котра формуються без втручання держави, а лише відповідно до волі та інтересів вільних індивідів. До таких внутрішніх інститутів повною мірою можна віднести людину, громадську думку, політичні парті, громадські рухи, недержавні громадянські організації та ЗМІ. Деякою мірою сюди ж можна включити вибори, референдуми та залежні від громадськості елементи судової і правоохоронної системи (як-то суди присяжних, народні міліцейські загони тощо). Громадянське суспільство виконує ряд функції: виховні (формування громадської думки щодо суспільно важливих питань, залучення громадян до участі у політиці тощо); просвітницькі функції (добір політичних лідерів та еліт та ін.); політичні (участь у політичному управлінні, представництво суспільних інтересів тощо).



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2020-03-02; просмотров: 264; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.204.218.79 (0.026 с.)