ТОП 10:

Особливості функціонування ТНК в нових індустріальних країнах.



Переважаючою рисою розвитку транснаціональних корпорацій є розвиток у їх межах внутрішньофірмових відносин. Так, значне поширення набула внутрішньофірмова торгівля між окремими філіями й дочірніми компаніями ТНК, розташованими в різних країнах, що за своєю формою є міжнародною торгівлею. Внутрішньо-корпораційний торговий обмін між різними підрозділами транснаціональних фірм відгороджує їх від впливу міжнародної конкуренції, тим самим впливаючи на весь товарообіг.

Крім того, внутрішньофірмовий обмін дозволяє транснаціональним корпораціям уникати впливу тарифних бар'єрів, створених філіями й іншими підрозділами. ТНК нерідко звільняються від сплати митних виплат на раніше вивезені матеріали.

ТНК мають чималі переваги від того, що внутрішньокорпора-ційні комерційні відносини вони здійснюють на базі так званих трансферних цін (цін усередині ТНК).

Зараз у світі існує більш як 67 тис. ТНК, що контролюють понад 850 тис. афільованих зарубіжних компаній по всьому світу, у яких задіяно понад 76 млн. чоловік. При цьому на території промислово розвинених держав розміщується понад 80% материнських компаній і близько 33% афільованих, у країнах, що розвиваються, — відповідно 19,8% і майже 50,3%, у колишніх соціалістичних державах — приблизно 0,7% і 17,1%.

Дії ТНК за характером і формами прояву у світовій політиці й економіці багато в чому збігаються з діяльністю держав, що дозволяє експертам заявляти про ідентичність дій і проявів ТНК та держав у глобальній політиці й економіці. Водночас низка дослідників вважає, що в перспективі ТНК зможуть стати домінуючою силою світового господарства, замінивши національні держави в ролі основних його об’єктів. Як правило, ТНК — багатогалузеві компанії, їхня діяльність широко диверсифікована. Наприклад, кожна з 500 найбільших ТНК США має в середньому підрозділи в 11 галузях, а найпотужніші охоплюють по 30—50 галузей. У групі 100 провідних промислових компаній Великобританії багатогалузевих 96, Італії — 90, Франції — 84, Німеччини — 78.


36. Злиття і поглинання — сучасна тенденція міжнародної інтеграції підприємств.

Злиття - об'єднання підприємств (шляхом створення нової юридичної особи, або приєднання підприємств до головного підприємства), в результаті якого власники (акціонери) підприємств, що об'єднуються, здійснюватимуть контроль над усіма чистими активами об'єднаних підприємств з метою досягнення подальшого спільного розподілу ризиків та вигод від об'єднання. При цьому жодна зі сторін не може бути визначена як покупець.

Поглинання - це угода, що укладається з метою встановлення контролю над господарським товариством і здійснювана шляхом придбання більше 30% статутного капіталу (акцій, часток, і т. п.), що поглинається, при цьому зберігається юридична самостійність суспільства.

Дослідження економічних переваг, які є мотивами процесів злиття та поглинання підприємств, а також їхньої структури за кількістю обумовлених ними угод , дає змогу виокремити такі основні групи джерел синергетичного ефекту:

- Переваги маркетингового характеру

- Переваги інституційного характеру

- Переваги зростання гудвілу

- Переваги економії поточних витрат

- Інші мотиви. Серед них переваги податкового характеру ( скорочення оподат-ковуваного прибутку за рахунок поглинання збиткового підприємства) та інші .

Угоди злиття та поглинання підприємств, як і будь - які економічні угоди, мають для їх учасників не лише переваги , але і таять певні ризики . Так,професор фінансів Києво-Могилянської бізнес - школи Михайло Колісник наголошує на тому, що зміна структури власності може призвести до погіршення сприйняття бренду споживачами і , як наслідок , до скорочення обсягів продажів. Крім того , науковець зазначає , що зміна структури власності є ключовим моментом для персоналу компанії , який втрачає впевненість у своєму майбутньому.

 

37. Характеристика угоди про сприяння у створенні і розвитку виробничих, комерційних, кредитно-фінансових, страхових та змішаних транснаціональних об’єднань.

Процесу створення сучасних українських ТНК спільно з компаніями країн СНД може сприяти «Угода про сприяння у створенні та розвитку виробничих, комерційних, кредитно-фінансових і змішаних транснаціональних об’єднань», підписана у квітні 1994 року главами урядів усіх країн-учасниць Співдружності, а також Конвенція про транснаціональні корпорації (ратифікована Верховною Радою України в липні 1999 року), яку підписали глави урядів Вірменії, Білорусі, Киргизії, Молдови, Росії, Таджикистану й України. Конвенція, зокрема, визначає сутність, порядок створення та реєстрації таких корпорацій, держпідтримку і стимулювання їхньої діяльності, відповідальність учасників, право власності на прибуток і вироблену продукцію, правові основи регулювання корпоративних соціально-трудових відносин, порядок вирішення спорів тощо.

Найважливішими позитивними моментами конвенції є те, що вона вводить у правове поле країн СНД поняття «транснаціональна корпорація», яке відповідає світовій практиці регулювання діяльності ТНК, стимулює формування корпоративних структур із розміщенням основного підприємства в базовій, а його філій – у приймаючих країнах.

Уряди держав-учасниць цієї Угоди (надалі - Сторони),

керуючись положеннями Договору про створення Економічного
союзу від 24 вересня 1993 року,

підтверджуючи прагнення забезпечити сприятливі умови для
всемірного розвитку економічних зв'язків в інтересах своїх народів
на взаємовигідній і рівноправній основі, а також підвищувати
ефективність торговельно-економічних відносин в рамках
Співдружності Незалежних Держав,

надаючи важливого значення використанню сучасних форм
взаємодії в галузі виробничої, науково-дослідної, інвестиційної,
комерційної і фінансово-кредитної діяльності, спрямованої на
відновлення і розширення високоінтегрованих технологічних і
коопераційних взаємозв'язків безпосередньо між підприємствами і
організаціями різних форм власності і на інтенсифікацію на цій
основі взаємного товарообміну,

 

 

Загальні засади функціонування міжнародних стратегічних альянсів (МСА) (сутність, види, особливості).

Міжнародний стратегічний альянс — це відносно тривала між організаційна угода із співробітництва, яка передбачає спіль­не використання ресурсів та (або) структур управління двох чи більше самостійних фірм із декількох країн для реалізації за­вдань, пов'язаних з місією кожної з них.

МСА — функціональні структури які засновані на формаль­ному чи (інколи) на неформальному договорі. Організації-засновники здійснюють спільне управління та контроль за діяльніс­тю МСА.

До міжнародних стратегічних альянсів відносяться: функці­ональні угоди за спільними науково-дослідними та дослідни­цько-конструкторськими роботам (далі НДДКР); з розвитку та вдосконалення виробництва (консорціуми); угоди про участь в активах із створенням нової організації (спільні підприємства) і без створення нових організацій (придбання частки участі, обмін акціями).

В відповідності до цілей створення міжнародних стратегіч­них альянсів, менеджер може вибрати різні форми співпра­ці: від повного злиття до незалежних трансакцій відкритого ринку.

Таким чином, сама по собі та чи інша форма міжнародного альянсу не веде до успіху, а забезпечує лише основу для його функціонування. Міжнародні стратегічні альянси — між фірмові угоди — можуть мати різні форми:

1. Участь в активах без створення організації: через угоду на придбання меншої долі акцій та по обміну акціями — це доброві­льні відносини між двома фірмами, в яких одна компанія купує значну, але менше 50 %, частку капіталу для спільної діяльності, на відміну від прямих портфельних інвестицій.

2. Участь в активах із створенням нової організації — спільні підприємства.

Спільні підприємства забезпечують спільну, але не обов'язко­во рівну власність та контроль над використанням активів.

Спільні підприємства — узгоджена діяльність двох та більше партнерів для досягнення єдиної мети як із створенням юридич­ної особи, так і без цього.

3. Контрактні довгострокові угоди:

— функціональні угоди — формальні угоди без пайової участі та створення спільних підприємств. Це — проекти, у яких спів­працюють компанії з кількох видів діяльності: виробництво, НДДКР, використання технологій, дистрибуція та інше. Так, за подібних угод сторони передають ресурси для спільної діяльнос­ті, але не беруть участі у розподілі прибутку. Часто такі угоди є передумовою подальшого створення спільних підприємств чи альянсів із пайової участю;

— неформальні угоди — асоціації із співробітництва між кі­лькома фірмами, які передбачають негласну домовленість між конкурентами в умовах олігополії (картелі) з ціноутворення або у просуванні товару. Вони інколи стають предметом антимонопо­льного розслідування. Таке співробітництво ґрунтується на дові­рі, є результатом взаємних, інтересів, часто реалізується між фір­мами на рівні лінійних менеджерів середньої ланки.

4. Створення альянсу через володіння акціями — можливе за участі як мінімум двох юридично та економічно самостійних учасників. Слід зазначити, що до МСА не відносяться організації, які утворилися в результаті злиття фірм або поглинання однієї фірми іншою.

5. Ліцензійні угоди та франчайзинг як МСА. Ліцензійні угоди не є стратегічними альянсами, якщо вони не передбачають дов­гострокової передачі технології, продукції або досвіду між парт­нерами.

Стратегічні альянси можуть мати вертикальну та горизонтальну структуру. Вертикальні альянси створюються з метою оптимізації взаємозв'язків між виробниками товарів (послуг), постачальниками матеріалів, дистриб'юторами. Горизонтальні альянси створюються з метою взаємного пристосування виробників товарів, що взаємодоповнюють один одного

 

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.233.221.149 (0.007 с.)