Розвиток права та правоохоронної системи в умовах незалежної України

1. Цивільно-правове законодавство. 2. Кримінальне право. 3. Прокуратура. 4. Органи внутрішніх справ.

Із здобуттям незалежності перед українськими юри­стами, політиками та урядовцями постало непросте зав­дання привести правову систему держави у відповідність до нових історичних умов існування та розвитку сусп­ільства. Найсуттєвіших змін зазнало конституційне пра­во, формування якого завершено ухвалою у 1996 р. нової Конституції. Реформування економічної системи спону­кало видання цілої низки цивільно-правових актів, які забезпечили нормування нових ринкових відносин. Це Закони України "Про господарські товариства", "Про заставу", "Про банкрутство", "Про аудиторську діяльність", "Про авторське право і суміжні права". Вне­сено суттєві зміни до ЦК (1963 р.), зокрема про визна­чення терміну позовної давності для фізичних і юридич­них осіб трьома роками. Для захисту права власності подаються такі позови, як віндикаційний (вилучення свого майна у незаконного власника) та негаторний (ви­мога власника усунути перешкоди до реального здійснення права власності).

Поява ринкової економіки спричинила урізноманіт­нення трудових правовідносин. Законодавець закріпив їх Законами "Про охорону праці", "Про основні принци­пи соціального захисту ветеранів праці та інших грома­дян похилого віку", "Про відпустки", "Про порядок ви­рішення колективних трудових спорів". Означеними актами врегульовувався порядок найму робочої сили (ук­ладання контракту) на підприємства різної форми влас­ності, охорони праці, соціального захисту працівника тощо.

Реформуванню аграрного законодавства поклав початок Земельний кодекс 1990 р., який дав поштовх до створення законодавчої та нормативної бази нового зе­мельного права. Цією базою стали укази, закони, поста­нови та рішення центральних органів влади — "Про се­лянське (фермерське) господарство", "Про форми влас­ності на землю", "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі", "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи” тощо. Вони дали підставу до роздержавлення землі, ліквідації колгоспів та створення сільськогосподарських підприємств різно­го типу та форм власності. Ведеться передача землі у власність юридичних осіб, приватизація й оцінка землі, створюється її ринок. В умовах незалежності прийнято новий Повітряний (1993) та Сімейно-шлюбний (2002) кодекси.

Радикальних змін зазнало кримінальне право. З Ко­дексу вилучено такі міри покарання, як заслання і вис­лання, різко звузилося застосування смертної кари, а з 1997 року її дію зупинено. З 1 вересня 2001 року всту­пив у дію новий Кримінальний кодекс України.

Реформується і правоохоронна система. 5 листопада 1991 р. прийнято Закон "Про прокуратуру", а 1996 його принципові засади закріпила Конституція України (розділ VII). Згідно з ними, очолює систему Генеральний прокурор, якого призначає Президент, але затверджує і контролює ВР. Діють обласні, міські, районні прокура­тури, АРК та міст Києва і Севастополя, міжрайонні та спеціальні (воєнні, транспортні, природоохоронні). Орга­ни внутрішніх справ у своїй діяльності керуються Зако­ном "Про міліцію" 20 грудня 1990 року, указами Прези­дента, постановами ВР та рішеннями КМ. Функції міліції визначено як профілактична, адміністративна, оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна, ви­конавча, охоронна. МВС складається з таких підрозділів: кримінальна міліція, міліція громадської безпеки, транспортна, ДАІ, міліція охорони, спецпідрозділи. До 2003 р. в структурі МВС перебувала пожежна охорона, яку передано до системи МНС.

Ключові поняття правотворення, законодавство, цивільне, аграрне, кримінальне право, правоохоронні органи