ТОП 10:

Дихальна вправа, самомасаж рук.



Рефлексія заняття

Прощання

 

 

Додаток №1

Кольоровий тест діагностики психічного стану молодших школярів (А.О. Прохоров, Г.Н. Генінг)

Кольорово-рисунковий тест розроблений А.О. Прохоровим і Г.Н. Ге-Нінг. Він призначений для діагностики психічних станів молодших школярів під час навчальної діяльності. Він створений на основі обстеження близько 1000 молодших школярів і апробований у різних школах. Тест має високі кореляти з референтними методиками діагностики психічних станів: тестом Люшера, методикою Лутошкина. Він доступний і зручний у застосуванні як вчителем у процесі навчання, так і психологом в умовах психологічного консультування. У малюнках і кольорі діти висловлюють те, що їм важко сказати словами в силу недостатнього розвитку самосвідомості, рефлексії і здатності до ідентифікації. Крім того, внаслідок привабливості та природності завдання, ця методика сприяє встановленню хорошого емоційного контакту психолога з дитиною, знімає напругу, що виникає в ситуації обстеження.

Для проведення тесту необхідно мати аркуш білого паперу і кольорові олівці: червоний, жовтий, синій, зелений, чорний, коричневий, помаранчевий, блакитний, рожевий.

На аркуші паперу з лівого боку повинен бути намальований квадрат розміром 50x50 мм (права сторона листа призначена для малюнка).

 

Інструкція 1: «Дітки! Перед кожним з вас лежать аркуш паперу і кольорові олівці. На аркуші паперу з лівого боку намальований квадрат. Зараз ви повинні будете в цьому квадраті кольором намалювати ваш стан, тобто той стан, який ви в даний момент відчуваєте (для учнів 1-х класів термін «стан» можна замінити словом «настрій»). Якщо ваш стан не можна намалювати одним кольором, то розділіть квадрат на кілька частин і зафарбуйте його різними кольорами». При цьому рекомендується показати крейдою на дошці, як можна розділити квадрат (однієї діагоналлю, двома діагоналями, горизонтальною лінією, двома перпендикулярами на чотири частини, горизонталлю і перпендикуляром до неї на три частини і т.д.)

Якщо у дітей виникнуть питання, то інструкцію слід пояснити індивідуально.

Після того як школярі впораються із завданням, експериментатор дає інструкцію 2: «Дітки! Зараз кожен з вас намалював свій стан кольором, а тепер подумайте, на що схожий ваш стан, у вигляді якого образу ви могли б його уявити і намалювати. Це можуть бути і оточуючі вас предмети: парта, дошка, наш клас, а можуть бути і предмети, яких тут немає, але на які схожий ваш стан. Наприклад: квітка, м'яч, сонце, дощ і т.д. Якщо вам важко намалювати свій стан одним предметом чи образом, то намалюйте цілу композицію (малюнок). Малювати треба на правій стороні аркуша ».

Час для перевірки тесту не повинно обмежуватися.

 

Ключ до обробки результатів:

 

Колір (у квадраті) Малюнок Стан (настрій)
Червоний Зошит, парта, клас, дошка і інші шкільні атрибути Активність (активація)
Червоний у поєднанні з жовтим Веселка, Новий рік, ялинка, торт, морозиво, цукерки, подарунок, гірка, сонце, повітряні кулі Радість
Зелений Світлофор, машина, телевізор, бігова доріжка, жонглер у цирку Увага, сконцентрованість
Рожевий Робот, комп'ютер, машина, принцеса, лялька Мрії, фантазування
Чорний Дощ, пляма, дитина спить за партою Втома
Помаранчевий Квіти, діти граються, тварини, дитина допомагає іншій людині Дружелюбність, доброзичливість
Жовтий Розбита ваза, дитини з учителем, мамою Щирість
Блакитний Душ, басейн, море Бадьорість
Синій Скакалка, волейбол, футбол, піднята рука Азарт
Синій Діти с вчителем, зі старшими Повага
Коричневий Поле, швидка допомога, могилка, дитина що впала, мама гладить по голові дитину Співчуття

 

При обробці результатів потрібно також враховувати особливості зображення. Наявність сильного штрихування, маленькі розміри малюнка часто свідчать про несприятливий фізичний стан дитини, напруженість, скутість і т.п., тоді як великі розміри часто говорять про протилежне.

Користуючись даною методикою, експериментатор повинен пам'ятати, що динамічна структура психічного стану може і не мати «монохарактеристики», так як домінуюче значення на якийсь час може придбати не один, а кілька компонентів психіки.

Додаток№2

Експрес-методика вивчення розумового розвитку дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку(Н.М.Стадненко).

Перший блок експрес-методики спрямований на дослід­ження просторових уявлень. Сформованість просторових уяв­лень та просторової орієнтації є важливим показником загаль­ного розвитку дитини та її готовності до навчання в школі, зокрема здатності успішно оволодівати рахунком, читанням, письмом, малюванням, ручною працею.

До блоку завдань на вивчення просторових уявлень входить три завдання різної складності: від найпростішого, де треба шляхом аналізу знайти ідентичні форми, до складання з дета­лей об'єкту за зразком.

Складність останнього визначається тим, що воно потребує аналізу самої фігури, виділення її деталей добору серед різно­манітних деталей ідентичних тим, які містить у собі зразок. І після цього складання необхідного об'єкту.

Завдання цього блоку можуть пред'являтися як із словес­ним поясненням, так і без нього, їх виконання не потребує словесного звіту. В зв'язку з цим успішне виконання їх свідчить про певний рівень інтелектуального розвитку, але не дає підстав для характеристики розвитку мовлення.

ЗАВДАННЯ №1 - "Панель" - максимальна оцінка - 4 бали.

Зміст завдання: заповнення кількох різних за формою заг­либлень у дошці відповідними фігурками, які треба скласти з двох частинок.

Стимульний матеріал: дошка з кількома заглибленнями пев­ної форми і набір фігурок такої самої форми, що розпилені навпіл.

Хід дослідження: дитині демонструється дошка, що заповнена фігурками, дитина роздивляється, після чого фігурки висипаються на стіл, дитина одержує дошку із завданням заповнити її фігурками.

Інструкція: "Подивись, як лежать фігурки, а тепер розклади так само, як було".

Допомога: а) експериментатор пропонує дитині порівняти частини фігурки з формою заглиблення; б) експериментатор сам заповнює одну чи два заглиблення, звертаючи увагу дитини на схожість заглиблення і частин фігурки; в) експериментатор бере одну частину фігурки показує її дитині, закладає у заглиб­лення і пропонує знайти другу частину і покласти на місце. Можливі варіанти виконання:

1.1. Повне самостійне виконання на рівні зорового орієн­тування: дитина спочатку розглядає фігурки, шляхом зорового порівняння добирає відповідні до заглиблення частини і закла­дає їх у відповідне місце, або добирає зразу дві, тримає у руці і вкладає по одній.

Таке виконання оцінюється найвищою оцінкою – 4 бали.

1.2. Самостійне виконання завдання шляхом окремих проб. Поряд із зоровим співвіднесенням форми заглиблення і фігур­ки, дитина застосовує практичні дії – прикладає до заглиблення частини фігурок і з допомогою таких проб знаходить потрібні. Таке виконання оцінюється у 3 бали.

1.3. Завдання виконується після демонстрації зразка вико­нання (експериментатор сам вкладає одну чи дві фігурки).

Таке виконання оцінюється у 2 бали.

1.4. Спільне з експериментатором виконання завдання. Дитина вкладає частину фігурки у відповідне заглиблення після того, як першу покладе експериментатор. Оцінка – 1 бал.

Досвід свідчить, що найбільш характерним варіантом виконання для дітей з нормальним інтелектуальним розвитком є перший. Він зустрічається і у дітей із затримкою психічного розвитку, але найчас­тіше тут проявляється другий, інколи третій. У дітей дебілів найчас­тіше зустрічається третій варіант виконання першого завдання, але зустрічається як другий, так і четвертий.

ЗАВДАННЯ №2 - "Будиночок" - максимальна оцінка - 8 балів.

Зміст завдання: складання будиночка з чотирьох деталей -двох квадратиків та двох прямокутних трикутників.

Стимульний матеріал - вирізані з картону чи пластика дві фігурки будиночка, одна з них розкреслена на відповідні скла­дові частини (два квадратики, що являють собою стіни будиноч­ка і два трикутники - дах) та набір деталей - два квадрати, два прямокутні трикутники.

Хід дослідження: дитині пропонують подивитись на зразок "Будиночок" і скласти такий самий з деталей; що лежать поруч.

Інструкція: "Подивись на будиночок і склади такий самий з цих деталей, що лежать поруч".

Допомога: а) вказівка на помилку з рекомендацією примі­ряти деталь до будиночка: "Ти зробив невірно, візьми приміряй кожну деталь до будиночка"; б) демонстрація зразка "Будиноч­ка", розкресленого за складовими частинами. Дитині пропо­нується розглянути зразок і скласти такий самий; в) спільне виконання - експериментатор накладає одну деталь на відповід­ну частину розкресленого будиночка і пропонує далі діяти самостійно. Після цього дитині пропонується скласти самос­тійно будиночок поруч із зразком. Можливі варіанти виконання:

1. Повне самостійне виконання на основі візуального зразка
з деталями – оцінка 8 балів.

2. Виконання шляхом самостійного примірювання деталей до не розкресленого зразка – оцінка 6 балів.

3. Виконання при сприйманні розкресленого зразка – оцінка 3 бали.

4. Спільне з експериментатором виконання: експериментатор накладає деталі на розкреслений зразок, після чого дитина складає самостійно будиночок поруч із зразком. Оцінка – 1 бал.

5. Завдання не виконано – 0 балів.

Перший варіант виконання спостерігається лише у частини дітей з нормальним інтелектуальним розвитком, другий - у більшості нормальних дітей та у частини дітей із затримкою психічного розвитку. Найбільше ж характерним для дітей із ЗПР є третій варіант і для частини дітей з розумовою відста­лістю. Спільно з експериментатором це завдання виконують розумово відсталі.

ЗАВДАННЯ №3 - "Кораблик" - максимальна оцінка - 12 балів.

Найбільш складне завдання з цього блоку. Це пояснюється як складністю самої фігури, яка містить в собі більшу кількість деталей, так і тим, що дитині пропонують не лише основні деталі, які необхідні для викладання кораблика, але й зайві. При цьому зайві схожі на основні. Для правильного виконання завдання необхідно відібрати лише основні.

Стимульний матеріал - два однакові кораблики, вирізані з картону чи пластику, один з яких розкреслений на деталі, і набір деталей. П'ять з них (основні) ідентичні складовим кораб­лика (човник, два вітрила - прямокутні трикутники, щогла, прапорець з двома зубцями) і п'ять лише схожі на них (щогла тонша за основу, вітрила іншої форми і менші за розміром, прапорець з трьома зубцями).

Хід дослідження: Перед дитиною викладається не розкреслений кораблик і всі деталі. Вона добирає відповідні деталі і складає кораблик. При невдачі пропонується розкреслений кораблик з тим же самим завданням і при необхідності надається допомога.

Інструкція: Роздивись добре цей кораблик і фігурки, які лежать поруч. З цих фігурок добери ті, з яких можна скласти такий самий кораблик і склади його.

Види допомоги: а) вказівка на певну помилку, рекомендація приміряти кожну деталь до не розкресленого кораблика; б) де­монстрація розкресленого зразка; в) спільне виконання: експе­риментатор сам накладає деталі на зразок і щоразу підкреслює їх відповідність частинам кораблика. Після складання кораблика в такий спосіб дитина складає його самостійно поруч із зразком.

Можливі варіанти виконання:

3.1. Самостійне викладання кораблика за не розкресленим кораб­ликом шляхом візуального порівняння деталей із зразком – оцінка 12 балів. Таке виконання властиве частині дітей з нормальним інтелектом, у яких добре розвинена просторова орієнтація.

3.2. Самостійне виконання за не розкресленим зразком, але з примірюванням деталей до нього – оцінка 8 балів. В такий спосіб виконує завдання більшість дітей з нормальним інтелек­туальним розвитком.

3.3. Самостійне викладання кораблика за розкресленим зразком – оцінка 4 бали. Найбільш характерне виконання для дітей із затримкою психічного розвитку.

3.4. Спільне виконання з експериментатором: дитина разом з дорослим примірює кожну деталь до розкресленого зразка після цього складає кораблик поруч із зразком – 2 бали.

Більша частина розумове відсталих дітей, які виконують завдання, діють саме так.

3.5. Завдання не виконане зовсім, або кораблик викладено невірно – оцінка 0 балів.

ДРУГИЙ БЛОК складають завдання на узагальнення зміс­товного матеріалу з опорою на наочність.

До цієї групи входить чотири завдання різної складності, об'єднує їх те, що змістом їх є узагальнення предметів за спільною ознакою. Цю ознаку дитина має виділити у зоб­ражених предметах, абстрагуючись від їх наочно поданих несут­тєвих у даному випадку ознак. Робити це дитина може, лише маючи знання про функціональне призначення предметів, що узагальнюються та про їх родові ознаки. Ці знання дитина здобуває спонтанно, спілкуючись з дорослими, однолітками, частково у процесі цілеспрямованого навчання у дошкільному закладі та початковій школі, засвоюючи узагальнюючі поняття. В процесі розв'язання завдань діти демонструють здатність оперувати наявним у них досвідом, що виступає одним з показ­ників розумового розвитку.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.237.51.159 (0.008 с.)