ТОП 10:

Навчально-виховні можливості природознавчого навчання



 

У системі екологічного виховання важливе місце займає природознавство. У процесі його вивчення діти здобувають елементарні знання про єдність і розмаїтість навколишньої природи, її охороні, знайомляться із картинами природи нашої Батьківщини, одержують загальне уявлення про організм людини, на основі чого формуються гігієнічні навички, настільки потрібні в житті кожної людини. Цим значення предмета не обмежується. Основна ідея шкільного предмета природознавства складається в розкритті й встановленні зв'язків між компонентами неживої й живої природи, у поясненні впливу всіх компонентів природи на трудову діяльність людей, яка пов'язана в значній мірі з використанням природи й відповідно до цього - вихованням дбайливого відношення до неї. У процесі реалізації цієї ідеї створюються великі можливості комплексного підходу до навчання підростаючого покоління. Відомо, що вчитель, навчаючи, виховує й розвиває дітей.

Всі форми роботи з дітьми початкової ланки при вивченні природи, повинні включати прийоми по формуванню таких якостей, як доброзичливість, справедливість, дружба, особиста відповідальність за спільну справу. Великі можливості в цьому плані закладені в екскурсіях, на яких діти проявляють себе з різних сторін. Тут можна помітити егоїстичні нотки в поведінці окремих учнів, недоброзичливість по відношенню один до одного, невиконання норм поведінки. Завдання вчителя - вчасно помітити ці негативні риски, а головне - попередити небажані прояви.

Із цією метою вчитель передбачає такі прийоми, які виховують повагу учнів один до одного, справедливість, особисту відповідальність за виконувану роботу [3, 68].

Проблема співвідношення навчання й розвитку перебуває в стадії рішення. Успішно вирішується вона психологами, але ще не одержала прийнятної конкретизації в окремих навчальних предметах, у тому числі в природознавстві. Розвиваюче навчання є засіб активізації пізнавальних процесів, спрямованих на усвідомлене, більш швидке засвоєння знань учнями.

Коли говорять про розвиваючі можливості навчання природознавству, то звертають увагу на зміст предмета, логіку його побудови; чи відповідають вони виявленню причинно-наслідкових зв'язків, у розкритті яких розвиваються багато рис особистості школярів, їхня психічна діяльність, і, насамперед мислення.

Після встановлення залежностей у неживій природі починається робота з виявлення зв'язків живої природи з неживий. У початкових класах виявляється залежність зміни рослинності від ступеня освітлення даної території сонцем і температури повітря. Спостереження за життям рослин протягом року дозволяють дітям зробити висновок, що зі зменшенням сонячного освітлення й зниженням температури повітря листки на деревах і кущах починають змінювати своє фарбування, їхні черешки підсихають і відламуються при подуві вітру. Так починається листопад - одне із примітних осінніх явищ у природі.

Отже, програма по природознавству передбачає виявлення найпростіших зв'язків і взаємозв'язків, доступних розумінню учнів. У процесі встановлення зв'язків створюються сприятливі умови для розвитку логічного мислення дітей [3, 69-70].

Надалі вивчення природи свого краю розпадається на формування окремих груп понять, у яких зв'язки здійснюються безпосередньо: поверхня - корисні копалини, погода - водойми, погода - ґрунт й рослинність, рослинність - тваринний світ. При вивченні природних поясів нашої Батьківщини вчитель керується зв'язками й залежностями між положенням пояса стосовно екватора, висотою сонця, тривалістю зими й літа й своєрідністю, що слідує звідси, рослинного й тваринного світу. Таким чином, встановлення зв'язків між окремими природними компонент-найважливіша умова для формування усвідомлених наукових знань при вивченні даної теми.

Розглянуті приклади зв'язку й взаємозв'язку, закладені в предметі природознавства, являють собою найважливіший засіб розвитку мислення учнів. Весь процес мислення при виявленні зв'язків виражений в узагальненнях, ступінь яких поступово ускладнюється в міру залучення нових понять. Первісний щабель узагальнень проявляється в почуттєвому пізнанні: від відчуттів до сприйняттів, від сприйнятті до уявлень. Почуттєвий етап пізнання має важливе значення в навчанні молодших школярів, будучи фундаментом формування понять, суджень, умовиводів [19, 73].

У рішенні проблеми виховання й розвитку учнів особливе значення належить уроку. На уроці, як відомо, реалізуються всі поставлені перед школою завдання: пізнавальні, виховні, розвиваючі.

Насамперед керівники шкіл і працівники відділів народної освіти стежать за відповідністю теми уроку програмі, наявністю плану й чітко поставлених завдань розвиваючого й виховного характеру навчання, за доведенням завдань уроку до учнів. Мобілізувати увагу учнів на вивчення матеріалу, поставити завдання уроку, намітити основні шляхи вирішення цих завдань - найважливіша вимога сучасного уроку. На уроках природознавства завдання уроку формулюються вчителем усно й письмово. Часто письмова форма виражена у вигляді плану, записаного на дошці. План визначає зміст і послідовність роботи. Це дуже важливий етап будь-якого уроку. Відомо, що людина мислить тільки в тому випадку, якщо перед нею поставлене певне завдання. Поставлені завдання визначають тип уроку й відповідно до нього - вибір методів і прийомів, які будуть використані з метою активізації пізнавальної діяльності дітей для вирішення основних завдань уроку.

Найважливіше значення в розвиваючому й виховному навчанні надається науковості вивчення навчального матеріалу. Керівник школи, методист визначає, на якій основі формуються природознавчі уявлення, поняття, чи використовуються спостереження, досліди, практичні роботи, наочні приладдя, чи дотримується послідовність розгляду того або іншого явища або предмета, чи звертається увага на плавність переходів від одного етапу до іншого, на логічність викладу матеріалу [19, 76].

Цінність уроку полягає й у тому, що на ньому вирішуються виховні завдання. Одним з найважливіших вимог до уроку є строго продумана система в повторенні й закріпленні навчального матеріалу. Можна говорити про усвідомлене засвоєння матеріалу в тому випадку, якщо учень може не тільки відтворити, але й застосувати знання в нових ситуаціях. Тому повторення й закріплення матеріалу повинне бути організоване завжди на новій основі. І якщо учень зможе вирішити завдання в нових ситуаціях, використавши вже вивчений матеріал, тоді безпомилково можна стверджувати, що знання ним засвоєні.

Отже, вище були викладені основні вимоги до розвиваючого і виховного навчання на уроках природознавства. Чи здійсненні вони? Так, але для цього вчителеві потрібно серйозно готуватися до уроку, а найголовніше - організувати самоаналіз роботи. Часто ми користуємося трафаретними або іншими прийомами й методами на уроці, застосовуємо їх за традицією, як нас учать методики, іноді не замислюючись над ними. Виявляється, такий самоаналіз - справа дуже складне й не кожен учитель може відповістити на запитання, чому застосований ним той або інший прийом, чому учням задане таке-то запитання, чому вони повинні виконати те або інше завдання.

 







Последнее изменение этой страницы: 2020-03-02; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.228.11.9 (0.006 с.)