СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА СТАБІЛЬНОГО РОЗВИТКУ ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ



Основним завданням НТП у сфері розв‘язання екологічних питань і забезпечення екологічної безпеки розвитку людства є пошук, вироблення і впровадження у життя екологічно чистих і безпечних технології в усі сфери господарської діяльності, а власне:

ресурсо- і енергозберігальні технології (виробництво і реалізація кінцевої продукції з мінімальним використанням енергії та речовини на всіх етапах виробничого циклу і з найменшим впливом на людину і навколишнє середовище); використання альтернативних менш шкідливих джерел енергії, палива та інших ресурсів;

– комплексі, маловідходні і безвідходні технології із замкнутим виробничо-споживчо-утилізаційним циклом;

– реутилізаційні (рециркуляційні) технології, в яких технологічний процес організований так, що відходи одного виробництва стають сировиною для іншого (технології послідовно замкненого циклу);

– біотехнології (сукупність методів і прийомів отримання корисних для людини продуктів та явищ за допомогою біологічних агентів – біофільтрів, біореакторів тощо);

– екологічні технології (технології, побудовані на основі процесів, характерних для природи, інколи як їхнє пряме продовження – контурне землеробство, безвідвальна обробка ґрунту та ін.): генна інженерія, мікробіотехнології адекватні природнім процесам; біологічні методи захисту сільськогосподарських рослин;

– очисні споруди та інше обладнання, спрямоване на повну утилізацію або знешкодження шкідливих викидів;

– прилади для поліпшення контролю за станом навколишнього середовища, техніко-інформаційне вдосконалення моніторингової мережі;

– геоінформаційні технології (ГІС-технології) для комплексного розв‘язання еколого-соціально-економічних проблем та ін.

Найбільш ефективними для розв‘язання природозахисних проблем є біо- і екотехнології. Відрізняють три напряму розвитку біотехнологій:

– найновіший, до якого належить використання клітин рослин і тварин, наявних у природі й отриманих штучно;

– традиційний, заснований на отриманні ферментів, білкових речовин для прискорення хімічних реакції (процеси бродіння, заквашування та ін.);

– відносно новий, зосереджений на отриманні біомаси мікроорганізмів або продуктів їх життєдіяльності.

Найважливішими завданнями мають стати:

• безумовне здійснення конверсії свідомості й моралі (екологіч­ної конверсії) в планетарному масштабі;

• збереження біорізноманітності, відновлення природних ресур­сів там, де це можливо, розширення заповідних територій до оптимального рівня;

• реалізація ресурсозберігаючих програм самоконтролю й само­ обмеження як окремими особами, так і колективами людей,націями, державами й, зрештою, людською спільнотою;

• впровадження нових ресурсозберігаючих технологій і техноло­гій виробництва енергії, промислових і продовольчих товарів,які завдають найменшої шкоди довкіллю (тобто таких, що виробляють найменшу кількість відходів і забруднень);

• розроблення та ефективне впровадження нових технологій пе­реробки відходів (особливо синтетичних — поліетиленів,пластмас, поліхлорвінілів, поверхнево-активних речовин тощо) із доведенням ККД до 100 %.

Головні еколого-економічні принципи:

• консервація, збереження ресурсів та енергії, розумне самообмеження в усіх сферах життєдіяльності;

• рециклічність, тобто максимально можливе багаторазове вико­ристання матеріалів у виробництві;

• відновлення ресурсів;

• контроль рівня забруднень усіх типів, його стабілізація та зни­
ження, впровадження нових технологій в енергетиці, промисло­
вості, сільському господарстві, на транспорті, вповільнення
темпів зростання населення.

Головним завданням на найближчу перспективу є запобігання збільшенню рівня забруднення та виснаженню природних об'єктів.

Розв'язання проблем техногенно-екологічної безпеки потребує:

· здійснення перебудови техногенного середовища, технічного переозброєння виробничого комплексу на основі впровадження новітніх наукових досягнень, енерго і ресурсозберігаючих технологій, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів, застосування відновлюваних джерел енергії, розв'язання проблем знешкодження і використання всіх видів відходів;

· проведення класифікації регіонів України за рівнями техногенно-екологічних навантажень, створення карт техногенно-екологічних навантажень;

· розробки методології визначення ступеня екологічного ризику для довкілля, обумовленого техногенними об'єктами;

· проведення досліджень з метою створення системи моделей моніторингового контролю за об'єктами спостережень у промисловості, енергетиці, будівництві, транспорті і сільському господарстві.


 

Рекомендована література

Базова

1. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2000. – 480с.

Допоміжна

1. Акимова Т.А., Хаскин В.В. Экология: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 455с.

2. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій в схемах. – К.: Вентурі, 2006 452с.

3. Білявський Г.О. Основи екології: теорія та практика. – К.: Лібра, 2002. – 352с.

4. Білявський Г.О. Основи екологічних знань. – К.: Либідь, 2000. – 336с.

5. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Практикум з загальної екології. – К.: Либідь, 1997. – 158с.

6. Дерій С.І., Ілюха В.О. Екологія. – К.: Вид-во Укр. фітосоціал. центру, 1998. – 196с.

7. Джигирей В.С. Основи екології та охорона навколишнього середовища. – Львів: Афіша, 2000. – 272с.

8. Злобін Ю.А. Основи екології. – К.: ТОВ Лібра, 1998. – 248с.

9. Корабльова А.І. Екологія: взаємовідносини людини і середовища. – Дніпропетровськ: Центр екологічної освіти. Вид. 2, 2001. – 265с.

10. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології: Навчальний посібник. – К.: МАУП 1998. – 228с.

11. Барановський В.А. Екологічний атлас України. – К.: Географіка, 2000.

12. Гайнріх Д., Гертт М. Екологія: Пер. з 4-го нім. вид. /Наук. ред. пер.
В.В. Серебряков. – К.: Знання-Прес, 2001. – 287с.

13. Гідролого-екологічний тлумачний словник /За ред. проф. А.В. Яцика. – К.: Урожай, 1995. – 156с.

14. Городній М.М., Шикула М.К., Гудков І.М. Агроекологія, – К.: Вища шк., 1993. – 416с.

15. Екологічне підприємництво: Навчальний посібник /В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, В.М. Навроцький та ін. – К.: Мета, 2001. – 191с.

16. Екологічний аудит: Навколишнє природне середовище. Екоменеджмент. Екостандарти. Підприємство. Стратегія. Екологічна безпека. Конкурентоспроможність. Екопідприємство: Підручник для студентів екологічних спеціальностей /За ред. В.Я Шевчука . – К.: Вища шк., 2000. – 344с.

17. Екологічний аудит: Посібник з екологічного менеджменту і екологічного аудиту /В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, В.М. Навроцький та ін. – К.: Символ-Т, 1997. – 221с.

18. Екологія: основи теорії і практики: Навчальний посібник /За ред.
А.Ф. Потіш, В.Г. Медвідь, О.Г. Гвоздецький та ін. – Львів: Новий світ, 2003. – 296с.

19. Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь. - Кишинев. Глав. ред. МСЭ, 1990. - 408 с.

20. Екологічна безпека Вінниччини. Монографія / За заг. ред. Олександра Мудрака. – Вінниця: ВАТ “Міська друкарня”, 2008. – 456 с.

21. Екологічна енциклопедія: у 3 т. / Ред.: А.В. Толстоухов (голов. редактор) та ін. – К.: ТОВ “Центр екологічної освіти та інформації”, 2006. – Т. 1: А-Е. – 432 с., 2007. – Т. 2: Є-Н. – 416 с., 2008. – Т. 3: О-Я. – 472 с.

22. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К., 2005.

23. Жизнеспособность популяций: природоохранные аспекты / Под ред. М. Сулея - М., Мир, 1989. - 224 с.

24. Закон України “Про екологічну мережу” // Відомості Верховної Ради. – 2004, №45.

25. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” // Відомості Верховної Ради. – 2004, №3.

26. Закон України “Про природно-заповідний фонд України” // Відомості Верховної Ради. – 1992, №34.

27. Закон України “Про Червону книгу України” // Відомості Верховної Ради. – 2002, №30.

28. Закон України про природно-заповідний фонд України // Відомості Верховної Ради України, N 34, 25.08.1992.

29. Заповідна справа в Україні: Навчальний посібник / За ред. М.Д. Гродзинського, М.П. Стеценка. – К., 2003. – 306 с.

30. Заповідники і національні природні парки України. К., 1999

31. Заповідні об’єкти Вінниччини / під заг. ред. О.Г. Яворської. – Вінниця : Велес, 2005. – 104 с.

32. Заповідні перлини Хмельниччини / За заг. ред. Т.Л. Андрієнко. – вид. 2-е, вип. i доп. – Кам’янець-Подільський: Вид-о ПП Мошинський В.С., 2008. – 248 с.

33. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник / За редакцією К.М. Ситника. – К.: Вища школа, 2003. – 358 с.

34. Збереження біорізноманіття України (друга національна доповідь) / під заг. редакцією Мовчана Я.І., Шеляга-Сосонка Ю.р. – К.: Хімджест. – 2003. – 110 с.

35. Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього середовища. - Чернівці, Зелена Буковина, 1996, том 1. - 340 с.

36. Зелена книга України /під загальною редакцією члена-кореспондента НАН України Я.П. Дідуха – К.: Альтерпрес, 2009. – 448 с.

37. Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества / Под общ. ред. Шеляг-Сосонко Ю.Р. - К., Наукова думка, 1987. – 216 с.

38. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2002, №3-4.

39. Злобін Ю.А. Основи екології. – К.: Видавництво “Либідь”, 1998 – 248 с.

40. Менеджмент охоронних лісів України. Під загальною редакцією акад. НАН України Шеляга-Сосонка Ю.Р. – К.: Фітосоціоцентр, 2003. – 299 с.

41. Михеев А.В. Охрана природы. - М.: Просвещение, 1987. - 256 с.

42. Міждержавні природно-заповідні території / Під загальною ред. Т.Л.Андрієнко. - Міжвідомча комплексна лабораторія наукових основ заповідної справи НАН України та Мінекобезпеки України. Київ, 1998. - 132 с.

43. Мудрак О.В. Загальна екологія. / О.В. Мудрак // Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Вінниця: ВАТ «Міська друкарня» – 2006. – 444 с.

44. Мудрак О.В. Екологія. / О.В. Мудрак // Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – 2-е видання, перероблене і доповнене. – Вінниця, 2011. – 520 с.

45. Мусiєнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологiя: Охорона природи: словник-довiдник. - К.: Знання, 2002. - 550 с.

46. Науково-освітній центр збереження біорізноманіття Мінекології України та НУ “Києво-Могилянська академія” – www.biodiv.org/default.shtml; www.ukma. kiev.ua

Інформаційні ресурси

 

 

1. Офіційний сайт Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області. – Режим доступу: http://www.vineco.ucoz.org http://cites.org/ - Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES, Вашингтон, 1979 р.)

2. http://ramsar.org/ - Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовище існування водоплавних птахів (Рамсар, 1971)

3. http://unesco.org.ua/ - Національна комісія України у справах ЮНЕСКО

4. http://unesco.org/mab - сторінка Програми ЮНЕСКО “Людина і біосфера”, в рамках якої створена Світова мережа біосферних резерватів

5. http://whc.unesco.org/heritage.htm - сторінка Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (Париж, 1972 р.)

6. http://www.coe.int/ - сторінка Ради Європи.

7. http://www.ecnc.nl/doc/lynx/ - сторінка Всеєвропейської екомережі на сайті Всеєвропейської стратегії збереження біологічного і ландшафтного різноманіття

8. http://www.grid.unep.ch/bsein/redbook/index.htm - Червона книга Чорного моря (Конвенція про захист Чорного моря від забруднення, Бухарест, 1992)

9. http://www.menr.gov.ua/ - Міністерство екології та природних ресурсів України.

10. http://www.nature.coe.int/ - сторінка Центру Naturopa при Раді Європи.

11. http://www.rada.gov.ua/laws/ - сторінка законодавства України.

12. http://www.wcmc.org.uk/cms/ - сторінка Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (Бонн, 1979 р.)


 

 

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

КРАВЧУК Галина Іванівна









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь - 54.162.10.211