Методи захисту інформації від витоку за рахунок пемвн

Захист інформації від витоку за рахунок ПЕМВН ‑ це комплекс заходів, що виключає або суттєво знижує вірогідність витоку інформації з обмеженим доступом за межи контрольованої зони.

Усі методи захисту від ПЕМВН можна розділити на пасивні й активні. Пасивні методи забезпечують зменшення рівня небезпечного (інформативного) сигналу або зниження його інформативності.

Активні методи захисту спрямовані на створення електромагнітних завад, що утрудняють приймання й виділення корисної інформації з перехоплених порушником сигналів.

Пасивні методи захисту від ПЕМВН можуть бути розбиті на три групи:

• екранування;

• зниження потужності випромінювань і наведень;

• зниження інформативності сигналів.

Екранування є одним з найефективніших методів захисту від електромагнітних випромінювань. Під екрануванням розуміється розміщення елементів автоматизованої системи, що створюють електричні, магнітні й електромагнітні поля, у просторово замкнених конструкціях. Способи екранування залежать від особливостей полів, що створюються елементами системи при протіканні в них електричного струму.

Залежно від типу створюваного електромагнітного поля розрізняють наступні види екранування:

• екранування електричного поля (електростатичне);

• екранування магнітного поля (магнітостатичне);

• екранування електромагнітного поля.

Екранування дозволяє не тільки захистити обладнання автоматизованих систем від випромінювання власних небезпечних сигналів, а й зменшити ризик небажаного впливу зовнішніх електромагнітних та акустичних полів.

Електростатичне екранування полягає у замиканні силових ліній деякого електростатичного поля через електропровідний шар екрану та відведенні наведених електричних зарядів на землю (заземлення). Таке екранування ефективно діє для усунення так званих ємнісних паразитних зв’язків, що утворюються за рахунок природних або штучних електричних конденсаторів.

Результат такого екранування максимальний для постійного току або коливань звукової частоти, але зі зростанням частоти швидко знижується.

Магнітостатичне екранування базується на замиканні силових ліній магнітного поля небезпечного сигналу у матеріалі екрана, що має малий магнітний опір для постійного струму або коливань низьких частот.

З підвищенням частоти сигналу застосовується виключно електромагнітне екранування, що основане на ослабленні високочастотного електромагнітного поля полем протилежного напряму, що утворене у матеріалі екрану так званими вихровими струмами.

Якщо відстань між колами, вузлами або провідниками, що екрануються, складає до 10% від чверті довжини хвилі сигналу, вважається, що зв’язок між вказаними елементами реалізується за рахунок електричного та магнітного полів, а не внаслідок перенесення енергії у просторі електромагнітними хвилями. Це досить важливо, тому що дозволяє окремо розглядати екранування електричних та магнітних полів, а якщо переважає одно з двох полів, то придушувати інше не потрібно.

Окремо слід зазначити, що заземлення та металізація корпусів апаратури, а також її складових забезпечує ослаблення паразитних зв’язків і наведень між окремими колами електричних схем, а також забезпечують ефективне відведення наведених сигналів на землю.

До групи, що забезпечує зниження потужності випромінювань і наведень, ставляться наступні методи:

• зміна електричних схем пристроїв;

• використання оптичних інтерфейсів – оптичних перетворювачів сигналів;

• зміна конструкції пристроїв;

• використання фільтрів;

• гальванічні розв'язки в системі електроживлення.

Зменшення потужності побічних випромінювань шляхом змін електричних схем передбачає використання електро- і радіоелементів з меншим випромінюванням, уникнення регулярності повторень в інформаційних сигналах, зміна форми (крутизни фронтів) сигналів, запобігання виникненню паразитної генерації.

Ефективним напрямом подолання ПЕМВН є використання оптичних каналів зв'язку. Волоконно-оптичні кабелі успішно використовуються для передачі інформації на великі відстані, практично не маючі (у разі правильної прокладки) каналів витоку. Вони забезпечують високу швидкість передачі й не піддані впливу електромагнітних перешкод. Крім того, передачу інформації в межах одного приміщення, навіть великих розмірів, можна здійснювати за допомогою бездротових систем, що використовують випромінювання в інфрачервоному діапазоні.

Зміни конструкції пристроїв зводяться до змін взаємного розташування окремих вузлів, блоків, кабелів, скороченню довжини електричних з’єднань.

Використання фільтрів є одним з основних способів захисту від ПЕМВН. Фільтри є пристроями на основі різних електричних компонентів, які встановлюються або усередині пристроїв та систем для усунення поширення й можливого посилення наведених побічних електромагнітних сигналів, або на виході у напряму ліній зв'язку, сигналізації та електроживлення. Фільтри розраховуються таким чином, щоб вони забезпечували зниження сигналів у діапазоні побічних наведень до безпечного рівня й не вносили істотних викривлень корисного сигналу.

Повністю виключається влучення побічних наведених сигналів у зовнішній ланцюг електроживлення у разі використання джерел живлення, у яких реалізована гальванічна розв'язка між первинним та вторинним ланцюгами.

Зниження інформативності сигналів ПЕМВН, що утрудняє їхнє використання при перехопленні, реалізується шляхом застосування:

• спеціальних схемних рішень;

• кодування інформації.

У якості прикладів зниження інформативності сигналів можна привести такі, як заміна послідовного коду оброблення інформації паралельним, збільшення розрядності паралельних кодів, зміна черговості розгорнення рядків на моніторі тощо. Ці заходи утрудняють процес одержання інформації з перехопленого зловмисником сигналу.

Активні методи захисту від ПЕМВН передбачають застосування електромагнітних генераторів випадкових або псевдовипадкових шумів, які маскують небезпечний сигнал.

Використовується просторове й лінійне зашумлення.

Просторове зашумлення здійснюється за рахунок випромінювання за допомогою антен електромагнітних сигналів у простір. Застосовується локальне просторове зашумлення для захисту конкретного елемента системи й об'єктове просторове зашумлення для захисту від побічних електромагнітних випромінювань усього об'єкта.

При локальному просторовому зашумленні використовуються прицільні перешкоди. Антена перебуває поруч із елементом, що захищається. Об'єктове просторове зашумлення здійснюється, як правило, декількома генераторами зі своїми антенами, що дозволяє створювати перешкоди у всіх діапазонах побічних електромагнітних випромінювань усіх випромінюючих пристроїв об'єкта.

Просторове зашумлення повинне забезпечувати неможливість виділення побічних випромінювань на тлі створюваних перешкод у всіх діапазонах випромінювання й, разом з тим, рівень створюваних перешкод не повинен перевищувати санітарних норм і норм по електромагнітній сумісності радіоелектронної апаратури.

При використанні лінійного зашумлення генератори прицільних перешкод підключаються до струмопровідних ліній для створення в них електричних перешкод, які не дозволяють зловмисникам виділяти наведені сигнали.

Слід звернути увагу, що екранування засобів, які обробляють та зберігають критичну інформації, застосовується також для їх захисту від зовнішньої загрози ‑ блокування зловмисного впливу на електронні блоки й магнітні запам'ятовувальні пристрої потужними зовнішніми електромагнітними імпульсами й високочастотними випромінюваннями, що приводять до несправності електронних блоків, що й стирають інформацію з магнітних носіїв інформації.