Тема 3: Сучасні організаційні форми інноваційного розвитку

 

1 Інноваційні підприємства та структура інноваційної діяльності

Основними складовими інноваційної діяльності є:

- Новації (формують ринок новацій)

- Інвестиції (формують ринок капіталів(інвестицій))

- Інновації (формують ринок чистої конкуренції нововведень)

Тому ці 3 компоненти разом з інноваційної інфраструктурою формують сферу інноваційної діяльності.

Ринок інновацій

Сфера інноваційної діяльності – це система взаємодії інноваторів, інвесторів, товаровиробників через розвинуту інноваційну інфраструктуру.

Ринок новацій:

- основним товаром на цьому ринку є науковий та науково – технічний результат, тобто продукт інтелектуальної діяльності, на який поширюються авторські права, а його формують наукові організації, вищі навчальні заклади, тимчасові творчі колективи, окремі винахідники та інші

- щоб бути в попиті на ринку інноваційний продукт повинен пройти стадії матеріалізації, тобто прикладних досліджень з метою його практичного застосування, створення технічного зразка.

- Практика свідчить, що продукт який знаходить своє практичне застосування матеріалізується відносно не багато нових ідей, зокрема за проведеними науковими дослідженням на японських фірмах лише 33% персональних ідей дійшли до стадії розроблення, з них 47% - до стадії комерційного розроблення, з них 66% - до стадії виробництва і масового виробництва.

- Тому частка ідей реалізованих в масовому виробництві становить 8,7%, при цьому із 4 товарів лише 1 приймається споживача і успішно реалізується на ринку. Тому японці вважають для успіху нового виробу необхідно пропонувати не менше 18 нових ідей.

В провідних державах світу компанії виконують основний обсяг наукових досліджень та розробок, зокрема:

- 65% в країнах ЄС

- 71% японія

- 85% США

- Українська виробнича наука має незначні ресурси, зокрема 5% витрат на дослідження і розробку.

Ринок чистої конкуренції і нововведень (ринок інновацій):

- Товаром на даному ринку виступають різноманітні інновації: технічні, економічні, організаційні, соціальні та інші, реалізація яких дає можливість отримати певні конкуренті переваги

Ринок інвестицій (ринок капіталу):

- Основним товаром на даному ринку є вільні фінансові кошти різних підприємств, фінансово – кредитних установ, фондів на інших, які можуть бути залучені суб’єктами підприємницької діяльності для реалізації інновацій, їх ціна, обсяг, період та кількість суттєво будуть впливати на інноваційну активність підприємства

Інноваційна інфраструктура – це сукупність підприємств, організацій, установ, обєднань будь – якої форми власності, які надають послуги щодо забезпечення інноваційної діяльності:

- Маркетингові послуги

- Консалтингові послуги

- Інформаційно – комунікативні послуги

- Юридичні послуги

- Освітні послуги

- Та інші

Складовими інноваційної інфраструктури є:

1) Фінансово – кредитні установи

2) Зони інтенсивного науково – технічного розвитку (технополіси)

3) Технологічні, агропарки, інноваційні парки (технопарки)

4) Інноваційні центри (регіональні,галузеві)

5) Інкубатори (інноваційні, технологічні, інноваційного бізнесу)

6) Консалтингові та інші компанії

 

2 Ринкові суб’єкти інноваційної діяльності

Формування ринкових відносин в інноваційні сфері передбачає існування різних інноваційних форм:

1) За часом залучення до інноваційного процесу та підходом до вибору інновацій ринкові суб’єкти поділяються:

- Експлеренти – це фірми, що спеціалізуються на створені нових або радикально змінених вже існуючих сегментів ринку. Вони є розробниками нової продукції, створюють потужні дослідницькі відділи і конструкторське бюро, впроваджують нові товари та отримують надприбутки. (найбільше ризикують)

- Патієнти – це фірми, що створюють інновації для потреб вузького сегменту ринку. Вони уникають конкуренції з великими корпораціями, надають товару унікальних властивостей, зазвичай їх товар має ексклюзивний характер та високу ціну.

- Комутанти – це фірми, що використовують інновації, що створені іншими збагачуючи їх індивідуальними характеристиками, пристосовуючись до невеликих потреб конкретного клієнта підвищують споживчу цінність товару не за рахунок високої якості, а за рахунок індивідуалізації (дрібні фірми, які використовують інновації на стадії старіння).

- віоленти – це фірми, що орієнтуються на інновації, які здешевлюють виробництво продукції, забезпечуючи рівень якості та як за рахунок низьких цін і середньої якості фірма завжди є конкурентоспроможна.

Віднесення суб’єктів підприємницької діяльності є умовною, тому що вони можуть реалізувати не один вид продукту і стратегія кожного із них може бути різною, тобто в певний момент часу підприємство експлерент перетворюється на віолента чи патієнта.

Однак є підприємства, що займаються тільки інноваціями і тому за своєю схильністю до радикальних інновацій вони отримали назву – «венчурні підприємства»

Венчурні підприємства – це підприємства, що знаходяться в прогресивним галузях економіки та спеціалізуються на наукових дослідженнях і займаються створенням, розробкою та впровадженням інновацій, які пов’язані із ризиком.

Розвиток венчурного бізнесу

Розвиток венчурного бізнесу як самостійної форми підприємництва бере свій початок у 40-х роках XX ст. Це було спричинено гострою потребою у структурній перебудові американської економіки під час кризи середини 70-х років.

Венчур виник у нових наукомістких галузях, насамперед електроніці як технологічній галузі ракетного бізнесу. Зокрема, за допомогою венчурного капіталу було створено американську фірму «Арріе», яка нині є одним із лідерів комп'ютерної індустрії.

Роль венчурних фірм не лише у підвищенні науково-технічного рівня виробництва, а й у їх впливі на динамічність усього господарського комплексу. Вони є генераторами принципово нових ідей, на основі яких відбуваються потужні науково-технічні зрушення.

Венчурне підприємництво розвивається у різних формах, найпоширенішими з яких є:

—незалежний (чистий) венчур;

—впроваджувальні фірми, засновані на пайових засадах промисловими корпораціями;

—венчурні фірми, що фінансуються інвестиційними фондами;

— внутрішні венчурні відділи великих корпорацій.

Незалежні венчурні фірми. Організовуються як акціонерні товариства, рекламуючи у пресі свою ідею створення новації, акумулюючи під цю ідею кошти приватних та інституційних інвесторів.

Впроваджувальні фірми. Створюються однією або декількома корпораціями на пайових засадах. Вони можуть бути представлені у кількох модифікаціях, організаційно оформлених як науково-дослідні консорціуми:

1.Консорціум, створений з метою проведення фундаментальних довгострокових досліджень.

2. Консорціум, метою якого є активізація наукової діяльності науково-дослідних інститутів, університетів на їхній виробничій базі з використанням наявного науково-виробничого потенціалу. Для розроблення і випробування ідей одержує від корпорацій донорське фінансування і має міжгалузевий характер.

3. Консорціум, створений корпораціями на пайових засадах з метою розроблення галузевих стандартів, технічних умов і контролю за їх застосуванням. Може створюватися під егідою великої холдингової компанії, має тимчасовий характер і часто розпадається внаслідок внутрішньогалузевої конкуренції.

Попит на венчурний капітал цих фірм дуже великий і не задовольняється комерційними банками, які утримуються від надмірного ризику. Це зумовило виникнення спеціалізованих венчурних інвестиційних фондів і компаній, їх метою є акумулювання венчурного капіталу та венчурне фінансування і кредитування спеціалізованих ризикових фірм (венчурів).

Внутрішній венчур

У 60-ті роки XX ст. у США великі концерни і корпорації почали створювати у своїх структурах автономні науково-дослідні та проектні групи або відділи, які були призначені для пошуку, обґрунтування ідей дослідних зразків і налагодження виробництва нових видів продукції, впровадження прогресивних технологічних процесів.

Фінансували внутрішні венчури за рахунок основної діяльності компанії, причому великі компанії створювали до декілька десятків таких тимчасових венчурних груп.

Багато великих корпорацій США («Ексон», ІВМ, «Дженерал електрик» та ін.) мають внутрішні венчури.

За формою відповідальності і організаційно-правового статусу венчурні фірми можуть бути акціонерними компаніями, господарськими товариствами та приватними підприємствами.

Для створення венчурної фірми необхідні:

— комерційна ідея (новий продукт, технологія або послуга);

— суспільна потреба у конкретному нововведенні;

— підприємець, який готовий на основі нововведення створити венчурну фірму;

— «ризиковий» капітал для фінансування діяльності венчурної фірми.