Стан та проблеми вітчизняної системи технічного регулювання в сфері метрологічної діяльності

Основні проблеми у сфері метрологічної діяльності:

è невідповідність рівня метрологічного забезпечення потреб економіки сучасним вимогам, зокрема:

· низька забезпеченість державними та вторинними еталонами;

· повільне вдосконалення еталонів;

· не забезпечена простежуваність одиниць вимірювання.

è низький рівень метрологічного забезпечення кваліметричних вимірювань, а саме:

· необхідне обґрунтування вибору, встановлення складу та систематизація показників якості досліджуваної продукції і розподіл їх за групами залежно від функціонального призначення продукції і потреб споживачів;

· потрібне встановлення взаємозалежностей між фізико-хімічними властивостями та показниками якості досліджуваної продукції;

· доцільно запровадити гармонізацію державних стандартів України, які регламентують розв′язання поставлених задач, з відповідними міжнародними стандартами.

Роль та основні засади державного ринкового нагляду

Згідно з ЗУ «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», Ринковий нагляд - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Поширюється на відносини щодо:

-здійснення ринкового нагляду за продукцією, що охоплюється встановленими вимогами;

-здійснення контролю всієї продукції.

Метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам. Метою здійснення контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам.

Принципи ринкового нагляду і контролю продукції:

-пропорційність заходів ринкового нагляду, що вживаються органами ринкового нагляду, рівню загрози суспільним інтересам;

-об'єктивність, неупередженість та компетентність органів ринкового нагляду;

-прозорість здійснення;

-координованість дій;

-неприпустимість дискримінації суб'єктів господарювання та недопущення недобросовісної конкуренції;

-рівність заходів незалежно від країни походження продукції;

-плановість та системність заходів:

-відповідальність органів ринкового нагляду, митних органів та їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд та контроль продукції;

-забезпечення співпраці між суб'єктами господарювання та органами ринкового нагляду і митними органами. Ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему. Органи ринкового нагляду здійснюють свої повноваження неупереджено.

Основним принципом державного ринкового нагляду вважати виконання запобіжних дій шляхом перевірок додержання виробниками і постачальниками обов’язку розміщувати на ринку лише безпечну продукцію.

25. Хакак-ка системи ринкового нагляду в україні та світі

державний ринковий нагляд - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам. Метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Заходами ринкового нагляду є: 1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); 2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Законодавча база України

1. Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»

2. Закон України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

3. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

4. Постанова від 26 грудня 2011 р. N 1403 Про затвердження Порядку здійснення державного контролю нехарчової продукції

Законодавча база ЄС

1. Директива ЄС 2001/95/ЄС від 3 грудня 2001 року «Про загальну безпеку продукції» передбачено, зокрема, такі положення: країни-члени повинні контролювати, щоб виробники й дистриб'ютори виконували свої обов'язки щодо забезпечення безпеки виробів, розміщених на ринку; країни-члени утворюють чи призначають органи, які здійснюють постійний контроль за тим, як виконується обов'язок постачати на ринок лише безпечні вироби, і надають таким органам необхідні повноваження вживати заходи, що вимагаються від них цією Директивою;

2. Регламент Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 765/2008 від 9 липня 2008 року, що встановлює вимоги для акредитації та ринкового нагляду щодо реалізації продукції, визначає ринковий нагляд як діяльність, що провадиться, і заходи, що вживаються державною владою, для забезпечення відповідності продуктів вимогам, встановленим у відповідних актах гармонізованого законодавства Співтовариства.

Принципи Європейського законодавства щодо ринкового нагляду - наявність законодавства, що становить правову основу ринкового нагляду;

- створення інституцій системи ринкового нагляду;- надання інституціям ринкового нагляду необхідного обсягу повноважень, прав та ресурсів;

- запровадження санкцій, що забезпечують відповідальність суб’єктів економічної діяльності за невиконання вимог.

система ринкового нагляду повинна поширюватися на територію всієї країни та всі групи продукції, що визначені технічними регламентами;

- ринковий нагляд повинен створити умови вільного руху на ринку лише безпечної для життя та здоров'я продукції, при цьому передбачати реальні механізми вилучення продукції, що не відповідає вимогам та введення щодо неї обмежувальних заходів;

31. Роль та основні засади ринкового нагляду

державний ринковий нагляд - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Заходами ринкового нагляду є: 1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); 2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Законодавча база України

1. Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»

2. Закон України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

3. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

4. Постанова від 26 грудня 2011 р. N 1403 Про затвердження Порядку здійснення державного контролю нехарчової продукції

9. Харатеристика міжнародних угод у сфері МТР

Основними угодами у сфері МТР є: Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів (СФС) та Угода про технічні бар’єри в торгівлі(ТБТ).

СФС

n Мета – звести застосування заходів, що обмежують торгівлю, до того рівня, щоб їх застосування було виправдано для досягнення країнами-імпортерами необхідного рівня якості. Регулює питання безпечності харчових, здоров’я тварин і рослин з метою захисту життя і здоров’я людини. Санітарні та фітосанітарні норми приймаються країнами для захисту: - життя людей або тварин від ризиків, пов’язаних з харчуванням, що можуть виникнути через вживання добавок, забруднювачів, токсинів, або патогенних організмів; - здоров’я людей від хвороб, що переносяться тваринами або рослинами; - тварин і рослин від шкідників та хвороб.

Сан.норми – оловною метою є забезпечення безпеки харч.продуктів або попередження завозу до країни хвороб, що переносяться тваринами. Фітосан. норми – попередження завозу до країни хвороб рослинного походження. СФС застосовуються до: харч.добавок; матеріалів, що контактують з харч.продуктами;гігієни; домішок; залишків пестицидів та вет.препаратів у харч.продуктах. Угода СФС не відноситься до заходів для захисту навкол.середовища, інтересів споживачів, благополуччя тварин. Основні принципи Угоди: гармонізація, недискримінація та нац.режим, еквівалентність, оцінка ризику, прозорість.

ТБТ

Угода про технічні бар'єри у торгівлі була розроблена в ході Токійського раунду багатосторонніх торговельних переговорів. Угода про технічні бар’єри в торгівлі складається з 15 статей та трьох додатків. Угода про технічні бар’єри в торгівлі спрямована на усунення перешкод у міжнародній торгівлі. Метою Угоди є уникнення застосування нац. або міжн. стандартів в якості бар’єрів у торгівлі, організації виробництва пром. товарів відповідно до нормативів, які визнані на міжнародному рівні. Поняття в Угоді поширюються на: характеристики продукції; технологію, способи виготовлення; термінологію та символи; упаковку та позначення. Положення Угоди не поширюються на санітарні та фітосанітарні заходи. Невід’ємною частиною Угоди є «Кодекс сумлінної практики для розробки, прийняття і застосування стандартів» - визначає порядок підготовки, прийняття та застосування стандартів.