Ідентифікація та кількісне визначення похідних пурину.

Ідентифікація:

Групова фармакопейна реакція-реакція на ксантини(мурексидна проба)

Субстанцію у фарфоровій чашці обробляють окисником (Н₂О₂,Вг₂, конц. HNO₃ або інш.) і випарюють на водяному нагрівнику досуха. При змочуванні задишка 1-2 краплями розчину аміаку з'являється пурпурово-червоне забарвлення:

Специфічні реакції:

На кофеїн:

1. За фізико хімічними константами: температура плавлення, ІЧ- спектроскопія.

2. Реакція з розчином калію йодиду йодованим у присутності кислоти хлористоводневої розведеної – утворюєтьсякоричневий осад який розчиняється при нейтралізації розчином натрію гідроксиду розведеним.

3. Реакція з ацетилацетатом і диметиламінобензальдегідом. Розчин субстанції у суміші з ацетилацетоном і розчину натрію гідроксиду розведеного нагрівають на водяній бані охолоджують додають розчин диметиламінобензальдегіду і ще раз нагрівають.Охолоджують і додають воду- з’являється інтенсивне червоне забарвлення:

 

5 Субстанція дає реакцію на ксантини.

На теобромін:

1.Реакція його натрієвої солі, отриманої при взаємодії лугу з надлишком теоброміну(використовують фільтрат) з розчином кобальту хлориду- з’являється інтенсивне фіолетове забарвлення,яке швидко зникає, і утворюється осад сірувато- блакитного кольору.

 

2.Реакція натрієвої солі теоброміну з розчином аргентуму нітрату- утворюється густа желатиноподібна маса(срібна сіль), яка розріджується при нагріванні до 80° і знову застигає при охолодженні.

На теофілін:

1.Реакція натрієвої солі теофіліну з розчином кобальту хлориду- утворюється білий з рожевим відтінком осад кобальтової солі.

2. З лужним розчином натрію нітропрусиду утворюється зелене забарвлення яке зникає при додаванні надлишку кислоти.

Кількісне визначення

Кофеїн:

1. Ацидиметрія в неводному середовищі у суміші кислоти оцтової безводної, оцтового ангідриду та толуолу, пряме титрування потенціометрично s = 1.

2. Йодометрія, зворотне титрування, індикатор - крохмаль s = 1/2.

Теофілін і теобромін визначають методом алкаліметрії за заміником, який грунтується на утворенні срібних солей із виділенням еквівалентних кількостей кислоти нітратної, котру відтитровують розчином натрію гідроксиду,індикатор- феноловий червоний s = 1.

 

 

Фармакологічна дія

Кофеїн

ФАРМАКОКІНЕТИКА. Кофеїн у вигляді водорозчинних солей добре абсорбується в кишках. Переважна частина біотрансформується головним чином у печінці шляхом диметилювання, окиснення. Близько 10 % кофеїну виводиться у незмі-неному вигляді через нирки, кишки.
Фармакодинаміка. Кофеїн має психостимулюючий та аналептичний ефекти. Механізм психостимулюючої дії полягає у блокаді фосфодіестерази тканин мозку, накопиченні цАМФ та стимуляції глікогенолізу. Певне значення має антагонізм з аденозином (конкуренція за аде-нозинові (пуринергічні) А,_ та А2-рецеп-тори). Аденозин пригнічує функцію центральної нервової системи. Під впливом кофеїну стимулюється психічна діяльність, підвищується розумова і фізична працездатність, рухова активність, скорочується тривалість відповіді на зовнішні подразнення. Стимулюючий вплив залежить від типу нервової діяльності (для слабкого типу потрібні малі дози кофеїну, для сильного — більші). Суттєве значення для фар-макодинаміки кофеїну мають дози. Кофеїн у малих дозах спричиняє переважно стимулюючий вплив, у великих — пригнічу вальний (внаслідок виснаження функції нервових клітин).
Аналептична дія пов'язана з впливом на центри довгастого мозку — дихальний, судиноруховий. Крім того, кофеїн збуджує центри блукаючого нерва. Частіше спостерігається підвищення частоти й поглиблення дихання, але вплив на центри блукаючого нерва може змінити цей ефект. У великих дозах кофеїн посилює рефлекси спинного мозку внаслідок полегшення міжнев-ронної передачі імпульсів. Неоднозначно впливає на міокард, може спостерігатися позитивний інотропний ефект (табл. 13), а у великих дозах — також позитивний хроно-тропний ефект внаслідок вивільнення кальцію з депо ендоплазматичної сітки. Проте часте збудження центрів блукаючого нерва може бути причиною брадикардії. Іноді кофеїн зовсім не впливає на функцію серця.
У великих дозах кофеїн викликає/тахікардію, іноді аритмію. Збільшенні хвилинного об'єму крові (серцевого викиду) може спостерігатися під впливом ксанти-нів і без тахікардії. Підвищення сили скоротливості міокарда сприяє збільшенню хвилинного об'єму крові і зумовлює зниження центрального венозного тиску. У здорових осіб зниження венозного тиску маскує кардіостимулюючий ефект, що викликає зменшення хвилинного об'єму крові.
Центральний і периферичний компоненти дії кофеїну спостерігаються також відносно судинного тонусу. Коли кофеїн стимулює судиноруховий центр, тонус судин підвищується. Безпосередній спазмолітичний вплив кофеїну на гладкі м'язи стінки судин деяких органів викликає зниження їхнього тонусу, що зменшує навантаження на міокард. Однак судинорозширювальний вплив є короткочасним, тому препарат не застосовують при захворюваннях периферичних судин. Кофеїн вибірково впливає на різні судинні ділянки: розширює вінцеві судини (особливо коли підвищений хвилинний об'єм крові, що прискорює вінцевий кровообіг), судини нирок посмугованих м'язів, звужує судини черевної порожнини, шкіри. Судини мозку кофеїн спочатку розширює, потім дещо тонізує. Центральний кровообіг і тцск цереброспінальної рідини знижується. Це пояснює ефективність кофеїну у випадках мігрені.
Ксантини розширюють легеневі артеріоли, знижуючи тиск у легеневій артерії. Цей ефект посилюється зниженням центрального венозного тиску. Вплив кофеїну на артеріальний тиск пов'язаний з кардіотропними та судинними ефектами. При артеріальній гіпотензії кофеїн підвищує (нормалізує) артеріальний тиск. Поєднане розширення периферичних судин і збільшення хвилинного об'єму крові зумовлює підвищення пульсового тиску, кровообігу, поліпшення гемодинаміки.
Під впливом кофеїну підвищується секреція залоз шлунка (збільшується кислотність шлункового соку і вміст пепсину в ньому). Кофеїн підвищує діурез, що є наслідком поліпшення ниркової гемодинаміки і пригнічення реабсорбції Na+ й води в ниркових канальцях. Під впливом кофеїну підвищується загальний обмін, потреба в кисні, прискорюється глікогеноліз, ліполіз, виникає гіперглікемія. У великих дозах кофеїн викликає вивільнення адреналіну з мозкового шару надниркових залоз. Кофеїн знижує агрегацію тромбоцитів, стимулює процеси дозрівання лімфоцитів, тимоцитів.
Його застосовують для стимуляції психічної діяльності під час стомлення, мігрені, артеріальної гіпотензії. Кофеїн входить до складу комбінованих препаратів, частіше у поєднанні з ненаркотичними анальгетиками («Цитрамон», «Аскофен» та ін.).
Побічна дія: нудота, блювання, неспокій, збудження, інсомнія, тахікардія, серцева аритмія; за тривалого застосування розвивається звикання, може виникнути психічна залежність (теїзм).
Протипоказання: артеріальна гіпертензія, атеросклероз, глаукома.

Теофілін

Фармакологічна дія. Блокує аденозинові (пуринові) рецептори і тим самим чинить бронхолітичну дію. Препарат також має стимулюючу дію на центральну нервову систему, хоча і менш виражене, ніж кофеїн; посилює скорочувальну діяльність міокарда. Кілька розширює периферичні, коронарні та ниркові судини, виявляє помірну діуретичну дію, інгібує агрегацію тромбоцитів, гальмує вивільнення з опасистих клітин медіаторів алергії.

Теобромін

Фармакологічна дія

Застосування. Дія на організм. За хімічною будовою і дією на організм теобромін близький до кофеїну і теофіліну. Теобромін стимулює серцеву діяльність, розширює вінцеві судини серця і мускулатуру бронхів, посилює діурез. Теобромін слабкіше збуджує центральну нервову систему, ніж кофеїн. У медичній практиці теобромін застосовується головним чином при спазмах судин мозку, при хронічній коронарної недостатності.