Формування уявлень про кількість

Зміст ознайомлення з множиною на четвертому році життя включає:

- розуміння того, що декілька предметів, іграшок, які містяться поруч, позначають словом «багато», одиничні предмети — словом «один»;

- розуміння питання «скільки?», виразів «стільки-скіль­ки»,—«порівну», «по одному», «більше-менше»;

- уміння складати групу з окремих предметів — один, ще один, ще один — це багато, розділяти групу на окре­мі предмети, розрізняти поняття «один» і «багато»;

- знання про рівність та нерівність груп за кількістю елементів (кубиків і цеглинок порівну, кубиків більше, між цеглинок і навпаки), уміння послідовно накладати один предмет на інший або прикладати один предмет до іншого і саме так порівнювати одну групу з іншою;

- озна­йомлення з тим, як утворюється рівність з нерівності шляхом додавання або віднімання одиниці.

Основними методичними прийомами формування уяв­лень про множину є дидактичні ігри та вправи з конкрет­ними множинами (предметами, іграшками, картинками, геометричними фігурами). Широко застосовуються різ­номанітні картки.

Ознайомлення з розмірами предметі в

У процесі безпосереднього порівняння (накладанням або прикладанням і приставлениям) діти четвертого ро­ку життя вчаться розрізняти і позначати відповідними словами однакові і різні за розміром предмети (вели­кий— маленький, однакові за розміром). Вони ставлять предмети поряд, визначають результати порівняння від­повідними словами: довгий — короткий, високий — низь­кий, широкий — вузький. Саме в цій групі діти вчаться обстежувати розміри предметів зором, дотиком, рухом, порівнювати предмети контрастні і рівні за довжиною, шириною, висотою, користуючись прийомами накладан­ня і прикладання (довші, коротші, рівні за довжиною).

Для порівняння спочатку використовують предмети контрастних розмірів. (Різниця у розмірах демонстраці­йного матеріалу не менш як 10—15 см, роздавального — не менше 5 см.) Предмети розміщують так, щоб порів­нювальний розмір було добре видно.

При порівнянні предметів за висотою велике значення має руховий аналізатор — жест руками. Показуючи ви­соту, дитина робить жест рукою знизу догори, від основи до верхнього краю предмета.

Ознайомлення з формою предметів. Саме в цій віковій групі формуються певні знання про форму предметів і геометричні фігури як еталони форми. Діти вчаться розрізняти кулю, куб, коло, квадрат, трику­тник, користуючись прийомами обстеження цих фігур до­тиково-руховим і зоровим способами. Крім того, На за­няттях з конструювання діти ознайомлюються з деякими елементами будівельного матеріалу: кубиками, цеглин­ками, пластинами, призмами, брусками.

Діти розглядають і порівнюють кулю і куб, знаходять спільне та відмінне у цих предметах (фігурах).

Діти цього віку при проведенні відповідної цілеспря­мованої роботи з ними можуть аналізувати складніші форми. Так, вони створюють орнамент із кольорових гео­метричних фігур. При цьому аналізують малюнок, виді­ляють у ньому окремі геометричні фігури, обстежують їх за контуром, називають, а потім відтворюють малюнок орнаменту.

Орієнтування в просторі

Дітей вчать розрізняти просторові напрями: від спос­терігача (від себе); вперед (попереду), назад (позаду); вгору, вниз; розрізняти праву і ліву руки; користуватись позначенням просторових напрямів.

Особливістю формування просторових орієнтувань у молодшій групі є опора на чуттєву основу, нагромаджен­ня практичного досвіду. У навчанні широко застосову­ються пояснення, вказівки, вправляння, ігри-заняття, ди­дактичні та рухливі ігри. Ознайомлення із взаємно-зво­ротними напрямами відбувається попарно: згори-донизу; зліва-направо тощо.

Дедалі більшого значення у цій групі набуває поєд­нання рухових дій із словом, індивідуальні та індивіду­ально-групові форми навчання.

Орієнтування в часі

Велике значення має розвиток у дітей розуміння та правильного вживання слів, які вказують на час дії: бу­ло, є, буде; розрізняння і називання частин доби: ранок, день, вечір, ніч; розуміння слів, які вказують на трива­лість і співвідношення часу: довго, недовго, зараз, пізні­ше, раніше; у нескладних сюжетах визначення послідов­ності логічно пов’язаних подій.

Формуванню цих уявлень сприяє, насамперед чіткий розпорядок дня, чітко встановлений час підйому дітей, ранкової гімнастики, сніданку, занять, ігор тощо.

Передусім молодші дошкільники характеризують час за подіями, що відбулися безпосередньо з кожним із них за день і викликали сильні емоції.

Орієнтування дітей у часі тісно пов’язане з активною оперативною діяльністю дитини в житті. Вправи на орі­єнтування в часі потребують багаторазового повторення, поки кожна дитина не засвоїть у дії потрібний термін, не навчиться вільно користуватись ним за вказівкою вихо­вателя.