Сутність та види інфляції. Сошально-економічиі наслідки інфляції.

Інфляція – це зменшення купівельної спроможності грошової одиниці у єдності зі сростанням цін на товар. Інфляція – це зростання загального рівня цін унаслідок перевищення кількості грошей в обігу порівняно з сумою цін на товари, що знаходяться в процесі реалізації.

Види (і водночас причини):

Інфляція попиту- зумовлена зростаючим сукупним попитом.

Інфляція пропозиції- зумовлена зростаючою сукупною пропозицією.

 

Витрати передбачуваної інфляції пов'язані зі змінами відносних цін, податковими диспропорціями, втратами часу в зв'язку з необхідністю частіше відвідувати банки з метою зняття певних грошових сум, а також затратами на друкування каталогів, інформаційного забезпечення невпинної зміни цін тощо.

Непрогнозована інфляція чинить на економіку негативний вплив насамперед через перерозподільчі процеси.

Непрогнозована інфляція приносить вигоду боржникам, а втрати — кредиторам. Оскільки серед трьох основних макроекономічних суб'єктів національного ринку домогос-подарства — переважно чисті кредитори, а держава і підприємці — чисті боржники, то непрогнозована інфляція перерозподіляє доходи домогосподарств на користь підприємницького та державного секторів економіки.

Внаслідок інфляції у соціальному та економічному житті країни відбуваються значні зміни:
-y соціальній сфері відбувається перерозподіл доходів та багатства між різними верствами суспільства:
-між тими, хто має фіксовані доходи (працівники, які одержують заробітну плату з бюджету, пенсіонери, студенти тощо) та фіксований відсоток від доходів, і тими, хто має товари та -нерухомість на користь останніх;
-від кредиторів до боржників;
-борги уряду перекладаються на платників податку;
-скорочуються заощадження населення.
Усе це призводить до зростання безробіття, зниження життєвого рівня всіх верств населення, посилення соціальної напруженості в суспільстві.

Антиінфляці́йна полі́тика — комплекс взаємопов'язаних заходів і важелів держави й центрального банку країни з метою запобігання високим темпам інфляції та управління нею на незагрозливому для стабільності економічної системи рівні.

Для подолання інфляції й формування ефективної політики стабілізації національної валюти вироблено цілий ряд методів. Серед них найбільш поширеними є: нуліфікація, ревалоризація і реставрація, девальвація, дефляція.

Найчастіше використовується нуліфікація знецінених грошей. Вона означає ліквідацію старих грошових знаків, вилучення їх із обігу і заміну їх новими грошовими знаками, як правило, в меншій кількості. Цим методом скористалась Україна в 1996 p., запровадивши в обіг нову грошову одиницю - гривню.

Протилежним до нуліфікації є метод стабілізації національної валюти з допомогою ревалоризації і реставрації. Ревалоризація означає процес відновлення доінфляційної вартості паперових грошей з метою стабілізації і підвищення курсу національної валюти. Нині у її здійсненні провідним методом є поступова реставрація валюти, тобто відновлення доінфляційної купівельної спроможності та курсу національної валюти щодо інших вільноконвертованих валют. Водночас у країні реалізується цілий комплекс заходів для оздоровлення національної економіки, спрямованих насамперед на збільшення виробництва високоякісних, конкурентно-здатних товарів.

 

Ринок

Ринок — система економічних відносин, пов'язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.

Ринок-це механізм, який зводить розум покупця і продавця, задля обміну товару на основі ціни, яка формується завдяки співвідношенню попиту, портфелю послуг.

Ринок-це сукупність відносин, в які вступають суб’єкти з приводу обміну товарами.До структури ринку входить фондова біржа.

Структура ринку за різними критеріями:

а) за об'єктами обміну:

 ринок ресурсів, який набуває форм:

— ринку праці;

— ринку капіталу;

— ринку землі та нерухомості;

 товарний ринок, який набуває форм:

— ринку споживчих товарів;

— ринку послуг;

— ринку науково-технічних розробок та інформації;

 фінансовий ринок, що набуває форм:

— грошового ринку;

— ринку цінних паперів;

— валютного ринку;

б) залежно від умов, в яких діють суб'єкти господарювання:

— вільний (поліполістичний) ринок (багато продавців, багато покупців, товари однорідні, вхід і вихід на ринок вільний, інформація доступна);

— монополізований (олігополія, монополія) (один продавець або обмежена кількість їх, багато покупців, доступ на ринок та до інформації обмежений);

— монополістична конкуренція (відносно велика кількість продавців, диференціація товару, вільні вхід на ринок і вихід);

— регульований (держава законодавчо обмежує економічну свободу окремих суб'єктів господарювання, формуючи та захищаючи конкурентне середовище);

в) за територіальною ознакою:

— місцевий;

— регіональний;

— національний;

— світовий;

г) стосовно відповідності чинному законодавству:

— легальний (дозволений законом і відкритий для оподаткування);

— тіньовий (не зареєстрований, ухиляння від сплати податків);

д) стосовно способу формування:

— стихійний;

— організований.

Ринкова структура – це сукупність умов в яких відбувається конкуренція покупців та виробників.

  Інфраструктура ринку: сутність та складові.

Інфраструктура ринку — комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.

І. Організаційно-технічна підсистема:

- товарні біржі - об'єднання підприємств торгівлі, збуту, обміну, мета якої — укладання відповідних угод, виявлення товарних цін, попиту й пропозиції товарів, вивчення, впорядкування і полегшення товарообороту та обмінних операцій, представництво і захист інтересів членів біржі, вирішення спорів щодо операцій тощо.

- оптові ринки.

- аукціони – форма організації реалізації товарів та послуг, що ґрунтується на проведенні публічних торгів, де право купити має той, хто пропонує найвищу ціну.

ІІ. Фінансово-кредитна:

- Банки(операції банків)- пасивні (сплата процентів), активні (отримування процентів), комісійні (банківські послуги) і власні операції.

- Фондова біржа - це організований і регулярно функціонуючий ринок, на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів.

- Валютна біржа-біржа, що здійснює на регулярній та впорядкованій основі купівлю-продаж іноземної валюти за ринковими цінами.

- Страхова компанія-комерційна, фінансово-кредитна організація, що ставить за мету отримання прибутку від здійснення страхових операцій. Страхові компанії здійснюють систему заходів, спрямованих на повне або часткове відшкодування застрахованим фірмам збитків, яких вона зазнала за непередбачених обставин.

- Інвестиційні, пенсійні фонди.Ломбарди.Небанківські фінансові операції.

ІІІ. Державно-регулятивна.

- Біржа праці - держ.структура, яка опосередковує стосунки між роботодавцями і найманою робочою силою.

- Ліцензування. Оподаткування. Митна с-ма.Держ.фонди для сприяння діловій активності.

ІV. Науково-дослідне та інформаційне забезпечення.

• Науково-дослідні установи з вивчення ринкових проблем.

• Консалтингові компанії-надають послуги суб’єктим ек-ки з питань: дослідження і прогнозування ринку; оцінки торгівельно-політ умов здійснення експортно-імпортних операцій.

• Інформаційні центри та агентства. Рекламні агентства. Спец. навчальні заклади. Юридичні контори.

Головними інститутами ринку є:

ціна- грошовий вираз вартості.

Попит-кількість товарів, які можуть придбати

Пропозиція-кількість товарів, які бажають вивести на ринок

Конкуренція- економічне суперництво між відокремленими виробниками продукту щодо задоволення інтересів пов'язаних зі створенням та реалізацією продукту.

 

Маркетинг

В умовах ринкової економіки широка популярність і активне використання належить ринковій конкуренції, організації і управлінню виробництвом, а також збутовій діяльності. Вся діяльність на сучасному етапі розвитку підприємництва направлена на задоволення потреб споживачів і називається маркетингом.

Ма́ркетинг — це діяльність, спрямована на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів.
Маркетинг являє собою фундаментальну концепцію господарювання в ринковій економіці, яку покладено в основу сучасного підприємництва.

Застосування маркетингових засад сприяє динамічному розвитку ринкових відносин, науково-технічного прогресу, виробництва, торгівлі та надання послуг. Підприємства, які використовують маркетинг в своїй практичній діяльності, зазвичай, краще організовані і більш конкурентоспроможні.

Функції маркетингу.

Основні функції маркетингу.

1. Комплексне дослідження ринку включає:

• аналіз ринку;

• вивчення конкурентів;

• вивчення споживачів;

• вивчення фірмової та товарної структури ринку;

2. Розробюка стратегії маркетингу включає:

• аналіз ситуації;

• визначення маркетингових цілей;

• розробку стратегії маркетингу;

• оцінку альтернативних маркетингових стратегій.

3. Товарна політика включає:

• прийняття рішень про розробку нових продуктів;

• модифікацію товарів та їх зняття з виробництва;

• планування асортименту продукції;

• розробку упаковки;

• організацію сервісного обслуговування.

4.Цінова політика включає:

• вивчення інформації про ціни;

• прогнозування цін;

• розробку цінової стратегії;

• визначення та встановлення ціни продажу.

5. Політика розподілу включає:

• вибір оптимальних каналів збуту;

• організацію збуту продукції;

• оцінку ефективності роботи мережі збуту;

• аналіз реалізації продукції.

6. Просування товарів включає:

• вибір ефективних форм просування товарів;

• організацію реклами, стимулювання збуту, персонального продажу, заходів ФОПСТИЗ;

• організацію участі підприємства у ярмарках та виставках;

• оцінку ефективності просування продукції.

7. Контроль маркетингу включає:

• ревізію маркетингового середовища;

• ревізію стратегії маркетингу;

• ревізію результативності маркетингу

• ревізію функціональних складових маркетингу. KM включає контроль за реалізацією товарів.

Таким чином, уся маркетингова діяльність підприємця спрямована на формування достатнього уявлення про те, що подобається споживачеві. За умов розпізнавання уподобань покупців система "потреба - товар - ринок" починає працювати, поєднуючи свої елементи в цілісну сукупність дій з організації маркетингу.

Маркетинг дозволяє формувати потреби кінцевих споживачів, сприяє кращому використанню ресурсів економіки в макроекономічному масштабі завдяки збільшенню швидкості товарообігу та зменшенню товарних запасів, наявності маркетингової інформації про розміщення ресурсів.
За допомогою маркетингу виробництво постійно орієнтоване на стеження за потребами та на їх задоволення.
Маркетинг - сполучна ланка між носіями потреб і тими, хто їх задовольняє. Виробничо-економічне значення полягає в тому, щоб підвищити і підтримати ефективність виробництва за рахунок: впевненості в можливості реалізувати продукцію; гнучкості та мобільності виробництва; випуску конкурентоспроможних виробів; своєчасності підготовки та освоєння випуску нових товарів; швидкого просування продукції на ринку.
Завдяки маркетингу підвищується якість життя людей і вдосконалюється виробництво.
Маркетинг дозволяє точніше визначити ступінь задоволення потреб населення та окремих соціальних груп у конкретних продуктах, і на цій основі націлювати виробників на виробництво потрібних товарів.