Тема 7 державно-правове відродження України в період націон. Революції 1917-1920 рр.

Тема 7 ДЕРЖАВНО-ПРАВОВЕ ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ В ПЕРІОД НАЦІОН. РЕВОЛЮЦІЇ 1917-1920 рр.

Утворення, склад і організація роботи Центральної Ради

1. Створення ЦР. 2. Етапи її діяльності. 3. Струк­тура, склад та компетенція ЦР. 4. Організація роботи та її основні засади.

Як тільки в Києві стало відомо, що 2 березня 1917 р. цар Микола II зрікся влади, національні сили різного на­прямку (самостійники, автономісти, федералісти) розпо­чали діяльність зі створення єдиного координаційного центру. У ніч з 3 на 4 березня такий центр було утворено і названо Українською Центральною Радою, або просто ЦР. Вона мала об'єднати всі українські партії в боротьбі за відродження власної держави, згодом провести вибори і скликати український парламент, який створить уряд. Отже, 4 березня 1917 р. ЦР офіційно заявила про своє ут­ворення. Головою ЦР обрала М. Грушевського, його зас­тупниками стали В. Винниченко та С. Єфремов.

У своїй діяльності від виникнення (4 березня 1917р.) до ліквідації (29 квітня 1918 р.) ЦР пройшла такі етапи розвитку: 1)4 березня — 10 червня 1917р. — національ­но-політичний блок партій і організацій; 2) 19 червня — 7 листопада 1917р. — формування на базі ЦР представ­ницького, національного органу влади в Україні; 3) 7 листопада 1917 — 29 квітня 1918 р. — перетворення ЦР у вищий державний законодавчий орган влади парла­ментського типу (передпарламент). Від Першого універ­салу в актах ЦР даються такі правові визначення, як: "законодавчий орган", "представницький орган", "рево­люційний, демократичний парламент". Вона проголошу­валася тимчасовим органом, який мав передати владу Установчим зборам. ЦР формувалася не шляхом загаль­них виборів, а на підставі делегування до її складу пред­ставників політичних партій та демократичних гро­мадських організацій. Склад її коливався від 640 до 840 осіб. Структурно ЦР поділялася на Загальні збори, пре­зидію Ради (голова та два його заступники), комітет Ради (Малу Раду), комісії Ради. Працювала вона посесійна (звичайні і позачергові) та пленумами. Комітет складав­ся з 33 осіб, які обирали голову, секретарів, скарбника і голів комісій. Провідними рисами діяльності Ради мож­на вважати парламентаризм, рівноправність, демокра­тизм, прагнення поєднати вирішення соціальних про­блем з національними. ЦР видавала нормативно-правові акти у формі законів, універсалів, постанов, ухвал, рішень.

Ключові поняття автономія, федерація, парламентаризм, демокра­тія, незалежність, пленум, сесія, Центральна Рада, Мала Рада, комітет, комісії.

Історико-державні події 4 березня 1917 р. — утворення Української Централь­ної Ради.

Конституція УНР 1918 року

1. Умови прийняття. 2. Структура. 3. Основні засади.

Конституційний процес ЦР розпочала відразу ж після проголошення Першого універсалу створенням конституційної комісії у складі 100 осіб на чолі з М. Грушевським. Конституцію передбачалося ухвалити Всеук­раїнськими Установчими зборами. Але революційні події, російська та німецька окупації завадили цьому, і в останній день свого існування, 29 квітня 1918 р., ЦР затвердила її положення, але в життя не впровадила, бо сама припинила діяльність.

Конституція УНР мала підзаголовок — "Статут про державний устрій, права і вольності УНР " і складалася з 83 статей, об'єднаних у 8 розділів. І. Загальні постано­ви (ст. 1 — 6). II. Права громадян України (ст. 7 — 21). III. Органи власти УНР (ст. 22 — 26). IV. Всенародні Збо­ри УНР (ст. 27 — 49). V. Про Раду Народних Міністрів УНР (ст. 50 — 59). VI. Суд УНР (ст. 60 — 68). VII. Націо­нальні союзи (ст. 69 — 78). Про часове припинення гро­мадянських свобод (ст. 79 — 83).

УНР проголошувалася "державою суверенною, само­стійною і ні від кого не залежною", суверенне право в якій належить народові (всім разом громадянам респуб­ліки). Територія її неподільна і без згоди 2/3 парламен­ту не може змінюватися кордон.

Громадянином вважалася особа, яка набула це право законним шляхом, подвійне громадянство не передбача­лося. Актова, громадянська і політична дієздатність на­ставала з 20 років. Всі громадяни незалежно від віку, віри, раси, статі проголошувалися рівними в своїх пра­вах."м гарантувалися всі права і свободи, як-от: свобода слова, друку, совісті, обирати і бути обраним (активне і пасивне виборче право), вільне місце проживання, пе­ресування, недоторканність домашнього життя, листов­на таємниця тощо. Встановлювалися порядок виборів та законотворча процедура. Влада розподілялася на гілки — законодавчу, виконавчу та судову. Законодав­ча належала Всенародним Зборам УНР, виконавча — Раді Народних Міністрів, судова — Генеральному Суду УНР.

Національним меншинам надавалося право об'єдну­ватися в національні союзи, які формували органи са­моуправління, видавали корпоративні закони, що не суперечили б Конституції держави, встановлювали бюд­жет тощо.

На випадок війни чи повстання громадянські свобо­ди обмежувалися спеціальним законом не більше як на 3 місяці, який ухвалювали Всенародні Збори або Рада Народних Міністрів.

Тобто ЦР бачила УНР класичною парламентською республікою, без президента. На підставі Конституції передбачалася розробка цілої низки законодавчих актів.

Ключові поняття

конституція, права, свободи, національні союзи, Всенародні Збори, Рада Народних Міністрів, Ге­неральний Суд.

Ключові поняття

державний переворот, гетьманат, президентська республіка, Сенат, Рада Міністрів, старости, дер­жавна варта, земства.

Історико-дерукавні події 29 квітня — 14 грудня 1918 року — Українська Дер­жава гетьмана Павла Скоропадського.

Державний устрій ЗУНР

1. Проголошення ЗУНР. 2. Вищі органи державної влади. 3. Місцеве управління. 4. Судова та правоохорон­на система.

У дні розпаду Австро-Угорської монархії створена у жовтні 1918 р. у Львові Українська Національна Рада 1 листопада 1918р. проголосила утворення в Галичині та на Буковині української держави. 13 листопада вона дістала назву Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).

Вища законодавча влада в державі належала Ук­раїнській Національній Раді, яка одна мала право ухвалю­вати закони. Очолював її президент (фактично спікер — голова парламенту). Рада формувала колегіальний орган влади — Виділ з 9 чоловік, що виконував функції глави держави. У майбутньому передбачалося скликання од­нопалатного Сейму з 226 послів, обраних за національ­но-пропорційною системою, при загальному, рівному, прямому та таємному голосуванні, з 21 року.

Рада формувала уряд — Державний Секретаріат з 14 секретарств (міністрів) на чолі з прем'єром. Місцеви­ми органами влади стали: в повітах — повітові коміса­ри, призначені держсекретарем внутрішніх справ, та обрані прибічні ради; у селах та містах — громадські і міські комісари теж з обраними прибічними радами. Комісари стали представниками державної влади на місцях з необмеженими повноваженнями.

Реформовано також і судову систему. ЗУНР розділе­но на 130 судових повітів та 12 судових округів. Окружні і повітові суди стали першою інстанцією. Другою став Вищий суд у Львові, а третьою — Найвищий державний суд. До їхнього обрання відповідні інстанції називалися Окремими судовими сенатами другої та третьої інстанції. Охорону громадянського порядку забезпечувала на­родна міліція та створений 6 листопада 1918 р. Корпус української державної жандармерії. Його очолювала Команда на чолі з головним комендантом, на місцях діяли окружні та повітові команди, очолювані теж ко­мендантами, г

Окрім того, в правоохоронній системі ЗУНР повноці­нно функціонували прокуратура, адвокатура і нотаріат.

Ключові поняття ЗУНР, Українська Національна Рада, президент, Державний секретаріат, сейм, комісари, комен­данти, міліція, судовий сенат.

Історико-державні події 1 листопада 1918 р. — проголошення Української держави в Західній Україні (ЗУНР).

Правова система ЗУНР

1. Законотворчість в ЗУНР. 2. Конституційне пра­во. 3. Земельне право. 4. Цивільне та карне право.

Законотворчий процес у ЗУНР був покладений на Українську Національну Раду, яка видавала статути, відозви, прокламації і закони. В умовах польської агресії законодавча діяльність Ради гальмувалася військовими діями та переїздами урядових установ. Конституцій­ними актами ЗУНР стали:

— "Тимчасовий основний закон" 13 листопада 1918р. — складався з 5 артикулів (статей), які визначали назву держави, й" територію, суверенітет, представницькі орга­ни влади,герб і прапор;

— Законом "Про Виділ Української Ради" 4 січня 1919р. утворено колегіальний орган влади в державі з 9 чоловік на чолі з президентом УНРади;

— Закон "Про державну мову" 15 лютого 1919р. про­голошував нею українську, а іншим гарантувалася дер­жавна підтримка та захист;

— Закон "Про громадянство та правовий статус чу­жинців" від 8 квітня 1919р. визнавав громадянами всіх осіб за їхнім бажанням і власноручною заявою, поданою до 20 травня того ж року. В іншому разі вони вважалися чужинцями. Цим же законом регулювалася державна служба в ЗУНР.

Серед норм цивільного права найважливіше значен­ня мали положення Закону "Про земельну реформу", ухваленого УНРадою 14 квітня 1919 року. Ним націо-налізовувалися поміщицькі, церковні, монастирські і відомчі землі і створювався єдиний земельний фонд ЗУНР. Фондом керували загальна повітова і сільська комісії, які визначали порядок володіння, користуван­ня та розпорядження землею. В цілому земельне законодавство не задовольняло селян і не виправдало їхніх вікових надій одержати землю. 13 лютого 1919 року ух­валено закон "Про основи шкільництва", який дозволив поряд з державними українськими школами створюва­ти приватні та національні навчальні заклади.

Передбачалося провести повну кодифікацію украї­нського права в ЗУНР. Але не вистачило ні часу, ні фахівців, не сприяли цьому й умови. Тому і далі в дер­жаві діяли норми кримінального, цивільного та проце­суального кодексів Австро-Угорщини. Задля справедли­вості зазначимо, що й польська влада спромоглася на кодифікаційні дії лише в 1933 році, користуючись до того часу тим же цісарським законодавством.

Ключові поняття громадянство, конституційне право, законодав­ство, законотворчість, правова база.

Історико-державні події І 13 листопада 1918 р. — Тимчасовий основний закон ЗУНР.

Тема 8

Ключові поняття

адмінподіл, територіальний устрій, реформа, об­ласть, округ, район, місцеві ради, автономія.

Історико-державні події

1924—1940 рр. — існування в складі України Мол­давської Автономної СРР.

Конституція УСРР 1919 року

1. Прийняття. 2. Основні положення. 3. Значення.

Проект першої Конституції УСРР розглянули і де­тально обговорили українські більшовики на своєму III з'їзді, а 14 березня 1919 року III Всеукраїнський з'їзд Рад України затвердив його як основний закон республ­іки. Текст Конституції написано українською мовою і він значно відрізнявся за обсягом і змістом від конституції РСФРР. Конституція УСРР 1919 року визначила осно­ви державного ладу, державного устрою, компетенцію органів влади, виборчу систему, права і свободи грома­дян. Складалася вона із 3-х розділів, 3-х підрозділів та 35 статей,

1. Основні постанови: соціальна основа держави — диктатура пролетаріату; політична основа — влада рад робітничих, селянських та червоноармійських депу­татів.

2. Конституція радянської влади (мав підрозділи "А" та "Б"). А. Організація центральної влади — законодавчі функції надавалися Всеукраїнському з'їздові рад, Все­українському Центральному Виконавчому Комітету Рад (ВІДВК), президії ВЦВК, Раді Народних Комісарів. Б. Організація радянської влади на місцях — губернські, повітові і волосні з'їзди рад, обрані ними виконкоми. Виборче право — обмежене, лише трудящим масам (ро­бітникам та селянам-біднякам), вибори багатоступеневі при відкритому голосуванні списком.

3. Декларація прав і обов'язків працюючого та експ­луатованого народу: проголошення трудящим права на працю, на освіту, на матеріальне забезпечення, політичні права, свободу преси, совісті, зборів, союзів, тощо; обо­в'язком громадян УСРР є працювати, обороняти соціал­істичну вітчизну тощо. У підрозділі "В" йшлося про герб і прапор УСРР. Гербом був серп і молот на червоному тлі в обрамленні золотого колосся і написами на стрічках російською та українською мовами: "УСРР" та "Проле­тарі всіх країн єднайтеся". Прапор — червоне полотни­ще з написом у лівому горішньому куті — "У.С.Р.Р."

Значення першої радянської конституції полягає в тому, що вона створила юридичне підґрунтя для подаль­шого державо- та законотворення в УСРР, особливо для кодифікації права в 1922-1927 рр.

Ключові поняття

конституція, права і свободи, державний лад та державний устрій, розділи, підрозділи, статті.

Історико-державні події

14 березня 1919 р. — III Всеукраїнський з'їзд Рад ухвалив першу Конституцію УСРР.

Конституція УСРР 1929 року

1. Прийняття. 2. Основні положення. 3. Значення.

У зв'язку з утворенням СРСР (1922 р.) та прийнят­тям першої конституції СРСР (1924 р.) виникла не­обхідність узгодити з нею Конституцію УСРР 1919 р. Спочатку до неї внесено відповідні зміни, а потім ство­рено конституційну комісію, яка розробила проект і ви­несла його на обговорення.

15 травня 1929 року XI Всеукраїнський з'їзд рад у Харкові затвердив нову, другу Конституції УСРР. Скла­далася вона з 82 статей, 5 основних поділів (розділів) та 8 підрозділів, була самостійною, не схожою на консти­туцію Союзу, укладена українською мовою.

Перший поділ містив загальні "засади", а саме, що УСРР є соціалістична держава, заснована на диктатурі пролетаріату та владі рад робітничих, селянських і чер­воноармійських депутатів.

Другий поділ "Організація радянської влади" містив дві частини з підрозділами. 1. Органи центральної вла­ди: а) Всеукраїнський з'їзд Рад — вищий законодавчий орган влади в державі — мав скликатися 1 раз на 2 роки (раніше — щорічно); б) Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) — обирався з'їздом як постійнодіючий посесійне законодавчий орган влади; в) Президія ВУЦВК діяла між сесіями ВУЦВК і мала теж законодавчі функції як орган верховного правління; г) Рада Народних Комісарів — уряд держави складався з галузевих наркоматів на чолі з наркомами, очолювався головою РНК; д) Народні комісаріати УСРР — на них покладалося галузеве управління і законодавча ініціа­тива. 2. Органи місцевої влади — ними проголошували­ся: а) з'їзди рад; б) виконавчі комітети, утворені з'їзда­ми; в) ради депутатів на місцях — міські, селищні та сільські. Визначалася їхня компетенція. Новими були поділ III — "Про виборчі права", поділ IV "Про бюджет УСРР", а також статті про наявність у складі УСРР Мол­давської Автономної Соціалістичної Радянської Респуб­ліки та про столицю держави м. Харків.

У цілому ж Конституцією 1929 р. нібито підсумову­валися правотворчість і кодифікації 20-х років. Вона логічно завершила процес становлення українського радянського права.

Ключові поняття конституція, ради, автономія, столиця, бюджет, виборчі права.

Історико-державні події 15 травня 1929 р. — XI Всеукраїнський з'їзд Рад ух­валив нову Конституцію УСРР.

Конституція УРСР 1937 року

1. Ухвалення Конституції. 2. Структура та головні положення. 3. Значення.

Після ухвалення 5 грудня 1936 року другої Консти­туції СРСР виникла необхідність узгодити з нею основні положення Конституції УСРР. Тому вже 1 січня 1937 року текст нової української Конституції опубліковано для обговорення. А 25 січня 1937 року її затвердив XIV З'їзд Рад УСРР. Вона була цілковитою рецепцією сталі­нської конституції 1936 р. Порівняно з текстом 1929 року третя Конституція УРСР містила багато нових по­ложень, статей, розділів та підрозділів і була демокра­тичною за змістом і демагогічною та декларативною по суті. У ній розписано детально всі права і свободи, які надавалися громадянам (це у 1937 році, коли державна практика зовсім забула, що існують такі поняття), вста­новлено демократичну виборчу систему (з одним канди­датом, при визнанні чистого бюлетеня дійсним), прого­лошено побудованим соціалізм (при тотальній бідності населення), надано (ст. 14) право вільного виходу УРСР зі складу СРСР без жодних гарантій і механізму реалі­зації цього права. Вперше з'явилася стаття про керівну і визначальну роль компартії в суспільстві і державі.

Складалася Конституція 1937 року з 13 розділів та 146 статей, які мали положення про суспільний (соціал­істичний) лад, державний устрій, вищі і місцеві органи влади та управління УРСР та Молдавської АРСР, бюд­жет республіки, герб, прапор та столицю. Новими, або окремими, розділами стали положення про суд і проку­ратуру, про основні права і обов'язки громадян, про ви­борчу систему та про порядок зміни Конституції. За нею змінилася назва держави з УСРР на Українську Радянсь­ку Соціалістичну Республіку (УРСР), прапор (на ньому з'явився серп і молот), столиця (м. Київ). Вищим і єди­ним законодавчим органом влади в республіці ставала відтоді Верховна Рада УРСР на чолі з Президію та Голо­вою Президії ВР. Вона обиралася на 4 роки, 1 депутат від 100 тис. населення, працювала посесійно, двічі на рік, черговими та позачерговими сесіями. Вибори стали прямими, рівними, індивідуальними (не списком), при таємному голосуванні за одного кандидата від "блоку ко­муністів та безпартійних". Ради перейменували в "ради депутатів трудящих". Закріплено також нову адмінструктуру: область — район — місто — село (селище).

У цілому ж Конституція 1937 року, хоч і була декла­ративною, але як пам'ятка українського конституційно­го права може бути оцінена позитивно, за рівнем правотворчості та кодифікаційної техніки конституційних норм.

Ключові поняття конституція, права, свободи, виборче право, дер­жавний лад, державний устрій, конституційний процес. Історико-державні події 31 січня 1937 р. — ухвалено третю Конституцію УРСР.

Історико-державні події

20 червня 1969 р. — вступив у дію Кодекс законів про шлюб та сім'ю УРСР.

Конституція УРСР 1978 року

1. Підготовка конституційної реформи. 2. Ухвала нової Конституції. 3. Основні положення Конституції 1978 року.

У зв'язку з ухвалою програми побудови комунізму, радянське партійно-державне керівництво у 1962 році прийняло рішення провести конституційну реформу. Але після усунення М. Хрущова і зі зміною економічної та соціальної ситуації в країні розробка проекту Основ­ного Закону затяглася на тривалий час. Лише в жовтні 1977 року, після всенародного обговорення схваленого партією проекту, Верховна Рада СРСР прийняла нову союзну Конституцію. На її основі 20 квітня 1978 року, теж після обговорення жителями республіки, позачер­гова сьома сесія, Верховної Ради УРСР дев'ятого скли­кання ухвалила четверту радянську Конституцію. Вона була повною рецепцією загальносоюзної і складалася з преамбули, 19 глав та десяти розділів, які мали такі на­зви: основи суспільного ладу і політики УРСР (політич­на і економічна системи, соціальний розвиток і культу­ра, зовнішньополітична діяльність і захист соціалістич­ної Вітчизни); держава і особа (громадянство УРСР, рівноправність громадян, основні права, свободи і обов'язки громадян); національно-державний І адміністра­тивно-територіальний устрій; ради народних депутатів і порядок їхнього обрання; найвищі органи державної влади і управління; місцеві органи державної влади і управління; державний план та державний бюджет; пра­восуддя, арбітраж і прокурорський нагляд; герб, прапор, гімн і столиця; дія Конституції; порядок її зміни.

Більшість статей Конституції 1978 р. мала деклара­тивний характер, вони ніколи не були закріплені відпо­відними законами. Наприклад, гарантовані права і сво­боди. Республіка проголошувалася суверенною, а основ­ною ознакою цього суверенітету називалося право зно­син з іншими державами. Гарантією суверенітету ніби­то була норма на право вільного виходу з СРСР. Хоча закону і механізму виходу не існувало. Стаття 6 встанов­лювала політичну монополію в державі єдиної комуні­стичної партії. Відтак створення інших партій ставало неконституційним і тягнуло за собою притягнення до кримінальної відповідальності.

Конституція 1978 року змінила назву рад депутатів трудящих на народних депутатів, затвердила державну символіку, яка зазнала змін у кінці 40-х років та адмі-нустрій у складі 25 областей, після адмінреформ 50-60-х рр. Діяла вона зі змінами та доповненнями до 1996 року.

Історико-державці події

конституційна реформа, право і свободи, деклара­тивність, законодавче забезпечення.

Історико-державні події

20 квітня 1978 р. — ухвалення Верховною радою УРСР четвертої Конституції радянської України.

Тема 11

Ключові поняття

Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, прем'єр-міністр, ради, Конституційний Суд, Вер­ховний Суд, арбітражний, апеляційний госпо­дарський суди.

Тема 7 ДЕРЖАВНО-ПРАВОВЕ ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ В ПЕРІОД НАЦІОН. РЕВОЛЮЦІЇ 1917-1920 рр.