Міф, міфологія. Сюжет і персонажи.

Міф — вигад оповід, де явища прир, істор події зображ в персоніфік формі. Це колектив свідом. Люд не відрізняє себе від ін люд. Міфи створ для поясн навкол світу, щоб встановити з цим світом контакт. Міф – інший способ ставлення до світу, спроба знайти реальні зв`язки з природою, не має чітко визначеного сюжету, не розповідається як казка, він як реальне буття, не має віри, природа близька і зрозум люд. Види міфів про: створ і загибель(Апокаліпсис Іоанна Богослова) Всесвіту, циклічність в у прир(скотарські та землероб), героїчні(Геракл), здобут люд культ навичок(Прометей). Міфологія -оповід про сусп життя і явища природи в наївно персоніфікованій, наоч-образ формі. Грец міфи — розп про богів, героїв, про їхні подвиги. Тут пережитки матріарх, крив помсти, боротьби батьк права з матер; чимало істор подій (Троянська війна, похід сімох проти Фів, Геракліди). Теми - боротьба із чудовис й встан космосу. Герой - дитя богів і людей;робить подвиги, щоб здобути безсмер славу. Мол покол олімпійців - Афіна (з голови Зевса, розум, мудр і справед війна), Арес (несправед війна), Аполлон (світло, мистец). Герої загальгр знач: Геракл, Ясон, Тесей. Подвиги сили (Геракл, Ахілл, Тесей). Є культур - зроб суспіл корисне, створ суспільні норми: Дедал - винайшов слюсарні інструм. Інтелект герої - Едіп, розгадав загадки, Одіссей - межовий гер, інтелект і сила. У цей період відбув подвиги сили - знищ чудов. Мотив вчинків – вічна слава, героям відмовлено у вічн житті. Міфи про род прокляття. Грек не мислив себе поза колективом. Спокуту не може одержати ніхто: Танталіди - Атріди. Міфи про змаг смерт і безсмерт. Усвідомл цінність своєї особист. З'явл жінки-героїні. Гармонія>стихійність.

 

Міф, міфологія. Тематика

Міф — вигад оповід, де явища прир, істор події зображ в персоніфік формі. Це колектив свідом. Люд не відрізняє себе від ін люд. Міфи створ для поясн навкол світу, щоб встановити з цим світом контакт. Міф – інший способ ставлення до світу, спроба знайти реальні зв`язки з природою, не має чітко визначеного сюжету, не розповідається як казка, він як реальне буття, не має віри, природа близька і зрозум люд. Міфи про походж світу-космогонічні, міфи про походж людини-антропогонічні. Тут є ідеї творіння і розвитку. За 1-ою світ створений надприр істотою-богом, чаклуном. За 2-ою світ поступово розвив з якогось безформного стану - хаосу, темряви тощо. Сюди відносять розповід про "кін світу", есхатологічні міфи. Теогонічні- походж богів і їх взаємовідн. Пошир міф сюжет-про чудесне народж і походж смерті; пізн про загр життя і долю. До космогонічних міфів примикають і розповіді-пророцтва про "кінець світу", тобто есхатологічні міфи, які зустрічаються лише на порівняно високому рівні розвитку. Міфи про винахід ремесел, землероб, добування вогню, вс танов шлюб правил,звича,обр, культур героїв, міфи про близнюків (образ героя розділ на два: один добрий - інший злий), м іфи, що відтв природ цикли: аграр міф про вмир та воскр бога: виникли про Осіріса (Давній Єгипет), Діоніса (Греція) та ін. Розповід про "світле, щасливе мин»: люди не знали наук, ремесл, жили в злагоді з прир-володарюв на землі богів - "золотий вік". Згодом "залізний вік" – найгірша істор епоха: боги не контакт зі смерт. Стар Рим: поділ на "низинні" (аграрні, календарні, про героїв) і "вищі" (походж люд від богів, про героїв-покровит мистецтв та розваг тощо).

 

7.Епос. Гомерівське питання.

Авторство і саме існування поета не доведені. Він легенда ще в античн. Багато полісів спереч про право вваж себе його батьківщ. Епічна поезія виникла в 10 ст до не, поезія Гомера- 9-8 ст. Це 1-і письм твори, з яких почал європ літ. Хочаце не поч традиції-автор посилається на попередн: включає в текст уривки з поем-попередн. «Іліада» й «Одіссея» традиц вваж Гомер. Суть Г. питання – спір про особистість Г, його біограф,часи життя,авторство тощо. «Епос» - «мова, розповідь». Це форма побут розп про важл для історії племені або роду події. Завжди поетич відтвор. Предм зображ - іст народу на базі міфолог сприйн. В основі худ древн епосів-велична героїка. Герої епосів персоніф собою цілі народи (Ахілл, Одіссей). Герой завжди сильний силою свого народу, персоніф як краще, так і гірше. Герой гомер поем живе в особл світі, де пон «всі» й «кожен» означ те саме. Поняття фабули й сюжету сильно розрізн. Ф - природ прямий ч-вий зв'язок подій, скл-ва змісту дії літ-го твору. Ф гом поем -троянс цикл міфів. Він зв'язаний майже з усією міф-ю. Сюжет локальний, але час рамки невеликі. Більшість мот-нь учинків героїв перебуває за рамками твору.

 

Міф та історія в поемах Гомера

Гомер вихідець з іонійської аристокр род. Мова «Іліади» й «Одіссеї»» - специфічна, діалект. До 19 ст: зміст обох поем- вимисел. Поширюв перекон: Трої(війни) і Гомера не існув, красою поем зах-лись, але спр-али як щось фантаст і пре-не. Згодом-реальність подій (Генріх Шліман відкрив Трою (кін19 століття). Про причини троянської війни написана поема «Кіпрії». Носіями гомерівського мови вважаються дві категорії людей: аеды й рапсоди. Аеды - оповідачі казок, творці поем, напів-імпровізатори, у них високе положення в суспільстві, тому вони мали право щось змінювати в поемах. Гомер згадував про Демодока й Фаміра Фракійского. Мистецтво аедів таємниче, тому що дуже складно запам'ятати таку кількість тексту. Мистецтво аедів кланове, кожен клан мав власні секрети запам'ятовування. Відомі деякі родини: Гомеріди й Креофіліди. Найчастіше вони були сліпі, «Гомер» - виходить, сліпий. Це ще одна причина того, що багато хто вважають, що Гомера не існувало. Рапсоди - тільки виконавці, не могли що-небудь міняти.

Іліада. Сюжет, композиція.

Троя - царство Дардана або Іліон. Дардан - засновник, потім з'явл Мул і засн-ав Іліон. Звідси назва. Троя - від Троса. Один із царів Трої - Лаомедонт. При ньому побудувалися стіни Трої, які неможливо зруйнувати. Цю стіну будували Посейдон й Аполлон, люди над ними сміялися, Лаомедонт обіцяв нагороду за роботу. Еак добре ставився до богів, тому він побудував Скетські ворота - єдині, які можна зруйнувати. Але Лаомедонт не заплатив, боги розгнівалися й прокляли місто, тому воно приречене на загибель, незважаючи на те, що це улюблене місто Зевса. У війні вціліють тільки двоє, один з яких Еней, і які не з роду Лаомедонта.Єлена - внучка Немезіди, богині відплати. В 12 років її викрав Тесей. Потім усі хотіли взяти її в дружини, Одіссей порадив батькові Єлени дати їй вибрати самій й взяти з наречених клятву допомогти родині Єлени у випадку лиха.«Іліада» охоплює події протягом 50 днів останнього року війни. Це гнів Ахілла і його наслідки. Так поема й починається. «Іліада» - військово-героїчна епопея, де центр місце займає розпов про події. Головне - гнів Ахілла. Гомер геніально вибрав сюжет. Ахілл - особливий герой, він заміняє собою ціле військо. Завдання Гомера - описати всіх героїв і побут, але Ахілл затьмарює їх. Тому Ахілла треба вилучити. Усе визначається однією подією: у земному плані все визначається наслідками гніву Ахілла, у небесному - волею Зевса. Але його воля не всеосяжна. Зевс не може розпорядитися долями греків і троянців. Він використає золоті терези долі - долі ахейців і троянців. Поема закінчується похоронами Гектора, хоча по суті доля Трої вже вирішена. Композиція: чергування земної й небесної лінії сюжету, які до кінця змішуються. Гомер свою поему на пісні не розбивав. Уперше її розбили олександрійські вчені в третьому столітті до нашої ери - для зручності. Кожну главу назвали за буквами грецького алфавіту. У чому причина гніву Ахілла? За 10 років вони розорили багато навколишніх полісів. В одному місті вони захопили двох бранок - Хрисеїду (дісталася Агамемнону) і Брисеїду (дісталася Ахіллу). Гомер показує, що родова колективність іде в минуле, починає формуватися нова моральність, де на перший план виходить уявлення про цінність власного життя.

Одісея. Сюжет, композиція.

У плані фабули (міфологічної послідовності подій) «Одіссея» відповідає «Іліаді». Але вона оповідає не про військові події, а про мандрівки. Учені називають її: «епічна поема мандрівок». У ній оповідання про людину витісняє розповідь про події. На перший план виходить доля Одіссея - прославляння розуму й сили волі. «Одіссея» відповідає міфології пізнього героїзму. Присвячена останнім сорока дням повернення Одіссея на батьківщину. Про те, що центром є повернення, свідчить початок. Темою "Одіссеї" є мандри і пригоди "хитромудрого" Одіссея, царя Ітаки, що повертається з троянського походу; в цей час до його дружини Пенелопи сватаються численні женихи, і син Одіссея Телемах вирушає на пошуки батька. Чоловік повертається додому і виганяє женихів з палацу.З цим сюжетом об'єднана частину іншого сюжету - "про сина, який вирушає на пошуки батька". Батько і син, зустрічають одне одного і, не знаючи один одного, вступають у бій, що закінчується в одних варіантах трагічно, а в інших - примиренням б'ються.У грецьких переказах про Одіссея поема дає лише частина сюжету, не подаючи бій батька з сином. "Одіссея" певною мірою є продовженням "Іліади";дія поеми віднесено вже до 10-го року після падіння Трої, але в оповіданнях дійових осіб згадуються ті епізоди, час яких приурочувалося до періоду між дією "Іліади" і дією "Одіссеї". Всі найважливіші герої "Іліади", живі та мертві, виведені в "Одіссеї". Композиція: складніша, ніж у «Ілиаді». Події в «Ілиаді» розвиваються послідовно. В «Одіссеї» три сюжетних лінії: 1) боги-олімпійці. Але в Одіссея є мета й ніхто не може йому перешкодити. Одіссей виплутується із усього сам. 2) власне повернення - тяжкі пригоди. 3) Ітака: два мотиви: події сватання й тема пошуків Телемахом батька. Деякі вважають, що Телемахія це пізня вставка.В основному все-таки це опис мандрівок Одіссея, причому в ретроспективному плані. Події визначаються ретроспекцією: вплив подій давнього минулого. Уперше з'являється жіночий образ, рівний чоловічому - Пенелопа, многомудра - гідна дружина Одіссея. Приклад: вона пряде похоронний покрив.

Образ людини в епосі.

Найкраще за все образ людини в епосі бачимо в поемах Гомара. У ті часи формувалось понят моральність. Головне - проблема сенсу людського життя, його цінності, а не героїзм і патріотизм; тема людського боргу: перед батьківщ, предками, померлим; життя шанувалось більше за все, але смерть не привід для горя - її не можна уникнути, але треба гідно зустріти; людська дружба: Одіссей і Діомед, Ахілл і Патрокл. Хоча поняття характер ще не було, але образи, напр, воїнів, відрізнялися різноманіттям: не було двох однакових. Вваж-ся: людина народжується з певними якостями, і протягом життя нічого змінюється (тільки в працях Теофраста(учень Арист) цей погляд зміниться). Цілісність гомерівської людини: немає роздвоєності. Доля - це доля, приреченості немає. Набір якостей у кожного воїна однаковий, але образи унікальні. Кожна з діючих осіб виражає одну сторону нац грец духу. Центр займає образ Ахілла - великий, але смертний, епічна доблесть якого - це хоробрий, сильний, безстрашний, войовничий клич, швидкий біг. Щоб герої були різні, у кожного індивідуальна характ-ка. Ахілл імпульсивний, швидконогий. Аякс надмірно честолюбивий, неповороткий, повільний. Діомеду, головне у якому - повна безкорисливість, дарується перемога над богами. Епітети: в Ахілла й Одіссея більше 40. Гектор - один з улюблених героїв Гомера, він розумний і миролюбний. Гектор і Одіссей не сподіваються на богів, тому Гектору властивий страх, який не впливає на його вчинки, бо Гектор доблесний. Він відчуває відповідальність перед народом, що захищає. Інтелект Одіссея не досвід, а гнучкість розуму. Всі герої прагнуть до безсмертя - Одісею воно двічі пропонується, але він міняє його на батьківщину.