Тема 2. Особливості фінансової діяльності суб’єктів господарювання різних організаційно-правових форм

 

План

1. Особливості фінансової діяльності приватних підприємств

2. Особливості фінансової діяльності товариств з обмеженою відповідальністю

3. Особливості фінансової діяльності повних і командитних товариств

4. Сутність та особливості фінансової діяльності акціонерних товариств

5. Переваги та недоліки акціонерної форми організації бізнесу

 

Основні терміни

Приватне підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство, акціонерне товариство.

 

1. Особливості фінансової діяльності приватних підприємств

Приватне підприємство — це юридична особа, заснована на власності окремого громадянина (в т. ч. нерезидента) з правом найму робочої сили. Фізична особа — засновник приватного під­приємства є власником 100 % капіталу такого підприємства, вклю­чаючи право на управління та отримання відповідної частки при­бутку у вигляді дивідендів.

Переваги форми організації бізнесу у вигляді приватного під­приємства зводяться до такого:

– максимально повне використання власником права на участь в управлінні підприємством;

– спрощений порядок реалізації права на правонаступництво;

– власник несе обмежену відповідальність за зобов'язаннями підприємства, тобто лише в межах вкладів у власний капітал;

– оплата внесків може здійснюватися як у грошовій, так і майновій формі;

– практично повністю відсутні так звані агентські ризики.

До основних недоліків, які перешкоджають ефективній фінан­совій діяльності приватного підприємства, можна віднести такі:

– низький рівень мобільності прав власності на приватне під­приємство (позбутися права власності на приватне підприємство можна в результаті його ліквідації або внаслідок продажу під­приємства у повному обсязі іншій особі);

– фактична неможливість залучення власного капіталу від ін­ших, крім власника, інвесторів;

– відсутність детального нормативного регулювання діяльно­сті приватного підприємства, що створює умови для свавілля бюрократії.

Фінансування приватного підприємства здійснюється на осно­ві внесків його власника, тезаврації прибутку, одержання комер­ційних чи банківських позичок.

Враховуючи статус приватного підприємства, оптимальним з погляду мінімізації накладних ви­трат способом поповнення власного капіталу є реінвестування прибутку.

2. Особливості фінансової діяльності товариств з обмеженою відповідальністю

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) є суб'єктом колективної власності, має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається статутними документами. Власниками (учасниками, засновниками) ТОВ можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Державні підприємства не можуть бути засновниками господарських товариств.

Недоліком в організації фінансування ТОВ є складність і витратність передачі права власностіна частки. На відміну від акцій АТ, частки ТОВ є не досить мобільними, оскільки відсутній орга­нізований ринок торгівлі ними. Окрім цього, операція купівлі-продажу (переуступлення) часток має бути нотаріально посвідче­на.

Для ТОВ, як і для інших підприємств, корпоративні права яких не мають обігу на фондовій біржі, характерним є загострення про­блематики інформаційної асиметрії під час торгівлі частками, що ускладнює їх продаж третій стороні.

Фінансування товариства може здійснюватися на основі до­даткових внесків учасників, тезаврації прибутку, залучення бан­ківських і комерційних позичок, шляхом емісії облігацій. У разі, якщо кредитоспроможність товариства та його активи є недостатніми для залучення необхідних розмірів кредитних ресурсів, окремі учасники ТОВ можуть нада­вати поручительства чи інші види кредитного забезпечення під позички, які виділяються цьому товариству. Завдяки цьому роз­ширюються можливості фінансування підприємства.

Досить часто з метою економії на податках учасники ТОВ за­мість фінансування товариства на основі збільшення статутного капіталу надають підприємству довгострокові позички. В цьому разі учасники розглядатимуться одночасно як власники і креди­тори підприємства.

3. Особливості фінансової діяльності повних і командитних товариств

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого ве­дуть спільну підприємницьку діяльність і несуть солідарну від­повідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном. Установчий договір про повне товариство повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад і порядок вне­сення вкладів, форму їх участі у справах товариства.

Ведення справ товариства може здійснюватися або всіма уча­сниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства.

Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном (комплементаріями), є один або більше учасників, відповідальність яких обме­жується вкладом у майні товариства (вкладників).

Якщо у командитному товаристві беруть участь два або біль­ше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства. Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з по­вною відповідальністю.

Звернення стягнення на частку учасника в товаристві за його власними зобов'язаннями не допускається. За недостатності май­на учасника для покриття боргів за зобов'язаннями кредитори можуть вимагати в установленому порядку ліквідації товариства або виділення частки учасника-боржника. Решта учасників впра­ві з метою збереження товариства виділити частку учасника-боржника в грошовій або натуральній формі відповідно до бала­нсу, складеного на день вибуття такого учасника з товариства.

Якщо при ліквідації товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники (комплементарії) усім своїм майном, на яке відповідно до законодав­ства України може бути звернено стягнення. Учасник (комплементарій) товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства.

Учасник, який сплатить повністю борги товариства, вправі звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до решти уча­сників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїй частці у майні товариства.