![]() Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву ![]() Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления
|
Давньогрецький поліс: основні риси та тенденції розвитку.Стр 1 из 4Следующая ⇒
Давньогрецький поліс: основні риси та тенденції розвитку. Поліс — місто-держава, міська громада, особлива форма соціально-економічної та політичної організації суспільства, типова для Стародавньої Греції та Риму. Зазвичай під полісом розумілося не поселення як таке, а насамперед міська громада, колектив громадян певного міста. Територія полісу складалася з міста (або міст) та сільської округи (хори), з розташованими на ній землеробськими поселеннями. Від самого початку полісне господарство базувалося на вільній праці власників-громадян і переселенців (метеків, періеків), що не мали громадянських прав. Криза полісу припадає в Греції, яка пережила період найвищого розквіту полісу в 5 столітті до н. е., на початок 4 століття до н. е., в Римі, де полісні відносини досягли найбільшого розвитку в 5-3 століттях до н. е., на 3-1 століття до н. е. Право приватної власності на землю мав лише повноправний громадянин полісу. Поряд з повноправними громадянами територію полісу населяли вільні, але неповноправні жителі — метеки, періеки, вільновідпущені, що займалися зазвичай ремеслом і торгівлею, а також позбавлені всяких прав раби. Поліс забезпечував повноправним громадянам право власності на землю і рабів, обов'язком полісу була турбота про економічну підтримку своїх громадян. У полісі вводилися, т. зв. літургії, роздача «видовищних» грошей (для відвідування театру), плата за несення військової (у флоті) і державної служб. Всі громадяни поліса від 17-18 до 60 років становили народне ополчення. Структура державного управління складалася з народних зборів (апелла, екклесія, коміції) - зборів повноправних громадян-чоловіків, ради (герусія, ареопаг, буле, сенат) і виборних посадових осіб (притани,архонти, магістрати). Народні збори — найбільш демократичний орган управління — був атрибутом всякого полісу. Основу кризових явищ складало масове розорення вільних землеробів і зосередження в руках відносно нечисленної групи людей, які складали олігархічну верхівку, значних статків та землі. На цьому ґрунті в суспільстві відбувалось різке соціальне розмежування. Ці обставини призвели до крайнього загострення соціальних протиріч. Поліс більше не забезпечував економічної стабільності жодному мешканцю, і це спричиняло послаблення полісного патріотизму
Поліси: Спарта, Коринф, поліси Північного Причорномор'я (Тіра, Ольвія і т.д.).
Особливості формування держави в Аттиці. Закони Солона. За афінською традицією, поліс виник в результаті, т зв, сінойкізма — об'єднання відособлених родових громад Аттики навколо Афінського акрополя. Проведення сінойкізму давньогрецький переказ приписує напівміфічному царю Тесею, синові Егея (за традицією, бл 13 ст до н. е., в дійсності ж 1 тис до н. е.). Тесеєві приписується введення найдавнішого ладу афінської громади, поділ її населення на евпатридів, геоморів і деміургів. Поступово в руках родової аристократії (тобто евпатридів) зосереджувалися великі земельні наділи, в залежність від неї потрапляла велика частина вільного населення (дрібних земельних власників); росла боргова кабала. Поряд з рабами і вільними існував проміжний шар —метеки — особисто вільні, але позбавлені політ і деяких економ прав. Зберігався й старий поділ демосу на філи, фратрії та роди. Управлялися Афіни 9 архонтами, які щорічно обирались з-поміж аристократів, ареопагом — радою старійшин, яка поповнювалася архонтами, що вже відбули термін повноважень. Солон (VІ ст. до н.е.) розумів необхідність відновлення єдності поліса. У 594 р. до н.е. Солона було обрано архонтом. Спираючись на народні збори, він провів ряд важливих реформ: боргова кабала скасовувалась; продані в рабство афіняни під-лягали викупу і могли повернутися додому. Надалі афінянські громадяни за борги не могли перетворюватись в рабів. Проте власність заможних осіб залишалась недоторканою. До політ реформ Солона належить проголошення політичної рів-ності, в основу якої було покладено майновий ценз. Усі громадяни Афін були поділені на 4 розряди залежно від прибутку з землі. Отже, в основу поділу суспільства замість родової ознаки було покладено майнову. Майнове становище визначало й місце громадянина в ополченні. 11. Тиранія Пісістрата і Пісістратидів. Реформи Клісфена і завершення політ розвитку Афінської демократії.
Уся діяльність Пісістрата була спрямована на врахування інтересів дрібного селянства і їхнього захисту. Здійснюючи таку політику, він хотів домогтися життєздатності селянського господарства. Він перетворив у держ свято селянське свято Діоніса, він офіційно приписав їм носити їхній національний костюм катонаку. Пісістрат настільки зміцнив свою владу, що після його смерті в 527 році до н.е. перейшла до його синів Гіппія і Гіппарха. Правління Пісістратидів практично не відрізнялося від правління Пісістрата. У цей час серед аристократів стали форм. групи вороже настроєні до існуючого режиму. Їм було вигідно те, що міський шар населення перестав миритися з тиранією. Він міг із нею миритися доти, поки вона знищувала його головного противника - аристократію. Коли ж це було зроблено, диктатура стала відчуватися безпосередньо міським класом. До того ж в епоху правління П. у зв'язку з відкриттям нових ринків значення торгово-ремісничого населення зросло і воно вже починає претендувати на те, щоб керівники держави цілком відбивали його інтереси. А біля VI в. до н.е. перси захопили протоки, у результаті чого афіняни перестали одержувати хліб. Це викликало невдоволення серед селян і городян. Користуючись цим, аристократія організувала ряд замахів на правителів. У 510 році Гіппій залишив Афіни. Так закінчилася епоха тиранії. З іменем Клісфена пов’язана подальша демократизація афінського політичного ладу. У 509 р. до н.е. він провів державні реформи, які призвели до остаточної ліквідації залишків родового ладу. Пелопоннеська війна. Війну почали фіванці, які напали у квітні 431 р. до н.е. на Платеї, що входили до Першого Афінського морського союзу. У червні 431 р. до н.е. спартанці вторглися в Аттику. Але завдяки Довгим стінам афіняни зуміли відстояти місто. Вторгнення спартанців в Аттику завдало відчутного удару по господарству, а епідемія підірвала воєнну міць Афін. Афіняни захопили опорний пункт Пілос. Їх підтримали давні вороги Спарти мессенці. Спарта опинилась на межі поразки. У таких складних умовах спартанський полководець Брасід вдався до нестандартного рішення. Він переніс центр протистояння на північ Греції (півострів Халкідіка), здійснивши туди воєнну експедицію з метою відірвати від Афін її союзників. У битві при Амфіполі (жовтень 422 р. до н.е.) спартанці перемогли афінян. Сили сторін були вичерпані. У 421 р. був укладений мирний договір, який передбачав повернення сторін до передвоєнного стану.
17. Криза грецького поліса в першій половині IV ст. до н.е.
Давньогрецький поліс: основні риси та тенденції розвитку. Поліс — місто-держава, міська громада, особлива форма соціально-економічної та політичної організації суспільства, типова для Стародавньої Греції та Риму. Зазвичай під полісом розумілося не поселення як таке, а насамперед міська громада, колектив громадян певного міста. Територія полісу складалася з міста (або міст) та сільської округи (хори), з розташованими на ній землеробськими поселеннями. Від самого початку полісне господарство базувалося на вільній праці власників-громадян і переселенців (метеків, періеків), що не мали громадянських прав. Криза полісу припадає в Греції, яка пережила період найвищого розквіту полісу в 5 столітті до н. е., на початок 4 століття до н. е., в Римі, де полісні відносини досягли найбільшого розвитку в 5-3 століттях до н. е., на 3-1 століття до н. е. Право приватної власності на землю мав лише повноправний громадянин полісу. Поряд з повноправними громадянами територію полісу населяли вільні, але неповноправні жителі — метеки, періеки, вільновідпущені, що займалися зазвичай ремеслом і торгівлею, а також позбавлені всяких прав раби. Поліс забезпечував повноправним громадянам право власності на землю і рабів, обов'язком полісу була турбота про економічну підтримку своїх громадян. У полісі вводилися, т. зв. літургії, роздача «видовищних» грошей (для відвідування театру), плата за несення військової (у флоті) і державної служб. Всі громадяни поліса від 17-18 до 60 років становили народне ополчення. Структура державного управління складалася з народних зборів (апелла, екклесія, коміції) - зборів повноправних громадян-чоловіків, ради (герусія, ареопаг, буле, сенат) і виборних посадових осіб (притани,архонти, магістрати). Народні збори — найбільш демократичний орган управління — був атрибутом всякого полісу. Основу кризових явищ складало масове розорення вільних землеробів і зосередження в руках відносно нечисленної групи людей, які складали олігархічну верхівку, значних статків та землі. На цьому ґрунті в суспільстві відбувалось різке соціальне розмежування. Ці обставини призвели до крайнього загострення соціальних протиріч. Поліс більше не забезпечував економічної стабільності жодному мешканцю, і це спричиняло послаблення полісного патріотизму Поліси: Спарта, Коринф, поліси Північного Причорномор'я (Тіра, Ольвія і т.д.).
|
||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; просмотров: 737; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.200.171.156 (0.01 с.) |