Тема 7. Управління структурою капіталу підприємства

 

План

1. Структура капіталу. Альтернативні теорії структури капіталу

2. Структура капіталу і ризик

3. Ціна капіталу та складових, що її формують. Оптимальна структура капіталу

4. Маржинальна вартість капіталу

Основні терміни

Власний капітал, позиковий капітал, структура капіталу, підприємницький ризик, фінансовий ризик, вартість капіталу, середньозважена вартість капіталу, маржинальна вартість капіталу

 

Структура капіталу. Альтернативні теорії структури капіталу

Співвідношення складових капіталу корпорації являє собою його структуру.

Отже, можна формалізувати капітал і його структуру:

 

Вартість капіталу (V) = Акціонерний капітал (S) + борг корпорації, її зобов’язання (D)

 

Проблеми формування структури капіталу з'являються разом із проблемами ризику і невизначеності в одержанні доходу. Як до­могтися найкращого співвідношення між акціонерним капіталом і боргами, щоб сприяти збільшенню ринкової вартості капіталу корпорації, а процент за залучений з фінансового ринку капітал був мінімальним?

Альтернативні теорії.

Теорія Г. Доналдсона про ієрархію фінансових джерел.

Г Доналдсон розробив концепцію субординації або послідовності джерел формування структури капіталу, яка перетворюється в теорію ієрархії. ЇЇ сутність зводиться до такого:

По-перше, корпорація насамперед повинна визначати і вико­ристовувати внутрішні джерела фінансування.

По-друге, визначаючи частку дивідендів у чистому прибутку, корпорація повинна виходити зі своїх інвестиційних планів.

По-третє, завжди є певні межі для збільшення нерозподіленого прибутку.

По-четверте, корпорація залежно від реальних грошових по­токів і можливостей для розширення інвестування може створю­вати додаткові внутрішні фонди.

По-п’яте, тільки в разі потреби, коли немає можливості фінансувати приріст капіталу внутрішніми джерелами, корпорація може звернутися до зовнішніх.

По-шосте, у разі залучення зовнішніх джерел пропонується така послідовність: банківські позички, випуск боргових інстру­ментів і тільки в останню чергу – випуск акцій.

Теорія асиметричної інформації

Сутність теорії асиметричної інформації полягає в тому, що обсяг, повнота і якість інформації про фінансовий стан корпора­ції в її менеджерів може істотно відрізнятися від інформації, яку одержують її інвестори.

Відтак, одним з голов­них завдань сучасного корпоративного менеджменту є організація інформаційного поля навколо корпорації, доведення до відома акціонерів та інвесторів успіхів у діловій і фінансовій діяльності; розкриття основних цілей інвестиційних програм.

Структура капіталу і ризик

Вивчення проблеми формування структури капіталу передбачає вивчення двох понять: 1) підприємницький ризик,; 2) фінансовий ризик.

Підприємницький ризик являє собою невизначеність в одер­жанні майбутнього доходу від основної діяльності, тобто прибутку до сплати процентів і податків.

Особливе місце серед чинників, що визначають підприємниць­кий ризик, посідає так званий операційний леверидж, який відображає залежність прибутку від рівня постій­них фіксованих витрат виробництва. За решти рівних умов чим вищі постійні витрати корпорації, тим вищий підприємницький ризик, оскільки навіть невелике підвищення витрат понизить дохід від основної діяльності.

Виробничий (операційний) леверидж – це потенційна можливість впливати на валовий прибуток шляхом зміни структури собівартості й об'єму випуску продукції. Дія операційного важеля (левериджу) виявляється в тому, що будь-яка зміна виторгу від продажу продукції завжди породжує значну зміну прибутку.

Сила впливу операційного важеля визначається по формулі:

Свов = МД / П, (7.1)

 

де Свов – сила впливу операційного важеля;

МД – маржінальний доход;

П – прибуток.

Сутність фінансового ризику полягає в тому, що фактична норма прибутку у відсотках (на одну акцію) в корпорацій, які використовують позички, знижується порівняно з очікуваною, якщо очікуваний прибуток скоротився.

Функціональну залежність між рентабельністю власного капіталу та його структурою можна дослідити на основі визначення ефекту фінансового левериджу (Ефл), який дає змогу знайти наближене значення оптимальної структури ка­піталу, тобто виявити граничну межу використання позичкового капіталу для конкретного підприємства.

Ефект фінансового левериджу (ЕФЛ) розраховується:

 

ЕФЛ = (1 – Спп) ∙(КВРа – Пс) ∙ Пк / ВК, (7.2)

 

де: ЕФЛ – ефект фінансового левериджу, що полягає в прирості коефіцієнту рентабельності власного капіталу, %;

Спп – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

КВРа – коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;

Пс – середній розмір відсотків за кредит, що сплачуються підприємством за використання позикового капіталу, %;

Пк – середня сума використовуваного підприємством позикового капіталу;

ВК – середня сума власного капіталу підприємства.

 

Підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позичкового капіталу, якщо рентабельність активів перевищує проценти за кредит, називається ефектом фінансового левериджу або ефектом фінансового важеля. Він характеризує ефект фінансування діяльності та підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок збільшення частки по­зичкового (причому одним із чинників зростання рентабельності власного капіталу є економія на податкових пла­тежах).