Доопрацьовую всі білети а зміна в питанні Білет 2 і 4 ЗМІНИ

Доопрацьовую всі білети а зміна в питанні Білет 2 і 4 ЗМІНИ

Контрольна робота № 1.

Теоретична частина:

1. Сутність основні ознаки та принципи надання страхових послуг.

2. Зміст, структура і види майнового страхування.

 

Контрольна робота № 2.

Теоретична частина:

Реалізація страхових послуг та її особливості.

Охарактеризуйте особливі види особистого страхування

1. Реалізація страхових послуг та її особливості.

Страхові продукти - це специфічні послуги, що пропонуються на страховому ринку, ціна яких відображається у страховому тарифі і формується на основі конкуренції при порівнянні попиту і пропозиції. Нижня межа ціни визначається умовами рівноваги між надходженнями платежів до страхового фонду та виплатою страхового відшкодування і страхових сум, верхня межа ціни визначається потребами страховика.

Страхові послуги реалізуються у такий спосіб: прямий продаж; та за допомогою посередників.

Прямий продаж здійснюється: в офісі страхової компанії; спеціально найманими працівниками аквізиторами; за адресами у довідниках; поштовими відправленнями; по мережі Інтернет.

Продаж за допомогою посередників відбувається: через агентів; брокерів; альтернативну мережу посередників - банки, туристичні агенції тощо.

В Україні найбільшого поширення набула реалізація страхових продуктів через головних виконавців аквізиції. Розрізняють такі види аквізиторів:

1. Фахівці, які працюють у центральному офісі страховика або його регіональних філіях і представництвах. Потенційний клієнт прибуває сам - його запрошують на переговори. Ця форма спілкування з клієнтом дає змогу страховикові залучати до переговорів фахівців із інших підрозділів, використовуючи потрібні нормативні та рекламні матеріали, оперативно приймати рішення з кожної розглядуваної справи, коригувати чи розробляти положення страхових угод.

2. Працівники підприємства (юридичної особи), які с страховим агентом. Як правило, клієнт прибуває в офіс агента для переговорів з питань, що стосуються безпосередньої виробничої діяльності агента (транспортні агентства, туристичні фірми тощо)- При цьому спілкування з клієнтом в інтересах страховика торкається не більше як двох-трьох видів страхування, які добре опрацьовані і особливих ускладнень не викликають.

3. Страхові агенти і страхові брокери. Така форма сьогодні є найбільш поширеного у світовій практиці.

Разом з тим системи продажу страхових послуг постійно вдосконалюються, застосовуються нові форми та методи.

В страховій діяльності використовують такі сучасні інформаційні технології:

1. Система одержання інформації Reuters terminal (інформаційний термінал «Рейтер»);

2. База даних новин агенства Renter Business Briefing;

3. Система аналізу інформації Reuters Graphics professional (технічний аналіз «Рейтер»);

4. Система електронного діліпгу Dealing 2000;

5. Спеціалізована телефонна система для діліпгу (WYFTTS).

 

Контрольна робота № 3.

Теоретична частина:

1.Охарактеризуйте необхідність страхування ренти і пенсій.

2. Суть і класифікація страхових послуг. Ознаки що характеризують страхову послугу

Контрольна робота № 4.

Теоретична частина:

1. Страхові агенти та специфіка їх роботи

2. Необхідність, розвиток і сучасний стан медичного страхування.

 

1. Страхові агенти та специфіка їх роботи.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про страхування» страхові агенти – це громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика, і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат, а також збирають інформацію про відповідні види страхових послуг та страховиків — конкурентів, здійснюють аналіз ринкового середовища. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

У закордонній практиці поширення страхових продуктів здійснюється через страхових агентів, яких залежно від повноважень та професійності поділяють на групи:

– прямі страхові агенти, які знаходяться в штаті страхової компанії, мають високий рівень професійної підготовки, продають страхові поліси від імені тільки цієї компанії та одержують крім комісійної винагороди, постійну оплату праці. Недолік полягає в тім, що страхова компанія дуже часто несе постійні витрати по оплаті праці незалежно від її продуктивності.

– мономандатні страхові агенти, які пов'язані з компанією спеціальним контрактом. Такі страхові агенти у даний час одержали широке поширення у ряді країн.

В європейській практиці завдання генеральних агентів такі: «завоювання» клієнта; «управління» клієнтом; управління ризиками.

За реалізацію свого завдання вони одержують від страховика певну комісійну винагороду. Комісійна винагорода прямо залежить від прийнятих на страхування ризиків і отриманих страхових премій.

Одним з головних обов'язків генерального агента є своєчасне перерахування на рахунок страховика отриманих страхових внесків. Терміни перерахування встановлюються страховиками і, як правило, знаходяться у межах від З діб до одного місяця. Термін залежить від типу діяльності агента.

Генеральний страховий агент наймає на роботу страхових агентів, яким виділяється зона обслуговування-територія (конкретні населені пункти), де вони мають організувати продаж страхових полісів. З часом, коли вже досягнуто відповідного рівня розвитку страхування на визначеній території, страховий агент має право залучати субагентів як помічників, вступати з ними у трудові відносини і передавати частину функцій з укладання нових та обслуговування раніше укладених договорів. Іноді обов’язки субагентів можуть обмежуватися лише репрезентативними функціями. Наприклад, вивчати ринок та орієнтувати агентів з питань конкретного виду страхування, які можуть становити інтерес для працівників того чи іншого підприємства або жителів невеликого населеного пункту.

Контрольна робота № 5.

 

Теоретична частина:

1. Особливості функціонування страхових брокерів в Україні.

2. Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів.

1. Особливості функціонування страхових брокерів в Україні.

Страхові брокери – це юридичні особи або громадяни, які за­реєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та отримують винагороду за посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

У деяких країнах через страхових брокерів здійснюється переважна більшість усіх видів страхування, в інших тільки страхування невеликих, нових та маловідомих ризиків. Найбільшого розвитку інститут брокерів досяг у Великій Британії.

Діяльність брокера тісно пов'язана з «життєвим циклом» страхо­вого полісу, а саме:

1) знайти клієнта за своєю власною стратегією пошуку клієнта;

2) добре зрозуміти потреби клієнта з мстою їх найкращого задово­лення. На цій стадії брокер відіграє роль консультанта з ризик-менеджменту і розробляє спеціальну програму з управління ризиком клієнта.;

3) пропонування брокером ризику на страховому ринку і початок переговорів про укладання договору страхування згідно з правилом «попиту та пропозиції», які тривають до моменту досягнення умов договору;

4) коли ризик є повністю розміщеним, брокер надсилає формальне повідомлення як своєму клієнтові, так і андеррайтеру;

Комісійна винагорода брокера має такі ж складові як і у страхових агентів. Проте деякі брокери пропонують так звані «директорські бонуси» за управлінську роботу та участь у прибутку з можливістю їх успадкування членами сім’ї таких високооплачуваних працівників. Для розрахунку комісійних за основу береться схема розрахунку комісійних, де вказується підстава для розрахунку (річна премія / 100), термін дії договору, фактор та фінансова таблиця:

 

Підстава для розрахунку

Витрати на ведення справи

Одиниці заяви (АЕ) = Фактор

 

Розмір комісійних брокера залежить від обсягу річної премії, тер­міну дії договору, рівня посади працівника страхового брокера та ро­боти, організованої конкретним працівником команди (одиниці заяв додаються, а комісійні виплачуються за різницею ставок оплати за посадами).

2. Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів.

Одним з основних видів автотранспортного страхування є страхування автотранспортних засобів.

Перелік об’єктів страхування не обмежується тільки автотранспортними засобами. На страхування можуть бути прийняті й інші об’єкти страхування, які певною мірою пов’язані з експлуатацією автотранспорту й впливають на ефективність проведення автотранспортного страхування.

Об’єкти автотранспортного страхування можуть бути застраховані в певному обсязі страхової відповідальності страховика. У страховій практиці використовують різні варіанти проведення страхування і по кожному з них визначається різноманітний обсяг відповідальності страховика.

Крім того, по кожному варіанту страхування може встановлюватися обов’язкова або добровільна участь страхувальника у відшкодуванні збитків – франшиза.

Страхова сума за договором страхування автотранспортних засобів визначається окремо для кожного об’єкта, який приймається на страхування. Вона не повинна перевищувати страхової оцінки об’єктів страхування. Страхування автотранспорту має короткотерміновий характер.

Договір страхування автотранспорту укладається на основі письмової заяви страхувальника та огляду автомобіля страховиком. Однією з умов вступу договору страхування в силу є своєчасна сплата страхувальником страхової премії. Страхові премії розраховуються на підставі певних тарифних ставок, які кожен страховик розраховує самостійно. Розмір тарифних ставок враховує різні фактори, що визначають ступінь ризику. Важливим етапом в обслуговуванні договорів страхування автотранспорту є взаємовідносини сторін у разі настання страхового випадку.

Залежно від форм страхування існують різні підходи до порядку укладення договорів страхування.

Для того щоб зрозуміти суть страхування цивільної відповідальності власників автотранспорту, необхідно звернути увагу на систему “Зелена картка” та Моторне (транспортне) страхове бюро України

Контрольна робота № 6.

Теоретична частина:

1. Показники якості страхових продуктів та сервісу при реалізації страхових послуг.

2. Необхідність і значення страхового захисту від нещасних випадків

 

Контрольна робота № 7.

Теоретична частина:

1.Страхова угода та її основні етапи.

2..Основні організаційні форми страхування кредитів..

 

Контрольна робота № 8.

Теоретична частина:

1. Поняття та зміст договору страхування.. Страховий поліс як вид до говору страхування. Охарактеризувати

2. Страхування життя та його основні види.

 

Контрольна робота № 9.

Теоретична частина:

1. Права та обов’язки учасників страхового договору.

2. Досвід зарубіжних країн в галузі страхування життя та його використання в Україні

 

1. Права та обов’язки учасників страхового договору.

Договір страхування є угодою двох або кількох осіб, яка спрямо­вана на встановлення, зміну або розірвання між ними правових зв'язків (прав і обов’язків).

Страховик зобов'язаний:

— ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

— протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення потрібних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальникові;

- при настанні страхового випадку виплатити страхову суму або страхове відшкодування у передбачений договором термін. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування), сплачувати страхувальникові неустойку (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;

— відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

— за заявою страхувальника у разі проведення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;

— тримати в таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика. Страхувальники можуть укладати зі страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб), які можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для одержання страхових сум (страхового відшкодування), а також замінювати їх до настання страхового випадку.

Страхувальник зобов'язаний:

— своєчасно вносити страхові платежі;

— укладаючи договір страхування, надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, які мають суттєве значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;

— повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього об'єкта страхування;

— вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих унаслідок настання страхового випадку;

— повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.

Контрольна робота № 10.

Теоретична частина:

1. Страхування ризику непогашення кредиту.

2.. Процедура підготовки, укладання, ведення та припинення дії страхового договору

 

Контрольна робота № 11.

Теоретична частина:

Контрольна робота № 12.

 

Теоретична частина:

1. Служба маркетингу страхової компанії та її функції.

2. Економічний зміст страхування кредитних ризиків.

 

Контрольна робота № 13.

 

Теоретична частина:

1. Етапи проходження страхової угоди.

2. Чинники зацікавленості громадян в укладенні договорів страхування життя

 

Контрольна робота № 14.

Теоретична частина:

1. Особливості укладання договору страхування

2. Механізм надання послуг із страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції

 

Контрольна робота № 15.

Теоретична частина:

1. Характеристика реклами в страхуванні.

2. Гарантійне та довірче страхування кредитних ризиків.

 

1. Характеристика реклами в страхуванні.

 

Реклама - це платне, спрямоване на пев ну категорію потенційних споживачів повідомлення, що здійснюється через засоби масової інформації чи будь-яким іншим способом публічного звертання її агітує на користь певного товару, марки, фірми, особистості тощо.

За способом впливу на потенційного споживача рекламу поділяють на раціональну та емоційну.

Раціональна (предметна) реклама - інформує, звертається до розуму потенційного покупця, наводить аргументи, щоб переконати його; докази виражаються у словесній формі та підкріплюються відповідними малюнками й кресленнями. На думку деяких авторів, саме такою має бути реклама страхових послуг: конкретною, використовувати продумані аргументи та цифрові дані. Емоційна, або асоціативна, реклама, - спираючись на асоціації потенційного споживача, викликає характерні емоції та формує певне ставлення. Вона звертається до почуттів, діє на підсвідомість. Найчастіше - це малюнок, але може використовуватись і звук. Така реклама досить широко застосовується західними страховими компаніями, коли як основний стимулюючий образ використовуються благополучні (щасливі) усміхнені люди. У такому разі реклама має суто іміджовий характер.

Досить часто страхові компанії в рекламі використовують ефект порівняння, змальовуючи емоційний стан людини, яка не має страхового захисту, і стан людини з полісом.

Проте насправді рекламні повідомлення рідко являють собою лише один із двох видів реклами - раціональну чи емоційну. Найчастіше вони тією чи іншою мірою поєднують у собі обидва ці види.

За способом вираження реклама може бути "жорсткою" та "м'якою". "Жорстка" реклама за своїм змістом близька до методів стимулювання продажу і часто їх супроводжує. Така реклама має короткострокові цілі, вона намагається впливати на споживача так, щоб спонукати його до негайної купівлі. У рекламі страхових послуг для таких цілей використовуються анкети, які можна заповнити на місці, а на підставі такої анкети оформити згодом страховий поліс. Така реклама називається ще рекламою прямої дії.

"М'яка" реклама не тільки розповідає про страхові послуги, запропоновані компанією, а й створює навколо продуктів цієї компанії та самої компанії сприятливу атмосферу фінансової стабільності, гарантії виплат та професіоналізму. Найчастіше це, звичайно, асоціативна реклама, яка відштовхується від символів, глибоких мотивів і зачіпає почуття. Поступово вона змінює ставлення потенційного покупця до придбання страхового полісу. Така реклама викликає певні асоціації, які змушують потенційного споживача спочатку погодитися на купівлю, внутрішньо підготуватися до неї, а вже потім купити страховий поліс. Така реклама розрахована тривалий час впливати на потенційного страхувальника.

Отже, реклама - це один із тих засобів, що їх має у розпорядженні страховик для вирішення своїх дострокових та термінових завдань. Починаючи рекламну діяльність, слід насамперед визначити мету, якої намагатимуться досягти за допомогою реклами, а потім продумати, як це зробити.

Метою реклами страхових послуг є сприяння укладанню нових та відновленню раніше діючих договорів страхування.

Питання 2

Контрольна робота № 16.

Теоретична частина:

1. Необхідність страхування життя в Україні і перспективи його розвитку

2. Особливості страхування цивільної відповідальності за системою «Зелена картка». Міжнародна система “Зелена картка”, її розвиток.

 

Контрольна робота № 17.

Теоретична частина:

1.Страхування товарних кредитів, страхування кредитів під інвестиції, страхування споживчих кредитів.

2. Характеристика окремих видів страхування життя.

 

1.. Страхування товарних кредитів, страхування кредитів під інвестиції, страхування споживчих кредитів.

Страхування товарних кредитів є операцією делькредерного типу, що передбачає відшкодування втрат, які настали внаслідок невиконання короткотермінових кредитних вимог з товарного постачання та надання послуг. При страхуванні товарних кредитів об'єктом страхування стає, як правило, весь товарний обіг протягом року. Продаж товарів може здійснюватися не лише безпосередньо — продавцем покупцеві, а й посередньо — на умовах факторингу, тобто з участю посередника — фактора чи факторного банку. З огляду на порядок врахування ризику неплатоспроможності боржника найістотнішого значення набуває факторинг повний і неповний. Головною ознакою повного факторингу є те, що ризик неплатоспроможності боржника тяжіє на факторі. У разі застосування неповного факторингу ризик неплатоспроможності лягає на продавця. З погляду продавця-кредитора найбажанішим видом факторингу є повний факторинг з переданням ризику торговельної операції на фактора. Цей ризик може бути охоплений страхуванням. Відповідальність страхового закладу при страхуванні в умовах факторингу дорівнює повній вартості контракту, тобто сумі заборгованості, яка має бути сплачена боржником факторові. Договори страхування можуть укладатися на кожну окрему операцію або на підставі генеральної угоди. Страхування кредитів під інвестиції здійснюється на базі операції з придбання інвестиційних засобів за рахунок наданих постачальниками кредитів. Кредити під інвестиції можуть надаватися не лише в товарній, а й у грошовій (готівковій чи безготівковій) формі. У першому випадку кредиторами є виробники і продавці інвестиційних засобів, а в другому — кредитні установи, однаково зацікавлені у своєчасному і повному поверненні заборгованості. З метою забезпечення її повернення застосовується відповідна форма страхового захисту. Найбільше застосовується страхування товарних кредитів, виданих для інвестиційної діяльності. Ця форма страхування кредитів забезпечує захист як інвесторів, так і продавців від ризику неплатоспроможності їхніх клієнтів. Страхування споживчих кредитів здійснюється на випадок настання неплатоспроможності тих позичальників, які отримали банківські чи товарні кредити на споживчі потреби, тобто для невиробничого споживання. Оскільки користувачами споживчих кредитів є фізичні особи, то основні причини виникнення їхньої неплатоспроможності або неплатоспроможності їхніх сімей можуть бути такі: випадки смерті позичальників чи позбавлення їх можливостей отримувати повноцінний, регулярний дохід через повну або часткову втрату ними працездатності чи джерела постійного заробітку. При страхуванні споживчих кредитів страхувальником є, як правило, позичальник — фізична особа. Він же безпосередньо вступає у відносини зі страховиком. Наявність страхового забезпечення є необхідною умовою здійснення кредитної угоди. Оскільки основними ризиками неплатоспроможності є ризики фізичного, біологічного та соціального функціонування особи, то технічно страхування споживчих кредитів будується на тих самих засадах, що й особисте страхування. У разі настання страхового випадку обов'язок повернення кредиту лягає на страховика.

2. Характеристика окремих видів страхування життя.

Страхування життя поділяється на певні види.

Серед найпопулярніших видів страхування життя виокремлюють змішане страхування життя. Розгляд цього виду страхування слід починати з визначення обсягу відповідальності страховика. Під час проведення змішаного страхування життя необхідно врахувати, що договори страхування укладаються лише на тривалий час. Змішаним страхуванням називають такий вид страхування життя, який об’єднує в одному договорі і на одну особу кілька самостійних видів страхування. Змішане страхування охоплює страхування на дожиття, страхування на випадок смерті застрахованого, страхування на випадок втрати страхувальником здоров’я від нещасного випадку.

При укладенні договору страхування страховик повинен ознайомити страхувальника з правилами проведення страхування, а також визначитися щодо можливості укладення договору. У зв’язку з цим треба звернути увагу на ті вимоги, які страхова компанія ставить до потенційного страхувальника з цього виду страхування, а також на причини відмови в укладенні договору. Важливо також зосередити увагу на встановленні строку страхування, якщо укладення договору можливе. Крім того, при укладенні договору страхування визначається розмір страхової суми.

За умовами страхування страхувальнику надається право припинити дію договору страхування. При цьому страхова компанія виплачує йому певну суму, яка називається викупною сумою.

Як правило, договори змішаного страхування є довгостроковими і можуть укладатися на різні за тривалістю строки. В Україні договори змішаного страхування життя укла­даються строком на 3, 5, 10, 15 і 20 років. На страхування приймаються громадяни від 18 років і до того віку, який вважається середньою тривалістю життя, страхування дітей – без обмеження віку. Вік особи, на користь якої укладається договір змішаного страхування життя, не має значення.

Страхування на дожиття означає, що особа, яка сплачувала страхові внески і дожила до певного попередньо встановленого віку, отримує від страховика страхову суму; в протилежному випадку в разі смерті застрахованого в період дії договору страховик виплачує 100% страхової суми спадкоємцям. Тому страховик за таблицею смертності визначає ймовірність того, що особа (страхувальник) доживе до певного віку і на основі цього розраховує страхову премію так, щоб, беручи до уваги приріст капіталу, мати можливість видати страхову суму. Достовірно побудована таблиця смертності має важливе значення для кожної страхової компанії, оскільки саме від неї залежить розмір та резерви премії.

Страхування на випадок смерті передбачає, що за страхову премію, яка вноситься страхувальником протягом усього його життя або до якогось певного часу, страховик зобов’язується при настанні смерті, коли б вона не сталася, виплатити встановлену попередньо страхову суму.

При страхуванні дітей страхувальниками виступають батьки й інші родичі дитини, які укладають договори страхування, сплачують страхові внески, а застрахованим є дитина у віці з дня народження до 15 років. Як правило, вік, стан здоров’я страхувальника не має значення при укладанні договору страхування, але в окремих випадках страхові компанії можуть це обумовити. Крім того, договори страхування дітей можуть бути укладені юридичними особами – підприємствами, установами, організаціями.

Страхування до одруження (весільне страхування). Страху­вальниками за цим видом страхування виступають батьки, бабусі, дідусі та інші родичі дитини віком від 18 до 80 років, які уклали договір на користь дітей застрахованих осіб. Договори страхування можуть укладатися відносно дітей віком від дня народження до не більш як 18-ти років на момент закінчення дії договору страхування. На користь однієї дитини можна укласти кілька договорів страхування. Не укладаються договори страхування з інвалідами І групи.

Своєрідним видом страхування на дожиття є страхування додаткової пенсії. Як показує практика його проведення, страхова компанія може взяти на себе більшу відповідальність, ніж традиційно передбачає цей вид страхування.

 

 

Контрольна робота № 18.

Теоретична частина:

1. Порядок здійснення страхування життя дітей. Страхування до вступу у шлюб.

2. Врегулювання вимог страхувальника щодо відшкодування збитків

 

Контрольна робота № 19.

Теоретична частина:

1.. Дії страховика при настанні страхового випадку. Розслідування характеру і розмірів збитків, оформлення страхового акта.

2.. Необхідність реформи обов’язкового пенсійного страхування

 

.1. Дії страховика при настанні страхового випадку. Розслідування характеру і розмірів збитків, оформлення страхового акта.

 

Страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний:

- протягом зазначеного в Правилах часу направити на місце страхової події свого представника, і за участю страхувальника, його правонаступника чи третіх осіб скласти акт (аварійний сертифікат) про страхову подію;

- протягом двох робочих днів з моменту повідомлення про настання страхового випадку вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику;

- здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (відшкодування) шляхом сплати неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;

- відшкодувати витрати, понесені страхувальником для попередження або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

- за необхідності страховик направляє запит у компетентні органи.

Страхова виплата здійснюється страховиком відповідно з договором страхування або законом на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою. При необхідності страховик запитує відомості, пов'язані із страховим випадком, у правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, які мають інформацією про обставини страхового випадку, а також має право самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Основними документами, необхідними для здійснення страхової виплати, є:

- заяву страхувальника або третіх осіб, які мають право на страхову виплату (вигодонабувачів);

- страховий акт, складений страховиком; в окремих видах страхування такий акт часто замінюється аварійним сертифікатом, який складає уповноважений спеціально страховиком аварійний комісар. Аварійний комісар - уповноважений експерт страховика, який проводить розслідування обставин події, котра заявлена клієнтом як страховий випадок, визначаючи її відповідність умовам страхування, оцінює й узгоджує з клієнтом розміри збитку, вживає заходів до його зменшення, оформлює і подає відповідний висновок (аварійний сертифікат). При потребі аварійний комісар може залучатись до вивчення ризику на стадії розробки умов договору страхування.

- інші документи, що підтверджують як факт настання страхового випадку, так і розмір збитку, нанесеного майновим інтересам страхувальника.

 

Контрольна робота № 20.

Теоретична частина:

1. Організація роботи страхової компанії з визначення страхових і викупних сум в особистому страхуванні. Гнучкість накопичуваних програм окремих страховиків

2.. Розвиток страхування депозитів.

 

Доопрацьовую всі білети а зміна в питанні Білет 2 і 4 ЗМІНИ

Контрольна робота № 1.

Теоретична частина:

1. Сутність основні ознаки та принципи надання страхових послуг.

2. Зміст, структура і види майнового страхування.