Шляхи і резерви підвищення продуктивності праці.

Темпи і рівень продуктивності праці визначаються багатьма факторами, основними з яких є:

· розвиток науки і техніки;

· вдосконалення організації праці і господарського управління в цілому;

· підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівників.

Між ростом продуктивності праці і економією затрат праці існує залежність:

ΔВ – ріст ПП, %;

ΔЗП – економія затрат праці, %.

В сучасних умовах, підприємство самостійно здійснює планування продуктивності праці і визначає її рівень, але при цьому необхідно забезпечити випередження росту продуктивності праці у порівнянні з темпами росту середньої зарплати.

Фактори зростання продуктивності праці – це вся сукупність рушійних сил і чинників, що ведуть до збільшення продуктивності праці.

За рівнем керованості, фактори зростання продуктивності праці можна поділити на такі крупи:

1) ті, якими може керувати суб’єкт господарської діяльності (управління, організація, кваліфікація, мотивація персоналу, техніка і технологія, умови праці);

2) ті, що перебувають поза сферою керування суб’єкта господарювання (політичне середовище, рівень розвитку ринкових умов, конкуренція, НТП і т.і.).

Оскільки праця є процесом взаємодії робочої сили із засобами виробництва, то фактори підвищення продуктивності праці за змістом, можна поділити на такі групи:

1. Соціально-економічні, що визначають роль і якість використовуваної робочої сили:

· здатність реагувати на зовнішні стимули;

· внутрішнє бажання виконувати роботу;

· ціннісні орієнтації;

· реакції на зовнішні змінні.

2. Матеріально-технічні, що характеризують якість засобів виробництва:

· модернізація устаткування;

· використання нової, більш продуктивної техніки;

· підвищення рівня механізації і автоматизації виробництва.

3. Організаційно-економічні, що відбивають якість поєднання робочої сили і засобів виробництва:

· вдосконалення кооперації та розподілу праці;

· впровадження передових методів та прийомів праці;

· вдосконалення організації та обслуговування робочих місць;

· поліпшення умов праці та відпочинку працівників;

· впровадження передових методів і прийомів праці;

· вдосконалення системи матеріального стимулювання праці.

За сферою виникнення і дії, фактори зростання продуктивності праці поділяються на:

1. Внутрішньо виробничі, що виникають і діють безпосередньо на підприємстві.

2. Галузеві і міжгалузеві, пов’язані з можливістю покращення кооперативних зв’язків.

3. Регіональні, характерні для даного регіону.

4. Загальнодержавні, які сприяють підвищенню продуктивності праці в усій країні (підвищення рівня освіти населення, раціональне використання трудового потенціалу і зміцнення його здоров’я).

Резерв підвищення продуктивності праці – відрізок фактору, можливий для використання в конкретний момент часу.

Підвищення продуктивності праці може відбуватись такими шляхами:

1) Вдосконалення знарядь праці, предметів праці та технології виробництва.

2) Підвищення рівня механізації праці.

3) Вдосконалення організації праці за рахунок нормування оплати праці.

4) Використання соціальних резервів, які спрямовані на підвищення кваліфікації робітників та покращення умов їхньої праці.

5) Поліпшення організації виробництва за рахунок впровадження нових технологій, поліпшення матеріально-технічного постачання, ліквідація сезонності робіт у галузях з сезонним виробництвом.

 

ТЕМА 6.

ІНВЕСТИЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА І ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

 

1. Поняття, склад і структура інвестицій.

2. Поняття про капітальні вкладення.

3. Оцінка ефективності інвестицій.

4. Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень та фінансових інвестицій.