Визначення тривалості та вартості передінвестиційних досліджень.

Тривалість проектного циклу, безумовно, не є нормативною величиною і залежить від великої кількості обставин, насамперед від виду проекту та його учасників.Чітковстановлених норм і нормативів для визначеннявартостіпередінвестиційнихдосліджень не існує.

Ця величина залежитьвідтакихчинників: масштаб і природа проекту;

вид, межі та глибинапередінвестиційнихдосліджень;

категоріязамовника та підрядникадосліджень;

час і зусилля, потрібні для збирання й аналізуінформації.

Зазвичайвартість таких дослідженьоцінюється в потрібнихлюдино-днях аболюдино-місяцях. Преідентифікаційнастадія великих проектіввимагає 2—3 людино-місяців, попереднідослідження — від 6 до 12, а детальна розробка — 12—15. На підставівитрат у людино-днях (людино-місяцях) розраховуютьсявитрати на оплату праці, відрядження, проживання, складаннякреслень, карт, документів, поштово-телеграфних і кошториснихнакладнихвитрат.Витрати на супроводження проекту та йогореалізаціюзначновідрізняються за фазами й стадіямижиттєвого циклу проекту

Кожнафірма, замовник, інвесторсамостійновизначають для себе величину тих витрат, якіспрямовують на передінвестиційнідослідження. Виокремимодеякісуб’єктивнічинники, щовпливають на цю величину:

1) досвідконсультантівабоекспертів, якіпроводятьдослідження;

2) масштаб передбачуваноїроботи;

3) складністьдосліджуваноїгалузі;

4) конкуренціяміж консультантами й експертами, умовироботиконсалтинговихфірм;

5) зацікавленістьконсультантів у проведенніподальшихдосліджень і співробітництвііззамовником;

6) компетенція у проведенніпереговорів з консультантами, щоздійснюютьпередінвестиційнідослідження.

Витрати на передінвестиційнідослідженняможутьфінансуватися:

інвестором;

замовником;

стороннімиорганізаціями, щозацікавлені в реалізації проекту.Тривалість проектного циклу залежитьвідвеликоїкількостіобставин, в першу чергувід виду проекту та йогоучасників. Суворихобмежень для визначеннявартостіпередінвестиційнихдосліджень не існує.Розробка проекту може бути представлена у вигляді циклу, якийскладається з окремих фаз, стадій та етапів і діставназви «життєвий цикл проекту».

 

. 6. Управління проектами як специфічна галузь менеджменту і як навчальна дисципліна

Основою для вивчення модулю «Управління проектами» є модулі «Мікроекономіка і макроекономіка», «Маркетинг», «Економіка підприємства» та ін.

Метою дисципліни «Управління проектами» є надання студентам знань з основ управління проектами і навчання методиці складання, планування та аналізу проектів. За допомогою цього модулю студент має опанувати методологію, необхідну для успішного управління проектами, а також набуття навичок впровадження проектних рішень у практичну діяльність.

Задачами модуля є: розробка і обґрунтування поняття управління проекту; визначення цілей проекту; оцінка ефективності проекту з урахуванням фактора ризику і невизначеності; розробка кошторису і бюджету проекту. Предметом модулю – є процеси, функції, задачі і методи Управління проектами.

Дисципліна «Управління проектами» має розкрити майбутнім фахівцям ефективну методологію вирішення завдань організації управління проектами, як процесами здійснення підприємницьких ідей, бізнес-програм, змін вихідного становища будь-якої виробничої системи, пов’язаних з інвестуванням. Зміст цих завдань полягає у створенні й розвитку проектно-орієнтовних виробничо-комерційних систем (підприємств, фірм, виробництв, автономних виробничих структур тощо), націлених на кінцевий результат із заздалегідь визначеними вартісними й якісними характеристиками. Вивчення дисципліни спирається на досвід освоєння проектів за кордоном і в умовах України.

В результаті вивчення предмета студент повинен знати і вміти:

розробити й обґрунтувати концепцію проекту;

оцінювати ефективність проекту з урахуванням факторів ризику й невизначеності;

використовувати техніко-економічне обґрунтування проекту й розробляти бізнес-план проекту;

здійснювати системне планування проекту на всіх фазах його життєвого циклу;

розробляти кошторис і бюджет проекту;

знаходити виконання проекту шляхом проведення тендерів, конкурсів, торгів;

підготовлювати й укладати контракти на постачання, організовувати оптимальну процедуру закупок і постачання;

організовувати реалізацію проекту, підбирати для цього ефективну «команду» управління проектом;

забезпечувати ефективний контроль, а також управління змінами в процесі реалізації проекту, ефективне його завершення.

Цілі, процеси, функції в управлінні проектами.

Основні цілі проекту досягаються за допомогою певних процесів управління. У зв’язку з цим виділяють такі підходи, що доповнюють один одного:

- класичний передбачаэ: планування обсягу робіт, необхідних для виконання проекту і досягнення його цілей; організацію ресурсів для їх виконання в межах встановленого бюджету і строків; впровадження розробленої програми дій; контроль за виконанням плану або його коригування у разі необхідності; керівництво командою залучених до виконання людей.

- за циклом вирішення проблеми. Дуже часто проект виникає як відповідь на наявні проблеми підприємства. Тоді для його реалізації треба здійснити такі кроки:1 етап — розробка альтернативних рішень; 2 етап — прийняття рішення; 3 етап — впровадження.

- за життєвим циклом проектного менеджменту. Основні фази: вибір проекту; планування; реалізація і контроль; завершення.

Управлінські функції включають основні, базові види діяльності, які повинні здійснювати керуючі працівники на всіх рівнях і в усіх предметних областях за проектом.

Функції управління проектом здійснюються на всіх етапах і фазах управління проектом і включають: планування, контроль проекту, аналіз, прийняття рішень, складання і супровід бюджету проекту, організацію здійснення, моніторинг, оцінку, звітність, експертизу, перевірку і приймання, бухгалтерський облік, адміністрування.

 

Модель управління проектами

Поєднати основні функції управління проектами з інструментарієм, який для цього застосовується, можна за допомогою моделі управління проектами.

Ефективність проекту залежить від рішень на кожній стадії його здійснення, причому неправильне вихідне розуміння цілей спричиняє по ланцюжку помилки у постановці задач та у визначенні обсягу робіт за проектом, що, в свою чергу, призводить до втрат часу і коштів. Встановлення цілей проекту передбачає дотримання таких правил:

- результат проекту повинен бути чітко окреслений (обсяг робіт);

-проект має здійснюватися у визначеному зовнішньому середовищі (учасники);

- повинні бути встановлені терміни проекту (строки);

- бюджет проекту не повинен перевищувати заданої величини (затрати);

- продукт має задовольняти визначеним стандартам (якість);

- необхідно мати справу з надійними, гнучкими і стабільними постачальниками і підрядчиками (ресурси).

Щоб основні вимоги не були взаємовиключаючими, всі вони повинні бути погоджені на ранніх стадіях проекту.

Цілі проекту й основні його характеристики фіксуються у так званому формулярі проекту як результат першої фази проектного менеджменту — вибору узгодження проекту.

Після встановлення цілей і з’ясування основних вимог до проекту та його результатів в управлінні проектом починається фаза планування.

Формування WBS логічно тягне за собою запитання «А хто виконуватиме ці роботи?», відповіддю на яке є створення організаційної структури проекту OBS. Вона визначає відносини між учасниками проекту, їх відповідальність і повноваження в процесі реалізації проекту. Існує два види організаційної структури:

- зовнішня оргструктура проекту — визначає відносини між менеджером проекту і членами проектної команди та функціональними керівниками і службами у фірмі;

- внутрішня оргструктура проекту — характеризує відносини між менеджером проекту й учасниками його групи.

Залежно від типу проекту, його масштабів і характеру в його реалізації можуть взяти участь від одного до декількох десятків, навіть сотень організацій. У кожній з них — свої функції, ступінь участі в проекті.

Зазвичай це такі учасники: замовник, інвестор, проектувальник, постачальник, підрядчик, менеджер проекту, команда проекту, консультанти.

Після цього здійснюється наступний блок планування — планування термінів виконання проектних робіт —складанням укрупнених сіткових графіків, обчисленням їх параметрів методом критичного шляху з подальшою розробкою діаграм Гантта як інструментів календарного планування. На етапі реалізації проекту домінує функція контролю. Система контролю встановлює основу для спостереження, оцінки й приведення початкового плану у відповідність зі змінами, що відбулися

 

 

9. Концепція затрат і вигод у проектному обґрунтуванні.

Які б підходи або методи не використовувалися в умовах оцінки ефективності інвестиційного проекту, в основу такої оцінки завжди покладається аналіз вигід і витрат, який передбачає проходження наступних етапів:

-формулювання цілі реалізації інвестиційного проекту;

-встановлення позиції, з якої має проводитися аналіз вигід і витрат;

-виявлення вигід і витрат, що зумовлені здійсненням інвестиційного проекту;

-визначення часового обрію для аналізу вигід і витрат;

-представлення вигід і витрат у грошовому вимірі.

Аналіз вигід і витрат проходить червоною ниткою через всі аспекти, за якими проводиться оцінка інвестиційного проекту, і знаходить своє концентроване вираження в фінансовому та економічному аналізі, якими передбачається співставлення вигід і витрат за певною системою показників, що обрані як критерії ефективності проекту.

Одна з найсуттєвіших проблем, яка постає в умовах аналізу вигід і витрат, що зумовлені здійсненням інвестиційного проекту, пов"язана з їх ідентифікацією.

У проектному аналізі розрізняють явні і неявні вигоди і затрати.

Явними називають матеріальні вигоди (затрати) обумовлені зменшенням (збільшенням) витрат або отриманням додаткових доходів (витрат), величина яких, як правило, очевидна, що дозволяє досить легко визначити їх фінансове значення. Зазвичай явні затрати і вигоди використовують для розрахунків фінансового аналізу проекту, оскільки вони базуються на оцінці вигід і затрат з урахуванням ринкових цін.

До неявних вигід (затрат) належать побічні вигоди (затрати), які супроводжують проект. Вони пов"язані, як правило, з економічними або соціальними наслідками проекту і мають непрямий характер. Неявні вигоди (затрати) обов"язково відображаються в економічній оцінці проекту, коли його привабливість оцінюється з позицій суспільства в цілому. Для оцінки вигід і затрат з точки зору економічного аналізу бажано використовувати альтернативну вартість ресурсів і продукції.