Формування уявлень про числа натурального ряду та навчання лічби

Основне завдання в групі шостого року життя — фор­мувати знання про числа і цифри першого десятка, вмін­ня рахувати. Під впливом навчання, спостережень дов­кілля і сенсорного розвитку у дітей формуються уявлен­ня про утворення чисел, відношень між ними, кількісну і порядкову лічбу, частини і ціле. Діти розуміють, що число предметів не залежить від розміру їх, відстані між ними, просторового розміщення і напряму рахунку (зліва направо або справа наліво), кількісний склад числа з одиниць у межах п’яти. Такі уявлення допомага­ють дитині краще орієнтуватися в навколишньому житті, точніше виділяти й оцінювати особливості предметів і явищ, які вона сприймає. Сприймання набуває більш цілеспрямованого характеру, ніж у дітей п’ятого року життя. Розвивається здатність довільно запам’ятовува­ти. Дитина глибше усвідомлює значення математичного матеріалу, що вивчається, для практичної діяльності.

У старшій групі триває робота над множинами: діти вчаться виділяти в них частини за тими або іншими озна­ками (кольором, формою, розміром), порівнювати між собою виділені частини множин, встановлюючи відповідність між елементами цих частин, і визначати, яка з цих частин більша, менша або вони дорівнюють одна одній. У цій групі вихователь широко використовує терміни «множина», «елементи множини» тощо. Поступово і діти починають вживати їх. Вони практично ознайомлю­ються з об’єднанням множин, починають розуміти, що кілька окремих частин можна об’єднати в одну цілу множину і що скінченна множина більша, ніж її частина. Тут ще немає арифметичної дії додавання або відніман­ня, проте такими вправами закладається її основа. Цю роботу слід розглядати як підготовку до обчислювальної діяльності.

Значно ширше в цій групі використовується лічба з участю слухового аналізатора. Характер завдань посту­пово ускладнюється. Якщо н середній групі діти лічать тільки звуки, то в старшій можна поєднувати лічбу звуків і наступний відлік предметів,порівнювати звуки і предме­ти за кількістю. Крім того, лічбу звуків поєднують з ліч­бою рухів.

Встановлення кількісних відношень між множинами, сприйнятих різними аналізаторами, сприяє узагальнен­ню лічильної діяльності.

Ознайомлення з кількісним складом чисел і одиниць у межах п’яти. Шестирічні дітирозуміють не тільки те, що будь-яка множина складається з окремих елементів, а й пояснюють відношення числа до одиниці, тобто підкреслюють кількість одиниць у числі. Це робота з розгляду перших п’яти чисел. При цьому діти мають зрозуміти, що всі числа складаються з одиниць, кількість одиниць у різних числах різна, вона відповідає різній кількості елементів у множині (сукупності).

Для ознайомлення з кількісним складом чисел вико­ристовуються роздавальний і демонстраційний матеріал, де кожний елемент множини відрізняється від інших елементів цієї множини за формою, кольором, розміром, призначенням. Проте матеріал добирають так, щоб мож­на було робити узагальнення: всього 4 пташки, 5 овочів, З стільці. Діти уже знають на основі практичних дій з множинами, що сукупності складаються з окремих еле­ментів, що кількість елементів у сукупності дорівнює числу. До цього поняття дітей треба підводити поступо­во, йдучи від елементарного уявлення про множини і розуміння їхніх взаємозв’язків до осмислення числа як показника потужності множини.

Порядкове значення числа. Ознайомлення дітей з порядковим значенням чисел починається у групі п’ято­го року життя. З дітьми шостого року життя ця робота продовжується.

Знання порядкової лічби і розуміння того, чим від­різняються порядкові числа від кількісних, має велике значення насамперед для засвоєння відношень між су­міжними числами натурального ряду, а в цілому успіш­ного навчання в школі.

Як зазначалося раніше, діти починають вживати у своїй мові порядкові числівники поряд з кількісними ду­же рано, вже в кінці другого року життя.

Перед вихователем цієї групи поставлено завдання: навчити дітей порядкової лічби у межах десяти; правиль­но відповідати па запитання «скільки?», «який?», «кот­рий?». Саме в процесі навчання у дітей формуються уявлення про те, що числівник, який було названо під час лічби останнім, дає відповіді, на запитання «скільки?». Часто треба знати не про всі предмети групи, а про місце одного предмета в ряду інших. У таких випадках запитання ставлять так: «на якому місці' цей предмет?» або «який він по порядку?» У таких ситуаціях не перелічу­ють усіх предметів, а лічать тільки до того предмета, про який хотіли дізнатися. При цьому використовують­ся порядкові числа.

У доступній для дітей формі треба пояснити їм, що результат кількісної лічби не залежить від порядку, в якому лічать предмети. При цьому важливо лише не про­пустити або не полічити двічі той самий предмет. І нав­паки, для порядкових чисел напрям лічби має велике значення.

У кількісній і порядковій лічбі вправляються спочат­ку за допомогою предметів, а потім без них.

Ознайомлення дітей з порядковим значенням числа відбувається зіставленням його з кількісним значенням.

Дітей підводять до розуміння того, що коли треба дізна­тися, скільки предметів усього, їх лічать так: один, два, три, чотири. Внаслідок такої лічби діти можуть відпо­вісти на запитання «скільки?». Проте, коли треба визна­чити черговість, місце предмета серед інших, лічать так: перший, другий, третій, четвертий. Це і буде відповіддю на запитання «котрий?» або «який по порядку?».