Кредит:сутність,функції і форми.

Необхідність. Кредит є економічною категорією. Його необхідність викликана існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника. В кругообігу фондів однієї групи підприємств, в процесі руху ресурсів фінансової системи, утворення заощаджень у населення відбувається тимчасове вивільнення ресурсів. В цей же період у іншої групи юридичних і фізичних осіб виникає потреба в коштах для здійснення невідкладних заходів, оплати товарів, робіт та послуг. Кредит дозволяє спрямувати вивільнені кошти учасникам виробництва, які можуть забезпечити ефективне їх використання.

Необхідність в кредиті виникає також у зв’язку із сезонністю виробництва. Вкладення затрат у виробництво і одержання продукції, як правило, не співпадають у часі. Нерівномірність надходження продукції породжує нерівномірність її реалізації і отримання виручки - основного джерела покриття витрат. Разом з тим підприємства повинні своєчасно розраховуватись із робітниками по оплаті праці, діставати ТМЦ для нового циклу виробництва. Для розв’язання цих питань і забезпечення нормального процесу виробництва в ті періоди, коли у підприємства не достатньо власних коштів, виникає необхідність у отриманні кредиту.

Сутність. Кредит - це економічні відносини, що виникають між кредитором та позичальником з приводу перерозподілу вартості на умовах повернення і з виплатою процента. Сторони, які беруть участь у цих економічних відносинах, називаються їхніми суб’єктами, а ті грошові чи товарно-матеріальні цінності, затрати чи виконані роботи та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об’єктом кредиту.

Найбільш поширеними є кредитні відносини між банками, з одного боку, та підприємствами - з іншого. За умов ринкової економіки активну роль виконують не тільки банки, а й підприємства, які надають банкам кошти у тимчасове користування і отримують за це плату у вигляді процента.

Нині широкого розвитку набувають кредитні відносини між підприємствами та господарськими товариствами, що, насамперед, пов’язано з введенням комерційного кредиту і вексельних розрахунків.

Кредитні відносини між банками і державою виникають тоді, коли, наприклад, комерційні банки купують облігації внутрішньої державної позики, а також коли при розміщенні державних облігацій Міністерство фінансів може укласти з центральним банком окрему угоду щодо купівлі останнім цих облігацій.

Набувають подальшого розвитку кредитні відносини між банками та населенням. Населення кредитує банки через вклади в них, купівлю ощадних сертифікатів тощо. Водночас банки надають населенню споживчі кредити, серед яких чільне місце відводиться кредитам на витрати по поліпшенню:житлових умов та створенню підсобного домашнього господарства, а також на невідкладні потреби.

Кредитні відносини між підприємствами та населенням набувають дедалі важливішого значення. Відповідно до чинного законодавства кредитуванням громадян як видом діяльності можуть займатися не тільки банки, а інші організації: ломбарди, кредитні спілки, фонди творчих спілок тощо.

Зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб’єктами кредитної угоди виступають держави, банки та окремі господарські товариства, регулюються як нормами права держав, що в них вступають, так і нормами міжнародного права.

Сутність кредиту проявляється в його функціях. В ринковій економіці кредит виконує такі функції:

1.Перерозподіл вартості у процесі відтворення.

2.Заміщення готівки в платіжному обігу.

3.Контроль за цільовим використанням коштів.

1.Перерозподільча функція кредиту полягає в тому, що тимчасово вільні кошти одних підприємств, організацій та населення перерозподіляються на поворотній основі між підприємствами, у яких не вистачає власних коштів для здійснення нормального процесу виробництва.

2.Функція заміщення полягає в заміщенні кредитом готівки в платіжному обороті, тобто в тому, що з допомогою кредиту створюється можливість підприємствам здійснювати розрахунки між собою в процесі купівлі-продажу і з фінансово-банківськими установами не готівкою, а шляхом перерахування в безготівковому порядку суми платежу з рахунку платника на рахунок одержувача грошей.

Заміна готівки в платіжному обороті кредитом дозволяє скоротити витрати держави на виробництво та обіг грошей, прискорити розрахунки між платниками та одержувачами грошей, а також оборотність коштів.

3.Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі перерозподілу кредитних коштів забезпечується банківський контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням.

В сучасних умовах господарювання за суб’єктами кредитних відносин розрізняють наступні види кредитів:
а) банківський;
б) міжгосподарський, який включає комерційний кредит, дебіторсько-кредиторська заборгованість, аванси покупців, тимчасову фінансову допомогу, лізинг, облігаційні позики господарських суб’єктів, розміщені серед юридичних осіб і деякі інші;
в) податковий кредит;
г) державний кредит;
д) міжнародний або зовнішньоекономічний кредит.

Міжгосподарський кредит — це форма перерозподілу вартості між функціонуючими господарськими суб’єктами за договірними умовами. Обсяг цього кредиту визначається, по-перше, розмірами резервних капіталів, які є у розпорядженні господарських суб’єктів кредиторів, і, по-друге, регулярністю надходження грошових коштів за рахунок реалізації товарів та можливістю перетворення наданого міжгосподарського кредиту в банківський.
Загалом існування міжгосподарського кредиту значною мірою зумовлюється недостатнім розвитком банківського кредиту. Міжгосподарський кредит може мати такі форми: Комерційний кредит — форма руху промислового капіталу і спосіб перетворення товарного капіталу у грошовий шляхом продажу товарів з відстроченням платежу та поверненням боргу грошима. Комерційний кредит є різновидом грошового кредиту. З одного боку він прискорює реалізацію товарів продавцем, а з другого — він надає можливість покупцю користуватися товаром до отримання коштів відреалізації товарів. Передавання товару в кредит може оформлятися векселем, або зовсім не оформлятися.
Розвиток комерційного кредиту має свої закономірності. Із зростанням обсягів виробництва продукції цей кредит розширюється, а зі зменшенням — звужується.

Банківський кредит має місце тоді, коли однією із сторін кредитної
угоди виступає банк. В сучасних умовах господарювання банківський кредит є провідною формою кредиту. Об’єктом банківського кредиту
виступає грошовий капітал, який відокремився від промислового капіталу. Тому він надається лише у грошовій формі. Кредитні відносини, що виникають із застосуванням банківського кредиту, поділяються на дві великі групи.
1. Отримання самим банком грошових коштів на кредитних умовах з метою формування своїх ресурсів (пасивні операції банків), які він має намір вкладати у різні активи (надання кредиту, купівля цінних паперів, іноземних валют, нерухомого майна тощо).
2. Кредити, які надає банк своїм клієнтам (активні операції банків), можна класифікувати за такими ознаки:
а) за призначенням:
— на виробничі цілі (юридичним особам під заставу необоротних та оборотних активів);
— споживчий кредит (фізичним особам);
б) за термінами користування:
– короткострокові (до одного року);
– середньострокові (від одного до трьох років);
– довгострокові (понад трьох років);
в) за забезпеченням:
– забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);
– гарантовані (банками, фінансовими ресурсами чи майном третьої особи);
– іншими забезпеченнями (поручительство, свідоцтво страхової організації);
– незабезпечені (бланкові);
г) за ступенем ризику: – стандартні;
– нестандартні; – сумнівні; – незабезпечені; – безнадійні;
д) за методом надання: – одноразові;
– перманентні (надаються клієнтам, що мають стабільні кредитні відносини з банком);
– гарантійні (із заздалегідь обумовленим строками надання; за потребою тощо);
е) за схемою надання: – за кредитною лінією;
– револьверні (кредит, який автоматично поновлюється в межах обумовленого кредитною угодою розміру);
– контокорентні (з відкриттям контокорентного рахунку позичальнику, який здійснює з цього рахунку всі платежі в межах встановленого ліміту);
– овердрафт (крім поточного рахунку клієнту у разі потреби банк відкриває позичковий рахунок, з якого оплачуються всі розрахункові документи в межах ліміту);
є) за строками погашення:
– водночас;
– на виплату;
– за вимогою кредитора або за заявою позичальника;
– по закінченні обумовленого періоду;
ж) за характером і способом сплати відсотків: – з фіксованою відсотковою ставкою:
– з плаваючою відсотковою ставкою;
– сплата відсотків в міру використання кредитних коштів;
– сплата відсотків одночасно з отриманням кредитних коштів (дисконтний кредит).