Товарна форма організації суспільного вир-ва: її суть та форми.

 

Товарне виробництво є такою організацією суспільного госп-ва, коли окремі продукти виробляються відокремленими виробниками і для задоволення суспільних потреб необхідні купівля-продаж на ринку цих продуктів, що стають товарами. Звідси випливає, що основними рисами товарного вир-ва є:

а) суспільний поділ праді;

б) приватна власність на засоби вир-ва;

в) повна соц.-екон. відокремленість виробників;

г) ек-ні зв'язки між відокремленими товаровиробниками шляхом обміну;

д) стихійний та анархічний характер розвитку.

При товарному вир-ві організація ек-ки повністю залежить від ринку, який вирішує, що виробляти, як виробляти і для кого виробляти. Це означає, що товарне вир-во є ринковим вир-вом.

Товарні відносини формуються на основі об'єктивних процесів розвитку вир-ва, його матеріально-речових і особистих факторів. Саме це створило умови для виникнення товарного вир-ва і стало причиною цього. До цих умов належать такі:

¨ суспільний поділ праці та спеціалізація вир-ва, які призводять до спеціалізації виробників на виготовленні окремих видів продукції або на певній виробничій дія-ті. Це робить можли­\вим і необхідним обмін між виробниками, що спеціалізуються на певному вир-ві;

¨ обмеженість сукупних виробничих ресурсів і матеріальних благ, що споживаються — їхня відносна рідкість.

¨ ек-на відокремленість виробників, яка виявляється у власності останніх на продукти праці, що стають товарами. Обміняти можна лише те, що є власністю. Кожний товаровиробник, вступаючи у відносини обміну, переслідує свої інтереси — не- тільки одержати нову споживну вартість, а. й щоб втілена у ній праця була не меншою, ніж його продукт. Саме це є стимулом для підвищення продукт-ті праці кожного товаровиробника. Адже останні є носіями різної праці — складної й простої, фізичної й розумової, одні виробники працюють у сприятливих, а ін. — у шкідливих умовах. Через ці обставини продукти праці людей мають різну цінність—високу і низьку залежно від того, результатом якої праці вони є або наскільки вони є рідкісними. Для того щоб поставити своє благополуччя в безпосередню залежність від результатів праці, виробники і намагаються відокремитись у веденні свого господарства. Все це і створює фундамент для товарної форми організації вир-ва.

Розрізняють такі форми товарного вир-ва: просте та капіталістичне товарне вир-во. Просте товарне вир-во характер-ся єдністю безпосередніх виробників із засобами вир-ва, капіталістичне — їх антагонізмом. Просте товарне вир-во базується на власній праці, а капіталістичне — на експлуатації чужої праці. Продукт праці у простому товарному вир-ві належить самому товаровиробнику, У капіталістичному — власнику засобів вир-ва, т. б. капіталісту. Просте товарне вир-во є дрібним, розрізненим, у ньому відсутній одиничний поділ праці, а кінцева мета — задоволення особистих потреб товаровиробника. Капіталістичне товарне вир-во передбачає спільну працю багатьох найманих робітників, розвинутий одиничний поділ праці. Його мета — одержання прибутку капіталістом. Просте товарне вир-во має обмежений характер (одна частина вироблюваних у суспільстві продуктів йде безпосередньо на особисте споживання, друга – на ринок), а капіталістичне – загальний.

За умов адміністративно-командної системи мало місце штучне звуження сфери товарно-грошових відносин, значне ігнорування вимог дії економічних законів товарної форми організації вир-ва, що послужило важливим фактором її неефективності та деградації.

 

Товар та його властивості.

 

Товар — це продукт праці або певне благо, що здатні задовольняти певні потреби людини і призначені для обміну (купівлі та продажу).

Суть товару розкривається при розгляді його властивостей: споживчу вартість і вартість.

Споживча вартість – це корисність товару, його властивість задовольняти будь-які потреби людини.

Товари як споживчі вартості відрізняються за призначенням у задоволенні потреб людини: одні з них задовольняють потреби у їжі, другі—у одязі, треті—у засобах пересування, четверті— у послугах культурного призначення.

Споживча вартість властива не лише товарам, які набувають речової форми, а й послугам. Особливого значення набуває така споживча вартість, як інформація.

Для того, щоб споживча вартість стала товаром необхідно, щоб вона була продуктом праці і виготовлена для ін., т.б. виступала, як суспільна споживча вартість.

Суспільна споживча вартість – це корисність товару, його властивість потреби не самого виробника, а ін. членів суспільства, до яких вона поступає через обмін. В будь-якому випадку споживча вартість товару обмінюється на ін. Обмін відбувається на основі мінової вартості.

Мінова вартість – це властивість товару обмінюватись на ін. в певних кількісних співвідношеннях. У міновій варт-ті прирівнюються одна до одної найрізноманітніші споживчі вартості.

Праця, витрачена на вир-во товарів, створює їх вартість.

Вартість як економічна категорія виражає відносини між товаровиробниками з приводу затрат їхньої праці на вир-во продуктів, якими вони обмінюються. Вартість виражає кількість суспільно необхідної праці, якість продукції, її корисний ефект. Отже, те загальне, що виражається в міновій варт-ті товарів, є їх варт-ть. Мінова варт-ть виступає формою прояву варт-ті товарів. Варт-ть – це ек-на категорія, яка виникла разом з виникненням товарного вир-ва.

Т. ч. спож-ча варт-ть і варт-ть – це дві сторони продукту праці, які визначають, що цей продукт праці є товаром.

Обмін товару обумовлює необхідність визначення величини його варт-ті. Визначити величину варт-ті товару – означає, встановити кільк-ть сусп. праці, втіленої в товарі. Сусп. праця визначається сусп. необхідним робочим часом. Величина сусп. необхідного робочого часу визначається рівнем розвитку прод-х сил сусп-ва, ступенем використання факторів вир-ва і підвищення ефективності прод-ті праці.

На величину варт-ті товару впливає також інтенсивність праці. Інтенсивність — це затрати праці за одиницю часу.

 

 

18. Характеристика розвиненої форми товарного виробництва. З розвитком продуктивних сил, усуспільненням вир-ва, появою гігантських підпр-в і монополій, держ. власності, товарне вир-во стає великомасштабним, в якому домінує наймана праця. Таке вир-во засновано на різних формах власності – індивідуальній, спільній, держ. Глибокий поділ праці, спеціалізація призводять до ускладнення госп-х зв'язків і об'єктивно зумовлюють необхідність координації та регулювання ек-ки в межах країни. На цьому етапі розвитку ринкове саморегулювання доповнюється держ. регулюванням, що перетворює товарне госп-во у організоване ринкове.

Форма госп-ва, коли товаром стає не лише продукт людської праці, а й сама роб. сила, назив-ся капіталістичним (розвинутим). В умовах капіталізму всі прод. праці вигот-ся як товари і робоча сила стає товаром. Товарне вир-во набуває загального хар-ру.

Риси розвинутої форми товарного вир-ва:

1) виробник продукту – найманий робітник, власник товару – капіталіст;

2) існує експлуатація;

3) вир-во товарів здійс-ся заради одержання прибутку;

4) вир-во ведеться на базі спільної, об’єднаної праці найманих робітників;

5) товарне вир-во набуває загального характеру.

Історичними передумовами виникнення капіталу були товарне вир-во і розвинутий товарно-грошовий обіг. Кінцевим рез-том розвитку товарного обігу є гроші. Водночас вони є і першою формою прояву капіталу. Кожен капітал починає свій шлях у вигляді певної суми грошей. Але гроші самі по собі не є капіталом. Вони стають капіталом, коли вони використ-ся з метою наживи.

Товарне виробництво розподіляється на:

Просте (грунтується на особистій праці власників засобів виробництва і є вихідною формою товарного виробництва; невелике за своїм обсягом; характеризується безпосереднім і добровільним поєднанням виробника з засобами виробництва, відсутністю купівлі – продажу робочої сили як товару) – на основі індивідуальної праці, на задоволення особистих потреб виробника;

Розширене товарне виробництво - це машинна індустрія, автоматизація виробництва. При цьому розрізняють 2 типи товарного виробництва: зі стабільною і безупинно обновлюваною номенклатурою товарів.