Суть і ознаки змішаної економіки.

Змішана економіка – економічна система, заснована на різних формах власності, розвиток якої регулюється ринком, традиціями та державними централізованими рішеннями, які полягають у економічному плануванні, перерозподілі виробленого доходу, здійсненні спільного (змішаного) державно-приватного підприємництва.

Змішане управління національною економікою – система управління, яка базується на плюралізмі (різноманітності) форм власності й органічно поєднує переваги ринкових і державних регуляторів.

Змішана економіка – модель соціально-економічного розвитку, що характеризується високим рівнем розвитку продуктивних сил і наявністю розвинутої інфраструктури суспільства, передбачає оптимальне поєднання приватної і державної форм власності, плану і ринку, проведення інституційно-соціальних реформ та національного економічного планування з метою побудови прогресивнішого ладу. Отже основними її ознаками є:

взаємодія приватної та державної власності;

поєднання різних форм власності;

субординація всіх відносин на базі приватної власності;

створення цілісної системи ринків та виникнення форм організації цих ринків, які нейтралізують вільну дію ринкового механізму;

наявність розвиненої ринкової інфраструктури;

систематичне регулювання економічних процесів державою у формі обмеження монополізму, створення умов для підприємництва, регулювання доходів, зайнятості, цін, зовнішньоекономічної діяльності;

визначення державою основних пріоритетів розвитку;

забезпечення державою соціальної стабільності.

 

Структурними компонентами змішаної економічної системи виступають домогосподарства, підприємства, фірми, держава.

Від адміністративної системи, змішана економічна система відрізняється тим, що середовищем взаємодії структурних інституцій виступає ринок, рівноважна ринкова ціна виступає основним механізмом регулювання національної економіки, а державні корективи спрямовані на забезпечення стабілізації, соціальної справедливості. Від класичної ринкової економічної системи змішана економічна система відрізняється в першу чергу державним втручанням в економічні процеси. Держава не лише регулює податки і збори, правовими методами захищає конкуренцію, а й перерозподіляє ресурси і доходи, забезпечує стабільність економіки, її функціональну ефективність шляхом індикативного планування, слідкує за рівнем зайнятості, інвестиційними процесами, визначає характер макроекономічної політики, від ролі держави загалом залежить економічне зростання.

Змішана економіка передбачає оптимальне поєднання приватної, колективної та державної власності з одного боку, механізму ринкового саморегулювання, монополістичної планомірності і державного регулювання з другого боку, з метою узгодження приватних, колективних і загальнонаціональних інтересів.

Моделі змішаної економіка:

- консервативна;

- ліберальна;

- соціал-реформістська.

Консервативний варіант передбачає обмежене (передусім

опосередковане) втручання держави в макроекономічні процеси з метою створення сприятливих умов для розвитку приватного сектора, ринкових важелів саморегулювання економіки.

Ліберальному варіанту змішаної економіки відповідає проведення

важливих інституціальних і соціальних реформ, раціональна взаємодія недержавного і державного секторів, впровадження системи національного планування, підпорядкування приватного сектору інтересам розвитку суспільства, здійснення поступової соціалізації капіталістичної економіки.

Соціал-реформістський варіант змішаної економіки передбачає оптимальне поєднання децентралізму і централізму, планування і ринку, індивідуальних і колективних форм власності для поступової трансформації капіталізму у прогресивніше суспільство.

Найважливішими формами соціалізації власності є пряме одержавлення окремих галузей або великих компаній через націоналізацію, будівництво державних підприємств і розвиток на цій основі державного підприємництва, створення спільних державно-приватних компаній. Важливо при цьому забезпечити умови та механізм розвитку державної власності в суспільних інтересах.

Моделі змішаної економіки:

Американська: невеликі розміри державної власності. Головні позиції в економіці займає приватний капітал, розвиток якого регулюється інституціальними структурами, право-вими нормами і податковою системою. Однак державне втручання відчутне через систему урядових замовлень, забезпечення виробничої і соціальної інфраструктури, наукової і інфор-маційної бази, головний вплив на економіку держави здійснюється через непрямі методи – держбюджет, кредитно-грошову систему, господарсько-правове законодавство.

Британська модель. Поширений державний сектор і розгалуджена система державного регулювання. В 1980-1990рр. Проведена приватизація більшості державних підпри-ємств, в т.ч. штучних монополій – телефон-ного зв’язку, газо-, електро,- водопостачання і т.д. Одночасно проводиться стимулювання приватного підприємництва. Політика дерегулювання: ліквідація контролю над цінами, зарплатою, дивідендами. Посилився адресний характер соціальної допомоги.Це підвищило ефективність конкурентоздатність британської економіки.

Французька модель: розвинуте державне регулювання. Реалізована концепція економічного розвитку на основі індикативного планування. Пізній перехід до ліберальних реформ, широкомасштабна приватизація, яка ускладнила форми державного регулювання. При вільному ринку, суттєве державне регулювання економіки.

Італійська модель: змішана економіка – своєрідний варіант західноєвропейської моделі:

• Поширений державний сектор;

• Високорозвинений приватний бізнес;

• Устрої, що успадкувались від раннього капіталізму;

• Значна частка приватного бізнесу;

• Кооперативний сектор, який розвивається.

Розвинена соціальна інфраструктура і високий рівень соціального захисту.

Скандінавська модель (Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія)

Провідна роль приватного сектору. Низька частка державної власності поєднується із вагомою роллю суспільного сектору. Суттєву роль відіграє кооперативний сектор в сільсь- кому господарстві, промисловості, торгівлі, житловому будівництві, банківській і страхо-вій справі. Високий ступінь соціальної еконо-міки, яка проявляється в перерозподілі через податкову систему значної частки ВВП, що сприяє проведенню соціальної політики. Шведська модель популярна завдяки книзі Класа Еклунда “Эфективная экономика” (М.:Экономика, 1991)

Японська модель. Оптимальне поєднан-ня тенденцій світового підходу із національною специфікою. Розукрупнення гігантів, через продаж акцій. Аграрна реформа, завдяки чому 80% земель передано селянам. Основа розвит-ку - новітні технології (навіть запозичені) і розвиток людського капіталу. Широкий розвиток малого і середнього бізнесу. Знач-ний державний контроль над економікою. Орієнтація на збереження, виробництво і експорт при допоміжній ролі особистого споживання. Перевага виробника над іншими правами людини, система довічного найму, ”заробітна плата за віком”,колективна відпо-відальність і ініціатива – особливості еконо-мічного успіху країни.

Німецька модель. Реформи Л. Едхарда (міністра економіки), які розпочались із грошової реформи, реформа цін, розвиток малого і середнього бізнесу – “основи добробуту всіх”, яким були створені максимально сприятливі умови. Втручання держави в економіку – обмежене. Обмежились витрати на оборону, підтримання безпеки і державне управління. 60-70 рр. створення потужних корпорацій, підвищення ролі держави, соціально-партнерська політика із високим рівнем соціального захисту населення. Джерелом соціального захисту є не прибуток підприємств, а спеціальні бюджетні і позабюджетні фонди.

Китайська модель. Соціалістична доктрина на чолі з комуністичною партією. Перші перетворення спрямовані на будівництво соціалізму через націоналізацію власності китайської і іноземної буржуазії. 1956-1958 рр. – народні комуни, усуспільнення засобів виробництва і власності. 1960р – відхід від “великого стрибка”. 1966р. –1976 р. “культурна революція”.З кінця 1970-х –зверхцентралізація. Повністю вилучались доходи всіх підприємств і покривались їх витрати. Заперечувалась роль ринку і товарна (ринкова) економіка. В 1978р – курс на ринкові реформи. І-й етап до 1984р. Акцент на сільські райони, перехід на сімейній підряд (селянський двір).

• ІІ-етап господарської реформи з 1984 р.: реформування міської

економіки і промисловості з метою посилення самостійності підприємств. Дозволялась діяльність невеликих приватних і колективних підприємств, кустарних майстерень, допускалось приватне підприємництво у сфері торгівлі і обслуговування, залучався іноземний капітал. Курс на трансформацію директивно-планової економіки і ринково-змішану, соціально-орієнтовану, що стало результатом динамічного зростання економіки країни.

 

 

Бліц-тест для самоперевірки:

1. Основними її ознаками змішано економіки є:

а) взаємодія приватної та державної власності (так) (ні)

б) обмеженість соціального захисту (так) (ні)

в) субординація всіх відносин на базі приватної власності (так) (ні)

г) наявність розвиненої ринкової інфраструктури (так) (ні)

д) проведення державою політики протекціонізму (так) (ні)

ж) визначення державою основних пріоритетів розвитку (так) (ні)

з) формування державного монополізму (так) (ні)