Давньо- і новоатична комедії.

Аттична комедія — давньогрецький драматичний жанр, за допомогою якого в гостросатиричній, дотепній формі висміювалися людські пороки. Назву отримав від Аттики, осереддям якої були Афіни. Новоаттична комедія – це найпоширеніший жанр.Це античний термін. Новоаттична комедія звертається до побуту, до типового, пересічного, сімейного, знаходить популярність. Приклад: З'являється афоризм: «Я людина й думаю, що ніщо людське мені не чуже». Це з комедії Теренція, римлянина, що використав багато комедій Менандра. Давньоаттична комедія, її ще називають стара комедія – притаманна грецькій літературі, найвизначнішим представником якої був Арістофан. Приклад: Комедія «Жаби».

 

Жаби» Арістофан

Авторів переймала злободенна політика, викриття недоліків, включала повну волю особистого глузування. Аристофан знущався з Евріпіда, Сократа. Прийом - карикатура, шарж, пародія й гротеск на грані фантастики. Древня аттична комедія не індивідуалізувала персонажів. Маски: вчений-шарлатан, хвалькуватий воїн, блазень, паразит-нахлібник. Комедія"Жаби". Відкр.суперечка з Евріпідом.Це 1-а літр-крит.полеміка.Діл.на 2част.1-а зобр.подорож Діоніса в царс.мертвих.Бог траг.змаг.,стурбов.порожнечею на торагіческой сцені після недав.смерті Евріпіда і Софокла, відправ.в преіспднюю, щоб вивести звідти свого улюбл.Евріпіда.Ця част.комед.напов.блазенськими сценами і видовищ.ефект.Боягузливий Діоніс,запас. для небезп. подорожі левової шкурою Геракла і його раб потрап.в різні ком.полож., зустрічаючись з фігурами, якими грец.фольклор насел.царс.мертв.Діоніс з переляку мін.ролями з рабом і кожн.раз на шкоду собі. Своє наймен.комед.отрим.по хору жаб, які під час переправи Діоніса в пекло на човні Харона спів. свої пісні.парод хору мистов цікавий для нас тим, що явл.собою відтвор.культових пісень на честь Діоніса.Гімнам і глузув.хору передує вступ.пром.ватажка - прототип комедійної парабасе. Проблематика "Жаб" зосереджена в 2-ій полов. ком, в змаг.Есхіла та Евріпіда. Нещодавно приб.в пекло Евріпід прете.на траг.престол, до тих пір належ.Есхілу, і Діоніс запрош. в якості компет.особи - судді ссостязанія.Переможцем виявл.Есхіл, і Діоніс веде його з собою на землю, всупереч первонач. наміру взяти Евріпіда. Змаган.в "Жабах", частк.пародирующее софістичні методи оцінки літ. витвором,є найдавнішим пам'ятн.ант.літ.критики.Розбир. стиль обох суперників, їх прологи. У 1-ійчаст.розгл.основ. пит. про завд.поет.мист., про завд.трагедії.

29. «Хмари» Арістофан

Відр. від звич. комед. Присв.культ.проблемі: виступ. проти софістів і Сократа. Проблема вихов. молоді. Афінянам вічні проблеми здав.нудн. «Хмари» вияв.фатальними в житті Сократа. Викриття в безбожності, аморал. й розбещенні молоді. На суді як обвинувачення зачитув. п'єса. Старий Стрипсіад стурбований сином - той грає на перегонах, спустив весь маєток. Стрипсіад довід, що в Афінах є мислильня, хоче піти туди вчит. Зустр.там Сократа. Реал.Сократ не був таким сміш.дурнем. Афіняни прощали Сократу його зовн.вигляд за його думки. Завжди був готов.до бесіди – сократичної бесіди – привед.людини до висн. В Аристофана Сократ - це дивак, що сид.у прив'яз.до крокв кошику. Цей Сократ вивч.всяку гидоту. Проблеми: якою частиною тіла дзижчить комар, вимірює крок блохи. Сократ перек.не вірити в Зевса. З'явл.хор хмар, що гов.усякі дурниці. Аристофан все перебріхує. Стрипсіада виган.із мислильні, але ідей вистач, щоб позб.від кредиторів. Відправл.туди сина. Відб.суперечка між неправдою й правдою - насамперед про проблему вихов. Сократ і софісти вваж, що утвор.повинне бути по схильностях. Аристофан наз.це розбещеним. Закін.усе ще одним агоном. І син, і батько йдуть на бенкет, але старому схотілося послухати Есхіла, а синові - Евріпіда. Син побив батька й аргументував це в дусі софістів. Стрипсіад бере сходи й смолоскип - підпалює мислильню.

Римська комедія. Плавт.

Комедія процвітала, сюжети бралися з новоаттичної комедії; розділена на два жанри палліата(одяг, короткий плащ) і тогата(римський одяг). Палліата представляла собою найбільш поширений вид комедії зі сценами з грецького життя: дія відбувалася в грецьких містах, герої називалися грецькими іменами.

Комедія ділилася на статарну (стоячу) - звернену до психологічних учинків і моторну - постійний рух.Кращими комедіографами були Тит Макк Плавт і Публій Теренцій Афр. Плавту приписують 120 комедій, до нас дійшла 21; працював у жанрі моторної комедії; голов дійова особа, що веде інтригу – раб; завжди позначав, яку комедію він брав й у кого; з'єднані зазвичай кілька сюжетів; елліністичний погляд на життя, шарж, карикатури. Краща комедія - «Скарб». Запозичив її Мольєр. Плавт тут психолог. Плавт показує, як багатство впливає на психіку. Прийом «фі про кво» - йому говорять одне, але він не чує. Плавт прекрасно знав грецьку літ, драм-ію, використовував сюжети новоаттичної комедії, сюжети Менандра, але не сюжети Арістофана, бо там були занадто політично гострі і не актуальні для Риму пробл; вносить у комедії риси римс укладу життя, культури, суду тощо; брав з гр комедій сюжети і дозволяв у них проблеми, актуальні для його суспільства. Два Менехма. Сама вдала з комедій Плавта. Менехм, що розшукує свого зниклого в дитинстві брата-близнюка, їде в Епідамн, де проживає зниклий брат. Тут Менехм зіштовхується з коханкою, дружиною, дармоїдом і тестем свого брата, що усі приймають його за іншого Менехма, і коли він повертається з форуму, його не пускає на поріг дружина, жене коханка, а близькі готові оголосити божевільним. Плавт майстерно заплутує фарсовий сюжет, перетворюючи комедію в накопичення сміховинних епізодів. Найбільш відома переробка Менехмов - комедія Шекспіра.

 

Проза

Лат сл prosa (від preosa oratio - означ «невірш мовл») виникло із proversa — «спрямов вперед», яке не має зворотів, а versa oratio - віршове мовлення, яке завжди «повертається» (versus озн «поворот»). Проза — невірш мова, що не має чітко окреслених форм ритм орга-ціїї; мовл розбито на 1-нотип слов відрізки з сильними паузами. Поява пр.- словесна творчість стала мист-ом. Це V—IV ст до н е, Афіни. Термін «мист.» - набагато пізніше. Давні ж гр терміном «техне» - ремесло; первісно техне- це будь-який вид рукотвор. люд-ї діяль-ті, згодом- те, що відрізн більшою майстерн-ю. Давньогр худ проза була ритмічною, де хоча і не в чітк формі але був симетр-ий поділ мовл на відрізки, які інколи мали співзв закін. Поез. — мова почуттів, пр.. - мова думок; притаман дух істор-ті, сьог-ня, тому жанри прози — це роман і новела. Пр. зображувальна>виражальна. Вона - діалогічна, поез - монологічна. Діалог, як жанр філос прози, остаточно оформився лише в шк Сократа. Учні С вважали форму розмови, чергування запитань і відповідей, характерною особливістю методу свого вчителя.Вони складали свої твори у формі діалогів, і дійовою особою яких був Сократ. Платон-основопол ант ідеалізму, уч С. Після смерті С в Плат починаютьс роки мандрів. Як «провидець», він веде мовлення про загробне життя душі, про справжній світ вічних і незмінних «ідей». Реально існуючий світ – лише блідий відбиток, тінь надчутливих ідей. "Апологія" може вважатися єдиним історичним твором Платона: близькість спогадам Ксенофонта.С був звинувач афінс демократами в розбещ юнацтва і запереч богів. Філософ був засуджений до смерті і випив чашу з отрутою, відхилив пропоз друзів влаштувати йому втечу."Апологія" захисна промову Сократа в суді, багато років по тому відтворена Плат по пам'яті.Незвич живий і виразний платон текст несе на собі відбиток С - ідеал філософа, незрозумілого і відкинутого сучасниками."Апологія" величезну кількість алюзій, зрозумілих лише тому, хто знайомий з афінс реаліями того часу;в ній згадано безліч держ діячів Афін, софістів, в приналеж до яких, звинувачували філософа, а також людей, імена яких, збережені для історії лише завдяки спогадам Плат.У своїй промові С посилається також на комедію одного з гол своїх ворогів - драмат Аристофана. Таким чином, вкоріненість "Апології" в історичному контексті служить додатковим свідченням її достовірності.