Мета виконання бакалаврської атестаційної роботи



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Мета виконання бакалаврської атестаційної роботи



ВСТУП

 

Дані методичні вказівки визначають основні положення при виконанні бакалаврських атестаційних робіт студентами, що навчаються за напрямом 6.050103 „Програмна інженерія". Викладені матеріали визначають вимоги до тематики бакалаврських атестаційних робіт, їх змісту, обсягу і структури пояснювальної записки і графічної частини бакалаврської роботи.

Запропоновані правила оформлення програмних і конструкторських документів доповнюють існуючі в межах НТУУ “КПІ” матеріали і цілком відповідають вимогам існуючих державних стандартів «Єдиної системи конструкторської документації» (ЕСКД) і «Єдиної системи програмної документації» (ЕСПД).

Можуть бути користними при виконанні курсових проектів з дисциплін, що викладаються кафедрою.

 


ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Мета виконання бакалаврської атестаційної роботи

Одним з важливих етапів усієї навчальної підготовки студента є виконання і захист бакалаврської атестаційної роботи. Це творча, самостійна робота, під час якої студенту необхідно показати уміння користуватися науково-технічною літературою, математичними методами, володіти комп'ютерними інформаційними системами і технологіями, тобто фундаментальними уміннями і знаннями, достатніми для виконання завдань і обов'язків визначеного рівня професійної діяльності. Елементами бакалаврської атестаційної роботи, що визначаються поставленою задачею, є:вивчення і формалізація предметної області; аналіз і вибір програмних засобів; розробка програмної системи. Одночасно переслідується і навчальна мета, яка полягає у систематизації, закріпленні і розширенні теоретичних і практичних знань студента. Підготовці і виконанню бакалаврських атестаційних робіт сприяє участь студентів у науково-дослідній роботі кафедри. Використання результатів досліджень, проведених студентами на молодших курсах, сприяє підвищенню якості робіт, значно поглиблює обробку спеціальних розділів, підвищує технічну і практичну цінність робіт.

Успішне виконання і захист бакалаврської атестаційної роботи є доказом досягнення студентом освітнього рівня «базової вищої освіти», яка характеризує сформованість інтелектуальних якостей, що визначають розвиток людини як особистості і є достатнім для присвоєння йому кваліфікації бакалавра, як певного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Метою бакалаврської атестаційної роботи є:

1) узагальнити, закріпити і поглибити знання, отримані за весь час навчання в університеті, і використовувати їх для обгрунтованого прийняття проектних рішень;

2) прищепити знання й уміння проектування систем у цілому і практично закріпити навички розробки її базових компонентів – програмного, інформаційного та технічного забезпечення для комплексів автоматизованого проектування (САПР), інформаційно-довідкових систем, комп’ютерних мереж, систем штучного інтелекту, систем дистанційного навчання тощо;

3) придбати досвід в оформленні проектних і графічних матеріалів, складанні пояснювальних записок, специфікацій, відомостей на програмне забезпечення й іншої конструкторської документації.

 

Тематика бакалаврських атестаційних робіт

 

Тематика бакалаврських атестаційних робіт повинна відповідати сучасному стану і перспективам розвитку комп'ютерних технологій. Бакалаврська атестаційна робота являє собою проектну, науково-дослідну чи інструментальну розробку, в якій зважується актуальна задача для напрямку "Комп'ютерні науки" та “Програмна інженерія” по дослідженню предметної області і проектуванню інформаційних систем. Вимоги до змісту, обсягу і структури бакалаврської атестаційної роботи визначаються вищим навчальним закладом на підставі положення про підсумкову державну атестацію випускників вищих навчальних закладів, затвердженого Міністерством освіти і науки України, державного освітнього стандарту для напрямів підготовки дипломованого фахівця "Комп'ютерні науки" та “ Програмна інженерія”, Закону України про вищу освіту і даних методичних рекомендацій.

Більш докладно критерії оцінювання бакалаврських робіт наведені в розд.9.

Теми бакалаврських робіт призначають у відповідності з наступними напрямками:

1) науковий інтерес керівника в галузі комп'ютерних наук та комп’ютерної інженерії;

2) науково-дослідний напрямок, яким займається кафедра;

3) забезпечення навчального процесу;

4) виконання госпдоговірної тематики.

Рекомендується вибирати теми, що зв'язані з автоматизацією проектування з використанням сучасних автоматизованих систем, геометричним моделюванням, керуванням, прогнозуванням, візуалізацією, розробкою інформаційно-пошукових систем, експертних систем, баз даних, WEB-технологіями, і питаннями аналізу й обробки даних, прогнозування, керування, екології і т.інш.

Вибір тематики бакалаврських атестаційних робіт у загальному випадку не обумовлений спеціальністю, оскільки ці розходження незначні й освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки студентів однаково високий для всіх спеціальностей і напрям підготовки єдиний – «Комп'ютерні науки».

Приклади тем бакалаврських атестаційних робіт:

1) Автоматизована база даних з екологічного законодавства;

2) Ведення і реплікація каталогів у тематичній мережі.

3) АРМ диспетчера автопарку

4) Автоматизована інформаційна система управління доставкою товарів

5) АРМ продавця-консультанта спортивного магазину

6) Автоматизована система обліку документації архіву в конструкторського бюро

7) АРМ інспектора агентства нерухомості

8) Програмне забезпечення системи керування банкоматом «Укрпромбанку»

9) Автоматизоване робоче місце районного архітектора

Бакалаврські атестаційні роботи можуть бути і комплексними. Комплексні роботи мають місце при розробці або використанні складного і багатофункціонального програмного забезпечення, чи при реалізації трудомістких конструкторських рішень. Комплексні бакалаврські роботи виконуються двома чи навіть більше студентами, при цьому, як правило, загальною частиною робіт є програмна система в цілому, а поділ по проектних роботах полягає в різних розділах предметної області, або полягає в реалізації різних функцій системи та етапів проектування.

Приклади комплексних тем:

1) Система дистанційного навчання з дисципліни «Дослідження операцій» («Лінійне програмування»);

2) Система дистанційного навчання з дисципліни «Дослідження операцій» («Нелінійне програмування»).

3) Автоматизована система ПП «Партнер». Підсистема «Садовий інвентар».

4) Автоматизована система ПП «Партнер». Підсистема «Кадри».

Теми повинні формулюватися чітко, без зайвої інформації і починатися або з предмета розробки («...система ...», і т.п.), або з процесу, що буде реалізовано («...аналіз ...», «моделювання ...», «...аудит ...», тощо).

Студент має право вибрати тему бакалаврської роботи з тем, що пропонуються кафедрою, а також може запропонувати свою тему.

 

ПАКЕТ ДОКУМЕНТІВ, ЩО СКЛАДАЮТЬ І СУПРОВОДЖУЮТЬ БАКАЛАВРСЬКУ РОБОТУ

 

1 Пояснювальна записка;

2 Графічний матеріал;

3 Відгук керівника;

4 Рецензія зовнішньої організації;

5 Протокол захисту програмного продукту;

6 Протокол передзахисту;

7 CD-диск на яких записаний програмний продукт.

 

ЗМІСТ І ОБСЯГ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

Графічний матеріал

 

Бакалаврська робота містить у собі графічну і текстову документацію. Графічний матеріал призначений для ілюстрування доповіді на захисті і може містити схеми, креслення, діаграми й ін. Нанесення на плакати зображень, що не мають прямого відношення до розробки, не допускається.

У графічній частині бакалаврської роботи рекомендується виконувати 3 листи (плаката) наступного змісту:

ЛИСТ 1. Матеріали, що пояснюють мету розробки;

ЛИСТ 2. Опис змістовної частини роботи;

ЛИСТ 3. Демонстрація результатів роботи, вхідні чи вихідні форми інтерфейсу програмної системи.

За згодою керівника і з урахуванням особливостей теми бакалаврської роботи склад графічної частини може бути змінений у бік збільшення числа аркушів, що стосується опису теми роботи. Максимальна кількість плакатів обмежена 5 аркушами.

ЛИСТ 1 (ПЛАКАТ 1) повинен розкривати мету, задачі, постановку задачі, проблематику бакалаврської роботи. На 1-му плакаті обов'язково повинна бути тема бакалаврської роботи. На 1-му плакаті зображуються технологічна схема роботи програми, інформаційні потоки між блоками системи, джерела інформації і т.п.

ЛИСТ 2 (ПЛАКАТ 2) повинен бути присвячений основним рішенням з реалізації системи. Це може бути архітектура створеної системи, структура програмних компонентів, структура інформаційного середовища системи, схема технології роботи користувача із системою тощо. У випадку, якщо метою бакалаврської роботи є рішення прикладної задачі, то 2-й плакат може описувати математичний апарат рішення, що включає в себе як розрахункові формули так і моделі. У пояснювальному тексті при цьому повинен бути обов'язковим опис умовних позначок і символів. Цей плакат може описувати бази даних (БД), може містити в собі структуру чи модель БД (концептуальну, інфологічну й ін.). У принципі, студент, що навчається за напрямками «Комп'ютерні науки» та „Програмна інженерія”, зобов'язаний знати і уміти розробляти БД, тому опис БД бажано навести.

Збільшення числа аркушів у графічній частині може стосуватися саме змістовної частини роботи, тому перераховані розділи можуть виноситися на окремі плакати.

ЛИСТ 3 (ПЛАКАТ 3) являє собою барвисту демонстрацію роботи розробленої системи. Бажано на цьому плакаті показувати взаємодію між окремими компонентами програми і фрагменти сценарію роботи.

У випадку виконання декількома студентами комплексної бакалаврської роботи, необхідно крім усіх перерахованих плакатів виконати загальний (0-й плакат), головне призначення якого – продемонструвати участь кожного із студентів в загальній роботі.

Усі графічні матеріали виконуються однотипно за допомогою комп'ютерних засобів створення графічних документів з використанням редакторів AutoCAD, CorelDraw, Excel, Word і ін. Кожен плакат повинен мати заголовок, образотворчу частину і пояснюючий текст.

 

7 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ

Текст документа

 

Записку виконують згідно з дсту 3008-95 – "Документація. Звіти у сфері науки і техніки Структура і правила оформлення" та ГОСТ 2.106-96 – "Межгосударственный стандарт. Единая система конструкторской документации. Текстовые документы" на аркушах формату А4 (210*297 мм). За необхідності допускається використання аркушів форматів А5 (148x210 мм) та A3 (297*420 мм).

Крім текстової частини записка містить листи специфікацій, програмні документи, переліки елементів схем та копії всіх ілюстрацій до захисту у форматі А3, А4.

Текстова частина друкується на білих аркушах типографського паперу формату А4 (210x297 мм). з 1,5 інтервалом (3 рядки на дюйм).

Для основного тексту повинні використовуватисяшрифти Word - Times New Roman розміру 14 у півтора міжрядкових інтервала і з вирівнюванням по ширині сторінки; Колір шрифту повинен бути чорним. Абзациліворуч – 1,25см. Перед знаками припиняння пробіл не ставиться.

Дозволяється використовувати комп’ютерні можливості акцентування уваги на певних термінах, формулах, теоремах, застосовуючи шрифти різної гарнітури.

Текст розміщують таким чином.

При наявності рамки:

― верхня та нижня відстані до рамки не менше 5 мм;

― відстань від верхнього або нижнього рядка тексту до верхньої або нижньої рамки форми не менше 10 мм;

― відстань між заголовками підрозділів або пунктів і подальшим або попереднім текстом має бути один рядок;

― абзацний відступ повинен бути однаковим по всьому тексті записки і дорівнювати 1,25см.

Якщо рамка відсутня текст звіту слід друкувати, додержуючись таких розмірів берегів: верхній, лівий і нижній - не менше 20 мм, правий - не менше 10 мм.

В тексті документу не допускається:

― застосовувати звороти розмовної мови, техніцизми, професіоналізми;

― застосовувати для одного і того ж поняття різні науково-технічні терміни, близькі за змістом (синоніми), а також іноземні слова і терміни за наявності рівнозначних слів і термінів в українській мові;

― застосовувати скорочення слів, крім установлених правилами української орфографії, відповідними державними стандартами;

― скорочувати позначення одиниць фізичних величин, якщо вони вживаються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин в головках і боковинах таблиць, і в розшифровках літерних позначень, що входять в формули і рисунки.

Під час виконання записки необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності та чіткості зображення. Всі лінії, літери, цифри і знаки повинні бути одного кольору впродовж усього тексту.

 

Структура тексту

 

Текстова частина записки ділиться на розділи і підрозділи. Кожний розділ текстового документу рекомендовано починати з нового листа (сторінки). – великими літерами (дозволяється оформлювати жирним шрифтом). Заголовок розділу складається з номера і назви. Розділи повинні мати порядкові номера в межах документа, позначені арабськими цифрами без крапки. Рекомендується складати заголовки з одного речення. Якщо заголовок складається з більш ніж одного речення, то їх розділяють крапкою. Переноси слів у заголовку не допускаються.

Підрозділи повинні мати нумерацію в межах кожного розділу и заголовок. Номер підрозділу складається із номера розділу і підрозділу, розділений точкою. В кінці номера підрозділу точка не ставиться.

Розділи можуть містити підрозділи, пункти, підпункти. Наприклад.

1 Назва першого розділу

2 Назва другого розділу

2.1 Назва першого підрозділу другого розділу і таке інше

2.1.1 Назва першого пункту першого підрозділу другого розділу і таке інше

3 НАЗВА Третього розділу

Назви розділів і підрозділів повинні бути короткими і відображати зміст розділів. Заголовки підрозділів друкують з прописної літери, без крапки в кінці, не підкреслюючи. Переноси слів в заголовках не допускаються. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють точкою.

Пункти і підпункти також слід нумерувати арабськими цифрами без крапки після останньої цифри, з прописної літери, без крапки в кінці.

Заголовки структурних елементів роботи і заголовки розділів варто розташовувати посередині рядка.

Структурні елементи "Анотаціія", “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, "Список скорочень та умовних позначень", "Список літератури", "додатки" не нумерують, а їх назви є заголовками структурних елементів.

Переліки

 

В середині тексту пунктів чи підпунктів можуть бути наведені переліки. Перед кожним переліком слід ставити цифри, маленькі літери (за винятком з, и, й, о, ч, ь), або дефіс. Приклад.

1 З великої літери.

2 З великої літери:

1) з маленької літери;

2) з маленької літери:

а) з маленької літери:

- з маленької літери;

- з маленької літери;

б) з маленької літери;

3) з маленької літери.

3 З великої літери.

Кожний пункт, підпункт переліку записують з абзацу, який зміщений відносно абзацу на 5 символів. Всі рядки переліку крім першого починають з початку рядка без абзацу.

 

Примітки

 

Примітки вміщують у записці при необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації, їх розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрацій, яких вони стосуються. У вступній частині розміщувати примітки не допускається.

Одну примітку не нумерують. Слово "Примітка" пишуть (друкують) з великої літери з абзацного відступу. Після слова "Примітка" ставлять крапку, і з великої літери у тому ж рядку подають текст примітки.

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова "Примітки" ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки.

Приклади

Примітка._____________________________________________.

або

Примітки:

1) _________________________________________________;

2) _________________________________________________.

Посилання

 

Бібліографічні описи у переліку посилань подають у порядку, за яким вони вперше згадуються у тексті. Порядкові номери описів у переліку е посиланнями у тексті (номер посилання).

Посилання в тексті обов’язково повинні бути на всі джерела. Посилання на літературні джерела подають у квадратних дужках із зазначенням номера джерела. Приклади оформлення посилань в тексті: [ 1 ], [ 1 – 5 ], [ 1 – 5, 7, 9 ]. При необхіності вказують номери сторінок: [10, с. 48-50].

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки пояснювальної записки зазначають їх номери. Приклади запису посилань:"... у розділі 4 ...","... дивись підрозділ 2.1 ...","... дивись підрозділи 2.3 та 2.5 ...","... за пунктом 3.3.4...", "...відповідно до підпункту 2.3.4.1 ...", "...на рисунок 1.3 ...", "... у таблиці 3.2 ...", "...(дивись таблицю 3.2)...", ".. за формулою (3.1)..",".. у рівняннях(1.23)-(1.25)..",".. у додатку Б".

 

Скорочення та власні назви

 

Будь-які скорочення слів у тексті та під ілюстраціями не допускаються.

Не допускається скорочувати слова, якщо під час використання цих скорочень можливе різне розуміння тексту.

Дозволяється використовувати скорочення слів і словосполучень, характерних для певної галузі або області діяльності. Записують такі скорочення безпосередньо у тексті (у дужках після повної назви або під час першого входження у текст), наприклад: програмне забезпечення (ПЗ).

Не потрібно скорочувати слова і словосполучення: графа, рівняння, формули, оскільки, наприклад, таким чином, тобто, так званий.

У тексті не допускається скорочення позначення одиниць фізичних; величин, якщо вони використовуються без цифр за виключенням одиниць фізичних величин у заголовках .таблиць і у розшифровках літерних позначень, що входять до формул.

Слова "maximum", "minimum" і "номінальний" бажано використовувати у скороченому вигляді для індексів (max, min і ном). У тексті необхідно, писати "максимум", "мінімум" і "номінальний".

Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви у записці наводять мовою оригіналу.

Для виконавця записують ім'я (або першу літеру імені з крапкою) та прізвище (за бажанням автора після імені вказують по батькові). Для консультанта дипломного проекту при наявності у відповідних графах місця записують вчений ступінь, вчене звання, ім'я (або перша літера імені з крапкою).

В Додатках наведено приклад скорочень та умовних позначень, а загально прийнята абревіатура в цей список не входить.

 

Нумерація сторінок записки

 

Сторінки документа слід нумерувати арабськими цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації по всьому тексту записки. Номер сторінки проставляють в правому нижньому куті аркуша без крапки.Кожний розділ записки рекомендується починати з нового аркуша (сторінки).

Додатки оформляють як продовження документа. Нумерація сторінок у додатках - продовження нумерації всього документа (у кутовому штампі), але, у свою чергу, кожен додаток має свою нумерацію, що проставляється зверху на кожному аркуші додатка. Кожний додаток починають з нової сторінки.

Титульну сторінку включають в загальну нумерацію сторінок записки. Номер сторінки на титульних листах не проставляють.

 

Ілюстрації

 

Текст документа може містити ілюстрації у вигляді схем, діаграм і рисунків, що пояснюють текст. Рисунки повинні відповідати вимогам державних стандартів Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД).

Рисунки можуть бути в комп’ютерному виконанні, в тому числі і кольорові. У виняткових випадках допускається оформлення ілюстрацїї в альбомному форматі. У додатку ілюстрації нумеруються в межах кожного додатку.

Як правило, ілюстрації нумеруються арабськими цифрами в межах усього документа. У випадку, якщо кількість ілюстрацій велика, допускається нумерація в межах кожного розділу (Рисунок. 7.1).

Рисунки (креслення, графіки, схеми, комп’ютерні роздруківки, діаграми, фотокартки) слід розміщувати безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці.

Ілюстрація не може бути поміщена раніш, чим перше посилання на неї! На ілюстрації дають посилання типу (рисунок 7.1)”. Посилання на раніше згадувані ілюстрації дають по типу (дивись рисунок 6.1).

Ілюстрації можуть мати тематичний заголовок (найменування) або текст під рисунком, що пояснює зміст ілюстрації. Підпис під ілюстрацією складається з наступних елементів:

― назви графічного сюжету, що позначається словом «Рисунок» (як російською так і українською мовою!);

номера ілюстрації арабськими цифрами (без знака №; крапка наприкінці номера ілюстрації не ставиться!),

символа" – ";

тематичного заголовка, що містить текст із короткою характеристикою зображення (Крапка наприкінці тексту під рисунком не ставиться).

Нумерація рисунків виконується наскрізною в межах розділу. Слово «Рисунок» і назва поміщають після пояснювальних даних посередині рядка.

Наприклад:

Зображення

 

Рисунок 7.1 – Структура програми

 

Рисункикожного з додатків позначають аналогічно с додаванням перед цифрою позначення додатку. Наприклад:

Рисунок В.2 - Результати роботи програми

 

Формули, числа та знаки

Стиль написання формул зберігається на протязі всього документу. Для написання використовувати редактор формул зі стилем «напівжирний», розміром «Звичайний – 14 пт, великий індекс – 10 пт, дрібний індекс – 7 пт, великий символ – 20 пт, дрібний символ – 10 пт». У межах усього документа формули мають наскрізну нумерацію. У деяких випадках, коли число формул велике, дозволяється нумерувати їх в межах розділів. В цьому випадку номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, розділених крапкою.

Посилання в тексті на порядковий номер формули дають у дужках, наприклад: "у формулі (3)". На відміну від ілюстрацій, посилання даються тільки після появи формули в тексті.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять в формулу, слід приводити безпосередньо під формулою тим же стилем і в тій же послідовності, в якій вони дані в формулі. Перший рядок повинен починатися зі слова “де” без двокрапки після нього.

Приклад

, (7.1)

де - момент сили, Н.м;

- кутова швидкість, рад/с,

Вт.

Формули, які слідують одна за другою і не розділені текстом, розділяють комою.

Написання числового результату обчислень без попереднього запису в формулі числових значень величин, які входять в формулу замість літерних символів не допускається.

Неправильно: Мпа. Неправильно: МПа.

 

Формули, що поміщаються в додатку, повинні нумеруватися окремою нумерацією арабськими цифрами в межах кожного додатку з додаванням перед кожною цифрою позначення додатку, наприклад:

(В.1)

Після цифрових величин повинні ставитись умовні позначення одиниць вимірювання, а у тексті, навпаки, їх повні назви: 17,5 кг, але "кілька кілограмів". Не можна поєднувати текст з умовними і математичними позначеннями, наприклад, не "t° нагріву", а "температура нагріву"; не "швидкість = 5 м/с", а "швид­кість дорівнює 5 м/с".

У тексті не допускається використовувати без числових або літерних значень:

— математичні символи та знаки: log. Ig. In (логарифм), sin, cos, tg, ctg (тригонометричні функції), 0 (нуль), = (дорівнює), ї (не дорівнює), > (більше або рівне). < (менше або дорівнює) тощо;

— знаки: № (номер). % (відсоток), ° (градус), 0 (діаметр) і інші.

У тексті пишуть словами "нуль", "номер" тощо. Знаки "№"."%" та інше при позначенні множини числа не подвоюються.

Не допускається ставити тире перед цифровими величинами, щоб не плутати його із знаком "мінус". Замість цього знака для величин, що мають від'ємне значення, писати слово "мінус".

Числа до дев'яти без розмірності потрібно писати у тексті словами, понад дев'ять - цифрами (наприклад, "три криві", "10 значень"); числа з розмірністю пишуться цифрами; а без розмірності - словами, наприклад, "відстань — не більше 2 м"; "котушку перевірити два рази".

Порядкові числівники пишуть цифрами з родовими закінченнями (наприклад, "9-й день").

Кількісні числівники пишуться без закінчень, наприклад, "у 20 випадках", "на 10 аркушах". Не допускаються також закінчення в датах (наприклад, "21 квітня").

В роботі необхідно використовувати одиниці системи SI. Якщо виміри проводяться в інших одиницях, переведення їх в одиниці SI обов'язкове.

Елементи дати можуть бути оформлені у словесно-цифровому варіанті (наприклад, 29 січня 1993 року) або арабськими цифрами у рядок у такій послідовності: рік, місяць, число (наприклад, дату 1 жовтня 1993 року слід оформлювати гак: 1993.10.01 або 93.10.01).

 

Таблиці

 

Таблиці слід розміщувати безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці (ГОСТ 2.105-95, п 4.4).

Таблиці можуть оформлятися на окремих аркушах чи у середині тексту. Таблиці нумеруються в межах кожного розділу.

Назву таблиці, якщо вона є, слід поміщати над таблицею зліва, без абзацного відступув один рядок з її номером через тире. Наприклад:

Таблиця 7.1 – Параметри деталей

Діаметр стержня крепіжної деталі, мм Маса 1000 шт. сталевих шайб, Кг Діаметр стержня крепіжної деталі, мм Маса 1000 шт. сталевих шайб, кг
1,1 0,045 2,0 0,192
1,2 0,043 2,5 0,350

 

На всі таблиці повинні бути посилання. При посиланнях слід писати слово «таблиця» з вказівкою її номера.

Висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 мм.

Таблицю з великою кількістю рядків дозволяється переносити на другий лист (сторінку), на якій пишуть «Таблиця 7.1 (Продовження)», а нижню горизонтальну лінію в першій частині таблиці, що обмежує таблицю, проводять тонкою лінією.

Таблиця 7.1 – Параметри деталей

Діаметр стержня крепіжної деталі, мм Маса 1000 шт. сталевих шайб, Кг Діаметр стержня крепіжної деталі, мм Маса 1000 шт. сталевих шайб, кг
1,1 0,045 2,0 0,192

 

Таблиця 7.1 (Продовження)

Діаметр стержня крепіжної деталі, мм Маса 1000 шт. сталевих шайб, Кг Діаметр стержня крепіжної деталі, мм Маса 1000 шт. сталевих шайб, кг
1,2 0,043 2,5 0,350

 

Таблицю з великою кількістю граф дозволяється ділити на частини і поміщати одну частину під іншою в межах однієї сторінки.

Контур таблиці і шапку бажано виділяти жирною лінією. Таблиці зліва, справа і знизу, як правило, обмежують лініями.

Заголовки граф і рядків таблиці слід писати з прописної літери в однині, а підзаголовки граф — з маленької літери, якщо вони складають одне речення з заголовком, чи з прописної літери, якщо вони мають самостійне значення. Вкінці заголовків і підзаголовків таблиць точку не ставлять. Допускається використовувати розмір шрифту в таблиці менший, ніж в тексті.

Розділяти заголовки і підзаголовки граф діагональними лініями не дозволяється.

Горизонтальні і вертикальні лінії, що розділяють рядки таблиці, дозволяється не проводити, якщо їх відсутність не погіршує користування таблицею.

Таблиці з невеликою кількістю граф допускається ділити на частини і поміщати одну частину поряд з другою на одній сторінці, при цьому повторюють шапку таблиці відповідно (дивись Таблиця 7.1). Рекомендується розділяти частини таблиці подвійною лінією чи лінією товщиною 2s.

 

Титульна сторінка

 

Є першою сторінкою пояснювальної записки. Оформлюється за зразком (дивись Додатки).

Шифр (позначення) документа повинен відповідати вимогам ГОСТ 2.201 або визначатися згідно рисунку 7.2:

 

 

Рисунок 7.2 – Структура шифру документа

Анотація

Анотація оформляється на 3-му аркущі пояснювальної записки Займає 1сторінку. Номер сторінки не ставлять, в загальну кількість аркушів не входить. Складається в останню чергу після закінчення пояснювальної записки.

В анотації подають:

— скорочений опис об’єкту та задачі досліджень;

— програму та скорочений виклад методики досліджень;

— основні результати та переваги досліджень;

— висновки, рекомендації;

— обсяг ПЗ, графічної частини, кількість додатків, ілюстрацій, використаних джерел.

Заголовок "АНОТАЦІЯ" пишеться шрифтом, прийнятим для заголовків розділів симетрично правій і лівій границям аркуша. Дозволяється, у випадку великого обсягу, розміщати текст анотації з 1 (одним) міжрядковим інтервалом, оскільки обсяг анотації повинен складати лише 1 сторінку.

В анотації наводяться відомості про призначення, склад документа і короткий виклад основної частини.

 

Зміст

Зміст займає 1 – 3 сторінки, його розміщують після анотації. Назви розділів, підрозділів, пунктів подають так само, таким стилем і шрифтом, як і в тексті ПЗ.

Зміст включає дані про структурні елементи пояснювальної записки: "список скорочень та умовних позначень" (якщо є), "вступ", послідовно перелічені назви усіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки), список літератури, назви додатків і номери сторінок.

Зміст складають, якщо записка містить не менше двох розділів або один розділ і додаток при загальній кількості сторінок не менше десяти. Приклад оформлення змісту наведено у додатках, основний напис рамки зображений на рисунку 7.3

 

 

 

 

 

 

 

 

          (2)
(14) (15) (16) (17) (18)
Зм Арк № докум. Підпис Дата
Розробник       (1) Літера Лист Листів
Перевірив           (7) (8)
(10) (11) (12) (13)   (9)  
Н.контроль.      
Затверджено      
                     

 

Рисунок 7.3 - Основний напис першої сторінки ЗМІСТУ

 

Для першого аркуша документа ЗМІСТпередбачений основний напис, зображений на рисунку 7.3 (це лист номер 3), він обов’язково має основний напис за ГОСТ 2.104 у рамці 180*40 мм. У відповідних графах вказуються:

графа 1 - тема роботи, наприклад:

"АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ПО КЕРУ-ВАННЮ ЗАПАСАМИ” (Пояснювальна записка);

графа 2 - позначення пояснювальної записки згідно з ГОСТ 2.201; для курсового проектування у графу 2 записують шифр, що складається послідовно із початкових букв навчального закладу, року захисту, номера залікової книжки, порядковий номер студента в Наказі про затвердження теми бакалаврської роботи і дописують ПЗ (пояснювальна записка);

графа 4 - літера, що присвоєна даному документу

графа 7 - порядковий номер аркуша;

графа 8 - загальна кількість аркушів записки (графу заповнюють тільки на першому аркуші записки);

графа 9 - назва факультету та група студента (ФІТІС, гр. ЗПЗ-01);

графа 10 - характер роботи, виконаний особою, яка підписує документ (Н.контроль - нормоконтроль);

графа 11 - прізвища осіб, що підписали документ;

графа 12 - підписи осіб, прізвища яких вказані у графі 11;

графа 13 - дата підписання документа.

Для наступних аркушів пояснювальної записки використовується напис, зображений на рисунку 7.4

            Лист
(14) (15) (16) (17) (18) (2)   (7)
Зм Лист № докум. Підпис Дата  

 

Рисунок 7.4 - Основний напис текстових документів

 

Під час виконання бакалаврської роботи дозволяється не заповнювати графи форми, наданої на рисунку 7.4, крім граф 2,7.

Всі розділи окрім розділу «ВСТУП», «СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ТА УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ» нумерують арабськими цифрами. Додатки позначають буквами кирилиці.

Номера сторінок в змісті необхідно вирівнювати по правому краю (дивись приклад оформлення).

 

Вступ

(1-3 сторінки)

 

У бакалаврських роботах вступ розміщується на окремій сторінці і містить інформацію про мету роботи та завдання, які необхідно вирішити, про оцінку сучасного стану проблеми; про суть розв'язуваних задач та світові тенденції розв'язання поставлених задач.

 

Основна частина

 

Основна частина оформлюється на аркушах формату А4 (297 210) з кутовим штампом за ДСТ 2.104-68 Форма 2а. У деяких випадках дозволяється використовувати аркуші (вкладиші) формату А3(420 297), складені у формат А4. Оформлення здійснюється тільки машинописним засобом з використанням сучасних друкувальних пристроїв. Дозволяється вписувати рукописним засобом чорною ручкою окремі формули, чи символи, що не піддаються роздрукуванню на існуючій техніці.

Посилання в тексті обов’язково повинні бути на всі джерела. Приклади оформлення посилань в тексті: [ 1 ], [ 1 – 5 ], [ 1 – 5, 7, 9 ].

У кутовому штампі ставиться тільки номер аркуша документа.

 

Висновки

(1-3 с)

 

Закінчується пояснювальна записка короткими висновками, які характеризують ступінь та якість виконання поставленої задачі; містять узагальнення виконаної роботи і висновки щодо наукової та технічної новизни запропонованої системи (виробу) та практичної користі; фактичні результати (при наявності) впровадження роботи, а також пропозиції щодо подальшого розвитку системи.

 

Список літератури

Відповідно до ГОСТ 7.32-91 список складається в порядку появи посилань у пояснювальній записці, або за абеткою першого прізвища автора. Відомості про джерела даються відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. "Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання".



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.36.32 (0.048 с.)