Поняття про витрати виробництва і собівартість продукції

Витрати формуються в процесі використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Поточні витрати підприємства мають циклічний або безперервний характер.

Циклічні витрати повторюються з кожним новим циклом виготовлення продукції. Це витрати на матеріали, заробітну плату, виробничий інструмент.

Безперервні витрати здійснюються постійно і незалежно від виробництва. Це витрати на утримання приміщень, споруд і устаткування, тобто їх амортизація, поточний і капітальний ремонт, а також витрати на утримання управлінського персоналу.

Витрати майже завжди здійснюються у натуральній та грошовій формі.

Планування і облік витрат у натуральній формі (кількість, маса, об’єм, довжина) має важливе значення для організації виробництва. Проте для оцінки результатів виробництва необхідна грошова оцінка витрат, тому що лише вона виражає вартість виготовленої продукції.

Витрати виробництва підприємства відображають споживання засобів і предметів праці, тобто витрати уречевленої праці у вигляді запасів сировини і матеріалів, амортизаційних відрахувань, електроенергії, паливо мастильних матеріалів тощо, та витрат живої праці у вигляді зарплати.

Собівартість продукції – грошова форма витрат підприємства на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції.

Економічне значення собівартості:

1. Собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а, отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва.

Чим інтенсивніше підприємство використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку і технологію, тим нижчою є собівартість продукції.

2. Собівартість має тісний зв’язок з ціною. Це виявляється в тому, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукцію, ринкова ціна якої нижча за собівартість), виключення: демпінгові ціни.

Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають, а саме:

1) Витрати на дослідження ринку та виявлення потреби в продукції (послугах).

2) Витрати на підготовку та освоєння нової продукції (пускові витрати).

3) Витрати на виробництво продукції, до яких належать:

· вартість сировини, матеріалів, енергії;

· амортизація основних фондів і нематеріальних активів;

· оплата праці персоналу;

4) Витрати на обслуговування та управління виробничими процесами.

5) Витрати на збут продукції (пакування, транспортування, реклама продукції, комісійні витрати).

6) Витрати на розвідку, використання і охорону природних ресурсів (на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацію земель, на охорону повітряного та водного басейнів).

7) Витрати на набір і підготовку кадрів.

8) Витрати на поточну раціоналізацію виробництва (крім капітальних витрат): підвищення якості продукції, удосконалення технології, організацію виробництва та праці.

В практиці господарювання немає повної відповідності між дійсними витратами на виробництво і собівартістю продукції:

1. Відповідно до встановленого порядку, не включаються в собівартість продукції, а відшкодовуються за рахунок прибутку витрати на підготовку та освоєння нової продукції серійного та масового виробництва.

2. У собівартість продукції включаються витрати, які не мають прямого зв’язку з виробництвом:

· оплата часу виконання державних обов’язків працівником підприємства;

· оплата скороченого робочого дня підлітків і матерів, які мають дітей до одного року.

3. Непродуктивні витрати підприємства, що пов’язані з виробничою діяльністю (наприклад, витрати від браку продукції, нестача і псування матеріалів, втрати від простоїв у межах встановлених норм включаються у фактичну собівартість продукції), а витрати від порушення умов договорів (штрафи) відшкодовуються за рахунок одержаного прибутку.

Згідно П(С)БО №16 „Витрати”:

витрати – „зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу”.

 

Класифікація витрат

Розрізняють:

1. Загальні (сукупні) витрати.

2. Витрати на одиницю продукції.

Загальні – витрати на весь обсяг продукції за певний період. Величина таких витрат залежить від тривалості періоду та кількості виготовленої продукції.

Витрати на одиницю продукції – розраховуються як середні величини за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серійно.

В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.

Оскільки витрати є функцією обсягу продукції, існує поняття граничних витрат.

Граничні витрати характеризують приріст витрат на одиницю приросту обсягу виробництва:

Граничні витрати використовують для обґрунтування доцільності зміни обсягу виробництва продукції.

ΔC – приріст загальних витрат;

ΔN – приріст обсягу продукції на одиницю її натурального виміру.

Сутнісна характеристика окремих видів витрат підприємства (схема)

1. Елементні витрати є структурно однорідними і первинними, вони мають єдиний економічний зміст. До них належать (П(С)БО №3 „Звіт про фінансові результати”):

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація ОФ і нематеріальних активів;

- інші витрати.

2. Комплексні витрати є різнорідними за складом і охоплюють кілька елементів витрат. Їх групують за економічним призначенням процесів калькулювання продукції, т.т. за статтями витрат (це адміністративні витрати, загально виробничі, витрати на збут).

3. Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Їх загальна величина не залежить від кількості виробленої продукції.

4. Змінні – витрати, загальна величина яких за певний період залежить від обсягу виготовленої продукції. В їхньому складі відокремлюють пропорційні та непропорційні витрати.

5. Прямі витрати – безпосередньо пов’язані з виготовленням певних видів продукції. Вони м.б. прямо розраховані на фізичну одиницю виробу.

6. Непрямі витрати – не можна безпосередньо визначити за окремим різновидом продукції, оскільки вони пов’язані з виготовленням різних виробів (наприклад, зарплата обслуговуючого і управлінського персоналу, утримання та експлуатація ОЗ).

Співвідношення прямих і непрямих витрат залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури та методів обліку і нормування витрат.

Управління витратами – процес цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцем виникнення та постійний контроль і стимулювання їх зниження. Система управління витратами має такі функціональні підсистеми:

1) Виявлення чинників економії витрат ресурсів.

2) Нормування, планування, облік і аналіз витрат.

3) Стимулювання економії ресурсів і зниження витрат.

В процесі планування встановлюють граничні (допустимі) загальні витрати у виробничих підрозділах і в цілому на підприємствах. Порівняння фактичних витрат з плановими (кошторисами) дає змогу в процесі економічного аналізу оцінювати роботу окремих підрозділів щодо використання ресурсів, знаходити відхилення фактичних витрат від планових і відповідно стимулювати їх зниження.