Матеріали методичного бюлетеню

«ПЕДАГОГІЧНІ РОЗДУМИ»

САМОПІЗНАННЯ ТА САМОВДОСКОНАЛЕННЯ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ

“ Найяскравішим прикладом

для студента є сам викладач”

 

Відмінною рисою викладача, що спрямувався до самопізнання, є відповідальне ставлення до своєї праці. І чим вимогливіше такий викладач оцінюватиме свої професійні знання, тим сумліннішим буде його ставлення і до створення навчального комплексу, і до пошуку нових творчих форм проведення занять, для того, щоб зацікавити студента, “заразити” його, в позитивному розумінні, своїм предметом.

З поширених форм проведення занять, виходячи з досвіду, особливої уваги заслуговують:

Ø заняття на підприємствах, в діючих установах, де студенти безпосередньо можуть впевнитись у тому, з чим вони зіткнуться у майбутньому як фахівці. Такі знання також надають значну допомогу у виконанні курсових і дипломних проектів;

Ø виконання практичних і лабораторних робіт за пройденим теоретичним матеріалом. Такий вид занять є одним з основних показників того як отримують студенти набуті знання і застосовують їх на практиці (лабораторні роботи, згідно з навчальним планом, передбачені практично з усіх технічних дисциплін. Для ефективнішого проведення практичних доцільніше було б повернутися до розподілу груп на підгрупи);

Ø індивідуальна робота із студентами. Саме тут закладений великий потенціал як можливість розвитку творчої діяльності студента. Такий вид навчання частіше застосовується при виконанні курсових, дипломних проектів, практичних робіт, пов’язаних з безпосереднім використанням різних пристроїв, приладів, установок, стендів, макетів тощо;

Ø самостійна робота під керівництвом викладача. Її доцільніше застосовувати для поглиблення знань студента із складних тем або складних розрахунків практичних робіт, у курсових і дипломних проектах. А також у вигляді допомоги в підборі матеріалів для повідомлень, рефератів, доповідей, на наукових конференціях, олімпіадах, конкурсах.

Зазначене вище, буде втілене в життя і дасть результати лише в того викладача, який захоплений своєю професійною діяльністю, не зупиняється на своїх досягненнях і не байдужий до студентів.

ЯК ДОСЯГТИ ВИСОКИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПРАЦІ?

“Учні вибачать своїм учителям і суворість, і, навіть, прискіпливість, але не вибачать поганого знання справи”

В усі часи від викладача залежало майбутнє нації. Він, викладач, правив за приклад своїм студентам у ставленні до праці. Тому педагогічна майстерність перебуває на порядку денному у наші часи і є так само актуальною, як і в часи минулого. Час зобов’язує нас шукати такі форми проведення заняття, які захопили б, принести радість і задоволення студентам. Підростаючі покоління, немов морські хвилі, то накочуються на студентський берег, то відкочуються від нього. А берегом є викладачі, які тримають силу нових “хвиль”.

Життя – вічна наука. Сьогодні воно змінюється стрімко, часом непередбачено. Переосмислюється і роль викладача в навчально-виховному процесі. Слід усвідомлювати свою роль у житті нашої держави і в житті своїх студентів, систематизувати все надбане, відкрите в щоденній копіткій праці, здійснювати крок на шляху опанування таких інноваційних технологій, які б допомогли викладачам зробити процес навчання цікавим, різноманітним, ефективним, демократичним.

Праця, наснажена творчістю стосунків викладача і студента, - найвище мистецтво бути потрібним людям. Перевіривши на практиці ефективність використання традиційних технологій навчання і нових, інтерактивних, нестандартних методів, видів, форм роботи зі студентами, можна зробити висновок, що найкращі результати можна отримати лише шляхом гармонійного поєднання старого і нового, шляхом удосконалення, урізноманітнення вже відомого і впровадження щойно знайдених технологій навчання.

Головним пріоритетом в роботі викладача слід вважати творчість, професійну майстерність, постійне самовдосконалення, вимогливість до себе, а найголовніше – це любов і повага до особистості студента, його здібностей і можливостей. Це зможе допомогти створити на заняттях та в позакласній роботі атмосферу довіри й творчості, впевненості студента у собі. Йдучи на заняття, вірте, що воно буде кращим за попереднє. І не втомлюйтесь переконуватися в правильності слів В.Сухомлинського: “Вчитель готується до свого найкращого уроку все життя”.

НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

 

 

Метою сучасної освіти є подальший розвиток педагогічної системи, що історично склалася. Успіхи інформаційної системи освіти породили прагнення розширювати об'єми інформації і відповідно збільшувати час навчання, що приводить до необхідності її вдосконалення. В процесі організації самостійної роботи студентів особливе місце займає викладач, його компетентність по організації даного процесу. Від нього залежить методична забезпеченість студентів по організації даного виду діяльності.

Основні форми організації самостійної роботи студентів визначаються наступними параметрами: зміст учбової дисципліни; ступінь підготовленості студентів; необхідність впорядкування навантаження студентів при самостійній роботі. Виходячи з даних параметрів, традиційно пропонуються наступні форми самостійної роботи студентів:

• Реферативні повідомлення.

• Семестрові завдання.

Для якіснішої і більш творчої організації самостійної роботи студентів, пропонується використовувати сучасні педагогічні технології.

Такими технологіями є особистісно-орієнтовані технології, технологічні програми «Розвиток критичного мислення через читання і письмо», а саме: «Даймонд», «Діаграма Венна», «Кластер», «Эссе» і ін. Як результат самостійної роботи студенти здають викладачеві «Портфоліо», «Цифрове портфоліо». Безумовно, здача звітності супроводиться бесідою, презентацією виконаної роботи і іншими формами контролю. Охарактеризуємо деякі з них:

Процес використання сучасних технологій навчання спрямований на особистий розвиток студентів, на розвиток критичного мислення, на професійний саморозвиток викладачів, а також на підвищення якості освіти.

МЕТОДИ ВИХОВАННЯ

 

Методи виховання перетворюють у реальність наші найкращі надії, плани, мрії, звернені до найдорожчого – до дітей.

Методи виховання – це способи впливу викладача на студентську молодь, шляхи педагогічно доцільної організації їхнього життя з метою прищеплення виховування рис нової людини. Методи виховання спрямовані на формування й удосконалення особистості, тому врахування рівня розвитку вихованців – важлива умова ефективного використання методів, що залежать також від рівня зрілості колективу. Використання того чи іншого методу виховання залежить і від конкретної педагогічної ситуації.

Цікаві думки про методику постановки вимог висловив А.С. Макаренко: він не рекомендував ставити вимоги в тому разі, якщо вихователь не впевнений, що вихованці їх виконають.

Класифікація методів виховання важлива в тому відношенні, що дає змогу яскравіше підкреслити специфічність того чи іншого методу, точніше визначити його призначення у виховному процесі. До останнього часу методи виховання поділялися на дві основні групи:

Ø методи формування суспільної поведінки й організації діяльності – приучування та вправи (наприклад, гра, доручення, змагання тощо);

Ø методи формування свідомості – бесіди, диспути, лекції, обговорення матеріалів преси, літературних творів, кінофільмів.

Поділ методів на дві групи не відокремлює їх один від одного, а дає змогу лише підкреслити більшу спрямованість однієї групи методів на усвідомлення своєї поведінки, другої – на формування її звичних форм.

Методи виховання спрямовані на зміну особистості в позитивний бік. Проте їх застосування веде не до безпосередніх змін особистості, а до виникнення у вихованців думок, почуттів, потреб, які спонукають їх до певних вчинків, поведінки. Ці методи виховання істотно відрізняються від методів навчання, застосування яких призводить до зростання й удосконалення знань, навичок та вмінь. Основні методи виховання спрямовані на те, щоб створити нове у вихованні.

У розпорядженні наставників є безліч засобів виховання, серед основних такі, як: вплив виховним словом, переконання, організація життя і діяльності вихованців, створення виховної ситуації, схвалення і осуд та інші. Які шляхи і правила застосування кожного з них?

Вибирати нам наставникам!

ШЛЯХИ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ГА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

 

 

Виховання - це процес систематичного і цілеспрямованого впливу на духовний та фізичний розвиток особистості.

Більшість педагогічних колективів навчально – виховних закладів дійшли висновку, що вкрай необхідно створювати нову дієздатну систему виховання, відпрацьовувати механізм її впливу на вихованців. Тому слід визначити сутність процесу виховання студентської молоді.

До основних напрямків виховання слід віднести:

 

Ø формування у студентів усвідомлення необхідності високої професійної підготовки – виховання пов’язане з навчальною діяльністю;

Ø формування громадської, національної, правової свідомості, розвиток почуття патріотизму, як у відношенні держави, так і у відношенні технікуму та групи;

Ø сприяння розвитку вміння протистояти зовнішньому впливу на свідомість (шкідливим релігійним та політичним течіям);

Ø формування художньо-естетичного смаку та елементарної екологічної культури;

Ø пропаганда здорового способу життя, підготовка до сімейного життя, розвиток працелюбності, забезпечення усвідомлення студентами загальнолюдських цінностей та принципів моралі;

Ø прищеплення почуття задоволення від навчального процесу, розвиток вміння раціонально використовувати час для самоосвіти та улюблених занять, самовдосконалюватись та самоутверджуватись;

Ø формування та розвиток навичок виробляти в собі наполегливість і силу волі, цілеспрямовано і впевнено долати будь-які труднощі.