Оцінювання захисних споруд за місткістю

Місткість ЗС визначають відповідно до прийнятих норм за площею і об’ємом приміщень на одну людину. Розрахунок роблять окремо за кожною захисною спорудою, а потім визначають загальну кількість місць в усіх сховищах на об’єкті і показник інженерного захисту за місткістю Км.

 

Послідовність виконання завдання:

1. Розраховують кількість місць Мпр за площею приміщення для укриття людей, Sпр, виходячи з норми на одну людину: S1 = 0,5 м2, якщо висота h становить 2,15–2,9 м, що дозволяє встановити двох’ярусні нари, S1 становить 0,4 м2, якщо висота h становить 2,9–3,5 м, що дозволяє

встановити трьох’ярусні нари:
Мпр=Sпр/S1

2. Розраховують кількість місць за об’ємом приміщень Мо (перевіряють відповідність об’єму повітря приміщень на одну людину – не менше 1,5 м3. Ця кількість повітря передбачена для забезпечення життєдіяльності людей протягом 3–4 год на випадок, коли буде порушено повітропостачання):

Mo=(Sпр+S1)h/1.5,

де Sпр – площа приміщень для людей, м2; Sд – загальна площа допоміжних приміщень (окрім ДЕС, тамбурів, розширювальних камер), м2; h –висота приміщень, м.

3. Порівнюють Мпр та Мо (кількість місць за площею і за об’ємом) і визначають фактичну місткість сховища Мn (менша за значенням).

4. Розраховують загальну місткість усіх захисних споруд об’єкта:

Mз = M1 +M2 +...+Mn.

5. Визначають коефіцієнт місткості захисних споруд об’єкта:

Км=Мз/N,

де N – кількість працівників найбільшої зміни.

6. Визначають потрібну кількість нар у кожній захисній споруді:

двох’ярусних Н = М/5 (одні нари завдовжки 180 см забезпечують 4 місця для сидіння, 1 для лежання) трьох’ярусних Н = М/6 (4 місця для сидіння, 2 для лежання).

7. Роблять висновок щодо можливості укриття: якщо Км ≥ 1, захисні споруди дозволяють розмістити всіх працівників найбільшої зміни.

 

Оцінювання захисних споруд за захисними властивостями

1. Виявляють захисні властивості споруди з документів їх технічних

характеристик (вихідних даних):

∆Рф. зах – від УХ (граничний надмірний тиск УХ, який може витримати

споруда);

Косл. зах – від радіоактивного забруднення (коефіцієнт ослаблення радіації

спорудою).

2. Визначають потрібні захисні властивості споруди:

а) потрібні захисні властивості споруди від дії УХ визначають значенням

максимального надмірного УХ, що очікується на об’єкті (∆Рф. потр = DРф max). Для

визначення ∆Рф max розраховують мінімально можливу відстань до центру вибуху:

Rmin = Rr – rвідх,

де Rr – відстань об’єкта від точки прицілювання (центру міста); rвідх – ймовірне

максимальне відхилення центру вибуху від точки прицілювання.

За таблицею (дод. 1.1) знаходять ∆Рф max для очікуваної потужності

ядерного вибуху q, виду вибуху і Rmin;

б) для захисту від радіоактивного зараження визначають Косл. потр –

потрібний коефіцієнт ослаблення радіації, який розраховують за формулою:

,

де Р1max – максимальний рівень радіації, очікуваний на об’єкті (визначають з

додатку на відстані Rmin для заданої потужності вибуху q та швидкості середнього вітру ); tп – початок опромінювання (зараження об’єкта) відносно вибуху, год:

;

tк – кінець опромінювання (через 4 доби після зараження), год, tк = tп + 96;

Dдоп. – допустима доза радіації за 4 доби (96 год) становить 50 Р (гранично

допустима доза опромінення, що не викликає променевої хвороби).

3. Порівнюють захисні властивості споруди з потрібними і роблять висновки:

якщо ∆Рф. зах < ∆Рф. потр, або Косл < Косл. потр, то захисна споруда не забезпечує

потрібного захисту і з подальшого оцінювання вилучається (вважається

резервною).

4. Визначають показник, який характеризує інженерний захист робітників і

службовців за захисними властивостями:

,

де М1, М2, …, Мn – місткість споруд 1, 2, 3, …, n, захисні властивості яких

відповідають потрібним, тобто забезпечують надійний захист людей від

уражальних факторів (УХ і радіоактивного зараження).

 

Оцінювання захисних споруд за своєчасним укриттям

Працівників

 

Оцінювання зводиться до визначення потрібного часу на укриття працівників

об’єкта за сигналами ЦЗ (tукр) і порівнюють його із установленим часом укриття

людей (tвст), який визначають часом наближення уражальної дії від застосування

зброї.

Вихідні дані для визначення потрібного часу на укриття (tукр) такі:

– відстань від місця роботи до сховища l, м;

– час на безаварійну зупинку виробництва tзуп залежить від характеру

виробництва, хв;

– час для заповнення сховища tз (всередньому 2 хв);

– швидкість руху людей в укриття Vруху (всередньому 80 м/хв).

Розв’язок.

1. Розподіляють робітників і службовців за захисними спорудами на об’єкті.

2. Визначають відстані від місця роботи до закріплених за виробничими

дільницями (цехами) захисних споруд – l1, l2, …, ln.

3. Визначають час руху людей до захисної споруди:

.

4. Визначають потрібний час на укриття (tукр) для працівників кожної дільниці

(цеху):

.

5. Порівнюють потрібний час на укриття людей кожного цеху (tукр) з

 

установленим часом (tвст). Якщо для даного цеху , то його працівники не встигають укритися у сховищі. Вони інженерним захистом не забезпечуються.

6. Визначають показник за своєчасним укриттям людей:

,

де N1, N2, …, Nn – кількість робітників і службовців 1, 2,..., n цехів, які можуть

своєчасно укритись у сховищах за сигналами ЦЗ, тобто для яких .

Результати проведеного оцінювання інженерного захисту об’єкта записують

до підсумкової таблиці

На заключному етапі аналізують результати оцінювання інженерного

захисту об’єкта, роблять висновки та висувають пропозиції, в яких зазначають:

– надійність інженерного захисту (коефіцієнт надійного захисту Кн. з – за

мінімальним значенням з окремих показників: Км, Кзв, Кжз, Ксв. у);

– визначають слабкі місця в інженерному захисті;

– намічають заходи із вдосконалення інженерного захисту робітників і

службовців об’єкта.

Об’єктивний стан захисту працівників слід відобразити в графічному

документі – «Плані укриття». На плані зазначають місце розташування захисних

споруд, їх характеристики на підставі розрахунків, розподіл працівників за

спорудами та маршрути руху до них