II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.) 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)



- встановл твердих обмінних курсів країн-учасниць до курсу долара;

- курс долара фіксований до золота;-центр банки підтрим стабіл курс на­ц валюти відносно долара;-організац ланкою виступ МВФ і МБРР.

III. Ямайська валютна система (створена у 1976 р.)
--- заснована на кількох валютах;-відмінено монетний паритет золота;

--- осн засіб розрахунків - вільно конверт валюта, а також міжнар кредит гроші-СПЗ ("спец права запозич"-створ у 1969 р) і ре­зервні позиції МВФ;---вільний плаваючий курс валют визначається попи­том і пропоз;—центр банки країн не зобов'яз втручатися в роботу валютних ринків для підтримання фінансового па­ритету національних валют;

- країна сама обирає режим валют курсу (фіксова­ний, плаваючий або змішаний).

Курс валюти — це ціна грошової одиниці однієї краї­ни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Котирування — визначення офіційними державни­ми органами (центральним банком) ціни іноземної валюти.

Міжнар міграція роб сили переміщ працезд насел з однієї країни в іншу з ме­тою пошуку роботи, нових сфер застосув своїх здібностей, кращих умов життя.

Причини міжнародної міграції робочої сили:

1. Національні від­мінності в рівнях заробітної плати

2. Міжнародні відмінності у вартості життя

3. Нерівномірність ін­вестиційних процесів у різних країнах

4. Відмінності в рівнях безро­біття між країнами

5. Суттєві відмін­ності рівнів життя населен­ня різних країн

6. Потреба у використанні іноземної робочої сили національними держа­вами тощо

Форми міжнародної міграції робочої сили:

1. Безповоротна -зміна постійного місця життя

2. Тимчасова -зміна місця проживання хоч і на тривалий, але визначений час

3. Сезонна -пошук сезонної роботи за межами своєї країни

4. Маятникова -регулярні поїздки за кордон у пошуках роботи з обов’зковим поверненням у свою країну.

Тенденції розвитку ММРС:

- пошир міграційних процесів роб сили прак­тично на всі країни світу;

- гол напрям міграції робочої сили: з країн, що розвив, та країн із перехідними економіками у най­розвиненіші країни;

- активіз міграц процесів із однієї розвине­ної країни в іншу;

- посил міждержавних переселень у межах країн, що розвиваються;

- пожвавл маятникової міграції між країнами з перех ек системами;

-виникн нової форми міграції робочої сили - міграції наук-техн кадрів;

- посил тенденції "втеча умів" із країн з перехідн ек та країн, що розвиваються, у розвинені країни;

- утворення нових привабл міграційних центрів на Близ Сході (Сауд Аравія, Бахрейн, Ізраїль), у Латин Америці (Аргентина, Бразилія, Вене­суела), у Пд-Сх Азії (Японія, Гонконг, Тайвань, Сінгапур);

- зростання частки "молодої міграції";

- розшир обсягів нелегал міграції, зумовл жорсткішою міграц політикою США і країн Зх Європи, які прагнуть обмеж приплив іноз робочої сили.

- МРК(міжнародний рух капіталу) – переміщ засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отримання прибутку.

- Форми МРК:

- — За суб’єктами, що вивозять капітал: приватний, державний;

- — За об’єктами: грошовий, товарний;

- — За строками: довгостроковий, короткостроковий.

- — За способом отрим доходу на капітал: позичковий, підприємницький. Форми вивозу МРК:

- 1. позичковий: позики, кредити; банк депозити; засоби на рахунках інших фінансових інститутів.

- 2. підприємницький: прямі інвестиції(право управлін контролю за об’єктом, у який інвестовано капітал), портфельні інвестиц (здійсн шляхом придб акцій іноз підприємств у розмірах, які не дають право власності або контролю над ними).

- Ф-ції МРК:

- 1.забезпечення економіки готівкою.

- 2.перерозподіл ресурсів у глобальному масштабі.

- 3.надання можлив корпораціям та окремим особам отримув дохід від розміщ їхніх тимчас вільних грош засобів.

- Вивезення капіталу є типовою формою міжнар ек відносин. Це експорт капіталу в інші країни приватними корпораціями і держ. Поряд зі зрост масштабів вивезення капіталу і постійною зміною його експортерів за суч умов відбув серйозні зміни в його напрямах, галузевій структурі й формах.

- Так, якщо традиц напрямом вивез капіталу протягом мин десятиліть був експорт капіталу з розвин країн у країни, що розвив, то сьогодні на ці країни припадає не більш 30% закорд інвестицій США та Зх Європи. Лише Японія орієнтує вивез капіталу переважно у країни, що розвив. Проте як в Японії, так і у США й Зх Європі все більше зростає інтерес до так званих нових індустріал країн. Важливою особл вивезення капіталу на суч етапі є те, що це вивезення з розв країн у країни, що розвив, набирає форми передусім позичкового капіталу.

- Основні тенденції суч етапу розвитку світогосподарс зв'язків дають підстави припустити, що розвин країни змушені будуть уже найближч часом значно збільш розміри коштів, які надаються країнам, що розвив, за каналами «держ допомоги розвитку». Адже криза заборгованості гальмує ек розвиток останніх, погіршує і без того невисокий рівень життя переваж більшості насел цих країн. Крім того, соц потрясіння, що все частіше виник за цих умов, реально наближ перспективу прийняття молодими державами досить радик заходів, спрямов проти іноз капіталу, а тому стимулюють і самі розвин країни до активніших дій.


60.Глобалізація світогосподарських зв’язків та загальноцивілізаційні проблеми людства.

Глобалізація — всеохоплюючий процес трансформації світового співтовариства у відкриту цілісну систему інформаційно-технологічних, фінансово-економічних, суспільно-політичних, соціально-культурних взаємозв'язків та взаємозалежностей. Найважливіші соціально-економічними передумови глобалізації: — подальша інтернаціоналізація економіки, посилення її транснаціоналізації та формування блукаючих інтернаціональних відтворювальних ядер, які перетворюють цілі країни у країни-с-ми, здатні контролювати величезні господарські зони; —крах командно-адміністративної с-ми, утвердження ринкового механізму у світовому масштабі на основі використання уніфікованих механізмів функціонування і розвитку; — лібералізація торгівлі товарами, послугами, інтелектуальною власністю, прийняття єдиних правил у сфері регулювання банківських та фінансових операцій, стандартизації та сертифікації продукції тощо. Форми прояву глобалізації: — формування загальнопланетарного науково-інформаційного простору, глобальної інформаційної інфраструктури, світової комунікаційної мережі та технологічних макросистем у сфері вир-ва, транспорту і зв'язку;-інтенсифікація міжнародних трансакцій, становлення глобальних ринків робочої сили, товарів, інформаційних технологій на основі поступового демонтажу торговельних бар'єрів, підписання багатосторонніх торговельних угод; —бурхливе зростання світового фінансового ринку, який функціонує в режимі реального часу; різке збільшення обсягів і швидкості переміщення капіталів; інтенсифікація глобальних фінансових операцій. — зростання відкритості та взаємозалежності економік, господарсько-технологічне зближення країн, інтенсифікація регіональних інтеграційних процесів, розвиток міжконтинентальної інтеграції тощо; —становлення єдиного світового вир-ва на основі розміщення різних складових виробничо-збутового процесу у різних країнах та інтенсифікації планетарної діяльності глобальних господарських комплексів (мультинаціональних компаній, багатопрофільних транснаціональних корпорацій, транснаціональних банків, їх об'єднань); — виникнення нових глобальних економічних суб'єктів(транснаціональних корпорацій, регіональних об'єднань, міжнародних організацій, міст-мегаполісів) та нових форм ринкової поведінки (глобальних стратегій, нових методів конкурентної боротьби, глобальних мереж, об'єднань, поглинань, стратегічних альянсів); — міжнародний рух циклічних коливань економіки, біржових, валютних, фінансових криз; зближення процентних ставок, внутрішніх та світових цін тощо; — уніфікація ведення бізнесу, формування нової с-ми глобального управління; зростання кількості наднаціональних структур регулювання світового господарства, міжурядових та неурядових міжнародних організацій; — інформаційно-культурне зближення народів, поширення єдиних стандартів життя, уніфікація уподобань, цінностей, принципів і норм поведінки, універсалізація культури; — формування специфічних інтересів та нових суперечностей, порушення рівноваги світової екос-ми та загострення глобальних проблем.

В умовах глобалізації інтернаціоналізація економіки на­буває нових рис: формується глобальне світове виробництво на осно­ві планетарного охоплення світової економіки транснаціо­нальними корпораціями і транснаціональними банками, розвитку довгострокових виробничих зв'язків, стратегічних альянсів, договорів про співдружність тощо; кардинально міняється зміст світових господарських зв'язків: темпи зростання міжнародної торгівлі випереджають темпи зростання виробництва, а фінансові потоки перевищують трансакції, пов'язані з експортом товарів і послуг; змінюється спрямованість і структура міжнарод­ної торгівлі, зростає товарообмін наукомісткою, високотехнологічною продукцією між розвинутими країнами; якісних перетворень зазнає фінансова сфера, зміню­ється її роль у світовій економіці на основі прогресуючого зростання валютних, фондових, кредитних ринків тощо.

Глобальна економіка — якісно новий стан світової економіки, яка поступово перетворюється в цілісний глобальний організм, поєднаний гігантською виробни­чо-збутовою мережею, глобальною фінансовою систе­мою, планетарною інформаційною мережею тощо.

Глобальні проблеми — проблеми, пов'язані з природними, природно-антропогенними, суто антропогенними (у

т. ч. економічними, соціальними) явищами, що виникли в процесі розвитку сучасної цивілізації та мають загально-

планетарний характер як за масштабами та значенням, так і за способами вирішення, а тому потребують

координації зусиль усього світового співтовариства.

I. Глобальні проблеми у сфері взаємодії природи і суспільства:

— надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо;

— раціональне природокористування і збереження навколишнього природного середовища;

— раціональне використання ресурсів Світового океану, мирне освоєння космічного простору;

— утилізація відходів життєдіяльності тощо.

II. Глобальні проблеми у сфері суспільних взаємовідносин:

— відвернення світової термоядерної війни і забезпечення стабільності мирного становища;

— подолання економічної відсталості частини регіонів і країн світу;

— попередження локальних, регіональних та міжнародних конфліктів;

— ліквідація наслідків світових та локальних криз;

— роззброєння і конверсія військового виробництва тощо.

III. Глобальні проблеми у сфері розвитку людини і

забезпечення її майбутнього:

— пристосування людини до умов природного і соціального

середовища, що змінюється під впливом НТР;

— подолання епідемій, тяжких захворювань

(серцево-судинних, онкологічних, СНІДу, наркоманії);

— культурно-моральні проблеми втрати довіри до соціальних

інститутів, нестабільності сім'ї та послаблення зв'язку поколінь;

— боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом,

тероризмом;

— проблеми демократизації та охорони прав людини.

 

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-22; просмотров: 137; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.202.90.91 (0.017 с.)