Зміст макроекономічної рівноваги

Зміст макроекономічної рівноваги

Проблема макроекономічної рівноваги — одна з основних в економічній теорії і привертає до себе велику увагу економістів протягом XIX—XX ст. Рівновага — це збалансованість і пропорційність економічних процесів у масштабі всього народного господарства: сукупного попиту і сукупної пропозиції, виробництва і споживання. Досягнути макроекономічної рівноваги можна, але лише тимчасово, адже вона має динамічний характер і діє скоріше за принципом "рівновага— нерівновага". Однак суспільство зацікавлено, щоб відхилення від рівноваги були мінімальними і короткочасними, тому воно дійшло висновку про необхідність регулювання макроекономічної рівноваги у процесі реалізації відповідної економічної політики. Для оцінки такої рівноваги використовують агрегатні показники кінцевих результатів розвитку макроекономіки — ВНП, ВВП і НД.

Макроекономічна рівновага є не наслідком поведінки покупців та продавців, а результатом дії складного механізму збалансованого кругообороту структурних частин валового національного продукту та національного доходу, тобто величин сукупної пропозиції і сукупного попиту. Збалансоване, рівноважне зростання економіки передбачає узгоджений динамізм її складових структурних ланок залежно від розвитку народного господарства як цілісної системи.

Рівновага буває ідеальною, реальною, частковою і загальною.

Ідеальна (бажана) рівновага — це такий стан економіки, за якого забезпечується оптимальна реалізація інтересів усіх суб'єктів економіки та узгодженість у їх поведінці. При цьому рівновага теоретично передбачає, що всі суб'єкти знаходять на ринку предмети споживання, фактори виробництва, й весь продукт, вироблений у минулому році, має бути реалізований. Така рівновага можлива за наявності вільної конкуренції та економічної гармонії, за відсутності протилежностей та диспропорцій.

Реальна рівновага встановлюється в економічній системі як наслідок впливу зовнішніх факторів на ринок в умовах недосконалої конкуренції. Така рівновага є відповідністю між обмеженими ресурсами і зростаючими потребами суспільства^ При цьому необхідно вжити заходів, спрямованих на ефективне використання ресурсів, збільшення продуктивності суспільної праці чи обмеження платоспроможного попиту споживачів.

Часткова рівновага у масштабі всього народного господарства означає досягнення кількісної відповідності двох взаємопов'язаних окремих сторін чи ланок економіки, ринку товарів, послуг, факторів виробництва. Наприклад, збалансованість між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією, прибутками й витратами бюджету та ін.

Загальна макроекономічна рівновага - це збалансований розвиток усіх сфер економічної системи, одночасна відповідність на ринку в цілому.

Для загальної економічної рівноваги необхідна наявність певних передумов: відповідність сукупного попиту сукупній пропозиції на всіх чотирьох типах ринку (товарів, праці, капіталу та грошей); ефективне використання всіх економічних ресурсів, що означає відсутність масового безробіття, високого рівня інфляції, нереалізованих товарів і їх дефіциту; відповідність державних цілей існуючим економічним можливостям; збалансованість між виробництвом та споживанням з орієнтацією їх розвитку в інтересах споживачів; відповідність доходів витратам.

В економічній теорії розрізняють класичну, кейнсіанську і монетаристську моделі макроекономічної рівноваги.

Ринок праці та його структура. Зайнятість. Безробіття: сутність,

Види, вимірювання.

Ринок праці — сукупність соц.-економічних відносин з приводу організації, купівлі-продажу робочої сили та її використання між зайнятими і незайнятими найманими працівниками, з одного боку, підприємцями і біржами праці Ринок праці передбачає реалізацію таких чинників як обсяг і інтенсивність виконаної роботи, стабілізація і гарантія зайнятості. Продукує нову систему мотивів і праці. Головними складовими елементами ринку праці є сукупна пропозиція, сукупний попит. Еф. Попит визначається кількістю робочих місць. Кон.юктура ринку – співвідношення попиту і пропозиції на ньому. Вона обумовлена багатьма чинниками:-загальний стан економіки;- галузева структура народного господарства.

Типи: - трудодефіцитний- трудонадлишковий-рівноважний.

Зайнятість – сукупність економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин, пов’язаних із забезпеченням працездатних індивідів робочими місцями та їхньою діяльністю з метою одержання доходу. Економічна сутність зайнятості поєднує повноту і ефективність використання наявних ресурсів праці. Ресурси праці є обмеженими,а це,з одного боку передбачає повне і ефективне використання їх,з іншого, протиставляє і розмежовує повну і ефективну зайнятість. Протиріччя сутності зайнятості проявляється у вигляді постійної теоретичної і політичної проблеми: якою є існуюча зайнятість за повнотою участі працездатного населення в суспільному виробництві і як позначається фактичний стан зайнятості на стані економіки

Існує 2 типи зайнятості: - Ефективна (є результатом ефективного розподілу трудових ресурсів,тобто, такого, що задовольняє потреби суспільного виробництва за кількістю та якістю робочої сили і забезпечує найбільший його обсяг)- Фактична (фіксує результат розподілу ресурсів праці. В умовах ринку характеризується водночас елементами ефективного і неефективного розподілу робочої сили)

Безробіття - соціально - економічне явище, пов’язане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту на неї, стан незайнятості частини економічно активного населення.

Все населення поділяється на: інституціональне і не інституціональне. До інститут. належ. 1) діти до працездатного віку 2) особи, які перебувають у спеціалізованих установах 3) особи, які вибули із працездатного віку. За класифікацією МОП працездатним є вік від 15 до 70 років. В Україні -від 16 до 55(жінки), від 16 до 60(чол) З 1.10.11 – поступове підвищення пенсійного віку для жінок.(до 60).

Неінституціональне поділяється на економічно активне(L) і економічно неактивне. До економ. Активного належ.: зайняті (E) і безробітні(U). До еконо. неактивного: люди працездат. Віку, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють(через навчання тощо). Види безробіття:

Фрикційне( звільнення з роботи у зв’язку переходу на ігшу роботу,порушення труд.дисципліни)

Структурне (в період структурної перебудови економіки)

Природне ( сукупність перших двох )

Циклічне( звільнення через кризу надвиробництва)

Сезонне, Відкрите, конверсійне (розвиток цивільних галузей економіки), молодіжне (до 25 років)

Приховане (через малопродуктивність деяких виробництв робітники змушені шукати роботу на стороні.

Застійне (внаслідок тривалого безробіття деякі люди втрачають бажання, кваліфікацію праці.

Рівень безробіття визначається як процентне відношення числа офіційно зареєстрованих безробітних до чисельності економічно активного населення

Рівень безробіття: U’= *100% L=E+U

Між безробіттям і ВВП існує тісний звязок, який відображений у законів Оукена: Кожен відсоток циклічного безробіття означає втрату 2.5 -3% ВВП Δy=β(u’-u^*), де

Δy-відсоткова зміна ВВП, β-коефіцієнт Оукена(2.5 -3%), u’-факт. рівень безробіття u^* -рівень природного безробіття (u’-u^*)-циклічне безробіття

 

Податкова система.

Податкова система – це сукупність податків. Зборів, податкових пільг, ставок оподаткування, режимів (систем) оподаткування і податкових органів.

Податки – це обов’язкові платежі фізичних та юридичних осіб до бюджету.

Функції податків:

1) Фіскальна (стягнення податків)

2) Розподільча

3) Регулююча

Види податків:

I За формою оподаткування

1) Прямі –встановлюються безпосередньо щодо платників податків і сплачуються за рахунок їхніх доходів.

2) Непрямі – податки, які заключаються в ціні товару (акцизи, мито, ПДВ)

ІІ За За об’єктом оподаткування

1) Податок на доходи

2) Податок на майно

3) Податок на споживання

ІІІ Залежно від рівня держ. структур

1) Загальнодержавні

2) Місцеві податки та збори

Система оподаткування:

- Прогресивна (передбачає підвищення ставок оподаткування із збільшенням доходів. Ставка податку(t) - від 10% до 40%)

- Пропорційна (існує єдина ставка податку для будь-яких видів доходів. Використовується в Україні)

- Регресивна – ставка податку зростає із зменшенням доходів

З наступного року в Україні для тих хто отримує більше 15000 – t=19%

Крива Лаффера

Зв'язок між розміром податкової ставки та обсягами податкових надходжень до бюджету дослідив американ­ський економіст А. Лаффер. Графічне зображ цієї за­лежності відоме як "крива Лаффера"

Ця крива виявляє таку ставку оподаткув, за якої податкові надходж досягають максимального обсягу (ТУ). При подальш зростанні податк ставки нівелю­ються стимули до підприємництва та праці, зниж податк база та податкові надходження до бюджету. Приподатковій ставці 100 % держава не отримув доходу, оскільки охочих працюв безопл немає.

Податкові надходження.

 

 

зміст макроекономічної рівноваги

Проблема макроекономічної рівноваги — одна з основних в економічній теорії і привертає до себе велику увагу економістів протягом XIX—XX ст. Рівновага — це збалансованість і пропорційність економічних процесів у масштабі всього народного господарства: сукупного попиту і сукупної пропозиції, виробництва і споживання. Досягнути макроекономічної рівноваги можна, але лише тимчасово, адже вона має динамічний характер і діє скоріше за принципом "рівновага— нерівновага". Однак суспільство зацікавлено, щоб відхилення від рівноваги були мінімальними і короткочасними, тому воно дійшло висновку про необхідність регулювання макроекономічної рівноваги у процесі реалізації відповідної економічної політики. Для оцінки такої рівноваги використовують агрегатні показники кінцевих результатів розвитку макроекономіки — ВНП, ВВП і НД.

Макроекономічна рівновага є не наслідком поведінки покупців та продавців, а результатом дії складного механізму збалансованого кругообороту структурних частин валового національного продукту та національного доходу, тобто величин сукупної пропозиції і сукупного попиту. Збалансоване, рівноважне зростання економіки передбачає узгоджений динамізм її складових структурних ланок залежно від розвитку народного господарства як цілісної системи.

Рівновага буває ідеальною, реальною, частковою і загальною.

Ідеальна (бажана) рівновага — це такий стан економіки, за якого забезпечується оптимальна реалізація інтересів усіх суб'єктів економіки та узгодженість у їх поведінці. При цьому рівновага теоретично передбачає, що всі суб'єкти знаходять на ринку предмети споживання, фактори виробництва, й весь продукт, вироблений у минулому році, має бути реалізований. Така рівновага можлива за наявності вільної конкуренції та економічної гармонії, за відсутності протилежностей та диспропорцій.

Реальна рівновага встановлюється в економічній системі як наслідок впливу зовнішніх факторів на ринок в умовах недосконалої конкуренції. Така рівновага є відповідністю між обмеженими ресурсами і зростаючими потребами суспільства^ При цьому необхідно вжити заходів, спрямованих на ефективне використання ресурсів, збільшення продуктивності суспільної праці чи обмеження платоспроможного попиту споживачів.

Часткова рівновага у масштабі всього народного господарства означає досягнення кількісної відповідності двох взаємопов'язаних окремих сторін чи ланок економіки, ринку товарів, послуг, факторів виробництва. Наприклад, збалансованість між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією, прибутками й витратами бюджету та ін.

Загальна макроекономічна рівновага - це збалансований розвиток усіх сфер економічної системи, одночасна відповідність на ринку в цілому.

Для загальної економічної рівноваги необхідна наявність певних передумов: відповідність сукупного попиту сукупній пропозиції на всіх чотирьох типах ринку (товарів, праці, капіталу та грошей); ефективне використання всіх економічних ресурсів, що означає відсутність масового безробіття, високого рівня інфляції, нереалізованих товарів і їх дефіциту; відповідність державних цілей існуючим економічним можливостям; збалансованість між виробництвом та споживанням з орієнтацією їх розвитку в інтересах споживачів; відповідність доходів витратам.

В економічній теорії розрізняють класичну, кейнсіанську і монетаристську моделі макроекономічної рівноваги.