Формування початкових математичних уявлень на четвертому році життя.

Формування початкових математичних уявлень на четвертому році життя.

Формування уявлень про кількість

Зміст ознайомлення з множиною на четвертому році життя включає:

- розуміння того, що декілька предметів, іграшок, які містяться поруч, позначають словом «багато», одиничні предмети — словом «один»;

- розуміння питання «скільки?», виразів «стільки-скіль­ки»,—«порівну», «по одному», «більше-менше»;

- уміння складати групу з окремих предметів — один, ще один, ще один — це багато, розділяти групу на окре­мі предмети, розрізняти поняття «один» і «багато»;

- знання про рівність та нерівність груп за кількістю елементів (кубиків і цеглинок порівну, кубиків більше, між цеглинок і навпаки), уміння послідовно накладати один предмет на інший або прикладати один предмет до іншого і саме так порівнювати одну групу з іншою;

- озна­йомлення з тим, як утворюється рівність з нерівності шляхом додавання або віднімання одиниці.

Основними методичними прийомами формування уяв­лень про множину є дидактичні ігри та вправи з конкрет­ними множинами (предметами, іграшками, картинками, геометричними фігурами). Широко застосовуються різ­номанітні картки.

Ознайомлення з розмірами предметі в

У процесі безпосереднього порівняння (накладанням або прикладанням і приставлениям) діти четвертого ро­ку життя вчаться розрізняти і позначати відповідними словами однакові і різні за розміром предмети (вели­кий— маленький, однакові за розміром). Вони ставлять предмети поряд, визначають результати порівняння від­повідними словами: довгий — короткий, високий — низь­кий, широкий — вузький. Саме в цій групі діти вчаться обстежувати розміри предметів зором, дотиком, рухом, порівнювати предмети контрастні і рівні за довжиною, шириною, висотою, користуючись прийомами накладан­ня і прикладання (довші, коротші, рівні за довжиною).

Для порівняння спочатку використовують предмети контрастних розмірів. (Різниця у розмірах демонстраці­йного матеріалу не менш як 10—15 см, роздавального — не менше 5 см.) Предмети розміщують так, щоб порів­нювальний розмір було добре видно.

При порівнянні предметів за висотою велике значення має руховий аналізатор — жест руками. Показуючи ви­соту, дитина робить жест рукою знизу догори, від основи до верхнього краю предмета.

Ознайомлення з формою предметів. Саме в цій віковій групі формуються певні знання про форму предметів і геометричні фігури як еталони форми. Діти вчаться розрізняти кулю, куб, коло, квадрат, трику­тник, користуючись прийомами обстеження цих фігур до­тиково-руховим і зоровим способами. Крім того, На за­няттях з конструювання діти ознайомлюються з деякими елементами будівельного матеріалу: кубиками, цеглин­ками, пластинами, призмами, брусками.

Діти розглядають і порівнюють кулю і куб, знаходять спільне та відмінне у цих предметах (фігурах).

Діти цього віку при проведенні відповідної цілеспря­мованої роботи з ними можуть аналізувати складніші форми. Так, вони створюють орнамент із кольорових гео­метричних фігур. При цьому аналізують малюнок, виді­ляють у ньому окремі геометричні фігури, обстежують їх за контуром, називають, а потім відтворюють малюнок орнаменту.

Орієнтування в просторі

Дітей вчать розрізняти просторові напрями: від спос­терігача (від себе); вперед (попереду), назад (позаду); вгору, вниз; розрізняти праву і ліву руки; користуватись позначенням просторових напрямів.

Особливістю формування просторових орієнтувань у молодшій групі є опора на чуттєву основу, нагромаджен­ня практичного досвіду. У навчанні широко застосову­ються пояснення, вказівки, вправляння, ігри-заняття, ди­дактичні та рухливі ігри. Ознайомлення із взаємно-зво­ротними напрямами відбувається попарно: згори-донизу; зліва-направо тощо.

Дедалі більшого значення у цій групі набуває поєд­нання рухових дій із словом, індивідуальні та індивіду­ально-групові форми навчання.

Орієнтування в часі

Велике значення має розвиток у дітей розуміння та правильного вживання слів, які вказують на час дії: бу­ло, є, буде; розрізняння і називання частин доби: ранок, день, вечір, ніч; розуміння слів, які вказують на трива­лість і співвідношення часу: довго, недовго, зараз, пізні­ше, раніше; у нескладних сюжетах визначення послідов­ності логічно пов’язаних подій.

Формуванню цих уявлень сприяє, насамперед чіткий розпорядок дня, чітко встановлений час підйому дітей, ранкової гімнастики, сніданку, занять, ігор тощо.

Передусім молодші дошкільники характеризують час за подіями, що відбулися безпосередньо з кожним із них за день і викликали сильні емоції.

Орієнтування дітей у часі тісно пов’язане з активною оперативною діяльністю дитини в житті. Вправи на орі­єнтування в часі потребують багаторазового повторення, поки кожна дитина не засвоїть у дії потрібний термін, не навчиться вільно користуватись ним за вказівкою вихо­вателя.

 

Орієнтування в просторі

У групі, де перебувають п’ятирічні діти, продовжують навчати розпізнаванню просторових напрямів від себе: вперед, назад, наліво, направо; в кінці року діти мають уміти визначати положення того чи іншого предмета від­носно себе (попереду — шафа, позаду — стілець, право­руч— двері, ліворуч — вікно, вгорі — стеля, внизу — підлога, стіна-—-далеко, стілець-—близько). Різноманіт­ні вправи, що допомагають набувати знання про простір і формування вміння орієнтуватись у просторі залежать від того, як вихователь організовує роботу на заняттях з математики, фізичної культури, зображувальної діяльності, конструювання і н повсякденному житті. Взаємообернені позначення просторових співвідношень, напрямків, відстаней завжди даються одночасно, по­парно. Наприклад, праворуч — ліворуч, далеко — бли­зько.

Програмні завдання з формування в дітей просторо­вих орієнтувань і уявлень про простір можна виконува­ти одночасно з іншими завданнями: розмістити на верх­ній смузі аркуша паперу кружечки, на нижній — квадратики; в ліву руку взяти прапорець, у праву —стрічку. Крім того, їх можна виконувати самостійно у процесі дидактичних, сюжетно-дидактичних, рухливих ігор та вправ.

Орієнтування в часі

У цій віковій групі уточнюються уявлення дітей про деякі проміжки часу, частини доби (ранок, день, вечір, ніч), дітей навчають оцінювати послідовність дій: була, є, буде, зараз, пізніше, після, раніше, вчора, сьогодні, завтра. Під впливом навчання в дітей формуються уміння розуміти і правильно позначати тривалість часу (довго — недовго, давно — нещодавно), визначати послі­довність логічно пов’язаних подій, дій на зрозумілих сюжетах.

Ознайомлення дітей п’ятого року життя з проміжками часу грунтується в основному на чуттєвій основі. Вихо­ватель з’ясовує з дітьми, що роблять вранці, вдень, вве­чері, вночі. Як прийоми навчання широко використову­ються спостереження, розглядання картин, ілюстрацій, читання, бесіди, дидактичні ігри. Поряд із сюжетною наочністю використовують умовну: моделі, схеми.

 

Орієнтування в часі

У дітей старшої групи закріплюються і поглиблюють­ся уявлення про одиниці та деякі властивості часу. На­зва частин доби пов’язується не тільки з конкретним змі­стом діяльності дітей і дорослих, що їх оточують, а й з більш об’єктивними показниками часу — явищами при­роди. Діти ознайомлюються з порами року, назвами днів тижня, визначають, який день тижня був учора, який сьо­годні, який буде завтра.

У роботі з дітьми широко використовують спостере­ження, бесіди, читання, переказування казок, віршів, роз­гляд картин, фотографій, дидактичні ігри і вправи.

Акцентуючи увагу на знайомій дітям періодичній змі­ні дня і ночі, у старших дошкільників необхідно сфор­мувати грунтовніше поняття про добу. В процесі навчан­ня звертається увага дітей па ритмічну зміну дня і ночі. Сама природа підказала людям спосіб відліку часу за принципом: день і піч — доба. Для правильного розумін­ня доби діти мають усвідомити, що добу можна умовно поділити на чотири частини: ранок, день, вечір, ніч.

Діти розрізняють і визначають частини доби за природними орієнтирами: схід і захід сонця. У процесі спо­стережень за природними явищами діти засвоюють по­няття: на світанку, присмерком, опівдні, опівночі. Для формування цих уявлень вихователь використовує на­самперед спостереження, розгляд сюжетних картин, а також читання художньої літератури.

Ознайомлення дітей з днями тижня вже в старшій групі треба пов’язувати з формуванням знань про тиж­день як міру робочого часу. Зосереджуючи увагу на то­му, що люди п’ять днів на тиждень працюють, два дні відпочивають, з’ясовують кількісний склад днів тижня (5 і 2).

Крім того, у старшій групі проводиться робота з фор­мування у дітей уявлень про пори року. При цьому ши­роко використовуються картинки і словесний матеріал: оповідання, казки, вірші, загадки, прислів’я.

З порами року (сезонами) краще ознайомлювати по­парно: зима, літо; весна і осінь.

У старшій групі вихователь формує у дітей «відчут­тя часу», розуміння значения його в житті людей, необо­ротності. У цій групі є змога ознайомити з об’ємною мо­деллю, на якій діти бачать неперервність, необхідність, симетричність часу.

Формування початкових математичних уявлень на четвертому році життя.