Форми міжнародного руху капіталу

За джерелами походження

За характером використання коштів

За термінами вивезення капіталу

За типом фінансових зобов'язань

За цілями використання

Билет 25

1. Великий арсенал методів наукових досліджень підрозділяється на дві групи: 1) емпіричні; 2) теоретичні.

Емпіричні – полягають у зібранні фактів, врахуванні всіх змін, що відбуваються з ними, в їх групуванні, математико-статистичній обробці. Теоретичні методи є засобом проникнення в глибинну сутність досліджуваних явищ, розкриття законів їх функціонування та розвитку. В політекономії теоретичні методи полягають головним чином в абстрактних висновках, у висуненні та перевірці гіпотез, гіпотетичному моделюванні економічних процесів. Широко використвується метод абстрагування Шляхом методу абстракції формуються економічні закони та категорії. Кращим засобом перевірки висунутих гіпотез, сконструйованих моделей є експерименти, тобто відтворення відповідних процесів в лабораторних умовах. Аналіз – розложення, розчленування досліджуваного об’єкту на складові частини. Синтез – вивчення предмету в єдності та взаємодії всіх його складових частин, його системної цілісності. Індукція – конструювання узагальнених висновків, теоретичних результатів, економічних законів на основі емпіричних спостережень великої кількості досліджуваних явищ. Дедукція – протилежний рух дослідницької думки від загальних наукових висновків до окремих явищ з метою: 1)наукової оцінки; 2) поглиблення, уточнення, повишення якості спільних наукових висновків, законів.

2. Валютні обмеження являють собою систему економічних, правових та організаційних заходів, які регулюють операції з національною та іноземною валютою, золотом тощо.

Міжнародні кредити використовуються у відповідності з уніфікованими міжнародними нормами міжнародних кредитів та правилами міжнародного кредитування.

Міжнародні розрахунки передбачають наявність та регулювання міжнародної валютної ліквідності. Міжнародна валютна ліквідність – це спроможність країни або групи країн забезпечити своєчасну оплату своїх міжнародних зобов’язань.

Валютний ринок – сукупність постійних економічних організаційних відносин по операціям купівлі-продажу іноземних валют, а також платіжних документів в іноземній валюті.

Органами, що регулюють валютно-фінансові відносини є:

1) національні банки, міністерство економіки, міністерство фінансів, органи валютного контролю;

2) міжнародні валютно-фінансові організації (МВФ), регіональні валютно-фінансові організації (ЕВІ).

Ці органи розробляють режим безпечного, безкризового розвитку валютно-фінансових відносин в масштабах світового господарства.

 

Билет 26

1. Конкуренція, окрім економічного, має соціальний вимір, оскільки забезпечує творчу свободу кожного. Економічною основою конкуренції є різність між вартістю товару та витратами на його виготовлення. На ринку мають дотримуватись такі умови: має бути однорідний товар; продавець та покупець не повинні мати будь які персональні преференції; ринок повинен бути повністю прозорим. На цьому ринку досконала конкуренція виступає більше як ідеальний стан ринкового господарства. Але у практиці домінує обмежена конкуренція. Інтенсивність конкуренції перебуває у зворотній залежності від числа учасників ринку: чим менше залишаєтьмя продавців, тим більший виграш у формі перерозподілу ринку збуту вони отримують внаслідок економічної загибелі своїх конкурентів. Існує нецінова конкуренція – в умовах приблизно однакових фінансово-технологічних ресурсів переважна більшість конкуруючих корпорацій відмовляється від застосування цінових методів впливу на суперника. Економічно вигіднішим є застосування нецінової конкуренції. Також можна виділити конкуренцію дрібного та середнього підприємництва з великими фірмами.

Сучасна конкуренція державно регульована. Державне регулювання конкурентних відносин полягає в дотриманні оптимального поєднання монопольно-регулюючих та конкурентних сил на тих чи інших ринках. Засобами державного впливу є законодавство про правила створення, функціонування та припинення діяльності підприємтсв і регулярний вибірковий контроль з боку виконавчої влади, в тому числі через аудиторську систему.

Функції конкуренції:

- регулююча;

- аллокаційна або функція розміщення (концентрування ресурсів там, де вони дають максимальну віддічу);

- інноваційна та адапційна (орієнтація на збільшення продуктивності праці);

- розподільна (розподіл соціального продукту по критерію дефіцитності того чи іншого виробничого фактору);

- контролююча.

 

2.

Проблема перехідних періодів не є новою для економічної науки. Спочаткувона виникає у зв’язку з переходом від аграрного суспільства доіндустріального. Згодом до зазначеної проблеми звертаються іпредставники марксизму у зв’язку з переходом від капіталізму досоціалізму. Одними з перших, хто вказав на необхідність виокремленняперехідного стану суспільства, був французький економіст Сен-Сімон. Вінрозрізняв 2 типи епох – органічну (формально функціонуючу систему) ікритичну (перехідну). За сучасних умов перехідні процеси в суспільствірозглядаються у контексті трьох основних аспектів: перехідні процеси у розвинутих капіталістичних країнах; перехідні процеси у країнах, що розвиваються; перехідні процеси у постсоціалістичних країнах. У найбільш загальному вигляді під перехідністю розуміється процесякісних змін в основах того чи іншого суспільства, спрямованих наперехід до нового соціально-економічного ладу. Таким чином, перехіднаекономіка характеризує проміжний стан суспільства, переломну епохуекономічних і соціально-політичних перетворень. Риси перехідної економіки Особливий характер неврівноваженості перехідної економіки. У перехіднійекономіці неврівноваженість має специфічний характер, оскількипереслідує іншу мету. Ця мета полягає не у поверненні економічноїсистеми до попереднього, врівноваженого стану, а навпаки, у посиленнінестійкості існуючої системи з тим, щоб вона згодом поступилась місцемновій економічній системі. Наявність у перехідній економіці особливих – перехідних економічнихФорм.Світове господарство являє собою складну систему, що характеризуєтьсявеликою кількістю складових елементів та рівнів Спеціалізація: предметна, подетальна і технологічна. Міжгалузева передбачає зосередження в країнах певних галузей привідсутності інших галузей. Внутрішньогалузева пов’язана з галузями, що засновані не стільки наприродних ресурсах, скільки на результаті наукової діяльності(притаманна розвинутим країнам). Більш тісні зв’язки між виробникамирізних країн виникають на основі подетальної спеціалізації, що являєсобою спеціалізацію заводів окремої країни на випуску комплектуючихвиробів, що не мають самостійного споживання. Билет 271. Меркантелісти (торговець,купець).Представники: Антуан де монкретьєн. Суспільне багатство- у сфері обігу-торгівліФізіократи: суспільне багатство-у сфері вир-ва. Пред-ки: Анн Робер Жак ГюргоКласична політ економія: засновник-Уіліам Петті. Багатсво-праця. Пред-ки_- адамм сміттМарксизм: пред-ки: карл маркс. Створили вчення про сусп..-економ. Формації, розкрили основи розвитку капіталізму. Вчення про двоїстий хар-р праці, теорія вартості.Маржиналізм: (австрійська школа). Пре-ки: Менгер, Візер.Використання в аналізі економічних процесів граничних величин(корисність, продуктивність)Кейнсіанство: прихильники і послідовники кейнса. Виступають за активну участь держави у структурній перебудові економіки.Інституціоналізм: пред-ки: Веблен, МюрдальОбєктами вивчення для них є «інститут» під яким вони розуміють державу, корпорації, профспілки.Монетаризм: засновник- Мілтон Фрідман. Прихильники- Кейган, Голдмен.Виступають проти активного втручання держави в економіку.Економічний лібералізм: пред-к: сміттНе визнають необхідності втручання держави в економіку.

2. Глобальні проблеми поділяють на три сфери дії. До першої належать проблеми, які виникають у сфері взаємодії природи й суспільства. Серед них: надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо, освоєння ресурсів світового океану, оволодіння космічним простором. Особливість переростання цих проблем у глобальні полягає в тому, що сьогодні споживання ресурсів, що відновлюються і що не відновлюються, досягло величезних масштабів і характеризується тенденцією до подальшого зростання.

До другої сфери належать проблеми суспільних взаємовідносин, а саме: між державами різних економічних устроїв, подолання економічної відсталості багатьох країн світу, локальні, регіональні та міжнародні кризи тощо. На перший план серед них вийшла проблема регіональних конфліктів, у тому числі і в державах, що переходять до ринкових відносин. У розв”язанні цієї проблеми зацікавлені не лише держави, які мають ракетно- ядерний потенціал, а й народи усієї планети.

Третя сфера – розвиток людини, забезпечення її майбутнього. Вона охоплює передусім проблеми пристосування сучасної людини до умов природного й соціального середовища, що змінюються під впливом НТП, питання сучасної урбанізації, боротьби з епідеміями і тяжкими захворюваннями.

Класифікація глобальних проблем за сферами дії не означає, що вони відокремлені одна від одної. Межі між сферами часто мають умовний характер, а окремі глобальні проблеми зумовлені процесами, що є результатом взаємодії не лише природи й суспільства, а й відносин між державами.

Билет 28

1. Організація виробництва - сукупність виробничих структур суспільства, різних галузей народного господарства, а також способів, прийомів, форм їх взємодії, механізму їх виробничо-господарських зв’язків.

Товарне виробництво утворюють різні галузі промисловості, будівництва, с/г. До нього також відносяться транспорт, торгівля, комунальне господарство и побутове обслуговування.

Види вир-ва: просте і розвинене

Просте – ґрунтується на особистій праці власників засобів вир-ва.

Риси: ґрунтується на особистій праці власника, розміри підприємства незначні, як і кіл-ть товару. Має обмежений хар-р. кінцева мета-отримання доходу.

Риси розвиненого тов.. вир-ва: застосовується наймана праця, мета-одержання прибутку, значно більші розміри підприємства та обсяг товару. Товарні відносини носять загальний хар-р,оскільки товаром стає навіть робоча сила.

2. Неповна зайнятість відображає ситуацію на ринку праці, коли, кількість безробітних перевищує кількість вільних робочих місць.

За неповної зайнятості значна частина трудових ресурсів країни не знаходить застосування, безробіття стає серйозною економічною проблемою, важким тягарем лягаючи на економіку, зменшуючи реальний продукт нації, темпи його зростання, доходи і добробут громадян (2).

Щодо неповної зайнятості, то вона визначається вимушеним безробіттям, яке має такі форми:

- циклічне;плинне (поточне); приховане (аграрне);застійне (перенаселення); сезонне; технологічне;- конверсійне.

Билет 29

1. Витрати домогосподарств: Первинні (продукти харчування,товари першої необхідності(одяг, взуття) витрати на комунальні та побутові послуги); Вторинні (житло, машини, техніка, предмети розкощі тощо.

Витрати на товари довгострокового кор.-ння тобто такі, які служать більш ніж один рік: авто, ПК итд; вит-ти на товари короткострокового користування(менш ніж один рік служби); витрати на послуги(лікарня, перекарня итд); Споживання – частина доходу після оподаткування, яка витрачається. Заощадження- частина доходу, яка не споживається і не сплачується у вигляді податку.

2. Важливе місце в системі національних розрахунків займає показник ВВП, який визначають як валову вартість усіх товарів і послуг, створених на території даної країни протягом певного періоду, за виключенням вартості їх проміжкового споживання. Суть ВВП розкривають його загальні риси: є найбільш загальним показником кінцевого результату економічеої діяльності в цілому в національній економіці; характеризує єдність взаємопов”язаних аспектів економічного процесу: виробництво матеріальних благ і надання послуг, розподіл доходів, кінцеве використання матеріальних благ і послуг; охоплює результати економічної діяльності всіх господарських одиниць; є вартісним, грошовим показником, вимірює ринкову вартість річного виробництва; має кількісний, часовий вимір.

Національний дохід – знову створена в сфері матеріального виробництва вартість або відповідна їй частина сукупного суспільного або національного продукту в натуральній формі, яка отримується за вирахуванням всіх матеріальних витрат на його виробництво. Національний дохід в натурально-речовому виразі складається з засобів виробництва та предметів споживання. При цьому використовуються різні методи формування дохідної частини державного бюджету.

Билет 30

1. Політекономія - суспільна наука. Вивчає відносини між людьми в процесі їх виробничо-господарської діяльності. Економічні відносини - відносини 1) з приводу економічного поєднання робітників з засобами виробництва; 2) з приводу організації виробнмчого процесу; 3) з приводу присвоєння й використання результатів виробництва.

Претдметом політичної економії є система економічних відносин, і їх єдності і взаємодії з обмеженними продуктивними силами та політичними, ідеологічними та соціальними інститутами суспільства.

Функції політ економії – теоретична, практична, прогнозна, методологічна, ідеологічна.

2. Зайнятість — це не тільки праця. У сучасних умовах вона повинна органічно поєднуватися із задоволенням особистих потреб людини, в тому числі таких: рівень оплати праці, характер праці, умови праці, тривалість робочого дня, охорона праці, компенсація за шкідливість, інтенсивність праці тощо. Людина працює не заради праці як такої: праця повинна піднести добробут людини, її соціальний статус у суспільстві, на підприємстві, у сім’ї.

Сутність зайнятості. Людський фактор є головною продуктивною силою суспільства. Тому у відтворенні продуктивних сил насамперед слід виділяти відтворення особистого фактора — людини праці і підприємця. Людина сама є продуктивною силою. Продуктивна сила людини праці характеризується її робочою силою, тобто здатністю до праці.
У будь-якій суспільно-економічній формації робоча сила має дві характеристики:
1) кількісну (кількість носіїв здатності до праці);
2) якісну (стан фізичного розвитку і здоров’я людини, рівень освіти і кваліфікації, співвідношення цих показників для різних професійних груп населення).
До якісної характеристики робочої сили належить також:
- здатність приводити в дію засоби виробництва, виконувати норми, виробляти конкурентоспроможні матеріальні блага і послуги високої якості;
- здатність у процесі праці вдосконалювати свої професійні навики, підвищувати рівень освіти і кваліфікації;
- здатність удосконалювати знаряддя і предмети праці. Робоча сила, таким чином, є потенційним станом здатності до праці, її реалізації у самій праці

Форми зайнятості. Зайнятість населення реалізується через конкретні форми включення працівника в економічну систему. Найпоширенішими серед них є: наймана праця за трудовою угодою (капіталістичний і державний сектори економіки, а також (частково) на підприємствах колективного сектору); праця осіб — співвласників кооперативних, колективних та акціонерних підприємств і організацій; праця громадян, зайнятих в особистому підсобному сільському господарстві; праця громадян, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю (будівельні роботи, ремонт, дрібна торгівля тощо); праця осіб, зайнятих у фермерських господарствах; зайняті підприємництвом; зайняті громадською роботою.

Відтворення сукупної робочої сили включає: вир-во робочої сили, тобто підтримання і відновлення фіз.. і розумових здібностей людей праці, у тому числі заміна працівників, які вибувають з процесу вир-ва. Розподіл робочої сили в галузях, підрозділах і сферах народного господарства. Споживання робочої сили, тобто її використання в процесі виробництва.