Принципи навчання фізичним рухам

Педагогічний процес навчання дітей основних рухів та розвиток рухових якостей здійснюється на основі реалізації дидактичних принципів, де виражені об’єктивні закономірності, що визначають систему вимог щодо організації, змісту та методики навчання. Методика навчання рухових дій є частиною загальної дидактики, вона містить ті ж самі принципи навчання, що й загальна дидактика. Однак змістовна сторона кожного принципу та шляхи його реалізації мають свою специфіку. До принципів навчання руховим діям відносять: принцип виховуючого характеру навчання, принципи свідомості та активності, наочності, доступності та індивідуалізації, систематичності та послідовності, міцності. Ці принципи дидактики мають тісний взаємозв’язок та складають єдину систему навчання, яка реалізується у процесі фізичного виховання у дошкільному закладі.

Принцип виховуючого характеру навчання. Цей принцип відображає необхідність забезпечити у процесі фізичного виховання створення найбільш сприятливих умов для формування моральних та вольових рис характеру як основи повсякденної поведінки дітей.

Принцип свідомості та активності передбачає взаємозв’язок педагогічного керівництва процесом фізичного виховання зі свідомістю та активною руховою діяльністю дітей.

Принцип наочності. Навчання руховим діям починається з чуттєвої сторони — «живого споглядання». Образ руху, що вивчається, формується у дитини за участю органів зору, слуху, вестибулярного апарата, рецепторів м’язів та ін. Доповнюючи одне одного, почуття створюють комплексне і більш чітке уявлення про вправу, що вивчається.

Принцип доступності та індивідуалізації. Процес формування рухових навичок та розвиток фізичних якостей здійснюються з урахуванням вікових та статевих особливостей, стану здоров’я дитини та її рухової підготовленості.

Принцип систематичності та послідовності. Реалізація даного принципу передбачає використання комплексу організаційних форм та засобів фізичної культури при вирішенні завдань з фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Принцип міцності. Одним з основних завдань навчально-виховного процесу у дошкільному закладі є отримані дітьми міцні знання, уміння та навички, які можуть бути застосовані ними у практиці.

П-ТТЯ ПРО РУХОВІ УМІННЯ Й НАВИЧКИ. ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ РУХОВИХ НАВИЧОК.

Р ухове уміння – це здатність виконувати рухову дію за умови зосередження уваги дитини на кожній ще не засвоєній її деталі.

Багаторазове систематичне виконання вправи, що вивчається,приводить до того, що вміння поступово переходить у рухову навичку.
Рухова навичка – це здатність виконувати дію автоматично,що дозволяє акцентувати увагу на умовах та результатах руху.

Рухи, що вивчаються, доцільно систематизувати таким чином, щоб рухові не заважали,а навпаки, допомагали одна одній. Я.А. Коменський підкреслював з цього приводу: «Усі заняття повинні розподілятися таким чином, щоб наступне завжди ґрунтувалося на попередньому, а попереднє зміцнювалося наступним». Отже, якщо елементи раніше вивчених рухових дій входять до структури руху, який вивчається, то вони засвоюються значно швидше.

 

8. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ РУХОВИХ НАВИЧОК У ДІТЕЙ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП.

Дітей мол. в. приваблює зовнішній бік, результат рухової дії, (м’яч котиться, вертушка крутиться тощо.). Поштовхом (мотивом) до дії служить предмет, іграшка.

У діт. сер.в. функціональні можливості та набутий руховий досвід зросли, і це забезпечує розуміння смислового боку руху.

Ст. д-ки одумано й цілеспрямовано використовують руховий досвід, здібні елементарно планувати й достатньо самостійно вирішувати рухові завдання,обирають способи дії,можуть оцінити виконання,придумати дії.