Управління львівської залізниці

Фото третьої споруди Дирекції залізниці у Львові на розі вулиць Міцкевича та Зигмунтовської (тепер, відповідно, вулиць Листопадового Чину та Гоголя). Це реалізація конкурсного проекту львівського архітектора Збігнєва Брохвіч-Левінського (1913-1914 р.). Перша споруда центрального корпусу Дирекції залізниць була збудована у 1887 р. за проектом арх. В. Равського–старшого на вул. 3 Мая, 3 (на верхівці цього будинку на вул. Січових Стрільців досі збереглася скульптура Меркурія авторства Леонардо Марконі). До того часу дирекція залізниці містилась в орендованому приміщенні на вул. Чарнецького, 26 (тепер вул. Винниченка). Друга споруда Дирекції залізниць була збудована у 1897 р. на вул. Красицьких, 5 (тепер – вул. Огієнка, нині тут розташована залізнична лікарня).

У 1911-1912 рр. було оголошено конкурс на комплекс будівель Дирекції залізниці та реалізовано проект його переможця.

 

Будинок вчених – Шляхетське казино

«Будинок вчених» – колишнє Національне (аристократичне, шляхетське, дворянське, графське, народне, Герхарда) казино (до 1939), збудований фірмою «Фельнер і Гельмер» у 1897–1898 роках за проектом віденських архітекторів Фердинанда Фельнера і Германа Гельмера (автори проекту Одеського оперного театру). Попередником був чиншовий будинок, зведений у 1879 р. за проектом Войцеха Гаара. Казино зведено у 1898 році за проектом бюро Фельнера і Гельмера. Спорудженням на місці керували львівські будівничі Лишкевич і Пшорн. Скульптурне оздоблення фасадів виконали австрійські скульптори Теодор Фрідль і Райнольд Велькель за моделлю Рудольфа Вейра. Різьблений дерев'яний інтер'єр виготовив Шандор Ярай у львівській фабриці братів Вчеляків. Живописні супрапорти написали львівські митці Станіслав Дембіцький, Станіслав Рейхан, Тадеуш Рибковський, Міхал Созанський. Скульптор Едмунд Плішевський за участі каменярського майстра Юліана Гури виготовив алебастровий камін у фойє. У 1902 добудова офіцин за проектом архітектора А. Каменьобродського

та реконструкція каналізації (проект). З 1918 року приміщення використовувалося як міське казино. Із 1948 року тут діє Львівський Будинок вчених, із яким пов'язано немало подій наукового, громадсько-політичного і творчого життя Львова, області та України. Раду Будинку вчених очолює ректор Львівської національної академії мистецтв А. А. Бокотей. До 1953 року в чотирьох кімнатах на першому поверсі розташовувалось Львівське відділення Спілки архітекторів України. 14 вересня 1953 під час проведення пленуму з планування і забудови міст західних областей України, через несправність електропроводки у будинку спалахнула пожежа, яка завдала будинку значної шкоди. У 1954 після відбудови та відновлення будинку Спілку позбавлено права користуватись приміщенням. У 1998 році в будинку перебував львівський обласний виборчий штаб кандидата на посаду президента України Леоніда Кучми. У 1999 році тут діяв прес-центр саміту Президентів країн Центральної та Східної Європи. 23 вересня 2008 року внесений до переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. При Будинку вчених працюють творчі колективи: Народна вокально-оперна студія, Народний театр «Мета», Зразковий театр дитячої пісні «Горличка». Інтер'єри будівлі часто використовувалися для кінозйомок, в тому числі для фільму «Д'Артаньян і три мушкетери», саме тут по сходах д'Артаньян піднімався до кардинала для партії в шахи. Крім того, тут часто фотографуються львівські молодята.

Площа Генерала Григоренка

Площа Генерала Григоренка – площа у Галицькому районі міста Львова. Розташована на перетині вулиць: Гнатюка, Костюшка, Листопадового чину, Гребінки та Менцинського. Найдавніша назва – пляц Єзуіцкі З 1993 носить ім'я радянського генерала–правозахисника Петра Григоренка. У 1913–1946 роках на майдані стояв пам'ятник Ф. Смольці (скульптор Т. Блотницький, архітектор Т. Новаковський), зруйнований радянською владою 1946 року. На його місці 1999 року встановлено пам'ятник «Охоронцям української державності» (скульптори А. і В. Сухорські, архітектор О. Ярема).

 

Вулиця Костюшка

Вулиця прокладена в 1820-х рр. і тоді мала ім’я львівського коменданта – генерала Ф.Френеля. Вулицю Дорошенка з площею Григоренка з’єднує вулиця Костюшка, названа так 1871 року на честь керівника польського антиросійського повстання 1794 року та війни за незалежність США Тадеуша Костюшка (1746-1817), від 1825-го мала назву Фреснеля на честь генерала австрійської кавалерії Генеквіна фон Фреснеля. Адресу № 1-а за Польщі часів мало відділення української молочарської спілки у Стрию «Маслосоюз», за часів СРСР за цією адресою розташовувався молочний магазин, тут також заправляли сифони. У будинку № 2 за Польщі містилася Сучасна читальня, зараз тут кафе «Краків», магазин білизни «Спокуса сну», салон-перукарня «Персона» і туристична фірма «Алла». У житловому будинку № 12 за польських часів був магазин меблів Кисяка. У будівлі № 14 до війни була спілка Ewig – чай і колоніальні товари, зараз тут салон м’яких меблів. У жовтні 2007 року в будинку стався вибух газу, його частково зруйновано, а мешканців відселено. У будівлі № 18 до війни вели торгівлю штучними добривами Карраха, від часів СРСР тут працює Львівське бюро подорожей та екскурсій, від часів незалежності – видавництво «Центр Європи» і магазин одягу «Актуаль». У будинку № 20 у 1950-х роках містився Залізничний районний народний суд, нині тут районний центр зайнятості і кафе «Ельф». Від вулиці Костюшка на південь відходить тупикова вулиця Дрогобича, названа так 1993 року на честь першого українського доктора медицини, філософа й астронома Юрія Дрогобича (1450-1494), в середині XIX століття називалася Сліпа або Фреснеля бічна, від 1871 року Миловарна, у 1885-1946 рр. – святого Михаїла, у 1946-1950 рр. – Брусилова на честь російського військового діяча Алєксєя Брусилова (1853-1926), у 1950-1963 рр. – Костюшка бічна, у 1963-1993 рр. – Сельробівська на честь Українського селянсько-робітничого соціалістичного об’єднання – політичної партії радянофільського спрямування, заснованої в Галичині у 1920-х роках. У житловому будинку № 4 до 1939 року містився літографічний заклад Андрейчика та фабрика друкарських фарб, у 1950-х роках тут діяла фабрика конвертів. У триповерховій офісній будівлі 1970-х років від часів СРСР міститься довідково-інформаційна дільниця міської АТС. У житловому будинку № 8 у 1950-х була меблева артіль імені 7 листопада. Забудова вулиці – класицизм, конструктивізм 1930-1970 років.