Види лізингу, їх характеристика.

Залежно від складу учасників угоди розрізняють:

1. прямий лізинг – власник майна самостійно надає об’єкту лізинг;

2. опосередкований – коли передача майна здійснюється через посередника.

Лізинг залежно від об’єкта є: рухомого і нерухомого майна.

За ступенем окупності майна:лізинг з повною та неповною окупністю.

Відповідно до умов амортизації розрізняють: фінансові – це договір лізингу в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізиногодавця об’єкт лізингу на термін не менший від того за який амортизується 75% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Оперативний – це орендні відносини за яких витрати лізингодавця пов’язані з придбанням і отриманням предметів, що здаються в оренду непокриваються орендними платежами на протязі 1 лізингового контракту.

Залежно від набору послуг із обслуговування майна що порається в лізинг розрізняють: 1. Чистий лізинг – коли забовязання з обслуговування майна бере на себе лізингоодержувач; 2. Лізинг з частковим набором послуг – на лізингодавця покладається лише окремі обов’язки з обслуговування майна; 3. Лізин з повним набором послуг (мокрий), коли повне обслуговування майна покладається на лізингодавця.

За способом фінансування об’єкта: 1. Лізинг за рахунок власних коштів,2 залучених коштів; 3. Роздільний або пайовий лізинг.

Структура лізингової угоди. Поняття, структура, види та способи лізингових

Платежів.

Договір про лізин включає такі основні положення: найменування сторін; об’єкт лізингу, умови та строки його поставки; строк на який укладається лізинг; розмір і графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду; умови переоцінки вартості об’єкта лізингу; умови повернення об’єкта лізингу у разі банкрутства лізингоодержувача; умови с-ня об’єкта лізингу; умови експлуатації та технічне обслуговування, модернізація об’єкта лізингу та надання інформації щодо його технічного стану; умови реєстрації об’єкта лізингу.

Лізингові платежі мають включати: суму як має відшкодовувати частину вартості предмета лізингу; платіж, як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію % за кредит; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу зокрема відшкодування страхових платежів за договором с-ня об’єкта лізингу, якщо об’єкт застрахований лізингодавцем.

За формою лізингові платежі можуть бути: грошовими коштами; продукцією або послугами лізингоотримувача; у вигляді комбінації 1-ї 2-ї форми.

За періодичністю лізингові платежі поділяються на щорічні, піврічні, щоквартальні, щомісячні. Лізингові платежі за способом їх виплати поділяють на ті, що здійснюються рівними частинами; ті що поступово зростають; ті що поступово зменшуються.

 

Економічна роль лізингу. Його переваги для учасників.

Лізинг має позитивний вплив на економіку будь-якої країни, оскільки він дозволяє:

- прискорити розвиток малого та середнього бізнесу, підприємств аграрно-промислового комплексу;

- підвищити обсяги реалізації нового обладнання;

- збільшити обсяги інвестицій у національну економіку;

- поліпшити конкурентне середовище на фінансовому ринку;

- здійснити технічне та технологічне переоснащення підприємств, підвищити конкурентоспроможність економіки держави.

Переваги лізингу:

- При проведенні аналізу платоспроможності Клієнта оцінюється його бізнес, а не показники офіційної звітності;

- Договір лізингу гнучкий: графік платежів формується з урахуванням особливостей бізнесу Клієнта;

- Лізинг не має обмежень за територіальним розміщенням Клієнта або за формою власності;

- Лізинг не передбачає примусового придбання додаткових послуг у фінансуючому банку;

- Лізинг дозволяє значно зекономити час та гроші, які зазвичай витрачаються на обслуговування угод кредиту або розстрочки;

- Немає необхідності виводити значні грошові кошти з обігового капіталу;

- Не потрібно піклуватись щодо додаткової застави, що може бути необхідно при кредитуванні;

- Предмет лізингу не може бути податковою заставою чи об'єктом стягнення третіх осіб;

- Рівномірність платежів протягом усього строку лізингу значно спрощує процес планування поточних і майбутніх витрат;

- Ви отримуєте безкоштовну розстрочку на весь термін лізингу з платежів на транспортний збір, страхування та технічне обслуговування предмету лізингу.

 

Професійні учасники валютного ринку.

Валютний ринок – це сукупність економічних та організаційних форм,що пов’язані з купівлею або продажем валют різних країн. До валютного ринку як сис-ми входять підсистема валютного механізму і валютних відносин.

Оферентами послуг на валютному ринку є:

1) На макроекономічному рівні центральні банки – федеральна резервна сис-ма США, банк Англії, НБУ;

2) Банки та небанківські фінансові установи що мають генеральну ліцензію на проведення валютних операц.

3) Кредитно – фінансові установи, які одержали індивідуальний дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій на території України.

4) Юридичні особи-резидентами, що уклали з уповноваженими банками агентські угоди про відкриття пунктів обміну валют.

 

Види валютних операцій та фінансових послуг на валютному ринку.

Валютні операції – це операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності; використанням валютним цінностей, як засобу платежу в міжнародному обігу; ввезенням та пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей.

За економічним змістом поділ. На

1) Операції, що пов’язані з переходом права власності на валютні цінності;

2) Операції що пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань предметом яких є валютні цінності

3) Операції що пов’язані з ввезенням переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей

Залежно від мети здійснення:

1) Поточні валютні операції (поточні торгівельні, поточні неторговельні, валютнообмінні);

2) Операції що пов’язані з рухом капіталу.

Залежно від терміну реалізації валютні операції можуть бути касовими (протягом 2-х робочих днів) та терміновими (більше 2-х робочих днів).

Фінансові послуги що реалізуються на валютному ринку, можуть бути поділені на такі групи: розрахункові, торговельні, конверсійні, кредитні, депозитні, гарантійні, довірчі.

 

Обмінні операції з готівковою іноземною валютою.

Операції з обміну валюти фізичні особи – резиденти і нерезиденти здійснюють в У через валютні каси уповноважених банків, обмінні пункти уповноважених банків та обміні пункти, відкриті юридичними особами-резидентами, що уклали з уповноваженими банками агентські угоди.

Суб’єкти господарювання, які уклали з уповноваженим банком агентський договір на здійснення валютно-обмінних операцій, можуть відкрити пункти обміну валют за умов:

1)статутний капітал суб’єкта господарювання становить не менше ніж 250 тис. грн..

2) зазначення в установчих документах юр.особи діяльності з надання фін. Послуг з обміну валют.

Для реєстрації пунктів обміну валют банки та небанківські фінансові установи подають до територіального управління НБУ заяву про відкриття пункту обміну валют, інформацію про професійний рівень касирів та його відповідність кваліфікаційним вимогам, інформацію про наявність технічних засобів для визначення справжності банкнот іноземних держав, копію висновку про погодження агентського договору.

До валюто-обмінних операцій з ін. валютою і дорожніми іноземними чеками:

Зворотний обмін фізичним особам – нерезидентам невикористаних готівкових гривень на гот. Ін..валюту

2)купівля продаж дорожніх чеків за ін. вал.

3)конвертація готівкової. ін..вал. однієї ін.. держави на готівкову ін.. валюту іншої ін. д-ви

4)прийняття на інкасо банкнот ін.. держва та іменних чеків.