Визначення чисельності інших працівників

Чисельність допоміжних робітників, для яких неможливо встановити норми обслуговування та розрахувати трудомісткість робіт

Ч дпл = П рм * П зм * К ro,

де П рм – кількість робочих місць.

Чисельність працівників управління спеціалістів, службовців розраховується за кожною функцією методом прямого нормування.

При встановленні чисельності управлінського персоналу керуються типовими штатними розкладами.

17.Явочна,облікова,і середньооблікова чисельність працівників. Кількісна характеристика трудових ресурсів (персоналу) підприємства в першу чергу виміряється такими показниками, як облікова і середньооблікова чисельність працівників. Облікова чисельність працівників підприємства це чисельність працівників облікового складу на визначене число чи дату з обліком прийнятих і вибулих у цей день працівників. Явочна чисельність - це кількість працівників облікового складу, що з'явилися на роботу. Різниця між явочним і обліковим складом характеризує кількість добових простоїв (відпустки, хвороби, відрядження і т.д.) Середньооблікова чисельність працівників за місяць визначається шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день місяця, включаючи святкові і вихідні дні, і розподілу отриманої суми на кількість календарних днів місяця. Середньооблікова чисельність працівників за квартал (рік) визначається шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства в кварталі (року) і розподілу отриманої суми

18.Сутність,чинники та вимірювання продуктивності праці. Продуктивність праці відбиває ступінь ефективності процесу раці. У її визначенні вихідною категорією є праця. Праця -це доцільна, свідома, організована діяльність людей, сил і виробничих відносин. З огляду на сутність праці як на процес споживання робочої сили і засобів виробництва всі фактори, які визначають підвищення продуктивності праці, можна об'єднати в три групи: ·матеріально-технічні;·організаційно-економічні, що характеризують ступінь розвиткуорганізації та управління суспільного виробництва;·соціально-психологічні, що пов'язані з роллю людини в суспільномувиробництві і характеризують ступінь використання робочої сили.Серед матеріально-технічних факторів важливу роль відіграєнауково-технічний прогрес, який є основою всього суспільного виробництваі одним із основних елементів механізму ринку.Науково-технічний прогрес впливає на всі елементи виробництва – засобивиробництва, працю, його організацію та управління.Технічний прогрес здійснюється за такими напрямами:·впровадження комплексної механізації та автоматизації;·удосконалення технології виробництва;·хімізація виробництва;·зростання рівня електроозброєності. Методи вимірювання продуктивності праці Натуральний метод вимірювання П.п. базується на обліку роботи в натуральному вираженні (тоннах, метрах, м3) за одиницю часу – місяць, рік, зміну, годину. Трудовий метод вимірювання П.п. полягає в обчисленні витрат праці, затрачених на одиницю продукції Вартісний метод вимірювання П.п. полягає в тому, що для розрахунків приймають весь обсяг товарної (валової) продукції підприємства, що виготовлена (реалізована) за одиницю часу. Метод умовних одиниць застосовується для вимірювання П.п., коли випускається дек. видів продукції. Для цього методу використовуються умовно натуральні одиниці, що забезпечують зведення всієї різноманітності видів продукції до одного умовного, виходячи з певних властивостей продукції. 19.Поняття та функції заробітної плати. Заробі́тна пла́та,скорочено зарплата -винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівник. Заробітна плата виконує такі основні функції: -відтворювальну функцію (забезпечення розширеного відтворення якісної робочої сили найманого працівника та членів його сім'ї); -стимулюючу функцію (заробітна плата, її форми та системи повинні стимулювати високоефективну працю); -розподільчу функцію (стимулювання припливу робочої сили в одні галузі та її відпливу з інших); -соціальну функцію (сприяє досягненню певної соціальної справедливості). 20.Тарифно-посадова система оплати праці персоналу підприємства. Тарифна система оплати праці -це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці. Як зазначалося вище тарифна система оплати праці включає: а) тарифну сітку-коефіцієнти, які присвоюються робочим в залежності від кваліфікації; б) тарифні ставки-суми, які нараховуються за певний проміжок часу (година, день) працівникам відповідної кваліфікації (розряду).. Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт в залежності від їх складності, а робітників - в залежності від їх кваліфікації та відповідальності по розрядах тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна система є основою для устаткування правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників 21.Форми і системи оплати праці.
Найчастіше застосовують дві основні форми заробітної плати -відрядну (відповідно до кількості виробленої продукції) й погодинну (відповідно до кількості відпрацьованого часу). Система выдряноъ форми:пряма відрядна,відрядно-преміальна.відрядно прогресивна.акордна.бригадно відрядна.Си-ма погодин оплати праці:пряма погодинна,погодин преміальна.погод-прогресивна.контрактна. 22.Система доплат,надбавок та преміювання працівників. Під час розроблення положення про преміювання слід передбачити показники преміювання, а також конкретний розмір премії для працівників певних категорій..Преміювання може поділятися на індивідуальне і колективне. Перший вид — це винагорода конкретного працівника за якісне виконання виробничих завдань (посадових обов’язків), другий — полягає у виплаті винагороди за підсумками роботи структурного підрозділу (бригади, цеху, відділу тощо). За функціональним призначенням доплати й надбавки є самостійними елементами зарплати. Доплати до зарплати класифікуються за ознакою сфери трудової діяльності. За цією ознакою розрізняють доплати,які:1) не мають обмежень щодо сфери трудової діяльності; 2)застосовуються тільки в певних (окремих) сферах прикладання праці. До першої групи зараховують доплати: за роботу в наднормовий час; особам які досягли 18 років і мають скорочену тривалість робочого часу; робітникам, які внаслідок виробничої необхідності виконують роботи за нижчими від наданих ним тарифних розрядів; за час простою та в разі невиконання норм виробітку й виготовлення бракованої продукції не з вини робітника. Найчастіше використовуються надбавки до зарплати:високу професійну майстерність робітника;високі досягнення службовців у праці;вислугу років(трудовий стаж);виконання особливо важливої роботи(на певний термін);знання й використання в роботі іноземних мов. 23.Харак.виробничих фондів,їх економічна сутність і матеріально речовий зміст.

Виробничі фонди — сукупність засобів і предметів праці, необхідних для ведення виробництва, виражена у грошовій формі.

Виробничі фонди поділяють на фонди сфер матеріального і нематеріального виробництва (сфера послуг), сфер виробництва та обігу, на основні і оборотні фонди тощо. Основні виробничі фонди (основний капітал) (в аспекті суспільної форми) — частина продуктивного капіталу, яка повністю бере участь у процесі виробництва, але переносить свою вартість на новостворений продукт частинами, в міру свого зношування. Оборотні виробничі фонди (оборотний капітал) — частина продуктивного капіталу, яка повністю бере участь у процесі виробництва, витрачається за один виробничий цикл, а вартість її при цьому повністю переноситься на новостворений продукт і після реалізації продукції повертається до підприємця у грошовій формі.

На основні та оборотні фонди поділяють лише продуктивну частину виробничих фондів. Співвідношення між складовими основних фондів характеризує виробничу структуру підприємства. Так, чим більша частка машин, обладнання тощо (тобто активної частини фондів), тим вища фондовіддача, а отже, виробляється більше продукції на кожну одиницю вартості основних фондів.

24.Основні фонди,їх склад і структура. Основні фонди -це вартість матеріально-речовинних цінностей, що використовуються підприємствами у виробничій та невиробничій сферах діяльності тривалий час (понад рік) Залежно від призначення основні фонди поділяють на виробничі й невиробничі. До складу виробничих основних фондів входять ті, що беруть участь у виробничих процесах, створюють умови для їх здійснення або служать для зберігання і транспортування продукції. До складу невиробничих основних фондів належать об'єкти тривалого користування, які задовольняють побутові й культурні потреби людей. Структура основних фондів відображає особливості галузі й конкретного підприємства, рівень матеріально-технічної бази виробництва. 25.Вартісна оцінка основних фондів. Оцінка основних фондів підприємства являє собою грошове вираження їх вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період. Основні фонди підприємства оцінюються: в залежності від моменту проведення оцінки-за первісною(початковою)чи відновною вартістю; з огляду на стан основних фондів-за повною або залишковою вартістю. 26.Поняття про амортизацію основних фондів,їх економічна сутність і матеріально речовий зміст. Амортизація -це процес поступового перенесення вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами. Амортизаційні відрахування включаються до складу валових витрат, що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку. До основних виробничих фондів відносяться ті засоби труда, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т.п.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будинки, спорудження, електромережі, трубопроводи й ін.), служать для збереження і переміщення предметів труда.Матеріально речовий зміст основ фондів служать визначальними характеристиками щодо окреслення їхнього значення у здійснені відтворювальних процесів,функціонування та розвиток будь-якого виробництва. 27.Традиційний і нові методи амортизації.. Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів: 1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів; 2)кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання; 28.Система показників відтворення основних фондів. Підвищення ефективності відтворення основних фондів є наслідком інтенсивного відтворення та використання діючих основних фондів підприємства. До системи показників ефективності відтворення основних фондів доцільно ввести коефіцієнт інтенсивного оновлення -співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період; коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів - відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного. У систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нові: фондовіддача; фондомісткість; коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного). 29.Система показників використання основних фондів. Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. - коефіцієнт змінності роботи устаткування — відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування; - напруженість використання устаткування (виробничих площ) — випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі); - коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування — відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування. Серед окремих показників екстенсивного використання засобів праці важливе значення має коефіцієнт змінності роботи устаткування. Показники екстенсивного використання основних виробничих фондів, як правило, відображають внутрішньозмінні, цілодобові простої устаткування і не характеризують ефективності його використання під час його фактичного завантаження. 30.Шляхи поліпшення використання основних фондів. Для виявлення резервів поліпшення використання основних виробничих фондів й удосконалення планування капітальних вкладень необхідно проаналізувати показники, які характеризують використання засобів праці на підприємстві. Ці показники умовно можна поділити на дві групи: узагальнюючі й окремі (індивідуальні). Незважаючи на те, що фондовіддача є узагальнюючим показником використання основних фондів, вона не може розкрити всіх потенційних можливостей поліпшення планування відтворення основних фондів та інтенсифікації виробництва. Тому при плануванні та обліку використовують систему окремих (індивідуальних) показників, кожний з яких відображає окремий бік ефективності використання основних фондів. До системи окремих показників використання основних виробничих фондів відносять: показники їх екстенсивного та інтенсивного використання. 31.Поняття і види нематеріальних ресурсів. Нематеріальні ресурси -це складова частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну користь протягом відносно тривалого періоду, для якої характерні відсутність матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання. Види: 1)Промислова власність,2)Інтелектуальна власності,3)інші. 32.Загальна харак.об’єктів промислової власності. Промислова власність є поняття, яке застосовується для позначення виключного права на використання певних нематеріальних ресурсів. Серед об’єктів промислової власності найважливіше місце посідають винаходи. Винаходи - пристрій, спосіб, речовина, а також застосування відомої раніше речовини, пристрою по новому призначенню. Патент на винаходи надає володарю патенту виключне право на використання винаходу. Ліцензія надає право на використання винаходу. ·. Корисна модель – результат творчої діяльності людини в будь-якій області технології. Товарний знак (знак обслуговування) - це позначення здатне відрізнити товари та послуги одних юридичних чи фізичних осіб від інших. · Ноу-хау - технологічна, комерційна інформація, що є секретом виробництва. Сукупність документів, що визначають сутність та режим розробки ноу-хау на підприємстві. 33.Склад і структура оборотних фондів підприємства. Оборотні фонди -це частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, при цьому переносять усю свою вартість на створювану продукцію і змінюють свою натуральну форму. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються в готову продукцію, становлячи її матеріальну основу, або сприяють її створенню. У плановій та обліковій практиці оборотні фонди поділяють на: а)виробничі запаси; б)незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення; в)витрати майбутніх періодів. До складу виробничих запасів входять: •сировина; •основні та допоміжні матеріали; •куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби; •паливо; •тара І тарні матеріали; •запасні частини для ремонту; •інші матеріали. 34.Нормування витрат оборотних фондів. Норми оборотних фондів характеризують мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей на підприємстві і розраховують у днях запасу, нормах запасу, гривнях на розрахункову одиницю. Норма витрат – гранично допустима величина витрати на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва з урахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого ґатунку. Норми класифікуються за наступними ознаками: А)за призначенням: - норми витрат сировини; - норми витрат матеріалів; -норми витрат енергії; -норми витрат палива.Б)масштабом дії: - групові (на однакові види продукції); - індивідуальні.В) періодом дії: - річні (для поточного планування); - перспективні.Г) ступенем деталізації об’єктів нормування (вузла та вироби в цілому)Д) ступенем деталізації нормованих ресурсів:- специфіковані (на види ресурсів з конкретними параметрами);- зведені (на види ресурсів за звуженою номенклатурою). Оборотні фонди нормують наступними методами: 1)Аналітично-розрахунковий метод -.2)Дослідно-лабораторний метод3)Звітно-статистичний метод.

35. Показники ефективності використання оборотних фондів. Фондовіддача (Фвід) – показник виробництва продукції (робіт, послуг) на 1 грн. вартості основних фондів – визначається як відношення обсягу випуску продукції (В) до вартості основних виробничих фондів (С) за порівнювальний термін часу (місяць, рік): Фвід =

Фондомісткість (Фмістк) – показує частку основних виробничих фондів, яка приходиться на кожну гривню виробленої продукції: Фмістк =

Рентабельність основних виробничих фондів Р – визначає величину прибутку, який приходиться на 1 гривню фондів і розраховується як відношення суми прибутку П до вартості основних виробничих фондів С:

Р= *100%