Східний похід Алеквандра македонського та утворення його імперії.

У 336 р. до н.е. Македонію очолив син Філіппа II Александр і продовжив справу батька. Він не лише здійснив омріяний Філіппом II похід на Персію, а й створив могутню імперію, яка простягнулася від Греції аж до Індії.

334 р. до н.е. -початок Східного походу Александра Македонського. Перша велика битва між супротивниками відбулася на річці Ґранік. Перемогу було здобуто. Військо Дарія відступило.

У 333 р біля затоки Ісса, відбулася нова битва. Дарій в оточенні охоронців залишив поле бою. Після перемоги біля Ісси македонська армія пішла до Фінікії, територію якої вдалося захопити без особливих зусиль.

331 р. до н.е. Підкорення Єгипту. Проголошення Алксандра Македонського рівного богам.

Цар Дарій III відчув, що втрачає свою імперію, тому запропонував Александру укласти мирну угоду, але той не погодився і тому у 331 р. відбулась їхня остання битва. Уперше перси застосували проти македонян бойових слонів і колісниці, до яких були прикріплені величезні серпасті ножі. Лучники Александра перебили більшість візничих та погоничів слонів. Некеровані, поранені та налякані тварини кинулися назад і почали топтати перську піхоту. У черговий раз Дарій змушений був відступати, проте був зрадницьки вбитий. Військо Александра пограбувало та спалило столицю Персії.

У 327 р. до н.е. військо македонян увійшло до Індії. Вирішальна битва відбулась на річці Гідасп, в якій македонські війська здобули перемогу. Але військо відмовилося рухатися далі на Схід через втому.

Наслідки і результати Східного походу Александра Македонського:
- Було знищено Перську імперію, натомість постала нова імперія Алксандра Македонського
- Імперія Алксандра Македонського виявилась не життєздатною і по його смерті розпалася

- Сприяв поєднанню грецької і східної цивілізацій, культур, їх взаємообмін. Греки ознайомилися з досягненнями Сходу, у свою чергу схід перейняв здобутки греків.

Александр почав готуватися до підкорення Риму й Карфагена. Але похід на захід так і не відбувся. У 323 р. до н.е. Александр несподівано захворів і помер. Йому було 33 роки.

 

 

19. Природа та нас старод. Риму

Римська держава виникла й зміцніла на території Апеннінського півострова, названого греками Італією.
Апеннінський півострів являє собою довгу, відносно нешироку смугу землі, що і ділить Середземне море на дві частини. Північною межею півострова є високий, труднопрохідний Альпійський гірський хребет, що відокремлює його від основного масиву європейського материка. Основу півострова становлять Апеннінські гори. Завдяки розташуванню Апеннінських гір півострів поділений на три великі області: Пн, Зх. і Сх.

Річки Апеннінського півострова, повноводні й бурхливі взимку й особливо навесні, майже пересихають у літні жаркі місяці року, що робить їх малопридатними для судноплавства.

У давнину більша частина Апеннінського півострова була вкрита густими лісами, схожими своїм типом на лісові масиви Західної Європи.

Надра Апеннінського півострова були порівняно бідні на корисні копалини. Добували в невеликій кількості золото срібло, залізо й мідь.

Найдавнішими мешканцями Апеннінського півострова, островів Сардінія, Корсіка, а також південних районів сучасної Франції і середземноморського узбережжя Піренейського півострова були «середземноморські» народності — лігури в Італії, сикани і еліми на острові Сіцілія, корси на Корсіці, сарди на Сардінії.
На крайньому північному сході жило плем'я венетів.

Центральну частину півострова, а також острів Сіцілію населяли племена італіків й етруски.
Більшу ж частину лівобережної долини нижньої течії річки Тібр займало одне з найбільш розвинутих італьських племен — латини, які дали назву області — Лацію.

 

 

20. Періодизація історії старод. Риму

З усіх древніх держав римське виділяється ще й тим, що початок і кінець його історії можна назвати з точністю не тільки до одного року, але навіть до одного дня. Початком історії Риму вважається 21 квітня 754/753 рр.. до н.е. традиційна дата підстави Міста Ромулом і Ремом.
Кінцем римської історії вважається 23 серпня 476 р., коли німецький полководець на римській службі Одоакр скинув з престолу останнього імператора Західної Римської імперії Ромула Августула.

Періодизація історії Стародавнього Риму ґрунтується на формах правління, які в свою чергу відображали соціально-політичну ситуацію:

1. Царський період (VIII VI ст. До н.е.) перехід римського суспільства до цивілізації і державності.
2. Рання республіка (V III ст. До н.е.) зміцнення єдності і згуртованості громадян посилило військову міць Риму. Він підпорядковує собі міста держави і племена Італії, а потім починає вести заморські завоювання.Формування держави античного типу.
3. Пізня республіка (II I вв.до н.е.) створення в результаті завоювань світової держави, що призвело спочатку до розквіту, а потім до кризи Риму поліса, до загибелі республіканського ладу.
4. Рання імперія (принципат) (I III ст. Н.е.) поширення і зміцнення в умовах Августова світу античного міста і античної культури на периферії.
5. Пізня імперія (доминат) (IV V ст.н.е.). трансформація та криза античного міста і античної цивілізації, що призводить до ослаблення Римської держави, а потім до загибелі Західної Римської імперії.

 

21. Царський період в історії Риму. Реформи Сервія Туллія. а) Царі правили Римом з 753 по 509 рр. до н.е. Всього в історії держави було сім царів: Ромул, Нума Помпілій, Тулл Гостілій, Анк Марцій, Тарквіній Давній, Сервій Туллій та Тарквіній Гордий. Царі запозичили у етрусків особливі знаки царської влади: золоту корону, що імітувала вінок з дубового листя, скіпетр з орлом, пурпурну туніку (сорочку), розшиту золотом. Особливою ознакою влади царя були фасції - спеціальний пучок різок, у який вставлялася сокира. Традиція незмінно говорить про сім римських царів, завжди називаючи їх одними і тими ж іменами і в одному і тому ж порядку: (назви царів)

б) Реформи Сервія Туллія. За відомостями Тіта Лівія, Сервій Туллій допустив плебеїв до участі в народних зборах. Зберігаючи зовні старий поділ на триби, Сервій Туллій перетворив триби із стародавнього племінного союзу в територіальні одиниці. Він заснував чотири територіальні триби, які були лише адміністративними округами. Поряд із стародавніми зборами громадян за куріями Сервій Туллій, який начебто допустив офіційно плебеїв і в лави римського ополчення, створив збори воїнів — «центуріатні коміції. Реформи Сервія Туллія викликали незадоволення серед римського патриціату. Скориставшись цим, Тарквіній Суперб захопив владу і вбив свого попередника.     22.Боротьба плебеїв и патриціїв в Римі. За традицією початок боротьби плебеїв з патриціями відноситься до 494 р. до н. е. Під час війни з еквами плебеї, обтяжені боргами, відмовились служити в римських військах, полишили Рим і отаборилися на Священній горі. Патриції, налякані відходом плебеїв, що міг спричинитися до послаблення римської армії, пішли на поступки. За плебеями було визнано право на самостійну організацію. Велику перемогу здобули плебеї в середині V ст. до н. е.     Ухвалення законів XII таблиць стало великою перемогою римського плебсу. Закони, спільні для патриціату й плебсу, повинні були захистити плебеїв від сваволі патриціїв. Наприкінці V й на початку IV ст. до н. е. боротьба плебеїв з патриціями втратила на деякий час гостроту, оскільки Рим вступив у смугу наступальних воєн проти етрусків, вольсків і еквів. Війни привели до збільшення державного земельного фонду (громадського поля), більша частина якого залишилася неподіленою. Римські громадяни дістали право вільно займати (скуповувати) ці землі, після чого почалося зростання великих володінь, які перебували головним чином у руках патриціїв. На кінець IV ст. до н. е. плебеї могли займати всі посади, в тому числі і жрецькі. Та боротьба плебеїв за економічні й політичні права завершилась лише в 287 р. до н. е. Того року відбулась остання сецесія плебеїв Істотно змінилося римське плебейство. Плебсом почали називати нижчі верстви сільського й міського населення Риму, які мали політичні права, але фактично не були спроможні ними скористатися, оскільки республіка не платила утримання службовим особам. Старий становий поділ римського суспільства на патриціїв і плебеїв втратив політичне значення.