Необхідність страхування життя в Україні і перспективи його розвитку

Зростання ризику в усіх сферах людського життя та господарської діяльності зумовлює необхідність захисту громадян від можливих втрат та розподілу збитків серед широкого загалу. Закономірність тут така: чим більше суб’єктів охоплено страхуванням, тим менше воно коштує окремій особі. Страхування у ринковій економіці ґрунтується на попередньому створенні страхових фондів із страхових внесків та на відшкодуванні збитків потерпілим - учасникам. Необхідність страхового захисту має кілька аспектів: природний, економічний, соціальний, юридичний, міжнародний. І саме ця необхідність викликана прагненням обмежити як матеріальні, так і нематеріальні збитки, пов’язані з певними ризиками.

Сьогодні в Україні практикуються три основні програми страхування життя:

— ризикове страхування життя, тобто страхування на випадок смерті, страхування від нещасних випадків, захворювань та інвалідності;

— змішане страхування життя: накопичувальне страхування з одночасним страховим захистом на випадок смерті з метою забезпечити певний капітал до потрібної дати (приміром, для придбання будинку, навчання у вузі, весілля тощо);

— пенсійне страхування: накопичувальне страхування для забезпечення додаткового періодичного (приміром, щомісячного) доходу протягом певного терміну чи довічно, після виходу на пенсію або досягнення певного віку.

Розвиток страхування життя в Україні стримується багатьма об’єктивними і суб’єктивними чинниками. Основні причини цього — відсутність платоспроможного попиту на страхові послуги внаслідок низького рівня життя населення, обмеженості корпоративних фінансів, нестійкості податкової системи, відсутності економічних стимулів для розвитку страхування. Для поступового розвитку цієї галузі в Україні необхідно: розвивати класичні види довгострокового і накопичувального особистого страхування;освоїти нові види страхування життя та поліпшити якість послуг;підвищити рівень капіталізації страхових компаній, їх фінансову стійкість, плато- і конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість; розвивати сучасну інфраструктуру ринку страхування життя; підвищити страхову культуру населення і його довіру до страхових компаній.

2.. Особливості страхування цивільної відповідальності за системою «Зелена картка». Міжнародна система “Зелена картка”, її розвиток.

Запровадження страхування цивільної відповідальності автовласників – одна з основних умов вступу України до Міжнародної системи страхування «Зелена картка». «Зелена картка» – це страховий поліс цивільної відповідальності власників транспортних засобів, що визнається усіма державами-членами цієї міжнародної системи. «Зелена картка» отримала форму за кольором і формою страхового полісу, що посвідчує ці страхові правовідносини. Заснована в 1949 p., коли був підписаний Договір про Зелену картку між 13 країнами, учасницями Договору і функціонує з 1 січня 1953 р. Країни-учасниці Договору про «Зелену картку», взяли на себе зобов'язання визнавати на території будь-якої країни страхові поліси («Зеленої картки») про страхування цивільної відповідальності транспортних засобів у міжнародному автомобільному сполученні, куплених в їх власних країнах. Для отримання «Зеленої картки» необхідна заява страхувальника, права водія і документи на транспортний засіб. Страхова премія виплачується виключно у валюті, при цьому сума залежить від строку перебування за кордоном і виду транспортного засобу. Основним елементом системи «Зелена картка» є національні бюро країн – учасниць, які організовують контроль за наявністю страхування при пересіканні кордону, а також вирішують спільно зі страховими компаніями (всередині країни і за кордоном) питання врегулювання заявлених претензій за страховими випадками. Національні бюро об'єднані у Міжнародне бюро (штаб-квартира знаходиться в Лондоні), яке координує їхню діяльність. Завдяки запровадженню обов’язкового страхування цивільної відповідальності транспортних засобів Україна приєдналася до цієї міжнародної системи (червень 1997 р.), основними завданнями якої є створення ефективного захисту потерпілих у ДТП за участю автовласників-нерезидентів країни, в якій трапилася така пригода. Цією системою запроваджується механізм гарантованих виплат компенсацій потерпілим з вини автовласників інших країн, що забезпечується виконанням певних умов країнами-членами системи «Зелена картка». По-перше, у таких країнах має здійснюватися обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. По-друге, у кожній країні має бути єдина організація, що здійснює врегулювання збитків, заподіяних автовласниками цієї країни на території інших держав, а також єдина організація, що врегульовує збитки автовласників-нерезидентів на території свого перебування. По-третє, держава-член системи «Зелена картка» не повинна здійснювати перешкод при трансферті вільноконвертованої валюти, що спрямовується на страхові виплати.

 

Контрольна робота № 17.

Теоретична частина:

1.Страхування товарних кредитів, страхування кредитів під інвестиції, страхування споживчих кредитів.

2. Характеристика окремих видів страхування життя.

 

1.. Страхування товарних кредитів, страхування кредитів під інвестиції, страхування споживчих кредитів.

Страхування товарних кредитів є операцією делькредерного типу, що передбачає відшкодування втрат, які настали внаслідок невиконання короткотермінових кредитних вимог з товарного постачання та надання послуг. При страхуванні товарних кредитів об'єктом страхування стає, як правило, весь товарний обіг протягом року. Продаж товарів може здійснюватися не лише безпосередньо — продавцем покупцеві, а й посередньо — на умовах факторингу, тобто з участю посередника — фактора чи факторного банку. З огляду на порядок врахування ризику неплатоспроможності боржника найістотнішого значення набуває факторинг повний і неповний. Головною ознакою повного факторингу є те, що ризик неплатоспроможності боржника тяжіє на факторі. У разі застосування неповного факторингу ризик неплатоспроможності лягає на продавця. З погляду продавця-кредитора найбажанішим видом факторингу є повний факторинг з переданням ризику торговельної операції на фактора. Цей ризик може бути охоплений страхуванням. Відповідальність страхового закладу при страхуванні в умовах факторингу дорівнює повній вартості контракту, тобто сумі заборгованості, яка має бути сплачена боржником факторові. Договори страхування можуть укладатися на кожну окрему операцію або на підставі генеральної угоди. Страхування кредитів під інвестиції здійснюється на базі операції з придбання інвестиційних засобів за рахунок наданих постачальниками кредитів. Кредити під інвестиції можуть надаватися не лише в товарній, а й у грошовій (готівковій чи безготівковій) формі. У першому випадку кредиторами є виробники і продавці інвестиційних засобів, а в другому — кредитні установи, однаково зацікавлені у своєчасному і повному поверненні заборгованості. З метою забезпечення її повернення застосовується відповідна форма страхового захисту. Найбільше застосовується страхування товарних кредитів, виданих для інвестиційної діяльності. Ця форма страхування кредитів забезпечує захист як інвесторів, так і продавців від ризику неплатоспроможності їхніх клієнтів. Страхування споживчих кредитів здійснюється на випадок настання неплатоспроможності тих позичальників, які отримали банківські чи товарні кредити на споживчі потреби, тобто для невиробничого споживання. Оскільки користувачами споживчих кредитів є фізичні особи, то основні причини виникнення їхньої неплатоспроможності або неплатоспроможності їхніх сімей можуть бути такі: випадки смерті позичальників чи позбавлення їх можливостей отримувати повноцінний, регулярний дохід через повну або часткову втрату ними працездатності чи джерела постійного заробітку. При страхуванні споживчих кредитів страхувальником є, як правило, позичальник — фізична особа. Він же безпосередньо вступає у відносини зі страховиком. Наявність страхового забезпечення є необхідною умовою здійснення кредитної угоди. Оскільки основними ризиками неплатоспроможності є ризики фізичного, біологічного та соціального функціонування особи, то технічно страхування споживчих кредитів будується на тих самих засадах, що й особисте страхування. У разі настання страхового випадку обов'язок повернення кредиту лягає на страховика.

2. Характеристика окремих видів страхування життя.

Страхування життя поділяється на певні види.

Серед найпопулярніших видів страхування життя виокремлюють змішане страхування життя. Розгляд цього виду страхування слід починати з визначення обсягу відповідальності страховика. Під час проведення змішаного страхування життя необхідно врахувати, що договори страхування укладаються лише на тривалий час. Змішаним страхуванням називають такий вид страхування життя, який об’єднує в одному договорі і на одну особу кілька самостійних видів страхування. Змішане страхування охоплює страхування на дожиття, страхування на випадок смерті застрахованого, страхування на випадок втрати страхувальником здоров’я від нещасного випадку.

При укладенні договору страхування страховик повинен ознайомити страхувальника з правилами проведення страхування, а також визначитися щодо можливості укладення договору. У зв’язку з цим треба звернути увагу на ті вимоги, які страхова компанія ставить до потенційного страхувальника з цього виду страхування, а також на причини відмови в укладенні договору. Важливо також зосередити увагу на встановленні строку страхування, якщо укладення договору можливе. Крім того, при укладенні договору страхування визначається розмір страхової суми.

За умовами страхування страхувальнику надається право припинити дію договору страхування. При цьому страхова компанія виплачує йому певну суму, яка називається викупною сумою.

Як правило, договори змішаного страхування є довгостроковими і можуть укладатися на різні за тривалістю строки. В Україні договори змішаного страхування життя укла­даються строком на 3, 5, 10, 15 і 20 років. На страхування приймаються громадяни від 18 років і до того віку, який вважається середньою тривалістю життя, страхування дітей – без обмеження віку. Вік особи, на користь якої укладається договір змішаного страхування життя, не має значення.

Страхування на дожиття означає, що особа, яка сплачувала страхові внески і дожила до певного попередньо встановленого віку, отримує від страховика страхову суму; в протилежному випадку в разі смерті застрахованого в період дії договору страховик виплачує 100% страхової суми спадкоємцям. Тому страховик за таблицею смертності визначає ймовірність того, що особа (страхувальник) доживе до певного віку і на основі цього розраховує страхову премію так, щоб, беручи до уваги приріст капіталу, мати можливість видати страхову суму. Достовірно побудована таблиця смертності має важливе значення для кожної страхової компанії, оскільки саме від неї залежить розмір та резерви премії.

Страхування на випадок смерті передбачає, що за страхову премію, яка вноситься страхувальником протягом усього його життя або до якогось певного часу, страховик зобов’язується при настанні смерті, коли б вона не сталася, виплатити встановлену попередньо страхову суму.

При страхуванні дітей страхувальниками виступають батьки й інші родичі дитини, які укладають договори страхування, сплачують страхові внески, а застрахованим є дитина у віці з дня народження до 15 років. Як правило, вік, стан здоров’я страхувальника не має значення при укладанні договору страхування, але в окремих випадках страхові компанії можуть це обумовити. Крім того, договори страхування дітей можуть бути укладені юридичними особами – підприємствами, установами, організаціями.

Страхування до одруження (весільне страхування). Страху­вальниками за цим видом страхування виступають батьки, бабусі, дідусі та інші родичі дитини віком від 18 до 80 років, які уклали договір на користь дітей застрахованих осіб. Договори страхування можуть укладатися відносно дітей віком від дня народження до не більш як 18-ти років на момент закінчення дії договору страхування. На користь однієї дитини можна укласти кілька договорів страхування. Не укладаються договори страхування з інвалідами І групи.

Своєрідним видом страхування на дожиття є страхування додаткової пенсії. Як показує практика його проведення, страхова компанія може взяти на себе більшу відповідальність, ніж традиційно передбачає цей вид страхування.

 

 

Контрольна робота № 18.

Теоретична частина:

1. Порядок здійснення страхування життя дітей. Страхування до вступу у шлюб.

2. Врегулювання вимог страхувальника щодо відшкодування збитків