Гуманістичні тенденції розвитку сучасної філософії



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Гуманістичні тенденції розвитку сучасної філософії



 

Екзистенціалізм (з лат. ехіstепtіа — існування) суб’єктивістське вчення, в якому вихідні значення сущого (що таке річ, просторовість, часовість, інша людина та ін.) виводяться з існування (екзистенції) людини.

Секуляризація (з лат. saeculumтермін життя, характеристика тимчасового буття на противагу божественному) –процес звільнення всіх сфер суспільного і особистого життя з-під контролю релігії.Синкретизм(з грец. synkretismos – з’єднання)-поєднання різнорідних поглядів, при якому ігнорується необхідність їх внутрішньої єдності та непротиріччя один одному. Особливо широко використовувався у пізню епоху античності при змішенні релігій.

Екзистенція (з лат. existentia - існування) - основна категорія екзистенціалізму, яка позначає внутрішнє буття людини, те непізнаване, ірраціональне в людському «Я», внаслідок чого людина є конкретною неповторною особистістю. Вперше термін «екзистенція» застосував датський філософ С.К'єркегор.

Неогегельянство –філософська течія кінця ХІХ – першої третини ХХ ст., у центрі уваги якої опинилися питання філософії історії, культури, держави і права. Представники намагалися вирішувати ці питання через відродження цілісного світогляду на основі учення Гегеля та його діалектичного методу.

Неокантіанство –філософська течія, яка дістала поширення на зламі ХІХ-ХХ ст. виходячи з кантівської теорії пізнання, її представники наполягали на принциповій відмінності між методами пізнання природничих наук та гуманітарних дисциплін.

Неотомізм –сучасна версія томізму, початок якої належить до 1879 року, коли папа Лев ХІІ проголосив енцикліку «Aeterni Patris», де висловлювалася необхідність «відновлення у католицьких школах християнської філософії у дусі Фоми Аквінського». Необхідність реставрації томізму була аргументована появою великої кількості філософських шкіл, які вільно розвивалися та здійснювали значний вплив на свідомість католиків, вносячи у нього настрої, несумісні з християнськими догматами.

Персоналізм(з лат. persona – обличчя, особистість) – один із провідних напрямків сучасної світової філософії, який обґрунтовує концепцію розуміння реальності як великої кількості окремих духовних «персон», зв’язаних у гармонійну цілісність нераціоналізованої комунікації. Ця гармонія є творінням Верховної персони (Бога), функція якого полягає у поєднанні окремих персон.

Герменевтика(з грец. hermenevein — пояснювати, тлумачити) — філософ­ський метод тлумачення та розуміння феноменів культури, зокрема текстів, їх залежності від контексту культури, в якому він існував, і від культури су­б'єкта, який здійснює інтерпретацію.

Неопозитивізм -один із основних напрямів філософії XX ст., сучасна форма позитивізму. Неопозитивізм вважає, що знання про дійсність у повсякденному або конкретно-науковому мисленні, а філософія можлива лише як діяльність з аналізу мови, у якому виражаються результати цих видів мислення.

Постмодернізм –сучасний етап культурного розвитку з плюралістичною моделлю світу, визначенням співіснування різних ціннісних світів, розмитістю між протилежними сторонами.

Волюнтаризм (з лат. vоluntаrіus — залежність від волі) течія в метафі­зиці (і психології), яка в основу світових процесів (і психологічного життя лю­дини) ставить волю як ірраціональне, тобто несвідоме начало. Найвідоміші представники — Шопенгауер, Ніцше, які проголосили основою всіх явищ сві­ту і людського життя волю.

Сцієнтизм(з лат. scientia — знання, наука) - абсолютизація науки (нау­кових методів і цінностей) у філософії, соціології і суспільній свідомості вза­галі. Знецінює гуманістичні (релігійні, етичні, естетичні та ін.) цінності й роз­глядає людину як біоробота. Поняття близьке за змістом до поняття «натура­лізм".

Антисциєнтизм -виступає з негативною оцінкою досягнень науки. Антисциєнтисти звинувачують науку в тому, що вона збила людство з вірного шляху, змістивши його увагу з осягнення Бога і душі, внутрішнього духовного вдосконалення людини на пізнання і перетворення зовнішнього середовища.

Позитивізм (з франц. роsitivisте — умовний, позитивний, побудований на думці) філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання проголошує емпіричний досвід, заперечуючи пізнавальну цінність філософ­ських знань, теоретичного мислення.

Постпозитивізм (з лат. post - після і позитивізм) - течія в сучасній західній філософії науки, що склалася в 60-70-х роках XX ст. як спроба подолати деякі найбільш одіозні недоліки неопозитивізму.

Структуралізм - напрям у сучасній (переважно французькій) філосо­фії, який вважає структурно-функціональний метод головним методом філо­софії. Розглядає структуру як вічне і незмінне, ігноруючи її розвиток. С. мав значний вплив у соціології, етнографії, мовознавстві та інших науках. Пред­ставники К. Леві-Стросс, М. Фуко та ін.

Фізикалізм - одна з концепцій неопозитивізму, за якою істинність положення будь-якої науки залежить від можливості перекласти його мовою фізики, «фізикалій».

Холізм (з лат. - цілий, увесь) - «філософія цілісності» - напрям у сучасній західній європейській філософії, який розглядає цілісність світу як наслідок творчої еволюції, що спрямовується нематеріальним і непізнаваним «фактором цілісності».

Цивіліза́ція — людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).

Культура — увесь, за винятком природи, мовно та символічно відтворений і репрезентований (штучний, позаприродний) світ, що охоплює різноманітність видів, засобів і результатів активної творчої діяльності людини, спрямованої на освоєння, пізнання і зміну навколишньої реальності та самої себе.

Культурно-історичні типи цивілізацій –особливості розвитку різних народів, які існують у різних цивілізаціях та відрізняються особливостями психічного ладу, моральності та умовами історичного виховання народів, які їх створюють. Цими особливостями обумовлені і створена ними культура, і їх роль в історії.

Тема 7

Філософська думка в Україні

Антеїзм - світоглядно-ментальна риса української філософії. Термін походить від давньогрецького міфічного персонажа Антея, що черпав свою життєву силу в постійному зв'язку з матір'ю-землею.

«Інтегральний націоналізм» -поширена у першій половині ХХ ст. в українській діаспорі концепція, яка декларувала беззастережну відданість людини нації, ідеї розбудови власної державності, використання будь-яких засобів, у тому числі аморальних і насильницьких, завдяки чому Україна мала повернути втрачену незалежність. Найвідоміший речник «інтегрального націоналізму» - Д.Донцов.

Кардіоцентризм –найвизначніша риса української філософії, яка полягає в осягненні людиною оточуючого світу й себе не стільки мисленням («головою»), скільки «серцем» - емоціями, чуттями, здоровим глуздом.

Менталітет(з англ. mentaliti – здатність мислення) – сформована система елементів духовного життя та світосприйняття, яке визначає певні стереотипи поведінки, діяльності, способу життя різноманітних соціальних спільностей (груп), індивідів, а також включає сукупність ціннісних, символічних, свідомих чи підсвідомих відчуттів, уявлень, настроїв, поглядів, світоглядів.

Ментальність –полісемантичне поняття для визначення глибинного рівня людського мислення, яке не обмежується сферою усвідомленого, а проникає у підсвідоме.

Мудрість - позатеоретична форма світоглядного філософського осмислення дійсності і розв'язання практичних питань на основі життєвого досвіду і розуму.

Нація— духовно-соціальний різновид стійкої людської спільності, що склалась історично на певній території і характеризується глибоким внутрішнім відчуттям, самоусвідомленням власної належності до певної етнічної групи та спільністю мови, культури, побуту й звичаїв, історичних переживань, психічного складу, антропологічних особливостей, економічних інтересів у творенні матеріальних цінностей, території («життєвого простору»).

Ноосфера –новий еволюційний стан біосфери, за яким вирішальним фактором розвитку постає розуміння діяльності людини. Найповніше концепція ноосфери була розроблена В.Вернадським.

Нативізм (з лат. nativus — природжений) — концепція, за якою здатність людини до сприймання простору і часу є природженою і існує апріорно, не розвиваючись у процесі досвіду.

Українська історіософія –усі форми оглядів на самостійність і самобутність історії українського народу, його державу, культуру і церкву в контексті всесвітньої історії. Складає особливий різновид історико-пізнавальної діяльності, відмінний як від західноєвропейської філософії історії, так і від усіх форм історичної міфології.

«Дві натури та три світи» -натурфілософське, онтологічне вчення у філософській системі Г.Сковороди. Усе існуюче поділяється ним на дві натури – видиму й невидиму, матеріальну й духовну. Воно складається також із трьох світів – макрокосму, світу природи і мікрокосму – людини, символічного світу Біблії, що призначена слугувати людині (мікрокосму) дороговказом у природному світі (макрокосмі).

«Нерівна рівність» -принцип філософської системи Г.Сковороди, згідно з яким усі люди рівні між собою тим, що кожна людина має нахил до певної діяльності, а нерівні у тому, що призначення усіх людей відрізняються силою, ступенем соціального престижу і можливостями матеріального забезпечення.

«Споріднена праця» -у філософській системі Г.Сковороди праця «до душі», виконання якої вдається, приносить радість й задоволення. Надається Богом, але відштовхується людиною. Заняття «Гродною працею» - шлях до людського щастя.

Націоналізм –специфічний стан свідомості етносу та соціально-психологічні орієнтації людей, а також поєднана з ними ідеологія, теорія і соціальна практика. Сутність націоналізму складає пропаганда власної національної особливості, недовіра до чужих (конкретно визначеним) етнічним спільнотам та відмова їм у праві на існування.

Спіритуалізм — філософське вчення, що визнає суттю світу духовну першооснову і розглядає матеріальне як творіння духу (Бога) і протилежне за своїм змістом матеріалізму. Окремі філософи ототожнюють спіритуалізм з ідеалізмом.

Панпсихізм — ідеалістичне вчення, за яким усе існуюче має душу.

РОЗДІЛ ІІ



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.192.112.123 (0.007 с.)