Загальна характеристика синтетичних сполук і алкалоїдів,похідних пурину як лікарських заcобів.

Вступ

З пуриновими алкалоїдами людина зустрічається щодня. Рідко хто з нас вранці не випиває чашку чаю або кави. Після випитої чашки - піднімається настрій, відбувається приплив життєвих сил. Це пояснюється стимулюючою дією кофеїну на центральну нервову і серцево - судинну систему.
У медицині препарати кофеїну застосовуються при отруєннях наркотичними речовинами таіншими отрутами. Недавні дослідження (досліди на мишах) показали, що кофеїн може оберігати тваринний організм від шкідливого впливу іонізуючих випромінювань. Передбачається, що кофеїн зв'язує вільні радикали, які утворюються при опроміненні і ушкоджують здорові клітини. У майбутньому на основі кофеїну, можливо, буде створення нових радіопротекторних препаратів.
Теобромін і теофілін використовують в клініці при спазмах судин головного мозку, коронарної недостатності і застійних явищах серцевої і ниркової етіології. Всі три алкалоїду можуть застосовуватися як сечогінні засоби.
Зараз ведуться дослідження і розробки нових комплексних препаратів, що містять пуринові алкалоїди, для лікування захворювань серцево - судинної і центральної нервової систем.

 

 

Загальна характеристика синтетичних сполук і алкалоїдів,похідних пурину як лікарських заcобів.

Алкало́їди — складні органічні азотовмісні сполуки лужної реакції переважно рослинного походження, також є продуктом життєдіяльності грибів та деяких нижчих тварин (молюски, жаби). Назву — перекладається як «подібні до лугів» — отримали через лужну реакцію водних розчинів перших ізольованих представників. Майже всі алкалоїди мають високу біологічну активність, що обумовлено їхньою захисною функцією в рослинах. Це нелеткі, гіркі на смак, фізіологічно і фармакологічно дуже активні, часом отруйні або діють як наркотики. До них також належать схожі за будовою сполуки, що не мають лужних властивостей, наприклад, кофеїн (кава, чай), теобромін (чай), ефедрин. При реакції з кислотами утворюють солі. Більшість алкалоїдів у чистому вигляді — кристали, а деякі — рідини. Відомо понад 5000 різноманітних алкалоїдів.

Алкалоїди не є гомологічною групою речовин і розрізняються за хімічними, біохімічними і фармакологічними властивостями. Крім С, Н, О і N молекули алкалоїдів містять атоми S, рідше Cl чи Br.

Назва алкалоїду зазвичай походить від назви рослин, з яких їх виділяють. Назва алкалоїду може бути: за родовою назвою рослини (атропін — Atropa); за видовою назвою рослини (кокаїн — Erytroxylon coca); за фізіологічною активністю (морфін — від назви бога сну Морфея); за назвою рослинної сировини (ерготамін — від назви ріжок (рос. назва: спорынья) ergot); або називають ім’ям першовідкривача Пелетьє (пелетьєрин).

Класифікація алкалоїдів по А.П. Орєхову.

В основу цієї класифікації покладено структуру гетероциклу, що входить в молекулу алкалоїду. Виділяють такі основні групи:

- Піперидину (лобелін)
- Піридину (нікотин, анабазин)
- Піролізидину (платифілін)
- Хінолізидину (цитизин)
- Хіноліну (хінін, ехінопсин)
- Ізохіноліну (папаверин, глауцин, морфін)
- Індолу (резерпін, алкалоїди ріжків, стрихнін)
- Тропана (атропін, скополамін, кокаїн)
- Дігідроіндолу
- Імідазолу (пілокарпін)
- Акридину
- Пурину (кофеїн, теобромін, теофілін)
- Стероїдні алкалоїди.
- Терпеноїдні алкалоїди (аконітин)
- Алкалоїди без гетероциклів (капсаїцин, колхамін, колхіцин, ефедрин)

 

Алкалоїди, похідні пурину.

Пурин – конденсована гетероциклічна система, яка складається з двохциклів: піримідинового (А) і імідазольного (Б)

Якщо в ядрі пурину атоми водню в піримідиновому ядрі замінити на гідроксильні групи, отримаємо ксантин:

 

 

 

Три природні алкалоїди похідні ксантину: кофеїн, теобромін, теофілін:

 

 

 

До Державної фармакокопії входять такі препарати пуринових алкалоїдів:кофеїн, теобромін і теофілін, а також їх комплексні водорозчинні солі:кофеїн-бензоат натрію, темісол і еуфілін.Природними джерелами пуринових алкалоїдів служать тропічні рослини: чай китайський, кавове дерево, дерево кола тощо. Із сировини, одержаної від цих рослин, виробляють продукти, які використовуються (в побуті) для приготування тонізуючих напоїв. Для медичних цілей, в даний час, пуринові алкалоїди отримують синтетичним і напівсинтетичним методами. Тому значення рослин, як джерел алкалоїдів, знизилося. Пуринові алкалоїди служать сировиною для отримання синтетичних препаратів на їх основі. Теофілін служить для отримання діпрофіліна, а теобромін - пентоксифіліну.
У медицині препарати кофеїну мають широке застосування. Вітчизняна фармацевтична промисловість випускає комплексний препарат «Цитрамон С», що містить кофеїн, папаверину гідрохлорид, анальгін. Препарат застосовується для зняття спазмів судин головного мозку. Здатність кофеїну утворювати стійкі подвійні солі з солями органічних кислот, лежить в основі отримання кофеїну - бензоату натрію. Аналогічні властивості проявляє теофілін (препарат «Еуфілін»). Всі препарати мають вазодилатуючі і ангіопротекторні властивості. Пентоксифілін має також антиагрегатну і антитромботичну дію. Його призначають при порушеннях периферичного кровообігу, цереброваскулярної патології, застосовують в офтальмології та отоларингології.

Властивості

Білі голчасті шовковисті кристали або білий кристалічний порошок без запаху,гіркий на смак.На повітрі вивітрюється при нагріванні- сублімується.Повільно розчиннийу воді легкорозчинний у гарячій воді й хлороформі важкорозчинний у спирті дуже малорозчинний в ефірі.

 

Загальні
Хімічна назва	3,7-Дигідро-1,3,7-триметил- 1 H -пурин-2,6-діон
Структурна формула
Молярна маса	194.19 г/моль
Синоніми	1,3,7-Триметилксантин, 1,3,7-триметилдіоксопурин, теїн, метилтеобромін
Фізичні властивості
Температура плавлення	238 °C
Температура сублімації	178 °C
Кислотно-основні властивості
pH	6.9 (1 % розчин)
Токсичність
Миші, LD50 (мг/кг)	127 (перорально)

 

 

Теобромін

 

Теобромін — алкалоїд, міститься, здебільшого, у бобах какао. За будовою близький до кофеїну.

Властивості

Білий кристалічний порошок.Малорозчинний у воді, спирті і хлороформі,легкорозчинний у гарячій воді, розчинний у розведених кислотах і лугах.Амфотерна сполука з переважанням кислотних властивостей(за рахунок рухомого атома гідрогену при нітрогені в положенні 1або7)

 

Загальні
Хімічна назва	3,7-Диметилксантин
Структурна формула
Молярна маса	180 16г/моль
Фізичні властивості
Температура плавлення	351°C

 

Теофілін

 

Теофілін- метилксантин похідне пурина гетероциклічний алкалоїд рослинного походження.

Властивості

Білий кристалічний порошок.Мало розчинний у воді спирті і флороформі легкорозчинний у гарячій воді розчинний у розведених кислотах і лугах.

Амфотерна сполука з переважанням кислотних властивостей(за рахунок рухомого атома гідрогену при нітрогені в положенні 1або7).

 

 

Загальні
Хімічна назва	1, 3 - диметил-7H- пурин-2 6 діон теофілін
Структурна формула
Молярна маса	180,164 г/ моль
Фізичні влативості
Температура плавлення	168°C

 

Синтез пуринових алкалоїдів

 

Синтетичні способи отримання пуринових алкалоїдів відрізняються більш високою економічністю і доступністю вихідної сировини. Такою сировиною є сечова кислота.

Добувають напівсинтетично з сечової (уреатної) кислоти, гуаніну, сечовини:

 

 

Перша стадія процесу - взаємодія сечової кислоти з оцтовим ангідридом. У результаті складної реакції відбувається заміщення гідроксильної групи в складі імідазольного циклу на метильную групу. Схема цієї реакції включає розмикання імідазольного циклу і заміну фрагмента мурашиної кислоти на фрагмент оцтової кислоти. Отриманий таким чином 8-метилксантин алкилируют диметилсульфатом по обох атомам азоту в складі піримідинового гетероциклу і одному з атомів азоту імідазольного фрагмента з утворенням тетраметілксантіна. Для того щоб прибрати «зайву» метильную групу, тетраметілксантін хлорують, причому реакція протікає селективно по метильної групи в положенні 8. Утворюється тріхлорметільное похідне гідролізують в карбонову кислоту, яка при декарбоксилюванні дає кофеїн. Кофеїн можна також отримувати метилюванням ксантину диметилсульфатом при рН середовища 8,0 - 9,0. Ксантин отримують за методом Траубе (див. вище) або дією формамідом на сечову кислоту.

 

 

Синтез теоброміну. ​​Теобромін отримують метилюванням ксантину диметилсульфатом в присутності гідроксиду калію та метанолу при 60 - 70 ° С.
Синтез теофіліну. Теофілін отримують за методом Траубе із заміною, на першій стадії, сечовини на N, N - діметілмочевіну.

 

Кількісне визначення

Кофеїн:

1. Ацидиметрія в неводному середовищі у суміші кислоти оцтової безводної, оцтового ангідриду та толуолу, пряме титрування потенціометрично s = 1.

2. Йодометрія, зворотне титрування, індикатор - крохмаль s = 1/2.

Теофілін і теобромін визначають методом алкаліметрії за заміником, який грунтується на утворенні срібних солей із виділенням еквівалентних кількостей кислоти нітратної, котру відтитровують розчином натрію гідроксиду,індикатор- феноловий червоний s = 1.

 

 

Фармакологічна дія

Кофеїн

ФАРМАКОКІНЕТИКА. Кофеїн у вигляді водорозчинних солей добре абсорбується в кишках. Переважна частина біотрансформується головним чином у печінці шляхом диметилювання, окиснення. Близько 10 % кофеїну виводиться у незмі-неному вигляді через нирки, кишки.
Фармакодинаміка. Кофеїн має психостимулюючий та аналептичний ефекти. Механізм психостимулюючої дії полягає у блокаді фосфодіестерази тканин мозку, накопиченні цАМФ та стимуляції глікогенолізу. Певне значення має антагонізм з аденозином (конкуренція за аде-нозинові (пуринергічні) А,_ та А2-рецеп-тори). Аденозин пригнічує функцію центральної нервової системи. Під впливом кофеїну стимулюється психічна діяльність, підвищується розумова і фізична працездатність, рухова активність, скорочується тривалість відповіді на зовнішні подразнення. Стимулюючий вплив залежить від типу нервової діяльності (для слабкого типу потрібні малі дози кофеїну, для сильного — більші). Суттєве значення для фар-макодинаміки кофеїну мають дози. Кофеїн у малих дозах спричиняє переважно стимулюючий вплив, у великих — пригнічу вальний (внаслідок виснаження функції нервових клітин).
Аналептична дія пов'язана з впливом на центри довгастого мозку — дихальний, судиноруховий. Крім того, кофеїн збуджує центри блукаючого нерва. Частіше спостерігається підвищення частоти й поглиблення дихання, але вплив на центри блукаючого нерва може змінити цей ефект. У великих дозах кофеїн посилює рефлекси спинного мозку внаслідок полегшення міжнев-ронної передачі імпульсів. Неоднозначно впливає на міокард, може спостерігатися позитивний інотропний ефект (табл. 13), а у великих дозах — також позитивний хроно-тропний ефект внаслідок вивільнення кальцію з депо ендоплазматичної сітки. Проте часте збудження центрів блукаючого нерва може бути причиною брадикардії. Іноді кофеїн зовсім не впливає на функцію серця.
У великих дозах кофеїн викликає/тахікардію, іноді аритмію. Збільшенні хвилинного об'єму крові (серцевого викиду) може спостерігатися під впливом ксанти-нів і без тахікардії. Підвищення сили скоротливості міокарда сприяє збільшенню хвилинного об'єму крові і зумовлює зниження центрального венозного тиску. У здорових осіб зниження венозного тиску маскує кардіостимулюючий ефект, що викликає зменшення хвилинного об'єму крові.
Центральний і периферичний компоненти дії кофеїну спостерігаються також відносно судинного тонусу. Коли кофеїн стимулює судиноруховий центр, тонус судин підвищується. Безпосередній спазмолітичний вплив кофеїну на гладкі м'язи стінки судин деяких органів викликає зниження їхнього тонусу, що зменшує навантаження на міокард. Однак судинорозширювальний вплив є короткочасним, тому препарат не застосовують при захворюваннях периферичних судин. Кофеїн вибірково впливає на різні судинні ділянки: розширює вінцеві судини (особливо коли підвищений хвилинний об'єм крові, що прискорює вінцевий кровообіг), судини нирок посмугованих м'язів, звужує судини черевної порожнини, шкіри. Судини мозку кофеїн спочатку розширює, потім дещо тонізує. Центральний кровообіг і тцск цереброспінальної рідини знижується. Це пояснює ефективність кофеїну у випадках мігрені.
Ксантини розширюють легеневі артеріоли, знижуючи тиск у легеневій артерії. Цей ефект посилюється зниженням центрального венозного тиску. Вплив кофеїну на артеріальний тиск пов'язаний з кардіотропними та судинними ефектами. При артеріальній гіпотензії кофеїн підвищує (нормалізує) артеріальний тиск. Поєднане розширення периферичних судин і збільшення хвилинного об'єму крові зумовлює підвищення пульсового тиску, кровообігу, поліпшення гемодинаміки.
Під впливом кофеїну підвищується секреція залоз шлунка (збільшується кислотність шлункового соку і вміст пепсину в ньому). Кофеїн підвищує діурез, що є наслідком поліпшення ниркової гемодинаміки і пригнічення реабсорбції Na+ й води в ниркових канальцях. Під впливом кофеїну підвищується загальний обмін, потреба в кисні, прискорюється глікогеноліз, ліполіз, виникає гіперглікемія. У великих дозах кофеїн викликає вивільнення адреналіну з мозкового шару надниркових залоз. Кофеїн знижує агрегацію тромбоцитів, стимулює процеси дозрівання лімфоцитів, тимоцитів.
Його застосовують для стимуляції психічної діяльності під час стомлення, мігрені, артеріальної гіпотензії. Кофеїн входить до складу комбінованих препаратів, частіше у поєднанні з ненаркотичними анальгетиками («Цитрамон», «Аскофен» та ін.).
Побічна дія: нудота, блювання, неспокій, збудження, інсомнія, тахікардія, серцева аритмія; за тривалого застосування розвивається звикання, може виникнути психічна залежність (теїзм).
Протипоказання: артеріальна гіпертензія, атеросклероз, глаукома.

Теофілін

Фармакологічна дія. Блокує аденозинові (пуринові) рецептори і тим самим чинить бронхолітичну дію. Препарат також має стимулюючу дію на центральну нервову систему, хоча і менш виражене, ніж кофеїн; посилює скорочувальну діяльність міокарда. Кілька розширює периферичні, коронарні та ниркові судини, виявляє помірну діуретичну дію, інгібує агрегацію тромбоцитів, гальмує вивільнення з опасистих клітин медіаторів алергії.

Теобромін

Фармакологічна дія

Застосування. Дія на організм. За хімічною будовою і дією на організм теобромін близький до кофеїну і теофіліну. Теобромін стимулює серцеву діяльність, розширює вінцеві судини серця і мускулатуру бронхів, посилює діурез. Теобромін слабкіше збуджує центральну нервову систему, ніж кофеїн. У медичній практиці теобромін застосовується головним чином при спазмах судин мозку, при хронічній коронарної недостатності.

 

 

Ідентифікація кофеїну

1. За фізико-хімічними константами: температура плавлення, ІЧ-спектроскопія.

2. Реакція з розчином калію йодиду йодованим у присутності HCl розв.- утворюється коричневий осад (перйодид С8Н10N4О2•J2•HJ), який розчиняється при нейтралізації розчином NaOH розв.

3. Мурексидна проба.

4. Нефармакопейна реакція - з розчином таніну утворюється білий осад, розчинний в надлишку реактиву.

5. Реакція з ацетилацетоном і диметиламінобензальдегідом. Розчин субстанції у суміші ацетилацетону і розчину NaOH розв. нагрівають на водяній бані, охолоджують, додають розчин диметиламінобензальдегіду і ще раз нагрівають. Охолоджують і додають воду - з'являється інтенсивне синє забарвлення:

 

Кофеїну моногідрат дає всі реакції на кофеїн після попереднього висушування при 100-105°С.

Кількісне визначення

Кофеїн

1. Ацидиметрія в неводному середовищі у суміші кислоти оцтової безводної, оцтового ангідриду та толуолу, пряме титрування. Потенціометрична індикація, контрольний дослід (Е=М.м).

2. Йодометрія, зворотне титрування, індикатор - крохмаль (Е=М.м/4).

Кофеїн натрію-бензоат

1. Вміст кофеїну визначають йодометрично. (Е=М.м/4). У перерахунку на суху речовину його має бути 38,0 - 40,0 %.

2. Натрію бензоат визначають ацидиметрично в присутності змішаного індикатора (розчин метилового оранжевого і метиленового синього у співвідношенні 1:1) та ефіру (для екстрагування кислоти бензойної, що виділяється в процесі титрування) (Е=М.м). Натрію бензоату в перерахунку на суху речовину має бути не менш 58,0 % і не більш 62,0 %.

Зберігання, застосування.

 

Кофеїн

У сухому, захищеному від світла місці.

Стимулятор ЦНС, кардіотонічний засіб, при спазмах судин; енурезі у дітей, стимулятор психічної і фізичної працездатності, при отруєнні наркотичними препаратами. Випускають у порошку.

Кофеїн моногідрат входить до складу таблеток: Теофедрин, Цитрамон, Цитропак, Аскофен, Кофіцил, Кофетамін, Беналгін, Колдрекс, Солпадеїн, Панадол-екстра. Застосовують у дозах 0,05-0,1 г як стимулятор ЦНС.

Кофеїн натрію-бензоат

У сухому, захищеному від світла місці.

Стимулятор ЦНС і кардіотонічний засіб. Завдяки розчинності у воді використовується у вигляді ін'єкційних розчинів. Випуск - порошок, табл. 0,1 і 0,2 г, 0,075 г (дитячий); 10% і 20% р-ни в амп. по 1,0-2,0 мл. Входить до складу табл.: Анапірин, Пенталгін.

Теобромін

Зберігання. У ЩЗК, захищеному від світла місці.

Застосування. Стимулює діяльність серця, дещо розширяє коронарні судини і бронхи, виявляє діуретичну дію. Випускають у порошку і табл. по 0,25 г.

Входить до складу таблеток: Темінал (з амідопірином і фенобарбіталом), Теодибаверин (з папаверином і дибазолом), Теофедрин.

Теофілін

Зберігання. У ЩЗК, захищеному від світла місці.

Застосування. Бронхолітичний, кардіотонічний і діуретичний засіб з помірною дією при застійних явищах серцевого і ниркового походження. Випуск - порошок, табл. по 0,1 і 0,3 г; ампули 2%-5,0; свічки по 0,2 г. Теопек, Теотард, Неофілін, Еуфілін-Здоров’я. Входить до складу табл. Теофедрин.

Пентоксифілін (Pentoxifyllinium)
Агапурин, Пентілін, Трентал
Синтетичний аналог теоброміну.

3,7-диметил-1-(5’-оксогексил)-3,7-дигідро-1 Н -пурин-2,6-діон або 1-(5’-оксогексил)-теоброміну.

Ідентифікація пентоксифіліну

Температура плавлення

ІЧ-спектроскопія

ТШХ

Реакція на ксантини

 

Застосування пентоксифіліну

Виявляє судинорозширюючу дію, покращує постачання тканин киснем, зменшує агрегацію тромбоцитів і знижує в'язкість крові. Застосовують при розладах периферичного кровообігу, атеросклеротичних розладах, ішемічних станах після інфаркту, в офтальмології, при розладах слуху. Випуск – табл. (драже) по 0,1 г, ампули 2%-5,0. Приймають в середину по 0,2 г 3 рази на день після їжі. При гострих розладах периферичного або мозкового кровообігу вводять 0,1 г інтравенозно крапельно в 250-500 мл NaCl або 5% р-ні глюкози.

Еуфілін (Euphyllinum)

Aminophilline

Ідентифікація еуфіліну

1. Теофілін ідентифікують:

а) за температурою плавлення теофіліну (269 - 274°С) після підкислення HCl до рН 4-5;

б) мурексидною пробою.

2. Етилендіамін підтверджують за реакціями:

а) з розчином купруму (II) сульфату утворює яскраво-фіолетове забарвлення:

б) з 2,4-динітрохлорбензолом – випадає жовтий осад.

Дипрофілін (Diprophyllinum.

7-(2',3'-Діоксипропіл)-теофілін

Менш токсичний, ніж теофілін. Використовують при спазмах коронарних судин, серцевій і бронхіальній астмі, гіпертонічній хворобі. Випуск – табл. по 0,2 г; амп. 10%-5,0; свічки по 0,5 г.

Висновок

Здоров'я людей - один з основних факторів міцності держави та сім'ї, прискорення науково технічного процесу, безцінний дар природи. Не останню роль у здоров'ї людини відіграє наука "Фармацевтична хімія". Вивчення всіх властивостей лікарських препаратів і характеру дії їх на організм допоможе нам позбутися від багатьох захворювань.

Список літератури:

 

1. Муравйова Д.А., Самилін І.А., Яковлєв Г.П. Фармакогнозія: Підручник. -
4-е вид., Перераб. і доп. - М.: Медицина, 2002. - 656 с.: Іл. - (Учеб. літ.
для студ. фарм. вузів).

 

2. Біохімія: Підручник / За ред. Є.С. Северина. - М.: ГЕОТАР - МЕД, 2003.
(Серія «XXI століття»).

 

3. Бєліков В.Г. Фармацевтична хімія. У 2 ч.: Учеб. для вузів. -
П'ятигорськ, 2003. Видання третє, перероблене і доповнене.

 

4. Переробка рослинної сировини. / Балицький К.П., Воронцова А.Л. -
Київ: Наук. Думка, 1998.

 

5. Харкевич Д.А. Фармакологія: Підручник. - 6-е вид., Перераб. і доп. - М.:
геотар мед, 1999.

 

6. Тахтаджян А.Л. Життя рослин. Т.5., Ч.2. Освіта, 1981.

 

7. Солдатенков А.Т., Шендрик І.В. Основи органічної хімії
лікарських речовин. Хімія, 2001.

 

8. Бєліков В.Г. Синтетичні та природні лікарські засоби. М.:
Вища школа, 2001.

 

9. Машковский М.Д. Ліки ХХ століття. М.: Нова хвиля, 1998.

 

10. Джілкріст Т. Хімія гетероциклічних сполук. М.: Світ, 1999.

 

11. Кочетков В.Д. Хімія природних сполук. М.: Хімія, 2000.

 

12. Пассет Б.В. Похідні пурину. М.: ГЕОТАР МЕД, 2002.

13. Мелентьева Г. А, Л.А. Антонова Л. А. "Фармацевтическая химия". - Москва - 1985 г.

14. Жиряков В. Г. "Органическая химия". - Москва - 1986 г.

Вступ

З пуриновими алкалоїдами людина зустрічається щодня. Рідко хто з нас вранці не випиває чашку чаю або кави. Після випитої чашки - піднімається настрій, відбувається приплив життєвих сил. Це пояснюється стимулюючою дією кофеїну на центральну нервову і серцево - судинну систему.
У медицині препарати кофеїну застосовуються при отруєннях наркотичними речовинами таіншими отрутами. Недавні дослідження (досліди на мишах) показали, що кофеїн може оберігати тваринний організм від шкідливого впливу іонізуючих випромінювань. Передбачається, що кофеїн зв'язує вільні радикали, які утворюються при опроміненні і ушкоджують здорові клітини. У майбутньому на основі кофеїну, можливо, буде створення нових радіопротекторних препаратів.
Теобромін і теофілін використовують в клініці при спазмах судин головного мозку, коронарної недостатності і застійних явищах серцевої і ниркової етіології. Всі три алкалоїду можуть застосовуватися як сечогінні засоби.
Зараз ведуться дослідження і розробки нових комплексних препаратів, що містять пуринові алкалоїди, для лікування захворювань серцево - судинної і центральної нервової систем.

 

 

Загальна характеристика синтетичних сполук і алкалоїдів,похідних пурину як лікарських заcобів.

Алкало́їди — складні органічні азотовмісні сполуки лужної реакції переважно рослинного походження, також є продуктом життєдіяльності грибів та деяких нижчих тварин (молюски, жаби). Назву — перекладається як «подібні до лугів» — отримали через лужну реакцію водних розчинів перших ізольованих представників. Майже всі алкалоїди мають високу біологічну активність, що обумовлено їхньою захисною функцією в рослинах. Це нелеткі, гіркі на смак, фізіологічно і фармакологічно дуже активні, часом отруйні або діють як наркотики. До них також належать схожі за будовою сполуки, що не мають лужних властивостей, наприклад, кофеїн (кава, чай), теобромін (чай), ефедрин. При реакції з кислотами утворюють солі. Більшість алкалоїдів у чистому вигляді — кристали, а деякі — рідини. Відомо понад 5000 різноманітних алкалоїдів.

Алкалоїди не є гомологічною групою речовин і розрізняються за хімічними, біохімічними і фармакологічними властивостями. Крім С, Н, О і N молекули алкалоїдів містять атоми S, рідше Cl чи Br.

Назва алкалоїду зазвичай походить від назви рослин, з яких їх виділяють. Назва алкалоїду може бути: за родовою назвою рослини (атропін — Atropa); за видовою назвою рослини (кокаїн — Erytroxylon coca); за фізіологічною активністю (морфін — від назви бога сну Морфея); за назвою рослинної сировини (ерготамін — від назви ріжок (рос. назва: спорынья) ergot); або називають ім’ям першовідкривача Пелетьє (пелетьєрин).