Становлення і розвиток системи фіз вих

ПРЕДМЕТ ТМФВ

Предметом вивчення методики фізичного виховання є виявлення окремих закономірностей фізичного виховання та врахування загальних закономіностей у педагогічному процесі, який має конкретну спрямованість. За своєю науковою спрямованістю теорія і методика фізичного виховання належить до системи педагогічних наук, вона обґрунтовує свої положення соціальними, психологічними та біологічними закономірностями.

У теорії і методиці фізичного виховання використовується специфічний понятійний апарат, розуміння та засвоєння, якого обовязкове для спеціалістів дошкільної освіти. Зміст цих понять є постійним, він уточнюється та поглиблюється у звязку з розвитком науки про фізичне виховання та її практичне застосування.

Теорія фізичного виховання має тісний звязок з іншими науковими дисциплінами, предметом вивчення яких є дитина: загальною та дошкільною педагогікою, дитячою психологією, які вивчають засоби, форми та методи ного впливу на дитину, зокрема на її психіку. Інші належать до природничо- наукового циклу наук:фізіологія, анатомія, гігієна, педіатрія та ін., які вивчають закономірності біологічного розвитку дітей. Теорія  фізичного виховання, спираючись на дані про морфологію, функціональну діяльність дитячого організму,розвивається в тісному звязку з біологією, фізіологією, анатомією, гігієною, педіатрією.

Фізична культура – частина загальної культури, сукупність матеріальних та духовних цінностей суспільства, які створюються та використовуються ним для фізичної досконалості людини.

Фізичне виховання – це організований пед. Процес спрямований на морфологічне і функціональне удосконалення організму людини.

Фізичний розвиток – це процес встановлення та змін біологічних форм та ф-ій організму людини під час її індивідуального життя.

Фізична підготовка – прикладна спрямованість фіз. Виховання.

Фізкультурна освіта – цим терміном визначають рівень знань у фіз. Вих. рухових гігієнічних вмінь та навичок.

Спорт – спец. Діяльність спрямована на досягнення у будь якому виді фіз. вправ найкращих результатів які виявл. Під час змагань.

Фізичні вправи – це рухи, рухові дії а також складні види рух. Діяльності які відібрані засобами для вирішення засобів фіз.вих.

 

П-ТТЯ ПРО РУХОВІ УМІННЯ Й НАВИЧКИ. ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ РУХОВИХ НАВИЧОК.

Р ухове уміння – це здатність виконувати рухову дію за умови зосередження уваги дитини на кожній ще не засвоєній її деталі.

Багаторазове систематичне виконання вправи, що вивчається,приводить до того, що вміння поступово переходить у рухову навичку.
Рухова навичка – це здатність виконувати дію автоматично,що дозволяє акцентувати увагу на умовах та результатах руху.

Рухи, що вивчаються, доцільно систематизувати таким чином, щоб рухові не заважали,а навпаки, допомагали одна одній. Я.А. Коменський підкреслював з цього приводу: «Усі заняття повинні розподілятися таким чином, щоб наступне завжди ґрунтувалося на попередньому, а попереднє зміцнювалося наступним». Отже, якщо елементи раніше вивчених рухових дій входять до структури руху, який вивчається, то вони засвоюються значно швидше.

 

8. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ РУХОВИХ НАВИЧОК У ДІТЕЙ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП.

Дітей мол. в. приваблює зовнішній бік, результат рухової дії, (м’яч котиться, вертушка крутиться тощо.). Поштовхом (мотивом) до дії служить предмет, іграшка.

У діт. сер.в. функціональні можливості та набутий руховий досвід зросли, і це забезпечує розуміння смислового боку руху.

Ст. д-ки одумано й цілеспрямовано використовують руховий досвід, здібні елементарно планувати й достатньо самостійно вирішувати рухові завдання,обирають способи дії,можуть оцінити виконання,придумати дії.

 

ПЛАНУВАННЯ ТА ОБЛІК РОБОТИ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ДНЗ

Планування допомагає вихователеві чітко визначити перспективу роботу,сформулювати навчально-виховні завдання,дає напрям усій роботі з фізичного виховання відповідно до віку дітей. Основою для планування э програмний матеріал. Вихователь вивчає програму з фізичної культури й основні завдання з фізичного виховання дітей своєї групи. Розподіляючи навчальний матеріал на місяць або на квартал, враховують умови, за яких будуть проводити заняття(кліматичні,наявність інвентарю та обладнання)

Заключний етап планування - складання оперативного плану на один-два дні, до якого входить план-конспект заняття з фізичної культури з визначенням конкретних навчально – виховних завдань,а також перелік рухливих ігор та вправ,що плануються вихователем для проведення з дітьми під час прогулянок.Планування з фіз. культури починається зі складання графіка розподілу навчального матеріалу на місяць або квартал(за бажанням вихователя). Перспективний план на місяць(квартал) є робочим (допоміжним)планом. Дає можливість правильно розподілити програмний матеріал з фіз. культури на тривалий відрізок часу, а також ускладнювати його,установити наступність між заняттями та іншими організаційними формами. При плануванні вводити повторення фізичних вправ та ігор, які сприяють кращому засвоєнню дітьми рухових умінь і навичок. Добре поставлений облік дає змогу оцінити правильність планування, підбити підсумки проведеної роботи, з’ ясувати причини недоліків та шляхи їх усунення.Облік дає можливість визначити стан здоров’ я дітей,рівень їхнього фізичного розвитку (за даними медичних обстежень) та рухової підготовленості, правильність застосування засобів і методичних прийомів навчання того чи іншого виду рухів. Облік повинен бути об’ єктивним, систематичним, простим та охоплювати всі сторони фіз. виховання. З основних рухів обстежуються такі: ходьба(дистанція), біг(дистанції 10,20,30),стрибки в довжину з місця, висоту й довжину з розбігу,метання тенісних м’ ячів торбинок з піском лівою та правою рукою на дальність. Вихователем фіксуються якісні та кількісні показники кожного руху. Порівняння результатів першого та завершального обстежень дає змогу визначити ступінь оволодіння дітьми основними рухами та розвитком рухових якостей протягом навчального року, а також проаналізувати роботу вихователя щодо виконання програми з фіз. культури.Вихователем враховується стан здоров’ я дітей, відвідування ними дитячого садка.

ПРЕДМЕТ ТМФВ

Предметом вивчення методики фізичного виховання є виявлення окремих закономірностей фізичного виховання та врахування загальних закономіностей у педагогічному процесі, який має конкретну спрямованість. За своєю науковою спрямованістю теорія і методика фізичного виховання належить до системи педагогічних наук, вона обґрунтовує свої положення соціальними, психологічними та біологічними закономірностями.

У теорії і методиці фізичного виховання використовується специфічний понятійний апарат, розуміння та засвоєння, якого обовязкове для спеціалістів дошкільної освіти. Зміст цих понять є постійним, він уточнюється та поглиблюється у звязку з розвитком науки про фізичне виховання та її практичне застосування.

Теорія фізичного виховання має тісний звязок з іншими науковими дисциплінами, предметом вивчення яких є дитина: загальною та дошкільною педагогікою, дитячою психологією, які вивчають засоби, форми та методи ного впливу на дитину, зокрема на її психіку. Інші належать до природничо- наукового циклу наук:фізіологія, анатомія, гігієна, педіатрія та ін., які вивчають закономірності біологічного розвитку дітей. Теорія  фізичного виховання, спираючись на дані про морфологію, функціональну діяльність дитячого організму,розвивається в тісному звязку з біологією, фізіологією, анатомією, гігієною, педіатрією.

Фізична культура – частина загальної культури, сукупність матеріальних та духовних цінностей суспільства, які створюються та використовуються ним для фізичної досконалості людини.

Фізичне виховання – це організований пед. Процес спрямований на морфологічне і функціональне удосконалення організму людини.

Фізичний розвиток – це процес встановлення та змін біологічних форм та ф-ій організму людини під час її індивідуального життя.

Фізична підготовка – прикладна спрямованість фіз. Виховання.

Фізкультурна освіта – цим терміном визначають рівень знань у фіз. Вих. рухових гігієнічних вмінь та навичок.

Спорт – спец. Діяльність спрямована на досягнення у будь якому виді фіз. вправ найкращих результатів які виявл. Під час змагань.

Фізичні вправи – це рухи, рухові дії а також складні види рух. Діяльності які відібрані засобами для вирішення засобів фіз.вих.

 

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК СИСТЕМИ ФІЗ ВИХ

У філософських судженнях Сократа, Платона, Арістотеля та ін. Відмічається необхідність фізичних навантажень для зміцнення здоровя дитини. Вони підкреслюють, що рухова активність людини у різні періоди її життя замінює будь які ліки.

Про значення фізичного виховання як складової частини всебічного розвитку дітей писав англійський філософ та просвітитель Джон Локк. Відповідно до його теоретичної концепції фізичного виховання було характерне намагання до обгрунтування корисності фізичних вправ для підростаючого покоління. Жан Жак Руссо франц. Педагог, філософ та просвітитель – у своїй роботі «Еміль» або про виховання всебічно розвиненої сильної та розумової особистості. Г.Сковорода у праці « Благородний Еродій» чітко обгрунтоване положення про те, що діти з перших років жит. Повинні отримати фіз. Виховання, яке «зміцнить їх таким чином, що допоможе краще пізнати науки» К.Д.Ушинський належить пріорітет у новому підході для проблем виховання дітей. Йогоідея зводилася до того, що процесу освіти та виховання дитини повинно передувати всебічне вивчення її.Великий внесок у розвиток теорії фіз. Вих. датей зробив видатний вчений в галузі ана антропології, педагогіки П.Ф.Лесгафт У фундаментальній праці «Керівництво з фізичної освіти для дітей шкільного віку» він науково обгрунтував концепцію фізичного виховання людини, які містила такі положення:Система фіз. вих. підпорядковані закономірностям фізіології.Фіз. Вих. є необхідним засобом формування гармонійно розвиненої людини.

- Гармонійний розвиток грунтується на єдності фізичних та духовних сил людини й відбувається за умови провідної ролі свідомості.

- Навчання в фіз вих.є по суті, частковою передачею навчального матервалу, який накопичено супільством у ході історії

- Нормальний фіз. Розвиток дитини можна досягти тільки за науково обгрунтованою системою «фізичної освіти»

- Фіз вих. є функцією загальної педагогіки. Л.І. Чуницька відомий спеціаліст у галузі гігієни та фіз.вих. експерементально обгрунтувала, що систематичне застосування фіз. Вправ у виконанні дітей дозволяє зміцнити здоровя та покращити псих. Розв. Дітей. М.Монтесорі італійський педагог вважала, що фізичний та інтелектуальний розвиток дітей здійснювався на осн.

3. ЗАВДАННЯ ФІЗ ВИХ:

Оздоровчі завдання спрямовані на охорону життя, зміцнення здоровя, всебічний фізичний розвиток, загартування та удосконалення функцій організму дітей, підвита розумової працездатності.

Освітні завдання спрямовані на формування певних систем рухових умінь та навичок;ігрових дій; здобування доступних уявлень та знань про користь занять фіз. Культурою, іграми. Про осн. Гігієнічні вимоги та правила.

Виховні завдання спрям. На формування позитивних моральних та вольових рис характеру дитини засобами фізичної культури.

Процес фізичного виховання дошкільника характерезується комплексністю впливу на особистість дитини. Наприклад, якщо вихователь проводить заняття з фіз.культури на належному методичному рівні, він одночасно реалізує комплекс оздоровчих, освітніх та виховних завдань. Виконання загальнорозвиваючих вправ, осн.рухів, участь у рухливій грі позитивно впливають на покращення фіз. Розвитку дитини, удосконалення функціональних можливостей її організму; формування правильної постави, розвиток фіз. Якостей.