Аграрне виробництво – особлива сфера вкладення капіталу. Земельна рента та її форми. Ціна землі.

Особливості с/г виробництва:1.Процес виробництва в цій галузі залежить не лише від працівників ,а й від природних умов. 2. Надзвичайна роль землі як чинника виробництва – земля виступає як засіб виробництва.

В с.г. економічні відносини виникають між власниками землі, підприємцями та найманими працівниками.

Землевласник здає свою землю підприємцю, який організує на ній виробництво.

Між суб’єктами економічних відносин в с.г. виникають відносини приводу прибутку – рентні відносини. Одна частина у вигляді нормального прибутку дістається підприємцю інша – у формі ренти – землевласнику.

Рента - частина орендної плати, яка сплачується підприємцем власнику землі.

Земельна рента 0 ціна, що сплачується за використання землі, кількість якої строго обмежена.

Ринкова ціна на продукцію с.г. формується на гірших ділянках землі.

Ціна землі – капіталізована рента(перетворена у грошовій капітал)

Ціна землі прямо пропорційна величині ренти та обернено пропорційна нормі банківського відсотка.

Цз=(Рз:Рб)*100

Пропозиція землі є абсолютно нееластичною, оскільки кількість її строго обмежена.

Диференційований додатковий дохід – різниця між суспільною ціною, яка відображає виробничі витрати на гірших ділянках та індивідуальною ціною одиниці продукції ,яка виробляється на кращих ділянках.

Рента 1 порядку – чим краще земля, природні умови, тим більше орендна плата.

Рента 2 порядку – додатковий дохід, зумовлений підвищенням економічної родючості землі (додаткові здобрення , поливання).

Абсолютна рента – додатковий дохід, який утворюється навіть на гірших ділянках землі і дістається власнику землі. Сплачується незалежно від якості ділянки. Причиною є монополія, а також відчуження землі в оренду.

Перший вид:

Умови утворення: Відмінності земельна природною родючістю та місце розташуванням

Вид додаткового прибутку: різниця між суспільною ціною виробництва та індивідуальною ціною одиниці продукції на кращих ділянках.

Кому дістається додатковий прибуток: власнику землі.

Другий вид:

Умови утворення:відмінності земель за економічною родючістю

Вид додаткового прибутку: різниця між суспільною ціною виробництва та індивідуальною ціною одиниці продукції на економічно кращих ділянках.

Кому дістається додатковий прибуток:в межах терміну оренди – підприємцю.

 

11. 1. Виникнення та розвиток грошових відносин. Суть та функції грошей.

Концепції виникнення грошей:

-раціоналістична(гроші виникли як результат домовленості між людьми про введення спеціального інструменту для обміну товарів)

-еволюційна(гроші виникли стихійно, незалежно від волі людей, урезультаті тривалого еволюційного розвитку, сусп. Поділу праці, товарного вир-ва та обміну)

Гроші виникли в результаті мінової форми вартості.

Проста(випадкова) форма вартості

Виникла разом із зародженням товарного обміну – багато тисяч років тому. Формула: Т_х=Т_у

-вартість одного товару виражається лише у вартості якогось іншого товару

-перший товар перебував у відносній формі вартості, тобто виражає свою вартість у споживчій вартості іншого товару

-другий товар має елементарну форму, тобто виступає еквівалентом іншого товару, служить матеріалом, в якому він виражає свою вартість.

Повна(розгорнута) форма вартості

-товару протистоїть не один а багато товарів які є всі його еквівалентами, тобто вартість одного товару оцінюється через вартість інших, що можна виразити такою формулою:

Т_х

Т_а Т_b T_c….

Загальна форма вартості

Т_х

Т_а Т_b T_c….

Т_х виступає в ролі загального еквіваленту, він є тим матеріалом, в якому виражають свою вартість усі інші товари

-на різних етапах історичного розвитку у різних країнах роль загального еквіваленту виконували різні товари – худоба, хутро, зерно…

Грошова форма вартості

-виникла 4-5 тис років тому

-характеризується тим, що товаром-еквівалентом повсюдно стають метали(мідь, золото, срібло, свинець тощо), а згодом лише золото та срібло

-цьому сприяє третій великий суспільний поділ праці – виділення класу купців, які спеціалізувались на обміні товарів

Вартість виражена в грошах, називається ціною.

Основні властивості грошей:

-виконують роль загального еквіваленту

-набувають загальної споживчої вартості, яка полягає у їхній здатності обмінюватися на всі інші товари, тобто вони мають абсолютну ліквідність

-виражають певні економічні відносини, які виникають між товаровиробниками з приводу обміну продуктами праці через ринок.

Гроші – це загальний еквівалент вартості товару, який виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

Види грошей

Символічні або декретні гроші – засоби обміну що являють собою певні форми боргових зобов’язань держави і не мають власної невідємної цінності(готівкові гроші).

Кредитні або депозитні гроші – засоби обміну, які являють собою боргові зобов’язання депозитних інститутів (безготівкові гроші).

Функції грошей

1)Засіб обігу – гроші є посередником при обміні товарами та послугами.

-виконуючи цю функці., гроші безперервно переміщуються від одного суб’єкта економіки до іншого

- рух грошей, що обслуговує реалізацію сусп. Продукту, називається грошовим обігом.

2)Міра вартості – засіб кількісного виміру та порівняння відносних вартостей товарів та послуг

-саме в грошових одиницях встановлються товарні ціни та ведуться розрахунки (госп., бухгалтерський, національний)

3)Засіб платежу – полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин.

На основі цієї функції виникли кредитні гроші – вексель, банкнота, чек.

4)Засіб нагромадження – накопичення купівельної спроможності, яка може бути використана на купівлю товарів у майбутньому.

Викноуючи цю функцію гроші тимчасово вилучаються з грошового обігу, щоб бути використаними у майбутньому для здійснення закупівель чи грошових угод.

Поряд із нагромадженням грошей у монетарній формі відбувається нагромадження скарбів у вигляді предметів розкоші, виготовлених із золота і срібла, але не функціонуючих безпосередньо у вигляді грошей.

5)Світові гроші – полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов’язаних з розрахунками за зовнішньо-торговельними операціями, наданням кредитів та іншими угодами на міжнародному рівні.