Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова.

Мова обслуговує усі сфери суспільного життя. В процесі історичного розвитку в мові виробилося багато різноманітних засобів висловлювання, які по-різному використовуються залежно від мети спілкування.

Так, наприклад, мовні засоби художнього твору де в чому відрізняються від наукового твору; мовні засоби ділових документів відрізняються від художніх і наукових творів і т. д.

Літературна мова становить систему стилів. Структура, кількість, характер і співвідношення їх змінюються з розвитком суспільства. Під стилями літературної мови розуміють її різновиди, які обслуговують різноманітні сфери суспільного життя. Усна форма літературної мови має лише один стиль — розмовний. У писемній мові виділяють: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній стилі.

Офіційно-діловий стиль має підстилі: інформаційний, дипломатичний, законодавчий, адміністративно-канцелярський. Ним написані найважливіші документи, в яких відбивається історія народу. Це стиль Конституції країни, законів, постанов, статутів, програм, наказів, звітів та інших ділових паперів. Документи відображають події, зберігають пам'ять через роки, пов'язуючи минуле з сьогоденням.

Ознаки офіційно-ділового стилю:

1. Офіційно-діловий стиль ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу актів, документальність, об’єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову.

2. Даний стиль відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології (широке використання професій­ної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб’єктивної оцінки тощо).

3. Діловий текст характеризується як зростом стандартизації мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конс­трукцій), так і своєрідністю синтаксису (прямий поря­док слів: підмет — перед присудком і якомога ближче до початку речення; означення — перед означуваним; дода­ток — після керуючого слова; обставинні слова — яко­мога ближче до пояснюваного; вставні слова вживаються на початку речення тощо).

4. Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту.

Науковий стиль використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової дослідницької діяльності. Метою наукового стилю є повідомлення,пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. Найпоширеніша форма наукового стилю — монолог.

При складенні текстів наукового стилю завжди присутній попередній відбір мовних одиниць, стилістичних засобів.

Науковий стиль властивий таким жанрам: монографія, наукова стаття, дисертація, анотація, рецензія, підручник, лекція.

Науковий стиль використовує певний набір мово-стилістичних засобів: спеціальні слова (терміни), складні синтаксичні конструкції (у яких має місце суворо впорядкований зв'язок, наприклад, за рахунок вставних конструкцій); речення, ускладнені узагальнюючими родовими найменуваннями.

Слова вживаються переважно в прямих значеннях. Експресивно-емоційне забарвлення лексики використовується надзвичайно рідко.

У текстах наукового стилю часто вживаними є цитати, посилання на першоджерела.

Публіцистичний стиль використовується найчастіше в політичній, суспільній, освітній масові агітації.

Він характеризується точністю, послідовністю, логічністювикладення провідних тез разом з їх емоційним забарвленням.

Метою публіцистичного стилю стає викладення та з'ясування певних соціально-політичних та філософських проблем, вплив на читачів або слухачів, агітація та пропагування суспільно-політичних та освітніх ідей у газетах і журналах, по радіо і телебаченню, під час мітингів і зібрань.

Публіцистичний стиль потребує попереднього відбору певних мовних засобів, матеріалу.

Звичайною формою реалізації публіцистичного стилю є усний або друкований монологом.

У цьому стилі можуть використовуватись і нормативна лексика, високі, урочисті слова і фразеологізми, емоційно забарвлені лексеми, вигуки, частки, нескладні синтаксичніконструкції, риторичні запитання, окличні інтонації, повтори. Відповідно до провідного завдання цього стилю у ньому часто використовуються політичні та морально-етичні словаі фразеологізми.

Формою реалізації для публічного стилю може бути промова, стаття, памфлет, гумореска.

Художній стиль — це стиль художньої літератури, який використовується в поетично-художній творчості. Провідним завданням художнього стилю є вплив на людськупсихіку, почуття, думки через зміст і форму створених авторами поетичних, прозових текстів. Художній стиль передбачає попередній відбір мовних засобів для створення літературних художніх текстів. У художньому стилі широко використовуються всі мовні засоби, увесь лексичний потенціал мови.

Художній стиль реалізований у формі драми, прози та поезії, які у свою чергу, розподіляються на відповідні жанри.

Фахова мова – сукупність усіх мовних засобів, уживаних в обмеженій професійною ділянкою сфері комунікації для забезпечення взаєморозуміння між людьми, які працюють у цій галузі. Функціювання фахової мови забезпечує докладно визначена термінологія. Словник професійних текстів містить вузькогалузеві лексеми, міжгалузеві наукові терміни, професіоналізми (виробничу лексику), номенклатурні назви, професійний жаргон і загальновживані лексеми

18. Науковий, офіційно-діловий, розмовний (кодифікований) стилі літературної мови як основа мови фаху.

Основу мови економістів складають загалом науковий, офіційно-діловий та кодифікований розмовний стилі мовлення, які вживаються в різних галузях економічної діяльності. Сферою використання наукового стилю мовлення є зазвичай наукова діяльність, освіта на науково-технічний поступ. Основним його призначенням є викладення наслідків економічних досліджень про людину, суспільство, державу, обґрунтування гіпотез, доведення теорій, класифікація та систематизація набутих економічних знань. Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів та відкриттів. Найпоширеніша форма цього стилю – монолог. Науковий стиль властивий таким жанрам: монографія, наукова стаття, дисертація, анотація, рецензія, підручник, лекція. У науковому стилі використовується певний набір мово-стилістичних засобів: спеціальні слова (терміни), складні синтаксичні конструкції (із суворо впорядкованим зв’язком), ускладнені речення. При цьому слова вживаються у прямому значенні, а експресивно-емоційне забарвлення лексики майже завжди відсутнє. У текстах наукового стилю часто зустрічаються цитати та посилання на першоджерела. Основними ознаками стилю є ясність і предметність тлумачень, логічна послідовність викладу думок, узагальненість понять і явищ, точність і лаконічність висловлювань.

Офіційно-діловий стиль мовлення слугує для спілкування в державно-політичному, громадському та економічному житті, законодавстві та сфері управління. Він виділяється найвищою мірою книжності. Офіційно-діловий стиль ґрунтується на логічній основі, коли важливими є послідовність і точність викладу, об’єктивність, чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову. Даний стиль відзначається суворими вимогами до лексики та фразеології (широке використання професійної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів та просторіч). Діловий текст характеризується стандартизацією мови (усталені словесні формули, звороти) та своєрідністю синтаксису (прямий порядок слів). Присутні високий ступінь одноманітності, сувора регламентація розміщення а будови тексту.

Основне призначення розмовного стилю – бути засобом живого обміну думками; тут зазвичай відсутній попередній відбір інформації. Кодифікований розмовний стиль в економічній сфері стосується, в цілому, формального спілкування. Воно зумовлене соціальними функціями мовців, а тому регламентоване формою і змістом. Ділові контакти все-таки передбачають попередню ретельну підготовку, визначення змісту, мети, прогнозування результатів. Ділова розмова не виходить за межі визначеної теми, є конструктивною і підпорядкована розв’язанню конкретних завдань, досягненню визначеної мети.